вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
УХВАЛА (ДОДАТКОВА)
"24" березня 2023 р. м. Ужгород Справа № 907/898/21
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.
розглянувши заяву представника Фізичної особи-підприємця Мосійчук Тетяни Василівни адвоката Мельника Я.Ю. від 27.04.2022
про стягнення витрат на правничу допомогу
у справі № 907/898/21
за позовом Фізичної особи-підприємця Мосійчук Тетяни Василівни, м. Мукачево Закарпатської області
до відповідача Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз», м. Ужгород
про скасування рішення комісії АТ Закарпатгаз з розгляду актів про порушення від 27.07.2021 прийнятого за результатами розгляду акту про порушення № 174 від 08.06.2021р. складеного за адресою: м. Ужгород, вул. Швабська, 25 А, стосовно споживача - ФОП Мосійчук Т.В.
За участю представників:
позивача: Мельник Я.Ю., адвокат, ордер серії АО №1043395 від 02.11.2021;
відповідача: Федоричко М.М., адвокат, довіреність №01Др-13-0123 від 03.01.2023.
Фізична особа-підприємець Мосійчук Тетяна Василівна звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом про скасування рішення комісії Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Закарпатгаз” з розгляду актів про порушення від 27.07.2021 прийнятого за результатами розгляду акту про порушення № 174 від 08.06.2021р. складеного за адресою: м. Ужгород, вул. Швабська, 25 А, стосовно споживача - ФОП Мосійчук Т.В.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.04.2022 постановлено закрити провадження у справі № 907/898/21 та стягнути з Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Закарпатгаз” (88015, м. Ужгород, вул. Погорєлова, буд. 2, код ЄДРПОУ 05448610) на користь Фізичної особи-підприємця Мосійчук Тетяни Василівни ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) у відшкодування судових витрат 2270, 00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.).
Як вбачається з матеріалів справи, у означеній ухвалі Господарського суду Закарпатської області вирішено питання про розподіл судових витрат лише в частині судового збору.
27 квітня 2022 року до суду надійшла заява представника Фізичної особи-підприємця Мосійчук Тетяни Василівни, адвоката Мельника Я.Ю. від 27.04.2022 про стягнення витрат на правову допомогу.
Ухвалою суду від 29.04.2022 призначено судове засідання з розгляду питання розподілу судових витрат сторін у даній справі на 09 травня 2022 на 10:00 год.
У зв'язку з надходженням апеляційної скарги Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Закарпатгаз” матеріали справи № 907/898/21 скеровано до Західного апеляційного господарського суду.
Беручи до уваги повернення матеріалів справи до Господарського суду Закарпатської області після закінчення апеляційного проваджень ухвалою суду від 06.02.2023 головуючим суддею Ушак І.Г. призначено судове засідання з розгляду питання розподілу судових витрат у цій справі на 28 березня 2023 року.
Водночас, у зв'язку з припиненням повноважень судді Господарського суду Закарпатської області Ушак І.Г., розпорядженням керівника апарату №02-02/60/23 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №907/898/21.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/898/21 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2023.
Ухвалою суду від 17 березня 2023 року розгляд заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу призначено в судовому засіданні 24.03.2023.
Від відповідача до початку судового засідання надійшли на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи від 24.03.2023 (вх. №02.3.1-02/2171/23 від 24.03.2023) та про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення її розгляду від 24.03.2023 (вх. №02.3.1-02/2172/23 від 24.03.2023). Подані клопотання відповідачем обґрунтовуються тією обставиною, що адвокат Кривка М.В., який був представником Товариства в даній справі не має можливості з'явитися 24.03.2023 в судове засідання по розгляду заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу по причині його зайнятості в іншому судовому процесі в Закарпатському окружному адміністративному суді у справі №260/2885/22, а інший представник Товариства - адвокат Федоричко М.М. у зв'язку з його вступом в справу бажає ознайомитися з її матеріалами, для чого необхідним є відкладення судового засідання.
Розглянувши подані відповідачем клопотання, суд з огляду на встановлений ч. 3 ст. 244 ГПК України строк ухвалення судом додаткового рішення, беручи до уваги, що відповідачем ще 06.05.2022 реалізоване право на подання письмових заперечень щодо заяви позивача про стягнення витрат на правову допомогу, а відтак, зміна представника сторони, з урахуванням обставин даної справи, не може бути визнана поважною причиною для відкладення судового засідання, у зв'язку з чим подані відповідачем клопотання відхиляються судом.
