вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про повернення заяви без розгляду в
провадженні у справі про неплатоспроможність
24.03.2023м. ДніпроСправа № 904/1264/23
за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
Суддя Первушин Ю.Ю.
Без участі (виклику) учасників справи.
ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2023 справу №904/1264/23 передано на розгляд судді Первушину Ю.Ю.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2023 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність - залишено без руху. Встановлено строк на усунення недоліків 7 (сім) днів з дня вручення ухвали про залишення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність без руху. Запропоновано заявнику усунути недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у встановлений строк, надавши суду: декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2020, 2021 та 2022 роки, складених у відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства та наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 22627/5; доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у розмірі 36 234,00 грн; копії кредитних договорів, укладених між боржником та його кредиторами, а також докази, які підтверджують розмір заборгованості та строк виконання зобов'язання, з окремим визначенням розміру основного боргу, пені та штрафу перед кожним кредитором.
У паперовій формі ухвала суду від 10.03.2023 не направлялась заявнику у зв'язку з неможливістю поштового відправлення через відсутність фінансування.
Разом з цим, з 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв'язку, у зв'язку з чим відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.
Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Абзацом п'ятим пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.
Тобто чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №906/184/21.
Відповідно до частини 5 статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (частина 7 статті 6 ГПК України).
В силу частини 5 статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Суд встановив, що ухвалу суду від 10.03.2023 надіслано заявнику (боржнику) в електронному вигляді на електронну адресу, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1
Документ доставлено до електронної скриньки 16.03.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
20.03.2023 на електронну адресу суду заявник (боржник) надіслав заяву (вх. №13128/23) про усунення недоліків, в якій зазначив наступне:
Щодо доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень ОСОБА_1 наступне.
Згідно з абз. 3 п. 2-1 перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, заявник повинен запропонувати суду кандидатуру арбітражного керуючого для участі у справі. Діючи на виконання вказаної норми Закону, заявником узгоджено участь у справі арбітражного керуючого, укладено із ним договір, відповідно до умов якого визначено розмір його винагороди, а також порядок виконання заявником зобов'язання щодо виплати такої винагороди. До заяви долучено відповідні документи, а також згоду арбітражного керуючого на участь у справі за таких умов.
Тобто ОСОБА_1 вважає, що вона, як боржник, відповідно до норм чинного законодавства має право на звернення до суду для відкриття провадження у справі щодо неплатоспроможності через те, що не має можливостей виконувати свої фінансові зобов'язання перед кредиторами. Так, заявник, як боржник, звернувся до суду за захистом, оскільки через скрутне фінансове становище не здатен самостійно врегулювати питання із кредиторами, які постійно тиснуть та погрожують.
ОСОБА_1 , як боржник, уклала відповідний договір про надання послуг арбітражного керуючого, у якому визначено умови щодо розміру його винагороди, а також порядок виконання заявника зобов'язання щодо виплати такої винагороди. До заяви долучено відповідні документи, а також згоду арбітражного керуючого на участь у справі за таких умов.
Отже, на думку ОСОБА_1 , укладанням такого договору вона гарантував арбітражному керуючому виконання нею зобов'язань, передбачених цим договором та Кодексом, зокрема щодо виплати винагороди керуючому реструктуризацією відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства. Завдяки цьому, заявник вважає, що не порушується суть положень Кодексу щодо оплати послуг арбітражного керуючого, адже головна їх суть полягає в забезпеченні такої оплати винагороди, яка і здійснюється шляхом укладання такого договору, а також на фідуціарних засадах, що підтверджується згодою арбітражного керуючого на участь у справі за таких умов.
ОСОБА_1 зазначила, що на підтвердження свого бажання та спроможності виконувати обов'язок щодо виплати винагороди арбітражному керуючому, станом на день подачі Заяви, заявником вже здійснено відповідні платежі, що підтверджується доданими до матеріалів справи документами. Враховуючи наявність у матеріалах справи згоди арбітражного керуючого участь у справі про банкрутство, у якості керуючого реструктуризацією, ОСОБА_1 просила суд визнати укладений договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого альтернативою мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому.
