майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"21" березня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/267/23
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.
при секретарі судового засідання: Васильєвій Т.О.,
за участю представників сторін:
від позивача: Ліщенко Т.М., посв.№4165/10 від 20.05.2010р.,
від відповідача: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ-ПРОЗОРО" (м.Бориспіль Київської області)
до Приватного підприємства "ОРІОН" (м.Житомир)
про стягнення 185000,00грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "СТ-ПРОЗОРО" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного підприємства "ОРІОН" про стягнення збитків у розмірі 185000,00грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок невиконання відповідачем обов'язків щодо реєстрації податкової накладної по факту здійснення господарської операції з поставки товару за видатковою накладною №О-61 від 16.12.2022 на суму 1100000,00грн (у тому числі ПДВ 185000,00грн) позивач зазнав збитків, оскільки позбавлений можливості отримати податковий кредит на відповідну суму ПДВ.
Ухвалою суду від 23.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21.03.2023.
Представник позивача в судове засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві До суду подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме витягу з Єдиного реєстру податкових накладних №550750, сформованого на запит позивача, з якого вбачається, що станом на 20.03.2023 податкові накладні від 16.12.2022 №10, від 09.12.2022 №4 та від 05.12.2022 №8 у Єдиному реєстрі податкових накладних не сформовані.
Відповідач свого представника в судове засідання 21.03.2023 не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до реєстру ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції за 24.02.2023 та інформації з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відправлення за №1000233331353 (копія ухвали суду від 23.02.2023 у справі №906/267/23), надіслане відповідачу "вручено особисто 01.03.2023".
Тобто, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд констатує, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення учасників справи про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомляв, відзиву, у строк визначений судом, не подав.
Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, суд не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті, а тому дійшов висновку про розгляду справи за наявними у ній матеріалами згідно ч.2 ст.178 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи
12.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТ-ПРОЗОРО" (покупець, позивач) та Приватним підприємством "ОРІОН" (постачальник, відповідач) укладено договір №12/12 від 12.12.2022 (а.с.11-14) за умовами якого постачальник зобов'язався виготовити та передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити обладнання відповідно до умов договору.
Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що оплата по даному договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника наступним чином:
оплата в розмірі 100% загальної вартості товару, яка зазначена у специфікації (додаток №1) здійснюється покупцем після укладення цього договору, протягом 2 (двох) банківських днів з дати підписання договору сторонами та за наявності рахунку постачальника (п.
Як вбачається з матеріалів справи,12.12.2022 ПП "ОРІОН" (продавець, відповідач) виставив ТОВ "СТ-ПРОЗОРО" (покупець, позивач) рахунок-фактуру №О-00000104 від 12.12.2022 на оплату наступного обладнання: рециклер асфальтобетону RA-800 на причеп-платформу в кількості 1шт. та гудронатор БР-200-L в кількості 1шт. на загальну суму 1110000,00грн, у т.ч.ПДВ 185000,00грн (а.с.18).
15.12.2022 відповідачем поставлено, а позивачем прийнято обладнання на загальну суму 1110000,00грн, у т.ч.ПДВ 185000,00грн, що підтверджується видатковою накладною №О-61 від 15.12.2023 та актом приймання-передачі обладнання №15-12/22/О до договору №12/122 від 12.12.2022 (а.с.16-17).
Згідно платіжного доручення №5597 від 19.12.2022 позивачем сплачено на користь відповідача кошти в сумі 1110000,0грн, у тому числі 185000,00грн ПДВ за обладнання згідно виставленого рахунку №О-00000104 від 12.12.2022 (а.с.19).
Як вказує позивач, за даними Єдиного реєстру податкових накладних відповідачем сформовано податкову накладну від 15.12.2022 №8 та направлено для реєстрації, однак їх реєстрацію було зупинено на підставі п.201.16 ст.201 ПК України та запропоновано платнику надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РН для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації податкової накладної (а.с.20-21) .
Враховуючи ненадання відповідачем копій первинних документів на постачання товарів комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄДРН, винесено відповідне рішення №7978153/31318631 від 29.12.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної №8 від 15.12.2022 (а.с.26).
З урахуванням викладеного позивач зазначає, що на момент подачі позову відповідачем не зареєстровано податкові накладні, у зв'язку з чим позивач втратив право на включення до податкового кредиту податку на додану вартість в розмірі 185000,00грн. Зазначене призвело до понесення позивачем збитків у вказаному розмірі, що і стало підставою для звернення до Господарського суду Житомирської області з даним позовом.
Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, надавши їм належну правову оцінку господарський суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
1) вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
2) додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
3) неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
4) матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків.
Під час розгляду справи про стягнення збитків необхідним є доведення того, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі - наслідком такого порушення.
Предметом заявленого позову є стягнення 185000,00грн збитків, які позивач зазнав внаслідок не виконання відповідачем обов'язку з реєстрації податкових накладних, в зв'язку з чим позивач зазнав втрат на суму 185000,00грн у вигляді неотриманого податкового кредиту.
Таким чином, до обставин які підлягають доведенню у справі слід віднести обставини існування правовідносин між сторонами, встановлення правопорушення та його елементів, наявність або відсутність вчинення позивачем та відповідачем всіх правомірних дій для недопущення порушення прав та інтересів сторін, в т.ч. щодо отримання податкового кредиту на суму 185000,00грн.
