16 березня 2023 року м. Харків Справа № 922/360/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І.В.
за участі секретаря судового засідання Андерс О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№1351 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 18.10.2022 у справі №922/360/22 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Кухар Н.М., повний текст рішення складено 21.10.2022)
за позовом ОСОБА_1 , м. Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Профіль", м. Харків,
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) ОСОБА_2 , м. Буча, Київська область,
2) ОСОБА_3 , м.Бровари, Київська область,
про визнання недійсними рішень загальних зборів,
В лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Профіль" про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Профіль", оформлених протоколом №3 від 02.07.2012 та протоколом №4 від 30.08.2013, як такі, що були прийняті без відома позивача, як нового учасника товариства, та без відома та волевиявлення попереднього учасника - ОСОБА_2 .
Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.10.2022 у позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Профіль" про визнання недійсними рішень загальних зборів відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано відсутністю у позивача права на звернення до суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Сервіс Профіль", оформленого протоколом №3 від 02.07.2012 через відсутність у нього на час прийняття даного рішення корпоративних прав, а також недоведеністю недійсності вказаного рішення належними та допустимими доказами. Як зазначено в рішенні, враховуючи те, що позивач також просить визнати недійсним рішення загальних зборів учасників TOB "Сервіс Профіль", оформлене протоколом № 4 від 30.08.2013, що було прийняте, на його думку, як наслідок незаконного рішення загальних зборів від 02.07.2012, оформленого протоколом №3, недійсність якого є недоведеною, вимога про визнання рішення загальних зборів, прийнятого 30.08.2013 та оформленого протоколом № 4 також не задоволена.
ОСОБА_1 з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 18.10.2022 у справі №922/360/22 та ухвалити нове судове рішення, яким рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Профіль", оформлені протоколом №3 від 02 липня 2012 року, визнати недійсними, рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Профіль", оформлені протоколом №4 від 30 серпня 2013 року, визнати недійсними.
Скарга обґрунтована тим, що на момент пред'явлення даного позову згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є власником частки статутного капіталу ТОВ "Сервіс Профіль" на підставі договору дарування частки статутного капіталу, укладеного між ним та ОСОБА_2 11.12.2012. Тож, позовна вимога щодо визнання недійсним рішення загальних зборів учасників цього ТОВ, оформленого протоколом №4, не спрямована безпосередньо на відновлення його участі в управлінні товариством або інших корпоративних прав, натомість його законним інтересом є позбавлення спірного рішення юридичної сили з моменту його прийняття. Вважає, що оскаржуване рішення зборів не відображало справжньої волі товариства через спотворення волі його учасника - власника 47% статутного капіталу, без якого згідно діючому на час їх прийняття законодавству, загальні збори не мали кворуму, а отже не мали права на ухвалення будь-якого юридично значимого для товариства рішення. Оскільки невизначеність щодо законності або незаконності спірного рішення зборів товариства від 30.09.2013, а отже і порушення законних інтересів скаржника триває, останній звернувся до господарського суду за справедливою правовою оцінкою спірного рішення.
Щодо права на оскарження рішення зборів товариства, оформленого протоколом №3 від 02.07.2012, то дійсно, як зазначає скаржник, вказане рішення не порушує його корпоративні права, оскільки на момент його прий няття він таких не набув. Проте, внаслідок прийняття цього рішення відбулась державна реєстрація прав на частку у 47% за ОСОБА_3 , якою він в подальшому розпорядився на власний розсуд, зокрема, 11.12.2013 відчужив ОСОБА_4 . Проте, на момент відчуження і реєстрації права на цю частку за ОСОБА_4 її власником вже був апелянт, і право власності на частку останній отримав не від ОСОБА_3 , і не від ОСОБА_4 , а саме від ОСОБА_2 . Тож, законним інтересом апелянта є доведення того факту, що набуття ОСОБА_3 частки у 47% на зборах учасників 02.07.2012 відбулося без законних на те підстав.