Щодо надання декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2020, 2021 та 2022 роки, складених у відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства та наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 22627/5.
За твердженням заявника, певні неточності в деклараціях про майновий стан не можуть слугувати підставою для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність або закриття провадження у такій категорії справ, оскільки законодавцем наділено боржника можливістю усунути такі неточності шляхом надання суду виправленої декларації.
При цьому, ОСОБА_1 зазначила, що суд позбавлений повноважень на стадії відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи надавати оцінку поданим деклараціям.
На думку ОСОБА_1 , вона в повній мірі виконала приписи Кодексу України з процедур банкрутства та наказ Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 22627/5.
Щодо надання копій кредитних договорів, укладених між боржником та його кредиторами, а також докази, які підтверджують розмір заборгованості та строк виконання зобов'язання, з окремим визначенням розміру основного боргу, пені та штрафу перед кожним кредитором.
Так, ОСОБА_1 зазначила, що заява боржника містить додаток, який має назву КОНКРЕТИЗОВАНИЙ СПИСОК КРЕДИТОРІВ І БОРЖНИКІВ /КСК/ із зазначенням інформації щодо кожного кредитора - його найменування, місцезнаходження, ідентифікаційного коду юридичної особи, суми грошових вимог, загальної суми заборгованості, підстав виникнення зобов'язань, строку їх виконання згідно із договором.
Крім того, за твердженням заявника, щодо більшості кредиторів зазначено суму основного зобов'язання, суми нарахованих відсотків, суми неустойки, розмір загальної вартості кредиту щодо кожного кредитора окремо.
ОСОБА_1 інформувала суд, що надані нею до суду договори з кредиторами містять вказівку лише на можливі нарахування штрафу або пені, у випадку невиконання зобов'язань, або їх неналежного виконання, водночас не існує жодного документу, який надав би можливість, мені, як боржнику, розмежувати основну заборгованість та неустойку.
На переконання ОСОБА_1 , якщо здійснювати відрахування від поточної заборгованості за кредитом, його загальної вартості, то вбачається можливість отримати лише можливу суму нарахованих санкцій, що можуть становити як пеню так і штраф.
Для уточнення вищевказаної інформації до заяви заявником додано кредитну історію ТОВ «Українське бюро кредитних історій».
ОСОБА_1 зазначила, що основним засновником (учасником) ТОВ Українське бюро кредитних історій (з долею 99,71% статутного капіталу) є АТ КБ Приватбанк, який є державним банком; джерелом відомостей кредитної історії опосередковано є держава Україна, а надані заявником відомості з кредитної історії на адресу суду є ідентичними даним Державних реєстрів.
На думку заявника, кредитна історія є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами та містить повну та достовірну інформацію про заборгованість боржника, в тому числі загальну суму заборгованості, заборгованість за основними зобов'язаннями, підстави виникнення зобов'язань, а також строки їх виконання.
При цьому, заявник вважає, що судом не було обґрунтовано, чому витребувана та отримана мною довідка, ТОВ "УБКІ" є неналежним, допустимим та достатнім доказом.
З урахуванням вищенаведеного, ОСОБА_1 зробила висновок, що виписка з кредитної історії, надана ТОВ «УБКІ», належним чином підтверджує суми грошових вимог кредиторів, підстави виникнення зобов'язань, а також строки їх виконання згідно законом або договором (оригіналів кредитних договорів відсутні у заявника, про що ним зазначалось в поданих до суду заявах, оскільки більшість кредитів оформлено через мережу Інтернет), уточнений Конкретизований список кредиторів.
Тобто кредитна історія є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами та містить повну та достовірну інформацію про заборгованість боржника, в тому числі загальну суму заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням, підстави виникнення зобов'язань, а також строки їх виконання.