Присутній в судовому засіданні 24.03.2023 представник позивача підтримує подану 27.04.2022 заяву про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу з підстав, що у ній зазначені. Також, позивачем надано суду додаткові пояснення щодо обґрунтування понесених позивачем судових витрат у даній справі.
Відповідач в судовому засіданні та згідно з запереченнями на заяву про стягнення витрат на правову допомогу від 06.05.2022 просить в задоволенні вимог позивача відмовити. Зазначає, що позивачем не підтверджено відповідні витрати на правничу допомогу, їх розмір є недоведеним та неспівмірним з предметом позову в даній справі.
Водночас, судом встановлено, що 28.02.2023 відбулася державна реєстрація припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця Мосійчук Тетяни Василівни (позивача у справі) за її рішенням (запис № 2003230060005000619, вчинений державним реєстратором Носилевською Р.Я., Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради), у зв'язку з чим при вирішенні питання про розподілу судових витрат у даній справі суд виходить із зміненого статусу позивача у справі, яка на дату постановлення означеної ухвали вже не є підприємцем.
Розглянувши матеріали заяви та додані до неї докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог означених у заяві позивача, з огляду на таке.
Згідно з п. 3 ч. 1ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Статтею 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частина перша статті 123 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).
Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 ст.126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 ст.126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 ст.126 ГПК України).
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Звертаючись з позовом до суду позивачем зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат становить 10 379,00 грн, в тому числі 2379,00 грн судового збору та 8000,00 грн на правову допомогу.
При цьому, на підтвердження розміру витрат на професійну (правничу) допомогу позивачем до заяви від 27.04.2022 подано Договір про надання правової допомоги №08/21 від 21.08.2021, додаткову угоду №2 від 18.10.2021 до даного Договору, рахунки №10/18 від 18.10.2021, №12/20 від 20.12.2021, №04/22 від 22.04.2022, банківські виписки по рахунку адвоката позивача від 27.04.2022, за якими Фізичною особою-підприємцем Мосійчук Т.В. сплачено адвокату Мельник Я.Ю. гонорар за Договором в загальній сумі 23 000,00 грн, в тому числі 10 000,00 грн гонорар успіху (винагороду).
Як уже зазначалося судом, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Водночас, суд звертається до правової позиції, що викладена у постанові Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21тощо (п.п. 8.39.-8.41. постанови Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
В даному контексті суд звертається до правової позиції, зазначеній у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц. Так, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:
1) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);
2) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);
3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).
Поряд з цим відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».
Суд звертається також і до правової позиції висловленої Великою Палатою Верховного Суду у справі №904/4507/18 від 12.05.2020, яка полягає в тому, що: «не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».
Європейський суд з прав людини у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
У рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява N 35839/97) ЄСПЛ також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
Також Суд виходить з того, що ЄСПЛ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)) присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Як вже зазначено вище, на підтвердження розміру витрат на професійну (правничу) допомогу позивачем до заяви від 27.04.2022 подано Договір про надання правової допомоги №08/21 від 21.08.2021, додаткову угоду №2 від 18.10.2021 до даного Договору, рахунки №10/18 від 18.10.2021, №12/20 від 20.12.2021, №04/22 від 22.04.2022, банківські виписки по рахунку адвоката позивача від 27.04.2022, за якими Фізичною особою-підприємцем Мосійчук Т.В. сплачено адвокату Мельник Я.Ю. гонорар за Договором в загальній сумі 23 000,00 грн, в тому числі 10 000,00 грн гонорар успіху (винагороду).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правової допомоги №08/21 від 21.08.2021 (надалі Договір) Адвокат Мельник Я.Ю. зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги Клієнту (ФОП Мосійчук Т.В.) на умовах та в порядку, що визначені Договором, а Клієнт, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити правову допомогу, фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.
Згідно з 3.1. Договору розмір Гонорару, який Клієнт сплачує Адвокату за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається за домовленістю Сторін та може бути оформлено Додатковою угодою, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №2 від 18.10.2021 року до Договору сторони домовилися та погодили, що вартість гонорару (винагороди) за надання правової допомоги Адвокатом по захисту прав та інтересів Клієнта у справі про скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» від 27.07.2021 року про задоволення акту про порушення від 08.06.2021 № 174 в суді першої інстанції (Господарський суд Закарпатської області) становить фіксований розмір 13 000,00 грн.