У спірних правовідносинах вимоги позивача обґрунтовано посиланням на наявність причинно-наслідкового зв'язку між порушенням стороною відповідача установленого порядку здійснення господарської операції, зокрема, в частині оформлення та реєстрації податкової накладної, з неможливістю включення позивачем відповідної суми податку на додану вартість до свого податкового кредиту та, відповідно, завданням такою бездіяльністю відповідача збитків на суму ПДВ.
Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.
Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У пункті 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Враховуючи викладене вище, згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї до Єдиного реєстру податкових накладних, звіряння даних, що містяться у виданих платникам податку на додану вартість - отримувачам (покупцям) товарів (послуг) податкових накладних та/або розрахунку коригування, з відомостями, які містяться у цьому реєстрі, врегульовано Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010. З метою отримання інформації, що міститься у Реєстрі, платник податку складає запит за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення в електронному вигляді у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому в установленому порядку, та надсилає його засобами телекомунікаційного зв'язку ДФС (пункт 13 Порядку). Відповідно позивачу надана можливість отримувати з Єдиного реєстру податкових накладних виключно інформацію, що стосується зареєстрованих податкових накладних та/або розрахунку коригування.
У даному випадку лише квитанції з ЄРПН, в яких зазначена дата реєстрації податкової накладної, можуть бути належним доказом виконання відповідачем передбачених податковим законодавством обов'язків, проте такі докази суду не були надані.
Судом встановлено, що на виконання досягнутих між ПП "ОРІОН" та ТОВ "СТ-ПРОЗОРО" домовленостей відповідач передав позивачу обумовлений у специфікації, яка є додатком №1 до договору №12/122 від 12.12.2022 та рахунку від 12.12.2022 №О-00000104 товар загальною вартістю 1110000,00грн, в тому числі ПДВ 185000,00грн, який позивачем був оплачений у повному обсязі.
Формування у позивача податкового кредиту з податку на додану вартість було би можливим, якщо відповідач зареєстрував би податкові накладні із господарської операції.
Судом встановлено, що відповідачем складена податкова накладна №8 від 15.12.2022 та направлена на реєстрацію до Головного управління ДПС у Житомирській області.
Однак, 29.12.2022 відповідачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної №8 від 15.12.2022 в зв'язку з неподанням платником податку копій документів.
Станом на момент прийняття рішення у даній справі відповідачем не надано доказів стосовно адміністративного та судового оскарження рішень контролюючого органу в порядку ст.56 ПК України, а також чи подавались додаткові пояснення та документи на вимогу контролюючого органу для реєстрації податкової накладної від 15.12.2022 №8.
Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру податкових накладних №552418, сформованого на запит позивача №552418, станом на 20.03.2023 податкова накладна №8 від 15.12.2023 у Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстрована (а.с.41-42).
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідач, в порушення ст.201 ПК України не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту, а отже і скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання.
При цьому, зобов'язання зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних для включення до податкового кредиту суми ПДВ виникає з податкового законодавства, яке відносить до податкового кредиту суми податку не лише сплачені, а і нараховані у разі здійснення операцій.
Окрім цього, у п.15 постанови від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, за висновками Великої Палати, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Таким чином бездіяльністю відповідача завдано збитків позивачу на суму 185000,00грн.
За частиною 2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, сума ПДВ по спірній господарській операції мала бути додана позивачем до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді згідно встановленого податковим законодавством порядку. Такі дії з боку позивача можливі лише за наявності належно оформлених та зареєстрованих відповідачем, як продавцем, податкових накладних.
При цьому слід відзначити, що Верховний Суд звертав увагу, що обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Таким чином, належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 908/1568/18, постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 серпня 2018 року у справі № 917/877/17).
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
До такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.
Спір між сторонами виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, а тому має розглядатися в порядку господарського судочинства.
Приписами ст.13-14 ЦК України встановлено, що цивільні права та цивільні обов'язки учасники правовідносин мають вчиняти у встановлений законодавством, договором спосіб, не порушуючи прав та обов'язків інших осіб.
Відповідно до ст.22 ЦК України, що кореспондується з положеннями ст. 224, 225 ГК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування передбаченої ч.1 ст.623 ЦК України, ч.1 ст.224 Господарського кодексу України такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінка боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.
Отже, не вчинення відповідачем дії по реєстрації податкової накладної на суму 185000,00грн позбавляє позивача права на отримання податкового кредиту на суму 185000,00грн та є збитками (втраченою вигодою, яка полягає у неможливості зменшити податкові зобов'язання та призвела до перерахування до бюджету понаднормових платежів).
Тобто, у даному випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. При цьому вина відповідача презюмується.
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
Відповідно до ст.73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13, ст.74 ГПК України).
Відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, враховуючи вищезазначені обставини справи та положення законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову про стягнення з відповідача 185000,00грн збитків.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ-ПРОЗОРО" до Приватного підприємства "ОРІОН" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства "ОРІОН" (вул.Кооператина, 14, м.Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 31318631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ-ПРОЗОРО" (вул.Запорізька, 8-В, м.Бориспіль, Київська область, код ЄДРПОУ 41152392)
- 185000,00грн збитків;
- 2775,00грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати: 3 прим.
1- у справу;
2,3- сторонам (рек)