06.01.2023 Справа № 908/2783/22
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Запоріжжя» (юридична адреса: вул. Перемоги, буд. 131В, м. Запоріжжя, 69035, адреса для листування: вул. Покровська, буд. 24, м. Запоріжжя, 69063, ідентифікаційний код 41279924) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованості в сумі 22288,65 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Запоріжжя» звернулось до Господарського суду Запорізької області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 основного боргу в сумі 19882,44 грн., інфляційних витрат у сумі 1825,31 грн. та трьох процентів річних у сумі 580,90 грн. за договором № 2160 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 30.07.2019.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу від 27.12.2022 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2783/22 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.
Згідно з ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК Украни, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про наявність його заявнику невідомо.
Судовий наказ, відповідно до положень статті 232 ГПК України, є судовим рішенням.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
За змістом статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним в письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 154 ГПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо: заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Згідно з вимогами ч.ч. 2, 3 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до ст.ст. 76-78 ГПК України належними, допустимими та достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, в також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Із змісту заяви, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Запоріжжя», слідує, що заявник просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість яка виникла за договором № 2160 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 30.07.2019.
Відповідно до змісту договору № 2160 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 30.07.2019, договір укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Запоріжжя» та Фізичною особою ОСОБА_1 , який діє на підставі паспорта серія НОМЕР_2 виданого 13.06.2022 року Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькі області та облікової картки платника податків № НОМЕР_1 .
Документальних доказів щодо реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця до матеріалів заяви про видачу судового наказу не додано.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що у задоволенні заяви про видачу судового наказу слід відмовити на підставі п. п. 1, 8 частини першої статті 152 ГПК України.
За змістом ч. 1 ст. 153 цього Кодексу відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.
У разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись ст.ст. 147, 150, 152, 153, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У видачі судового наказу Товариству з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Запоріжжя» про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості в сумі 22288,65 грн. відмовити.
Порядок набрання ухвалою законної сили визначений статтею 235 ГПК України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала підписана 23.03.2023.
Суддя Т.А. Азізбекян