вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.03.2023м. ДніпроСправа № 904/370/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф., розглянув спір
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "БОТіК", с. Веселе, (Смирнівська с/рада), Лозівський р-н, Харківська обл.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт", с. Варварівка, Юр'ївський р-н, Дніпропетровська обл.
про стягнення суми заборгованості у сумі 62 053,61 грн.
Без участі представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю компанія "БОТіК" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 42 075,01 грн., що складають суму заборгованості за договором поставки №П2812К від 18.12.2020, 3 450,29 - річних та 16 528,32 грн. - інфляції грошових коштів.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №П2812К від 18.12.2020 щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар.
У відзиві на позов відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує та вказує про те, що позивачем було порушено його договірний обов'язок, встановлений п.3.5 договору поставки, а саме - ним не було надано відповідачу зареєстровані податкові накладні у п'ятнадцятиденний строк.
На думку відповідача, оскільки частина податкових накладних були зареєстровані з порушенням п'ятнадцятиденного строку, позивачем було порушено договірні зобов'язання, встановлені п.3.5 договору поставки, що з урахуванням п.4.3 договору поставки надало право відповідачу не сплачувати частину вартості поставленого товару.
Крім того, відповідач звертає увагу на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження реєстрації податкових накладних № 264 від 21.12.2020, № 265 від 23.12.2020, № 266 від 23.12.2020, № 270 від 29.12.2020, № 9 від 15.01.2021, № 10 від 16.01.2021 та № 11 від 17.01.2021.
Також відповідач вказує про те, що відповідно до умов п. 4.3 спірного договору, обов'язок останнього сплатити решту вартості поставленого товару виникає лише після отримання ним вимоги позивача про сплату, навіть у випадку, якщо позивачем було раніше надано відповідачу докази реєстрації податкових накладних.
Так, п. 4.3 договору поставки не встановлено строк, протягом якого відповідач має сплатити решту вартості фактично поставленого товару, після отримання ним від позивача підтвердження реєстрації податкових накладних за всіма господарськими операціями.
Таким чином, на думку відповідача, останній мав повне право не сплачувати решту вартості фактично поставленого товару у розмірі 42 075,01 грн., до моменту отримання вимоги від відповідача.
На думку відповідача, обов'язок зі сплати решти вартості отриманого товару, у останнього виник лише з 03.01.2023, після отримання вимоги позивача (27.12.2022) про сплату заборгованості, разом з доказами реєстрації податкових накладних, у зв'язку з чим період нарахування річних та інфляції грошових коштів починається з 03.1.2023 та закінчується 17.01.2023.
Згідно наданого відповідачем розрахунку річні за вказаний період складають - 51,87 грн., інфляція грошових коштів - 0,00 грн.
Крім того відповідачем подані заперечення проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
У відповіді на відзив позивач з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов не погоджується на вказує про те, що податкові накладні № 264 від 21.12.2020, № 265 від 23.12.2020, № 266 від 23.12.2020, № 270 29.12.2020 зареєстровані 14.01.2021, оскільки складені з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, тому граничний строк їх реєстрації є до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені, тобто в строки встановлені Податковим кодексом України.
Податкові накладні № 9 від 15.01.2021, № 10 від 16.01.2021 зареєстровані 21.01.2021 та податкова накладна № 11 від 17.01.2021 зареєстрована 22.01.2021, оскільки складені з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, тому граничний строк їх реєстрації є - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені, тобто в строки встановлені Податковим кодексом України.
Зареєстровані податкові накладні бути направлені відповідачу у системі «М.Е.Doc», що підтверджується квитанціями.
У даному випадку відповідач в персональному кабінеті отримає документи в тому числі і повідомлення про реєстрацію податкової накладної, разом з яким надходить податкова накладна є квитанція про її реєстрацію.
Крім того, позивач вказує про те, що строк оплати у даному випадку пов'язаний з настанням певної події - реєстрації постачальником податкової накладної.
У відзиві на позов, відповідач фактично визнає, що він мав сплатити решту вартості фактично поставленого товару, проте, на думку позивача, помилково визнає строк до 03.01.2023.
Таким чином, позивач приходить до висновку, що відповідач не заперечує факт прострочення виконання зобов'язання по спірному договору поставки, проте помилково обраховує строк виконання зобов'язання, у зв'язку з чим наведені останнім розрахунки є помилковими та не заслуговують на увагу суду.
Крім того, позивач вказує про те, що подане заперечення відповідача проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню, з огляду на те, що останнім не наведено жодних змістовних заперечень стосовно заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2023 відкрито провадження у справі № 904/370/23, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
01.03.2023 відповідачем подано до канцелярію суду клопотання про доручення до матеріалів справи копії платіжного доручення № 1930 від 28.02.2023, на підтвердження сплати основного боргу в сумі 42 075,00 грн.