Оплата гонорару Адвоката зазначеного у п.1 Додаткової угоди здійснюється в безготівковій формі у наступному порядку: 8000,00 грн - протягом трьох календарних днів з моменту підписання Додаткової угоди, а залишок 5 000,00 грн - після спливу 2 календарних місяців з моменту підписання Додаткової угоди, але не пізніше 3 (трьох) календарних днів з дня прийняття рішення судом першої інстанції (п. 2 Додаткової угоди №2 від 18.10.2021 до Договору).
Крім того, положеннями п. 3 Додаткової угоди №2 від 18.10.2021 до Договору сторонами погоджено, що у випадку прийняття рішення на користь Клієнта з врахуванням рішення (постанови) суду першої інстанції, яким буде скасовано рішення комісії з розгляду актів про порушення відповідача чи у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, ухвали про затвердження мирової угоди з відповідачем Клієнт сплачує у безготівковій формі Адвокату фіксований гонорар успіху (винагороду) в 10 000,00 грн протягом 5 календарних днів з дня ухвалення судом першої інстанції рішення (постанови, ухвали).
За умовами п. 6.6. Договору факт виконання умов Договору підтверджується Актом прийому-передачі наданих послуг.
Як зазначає представник позивача, означений Акт сторонами не підписувався, позаяк наведене відповідно до п. 4.1. Договору свідчило б про припинення його строку дії та позбавляло б позивача можливості в подальшому користуватися правничою допомогою адвоката Мельник Я.Ю. під час розгляду даної справи в судах вищих інстанцій.
Водночас, означене твердження позивача критично оцінюється судом, позаяк системно-логічне тлумачення умов Договору, зокрема, його п. 6.6 у взаємозв'язку з положеннями цивільного законодавства, що регулюють виконання та припинення договірних зобов'язань, свідчить, що підписаний в даному випадку між Адвокатом та Клієнтом Акт прийому-передачі наданих послуг підтверджує виконання сторонами власних зобов'язань за Договором (якими є відповідно до його п. 1.1. захист, представництво або надання Адвокатом інших видів правової допомоги Клієнту та прийняття і оплата останнім правової допомоги, фактичних витрат) та не пов'язується з неможливістю адвокатом в подальшому надавати аналогічні послуги Клієнту шляхом, до прикладу, укладення інших Додаткових угод до Договору.
З урахуванням наведених положень Договору та відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат у справі розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та повинен підтверджуватися відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
Відповідний обов'язок учасника подати детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги з метою визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу та розподілу судових витрат визначено й в ч. 3 ст. 126 ГПК України.
Означений детальний опис робіт (наданих послуг) в якості підтвердження обсягу наданої адвокатом Мельник Я.Ю. професійної правничої допомоги позивачу останнім не надано, а відтак, суд позбавлений можливості надати оцінку обґрунтованості, необхідності та співмірності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу відповідно до умов Договору в їх взаємозв'язку з реально наданою позивачу правничою допомогою адвокатом у даній справі.
Як вже зазначалось вище, відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із, зокрема, складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Відповідач в запереченні на заяву про стягнення витрат на правову допомогу від 06.05.2022 та його представник в судовому засіданні, клопочучи про зменшення розміру витрат на правову допомогу зазначає, що дана справа по суті є нескладною, а позивачем не подано доказів на підтвердження обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу, який відповідач вважає завищеним.
З урахуванням наведеного, оцінюючи докази на підтвердження наданої відповідачу адвокатом Мельник Я.Ю. правової допомоги, керуючись зазначеними вище принципами обґрунтованості судових витрат, їх необхідності для розгляду даної справи, зважаючи на клопотання представника відповідача про зменшення розміру судових витрат суд, приходить до висновку, що справедливим та співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт буде зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката від попередньо заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу представника відповідача до суми 8000,00 грн за надання правничої допомоги адвокатом у даній справі, яку можливо встановити на підставі наявних в матеріалах справи доказів, а саме: підготовка позовної заяви з додатками, клопотання про витребування доказів, участь в одному підготовчому засіданні у даній справі 23.12.2021.
При вирішенні даного питання суд враховує також положення ч. 6 ст. 129 ГПК України, за якими якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Як вже зазначено вище, в позовній заяві позивач заявляв в попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат 10 379,00 грн, в тому числі 2379,00 грн судового збору та 8000,00 грн на правову допомогу.