Крім того, Виписка з кредитної історії, яка відповідає вимогам законодавства та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом в суді і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог господарського процесуального закону при перевірці доводів про наявність у боржника заборгованості перед кредиторами та розміру такої заборгованості.
Разом з кредитною історією ТОВ «УБКІ» заявник надав кредитні договори, які він має змогу надати та які є у нього в наявності.
Водночас ОСОБА_1 зауважила, що у неї відсутня незначна частина кредитних договорів, на підставі яких виникла заборгованість, оскільки такі правочини знаходяться у кредиторів.
Жодних договорів або інакших підтверджень виникнення зобов'язання заявник не має, проте він неодноразово звертався та просив про надання принаймні відповідних копій кредитних договорів, оскільки заявник, як сторона договору навіть не має змоги ознайомитись з ними в електронних кабінетах внаслідок їх блокування.
Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що в цій частині вимоги КУзПБ виконані в повному обсязі, оскільки до заяви надані належні докази наявності кредитних відносин з кредиторами, суми заборгованості, а Конкретизований список кредиторів і боржників складений належним чином.
З урахуванням наведених письмових пояснень у заяві про усунення недоліків, ОСОБА_1 вважає, що вона усунула недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2023 у справі №904/1264/23.
Дослідивши подану заяву про усунення недоліків та доводи в її обґрунтування, господарський суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Отже, господарський суд наголошує, що при прийнятті та розгляді заяв про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця, господарський суд керується не лише Кодексом України з процедур банкрутства, а також положеннями Господарського процесуального кодексу України та іншими законами України.
Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містяться, зокрема, у статтях 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно з частиною першою статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, а саме підстав, визначених у частині другій статті 115 Кодексу.
Зміст та форма заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство повинні відповідати положенням Кодексу України з процедур банкрутства.
Водночас, перелік документів (доказів), які в обов'язковому порядку додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність чітко визначений, зокрема, частиною третьою статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Так, відповідно до частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються:
1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;
2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця;
3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна;
5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно;
6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;
7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
8) відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках;
9) копія трудової книжки (за наявності);
10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника;
11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства;
12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;
13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини;
14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
В статті 77 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 35 Кодексу України з процедур банкрутства у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п'яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу.
За приписами частини третьої статті 37 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до частин першої - другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Отже, приписами статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання, та прийняття її до розгляду судом першої інстанції.
Разом з тим частинами четвертою статті 174 Господарського процесуального кодексу України визначено негативний наслідок для позивача у разі невиконання вимог суду щодо усунення недоліків позовної заяви, а саме якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
На виконання вимог ухвали суду від 10.03.2023 про залишення без руху заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявником подана заява про усунення недоліків, в якій викладено письмові пояснення щодо допущених недоліків заяви.
Господарським судом встановлено, що заявником на виконання вимог ухвали від 10.03.2023 не надано конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо.
У заяві про усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявник зазначає про відсутність у нього кредитних договорів на підставі яких виникла заборгованість.
Господарський суд вважає, що вказане не може бути прийняте судом як належний доказ надання конкретизованого переліку кредиторів, оскільки відсутність доказів наявності кредиторів, первісної документації, на підставі якої виникла заборгованість та суми такої заборгованості, позбавляє можливості суду надати оцінку щодо права боржника звернутись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку частини 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Кодекс України з процедур банкрутства визначає обов'язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.
Метою законодавця при запровадженні процедури банкрутства фізичних осіб було створення правового механізму, який дозволить фізичній особі - боржнику відновити її задовільний фінансовий стан через механізм погашення всіх існуючих боргів, що реалізується в тому числі шляхом реструктуризації зобов'язань.
Передумовою звернення фізичної особи - боржника до господарського суду із відповідною заявою та намір кінцевого результату є повне відновлення платоспроможності такої особи.