22.03.2023 від позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмета спору та повернення судового збору.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
З огляду на викладене та згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.
За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд, -
Предметом доказування у справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань в частині повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар за договором поставки.
18.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю компанія "БОТіК" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір поставки № П2812К (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити соняшник (далі - товар) відповідно до умов договору.
Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Загальна кількість товару, що поставляється - 1 000,000 тонн ± 10% (п. 2.1 договору).
Згідно з п. 3.1 договору строк поставки товару - до 08.01.2021.
Поставка товару здійснюється на умовах FСА (франко-перевізник ...) (відповідно до правил Інкотермс-2010 р.) Пункт (місце) поставки: с. Веселе, Лозівський район (п. 3.2 договору).
Перехід права власності на товар відбувається в момент відвантаження товару, що підтверджується ТТН, або актом прийому-передачі (п. 3.3 договору).
Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару (п. 3.4 договору).
Не пізніше ніж через 15 (п'ятнадцять) календарних днів з дня виникнення у покупця податкових зобов'язань з податку на додану вартість за цей товар, постачальник зобов'язаний надати покупцю податкову накладну складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 3.5 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору ціна товару без ПДВ - 16 016,07 грн. за тонну.
Сума договору без ПДВ - 16 016 670,00 грн. ± 10%. ПДВ 20% - 3 203 334,00 грн. ± 10%. Загальна сума договору становить - 19 220 004,00 грн. ± 10% (п. 4.2 договору).
Договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками обох сторін, та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 6.1 договору).
Позивач виставив відповідачу до сплати рахунок на оплату №66 від 18.12.2020 на суму 19 220 004,00 грн.
На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 18 784 575,02 грн., що підтверджується видатковими накладними, які скріплені печатками та підписані уповноваженими представниками сторін договору №№ 208 від 24.12.2020 на суму 2 607 311,26 грн., 8 від 06.01.2021 на суму 947 070,00 грн., 9 від 08.01.2021 на суму 556 920,00 грн., 10 від 09.01.2021 на суму 3 660 907,50 грн., 11 від 11.01.2021 на суму 3 040 110,00 грн., 12 від 12.01.2021 на суму 2 379 915,00 грн., 13 від 13.01.2021 на суму 1 597 128,76 грн., 18 від 15.01.2021 на суму 1 075 972,50 грн., 19 від 16.01.2021 на суму 1 873 102,50 грн., 20 від 17.01.2021 на суму 1 046 137,50 грн.
Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника наступним чином:
- 80% оплата згідно рахунка постачальника за фактом поставки товару;
- 20% вартості поставленого товару покупець сплачує після реєстрації постачальником податкової накладної з урахуванням усіх вимог чинного законодавства України.
Відповідачем було частково сплачено за отриманий товару на загальну суму 18 742 500,01 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№ 3187 від 21.12.2020 на суму 7 111 401,48 грн., 3214 від 23.12.2020 на суму 4 036 200,84 грн., 3218 від 23.12.2020 на суму 3 459 600,72 грн., 3294 від 29.12.2020 на суму 768 800,16 грн., 165 від 22.01.2021 на суму 1 000 000,00 грн., 196 від 25.01.2021 на суму 1 362 434,31 грн., 246 від 28.01.2021 на суму 1 004 062,50 грн.
Відповідно до приписів п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України позивачем було сформовано наступні податкові накладні:
- податкова накладна № 264 від 21.12.2020 на суму 7 111 401,48 грн., в т.ч. ПДВ - 1 185 233,58 грн. та зареєстрована 14.01.2021;
- податкова накладна № 265 від 23.12.2020 на суму 4 036 200,94 грн., в т.ч. ПДВ - 672 700,14 грн. та зареєстрована 14.01.2021;
- податкова накладна № 266 від 23.12.2020 на суму 3 459 600,72 грн., в т.ч. ПДВ - 576 600,12 грн. та зареєстрована 14.01.2021;
- податкова накладна № 270 від 29.12.2020 на суму 768 800,16 грн., в т.ч. ПДВ - 128 133,36 грн. та зареєстрована 14.01.2021;
- податкова накладна № 9 від 15.01.2021 на суму 489 331,82 грн., в т.ч. ПДВ - 81 555, 30 грн. та зареєстрована 21.01.2021;
- податкова накладна № 10 від 16.01.2021 на суму 1 873 102,50 грн., в т.ч. ПДВ - 312 183,75 грн. та зареєстрована 21.01.2021;
- податкова накладна № 11 від 17 01.2021 на суму 1 046 137,50 грн., в т.ч. ПДВ - 174 356,25 грн. та зареєстрована 22.01.2021.
Зареєстровані податкові накладні бути направлені позивачем відповідачу у системі «М.Е.Doc», що підтверджується квитанціями.