В той же час, судом встановлено, що на час підготовки та подання позовної заяви у даній справі, яка датована 02.11.2021, позивачу не могло бути невідомо про укладення з Адвокатом 18.10.2021 Додаткової угоди №2 до Договору, в якій зазначено розмір Гонорару адвоката за ведення даної справи в суді першої інстанції 23 000,00 грн (в тому числі 10 000,00 грн - гонорар успіху), а відтак, слід вважати, що ФОП Мосійчук Т.В. за всіма обставинами могла передбачити означені витрати на правничу допомогу на час подання позову, що відповідно до ч. 6 ст. 129 ГПК України є підставою для відмови у відшкодуванні судових витрат в частині перевищення їх розміру до заявленого в попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат.
Щодо заявленого до стягнення «гонорару успіху» в розмірі 10 000,00 грн, суд вважає зазначити наступне.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонорару успіху". Європейський суд з прав людини вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Господарський суд зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява N 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Як вже зазначалось вище, відповідно до п. 3 Додаткової угоди №2 від 18.10.2021 до Договору сторонами погоджено, що у випадку прийняття рішення на користь Клієнта з врахуванням рішення (постанови) суду першої інстанції, яким буде скасовано рішення комісії з розгляду актів про порушення відповідача чи у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, ухвали про затвердження мирової угоди з відповідачем Клієнт сплачує у безготівковій формі Адвокату фіксований гонорар успіху (винагороду) в 10 000,00 грн протягом 5 календарних днів з дня ухвалення судом першої інстанції рішення (постанови, ухвали).
Аналізуючи зазначені положення Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги, суд доходить висновку, що зазначення в ній в якості мети представництва - прийняття судового рішення на користь клієнта, очевидно не відповідає визначенню представництва, яке надано в ст. 1 Закону № 5076-VI, метою якого є забезпечити Адвокатом реалізацію прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві в межах видів здійснення адвокатської діяльності відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI, а відтак, оцінюючи вимогу позивача про стягнення "гонорару успіху" в розмірі 10 000,00 грн. саме в якості досягнення мети представництва, суд вважає, що такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних саме в межах надання позивачу правничої допомоги в даній справі, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату.
Крім того, суд, враховуючи ту обставину, що погоджений додатковий «гонорар успіху» є домовленістю Клієнта і Адвоката, а тому безумовно не підтверджує обсяг наданих послуг і виконаних робіт, як і не може свідчити про критерій реальності адвокатських витрат, щодо встановлення їхньої дійсності та необхідності саме в розмірі гонорару успіху зазначеного заявником, а відтак, відмовляє у стягненні з відповідача зазначеної суми “гонорару успіху”.
Отже, враховуючи викладене представника Фізичної особи-підприємця Мосійчук Тетяни Василівни адвоката Мельника Я.Ю. від 27.04.2022 про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з чим суд визнає обгрунтованим, співмірним та необхідним з урахуванням обставин даної справи 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу позивача, які підлягають розподілу між сторонами.
Як встановлено судом, провадження у даній справі закрито ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.04.2022 у зв'язку з відсутністю предмета спору, позаяк відповідачем після відкриття провадження у даній справі самостійно скасоване акт про порушення №174, який був задоволений оспорюваним в даній справі рішенням комісії з розгляду актів відповідача.
Частиною 4 статті 231 ГПК України зазначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору на сторони з неправильних дій якої виник спір.
Згідно ч. 3 ст. 130 ГПК України, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
З урахуванням викладеного, судові витрати на професійну (правничу) допомогу позивача у визнаному судом обґрунтованому розмірі 8000,00 грн належить стягнути з відповідача, оскільки позивач не підтримує своїх позовних вимог внаслідок скасування акту відповідачем після пред'явлення позову до суду та саме з неправильних дій АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» і виник спір у даній господарській справі.
Керуючись статтями 126, 129, 221, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву представника Фізичної особи-підприємця Мосійчук Тетяни Василівни адвоката Мельника Я.Ю. від 27.04.2022 про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» (88015, м. Ужгород, вул. Погорєлова, буд. 2, код ЄДРПОУ 05448610) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 8000,00 грн (вісім тисяч гривень 00 копійок) витрат на правничу допомогу.
3. В частині вимог про стягнення з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» 15 000,00 грн судових витрат на правничу допомогу, - відмовити.
4. Видати наказ.
Додаткова ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст. 254-257 ГПК України до Західного апеляційного господарського суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 24 березня 2023 року.
Суддя Р.М. Лучко