Отже, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність, фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України, що також передбачено п.п.3, 14 ч.3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
У даному випадку заявником наведено підстави, передбачені частиною 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, та самостійно визначено суми грошових вимог за правочинами, копії яких не надано до матеріалів справи, тобто не підтверджено належними доказами підстави звернення із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність.
Щодо належності та допустимості кредитної історії для вирішення судом питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові №917/1604/21 від 16.11.2022 року, зроблено наступний правовий висновок.
Частиною першою статті 119 КУзПБ регламентовано, що у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози відповідно до вищезазначених положень частини другої статті 115 КУзПБ.
Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Крім того, Верховний Суд у постанові № 917/1604/21 від 16.11.2022 зазначив, що у справах про банкрутство (у т.ч. неплатоспроможність фізичних осіб) стадія відкриття провадження має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
Таким чином, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Такий правовий висновок вбачається обґрунтованим також з тих підстав, що лише фізична особа-боржник (яка є єдиним суб'єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози. Тому відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов'язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Крім того, стандарт доказування "достатність доказів" було виключено із ГПК, водночас у справах про неплатоспроможність фізичної особи господарський суд враховує, окрім належності та допустимості, також достатність поданих боржником доказів для підтвердження та доведення обставин неплатоспроможності чи її загрози, як підстави для відкриття провадження у такій справі.
У цьому контексті суд вважає, що самого кредитного звіту недостатньо для підтвердження вказаних обставин, оскільки такий звіт хоч і є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами, однак може містити неповну чи недостовірну інформацію про розмір та структуру заборгованості боржника, в тому числі за основним зобов'язанням.
Зазначеного висновку касаційний суд у постанові №917/1604/21 від 16.11.2022 дійшов з огляду на передбачене частиною п'ятою статті 13 Закону № 2704-IV (Закон України "Про організацію формування та обігу кредитних історій") право суб'єкта кредитної історії щодо звернення до Бюро з письмовою заявою у разі незгоди з інформацією, що складає його кредитну історію, за винятком інформації про кредитний бал.
Верховний Суд зазначив, що пунктом 14 частини третьої статті 116 КУзПБ визначено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Отже, подання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність лише кредитного звіту, однак без додавання інших документів (які стали підставою виникнення грошового зобов'язання у розумінні статті 1 КУзПБ) для належного підтвердження розміру заборгованості цього боржника (в тому числі за основним зобов'язанням), підстав виникнення зобов'язань та строків їх виконання, є недостатнім для доведення відповідних обставин та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі.
З урахуванням наведеного, господарський суд приходить до висновку про неналежне виконання заявником пункту 3 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки матеріали поданої заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не містять інформації про наявну заборгованість з нарахованих штрафних санкцій (штрафу, пені) по кожному кредитору окремо.
Наведене, в свою чергу, унеможливлює для господарського суду здійснити перевірку обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясувати наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №917/1604/21 від 16.11.2022.
Господарським судом встановлено, що заявником на виконання вимог ухвали від 10.03.2023 не надано декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2020, 2021 та 2022 роки, складених у відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства та наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 22627/5.
Згідно пункту 11 частини 2 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначаються: декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.
Отже, господарський суд зазначає, що вимоги пункту 11 частини 2 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства чітко визначено, що заявник повинен надати декларації про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/6639/20 також зазначила, що включення до кола членів сім'ї осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхніх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, пояснюється фідуціарним, зазвичай, характером відносин боржника з цими особами (обов'язок діяти якнайкраще в інтересах таких осіб), що може сприяти ухиленню від виконання боржником зобов'язань перед кредиторами шляхом перереєстрації майна (майнових прав) на цих осіб. До цих зловживань правом боржник може вдатись незалежно від того, що ці особи проживають окремо від боржника, не пов'язані з ним спільним побутом та сімейними правами і обов'язками.