Звертаючись з даним позовом позивач зазначає про те, що відповідач у визначений п. 4.3 спірного договору термін, за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у загальній сумі 42 075,01 грн., що й стало причиною виникнення спору.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач після звернення позивача до суду сплатив вартість поставленого товару у розмірі 42 075,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 1930 від 28.02.2023 на суму 42 075,00 грн., копія якого долучена до матеріалів справи, у зв'язку з чим позивачем подано заяву про закриття провадження у справі № 904/370/23 в частині стягнення основного боргу в сумі 42 075,01 грн.
З огляду на приписи п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, факт погашення відповідачем суми основного боргу після звернення позивача з позовом до суду, є підставою для закриття провадження у відповідній частині вимог, в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Таким чином, суд закриває провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 42 075,01 грн.
В той же час, судом встановлено, що відповідач оплатив поставлений йому товар із простроченням.
Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, останнім до стягнення заявлені річних за загальний період прострочення з 22.01.2021 по 17.01.2023 в сумі 3 450,29 грн. та інфляція грошових коштів за період з лютого 2021 року по січень 2023 року в сумі 16 528,32 грн.
Під час здійснення перевірки розрахунків позивача річних та інфляції грошових коштів, судом встановлено, що останнім допущено арифметичні помилки при нарахуванні річних та інфляції грошових коштів.
Після здійсненого судом перерахунку до стягнення підлягають річні за загальний період прострочення з 22.01.2021 по 17.01.2023 в сумі 3 450,28 грн. та інфляція грошових коштів за період з лютого 2021 року по січень 2023 року в сумі 16 239,06 грн.
Господарський суд зазначає, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, господарським судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, з огляду на таке.
Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частинах 1, 2 статті 638 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Пунктом 4.3 спірного договору сторони погодили умови оплати, відповідно до яких відповідач повинен був сплатити 20% вартості поставленого товару після реєстрації постачальником податкової накладної з урахуванням усіх вимог чинного законодавства України.
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (стаття 530 Цивільного кодексу України).
У даному випадку строк оплати пов'язаний з настанням певної події - реєстрації постачальником податкової накладної.
Варто відмітити, що обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, спірні податкові накладні були зареєстровані позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних з урахуванням граничних строків, визначених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме:
- податкові накладні № 264 від 21.12.2020, № 265 від 23.12.2020, № 266 від 23.12.2020, № 270 29.12.2020 зареєстровані 14.01.2021, оскільки складені з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, тому граничний строк їх реєстрації є до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені, тобто в строки встановлені Податковим кодексом України;
- податкові накладні № 9 від 15.01.2021, № 10 від 16.01.2021 зареєстровані 21.01.2021 та податкова накладна № 11 від 17.01.2021 зареєстрована 22.01.2021, оскільки складені з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, тому граничний строк їх реєстрації є - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені, тобто в строки встановлені Податковим кодексом України.
Зареєстровані податкові накладні бути направлені відповідачу у системі «М.Е.Doc», що підтверджується квитанціями, долученими до матеріалів справи.
З огляду на викладене строк оплати 20% вартості поставленого товару є таким, що настав, за податковими накладними № 9 від 15.01.2021, № 10 від 16.01.2021 - 22.01.2021; за податковою накладною № 11 від 17.01.2021 - 23.01.2021.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Щодо розподілу судових витрат, господарський суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено підстави для повернення судового збору, зокрема, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Позивачем 22.03.2023 було подано клопотання про повернення судового збору.
Позивачем сплачено судовий збір за подання позову у сумі 2 684,00 грн. відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.2822591609.1 від 18.01.2023 на суму 2 684,00 грн.
В подальшому судом закрито провадження по справі в частині стягнення основного боргу в сумі 42 075,01 грн.
Таким чином, судовий збір який підлягає поверненню у зв'язку з закриттям провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі складає 1 819,87 грн. та підлягає поверненню в порядку, встановленому статтею 7 Закону України "Про судовий збір".
Розподіл судового збору у сумі 864,13 грн. здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, господарський суд звертає увагу на те, що позивачем в позовній заяві наведений попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000,00 грн. та зазначено, що вказана сума буде змінена під час розгляду справи.
На момент вирішення спору до суду від позивача уточнень стосовно розміру судових витрат на професійну правничу допомогу не надходило.
Керуючись статями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" (51325, Дніпропетровська обл., Юр'ївський р-н, с. Варварівка, вул. Залізнична, 2, код ЄДРПОУ 31980957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "БОТіК" (64650, м. Харківська обл., Лозівський р-н, с. Веселе (Смирнівська с/рада), вул. Колгоспна, буд. 4, код ЄДРПОУ 21172627) - 3 450,28 грн. - річних, 16 239,06 грн. - інфляції грошових коштів, 851,62 грн. - судового збору.
Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 45 075,01 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позовних вимог - відмовити.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 24.03.2023.
Суддя І.Ф. Мельниченко