Зазначає, що в матеріалах реєстраційної справи ТОВ "Сервіс Профіль" наявна лише неякісна фотокопія нібито нотаріально засвідченої заяви від імені ОСОБА_2 від 02.07.2012, на що ОСОБА_1 звертав увагу суду, а отже провести почеркознавчу експертизу по фотокопії просто неможливо. Нотаріус двічі (19.05.2014 та 19.10.2021) засвідчив, що такого документу, як заява ОСОБА_2 від 02.07.2012 про вихід із ТОВ "Сервіс Профіль" не виготовляв, не засвідчував, не вносив до реєстру. Тобто, такого документу, як виготовлена на спеціальному бланку суворої звітності, засвідчена приватним нотаріусом КМНО Пономарьовим В.Ю., внесена до Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, реєстру нотаріальних дій тощо заява громадянки ОСОБА_2 про вихід із ТОВ "Сервіс Профіль" та про передачу своєї частки ОСОБА_3 взагалі не існувало і не існує. Відсутність волі ОСОБА_2 на відчуження своєї частки ОСОБА_3 також підтверджується і самою відсутністю укладеного між ними будь-якого правочину, у якому така воля була б виявлена. І ОСОБА_3 , як третя особа, в свою чергу дану обставину не спростував, правочину, за яким він набув частку ОСОБА_2 , суду не надав.
08.03.2023 до суду від представника третьої особи ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення (вх.№2670), в яких останній зазначає, що оскільки правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, та захисту підлягає порушене право. Сам факт відсутності порушення прав апелянта рішенням загальних зборів, оформлених протоколом №3 від 02.07.2012 товариства, підтверджено і самим ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі.
Учасники провадження у справі у судове засідання не прибули, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином ухвалою суду від 01.02.2023.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11.12.2012 між ОСОБА_1 (обдарований) та ОСОБА_2 (дарувальник) було підписано договір дарування корпоративних прав, згідно з п. 1 якого дарувальник - ОСОБА_2 передала, а обдарований - ОСОБА_1 безоплатно прийняв у власність дарунок - частку статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Профіль".
Відповідно до п.2 договору дарування, дарунком є частка в розмірі 47% статутного капіталу товариства, що становить 18750,00 грн, а також всі майнові і корпоративні права, якими дарувальник володіє, в тому числі правомочність на участь в управлінні, отриманні прибутку та інші правомочності, встановлені законом та статутом товариства, або виникнуть в майбутньому (переважне право на купівлю інших часток статутного капіталу товариства тощо).
Згідно з п.3 договору дарування право власності на дарунок виникає у обдарованого з моменту підписання цього договору.
Дарувальник припиняє свою участь в товаристві, а обдарований вступає до товариства з дня державної реєстрації відповідних змін до установчих документів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (п. 4 договору дарування).
Проте, як вказує позивач, вступити до товариства в розумні строки йому не вдалося внаслідок наступного.
Після укладення договору дарування частки, позивач дізнався, що на підставі протоколу №2 загальних зборів учасників TOB "Сервіс Профіль", датованого 16.05.2012, було змінено місцезнаходження товариства та затверджено нову редакцію Статуту.
На підставі протоколу № 3 загальних зборів учасників TOB "Сервіс Профіль", датованого 02.07.2012, ОСОБА_2 була виведена із складу учасників товариства.
Відповідно до Статуту в редакції на вказану дату, учасниками TOB "Сервіс Профіль" були: ОСОБА_3 із часткою в статутному капіталі 51%, ОСОБА_2 із часткою 47% та ОСОБА_5 із часткою 2%.
Згідно з протоколом № 3, на зборах були присутні всі зазначені вище учасники товариства ( ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 ), що в сукупності володіли 100% голосів.
Порядком денним зборів було:
1) Вихід зі складу учасників Товариства ОСОБА_2 ;
2) Розподіл часток у статутному капіталі;
3) Затвердження нової редакції Статуту;
4) Уповноваження директора провести державну реєстрацію змін відомостей про товариство, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
На зборах було прийнято наступні рішення:
1) Вивести ОСОБА_2 на підставі заяви про вихід зі складу учасників шляхом передачі своєї частки (47%) на користь ОСОБА_3 . При цьому учасник ОСОБА_5 відмовився від свого переважного права купівлі частки ОСОБА_2 за будь-яку ціну;
2) Розподілити частки в статутному капіталі товариства наступним чином: ОСОБА_3 - 98%, ОСОБА_5 - 2%;
3) Затвердити статут нової редакції у зв'язку зі зміною учасників;
4) Уповноважити директора провести державну реєстрацію відповідних змін.