Отже, подані заявником декларації про майновий стан боржника за 2020, 2021, 2022 роки не можуть вважатись належним доказом виконання заявником пункту 11 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Крім того, заявником не надано належних та допустимих доказів самостійного звернення до членів сім'ї та державних установ в письмовій формі щодо отримання відповідних відомостей, або відмову членів сім'ї та державних установ в письмовій формі.
Відповідно до частини 1 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Частиною 2 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
Як на підставу для несплати авансування винагороди арбітражному керуючому за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією за три місяці, що в загальному розмірі становить 40 260,00 грн., заявник посилається на договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 20.02.2023, укладений між арбітражним керуючим Хомич Р.В. та Заявником - ОСОБА_1.
Боржник у своїй заяві зазначає, що нею згідно договору з арбітражним керуючим від 20.02.2023, сплачено 4026,00 грн.
В заяві про неплатоспроможність боржник - ОСОБА_1 окрім іншого посилається на постанову Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі №910/726/20 від 19.11.2020, в якій зазначено, що зазначене не позбавляє можливості боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи та зазначає, що надання Угоди з арбітражним керуючим є саме мирним врегулюванням правовідносин щодо оплати його послуг, то питання виплати такої винагороди (в тому числі порядок та розмір оплати) повинно перебувати та врегульовуватись лише у площині відносин, саме між арбітражним керуючим та боржником.
В постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду по справі №922/1734/20 від 24.11.2020 та по справі №910/2629/20 від 24.09.2020 викладено правову позицію, що обов'язок боржника авансувати вищенаведену винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду встановлений Кодексом України з процедур банкрутства і подання доказів авансування є обов'язковою умовою, встановленою статтею 116 зазначеного Кодексу. При цьому, ані даний Кодекс, ані інші діючі норми законодавства, не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають і умов, за яких суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому.
Зазначені висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 910/2629/20, від 19.11.2020 у справі №910/726/20, від 19.11.2020 у справі № 927/203/20.
Також положеннями частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що докази здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому у відповідному розмірі в обов'язковому порядку подаються до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство/неплатоспроможність.
Отже, Кодексом України з процедур банкрутства визначено, що однією з обов'язкових передумов для звернення фізичної особою з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність є авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Будь-яких положень, умов та підстав, за яких суд може відстрочити, розстрочити або звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому чинним законодавством України не передбачено.
Разом з тим, суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до статті 129 Конституції України здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи даний принцип господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі, й у питанні відстрочення сплати винагороди керуючому реструктуризацією.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку щодо відсутності доказів на підтвердження усунення обставин, на підставі яких, заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Центрального апеляційного Господарського суду по справі №904/6465/21 від 07.12.2021.
Отже, станом на 24.03.2023 заявник - ОСОБА_1 не надала доказів усунення недоліків заяви про відкриття справи №904/1264/23 щодо неплатоспроможності фізичної особи, зазначених в ухвалі господарського суду від 10.03.2023.
Приписами частини 1 статті 38 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви про відкриття провадження у справі або закінчення строку на усунення недоліків заяви повертає її та додані до неї документи без розгляду.
Згідно частини 3 статті 38 Кодексу України з процедур банкрутства повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.
Відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Згідно з частини 6 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги невиконання заявником вимог ухвали господарського суду від 10.03.2023 про залишення заяви без руху і ненадання витребуваних судом доказів, господарський суд вважає, що заява ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність підлягає поверненню, оскільки вона не усунула недоліки заяви про порушення провадження у справі про неплатоспроможність у строк, встановлений судом.
Господарський суд також зазначає, що повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку, у зв'язку з чим право ОСОБА_1 на доступ до правосуддя у цій справі не порушується та не обмежується, чим спростовуються доводи скаржника щодо не забезпечення йому гарантій справедливого судового розгляду згідно із статтею 6 Конвенції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника, господарський суд враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Керуючись статтями 38, 116, 117 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи з доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили - 24.03.2023 та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано - 24.03.2023.
Суддя Ю.Ю. Первушин