Заява, на підставі якої учасник ОСОБА_2 була виведена із складу учасників товариства, разом із протоколом №3 були надані представником товариства державному реєстратору, на підставі чого 13.07.2012 відбулась державна реєстрація змін складу засновників (запис 10651050007016015).
Таким чином, як зазначає позивач, з 13.07.2012 склад учасників TOB "Сервіс Профіль", згідно з СДРЮОФОП, складався з ОСОБА_3 із часткою статутного капіталу 98% та ОСОБА_5 із часткою 2%.
30.08.2013 були проведені збори учасників товариства (протокол № 4) за участі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , що в сукупності володіли 100% голосів.
На вказаних зборах ОСОБА_3 та ОСОБА_5 подали нотаріально засвідчені заяви про вихід із товариства; ОСОБА_5 звільнився з посади директора; весь статутний капітал та посаду директора отримала гр. ОСОБА_4 , а також була затверджена нова редакція Статуту.
Позивач зазначає, що зміна юридичної адреси та зміна складу учасників товариства, відчуження частки ОСОБА_3 відбулися без відома та волевиявлення ОСОБА_2 (дарувальниця частки). Заяви про припинення своєї участі у товаристві, посвідченої 02.07.2012 приватним нотаріусом Київського MHO Пономарьовим В.Ю., вона не підписувала та, відповідно, товариству не подавала. Ніяких правочинів щодо продажу своєї частки ОСОБА_3 не укладала. Участі у загальних зборах учасників товариства, оформлених протоколом № 2 від 16.05.2012 та № 3 від 02.07.2012, ОСОБА_2 не брала, про їх проведення, порядок денний обізнана не була, документу на підтвердження правомочності цих зборів, протоколів № 2 та № 3 не підписувала.
Позивачем до матеріалів справи надано лист приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьова Володимира Юрійовича №27/01-16 від 19.05.2014 зі змісту якого вбачається, що заяви гр. ОСОБА_2 від 02.07.2012 про вихід із складу товариства він не виготовляв та справжності підпису на ній не засвідчував, оскільки у цей день ніяких нотаріальних дій взагалі не вчиняв. Крім того, реєстровий номер заяви - № 214/13 - з виготовленням знаку "/" (дріб) ним ніколи у нотаріальній діяльності не використовувався, підпис на заяві абсолютно відрізняється від його підпису, а пред'явлений нотаріальний бланк із вказаною серією ним у діяльності ніколи не використовувався.
Також позивач зазначає, що як у протоколах № 2 та № 3, так і у заяві про вихід від 02.07.2012 була вказана неактуальна на час їх виготовлення інформація щодо місця реєстрації ОСОБА_2 , а саме: " АДРЕСА_1 , тоді як ще з 25.12.2007 вона стала на реєстраційний облік у м. Ірпінь. На думку позивача, зазначене свідчить про те, що особа (особи), яка виготовляла ці папери, не знала дійсне місце реєстрації ОСОБА_2 , паспорту ОСОБА_2 , як і її саму на час виготовлення протоколів та заяви не бачила, тобто особи, які були зацікавлені у заволодінні часткою, користувались паспортом ОСОБА_2 , актуальним на час заснування товариства.
Крім того, позивач вказує, що факт необізнаності дарувальниці частки ( ОСОБА_2 ) щодо зміни місцезнаходження товариства та її виключення із товариства (оформлені протоколами № 2 та № 3) встановлено судовим рішенням. Зокрема, у постанові Харківського окружного адміністративного суду № 820/1050/15 від 10.03.2015 зазначено: "при судовому розгляді встановлено, що 11.12.2012 ОСОБА_2 написала заяву про вихід із складу учасників, однак зібрати загальні збори учасників TOB "Сервіс Профіль" щоб повідомити про свій вихід із складу учасників та належним чином оформити перехід корпоративних прав з їх подальшою реєстрацією не було можливим. Позивач не був включений до складу учасників товариства замість ОСОБА_2 , оскільки і зміна юридичної адреси, і виключення ОСОБА_2 із складу учасників, і, відповідно, державна реєстрація до Статуту були здійснені без його відома як нового учасника, так і без відома та волевиявлення попереднього учасника ( ОСОБА_2 )".
Зазначеною постановою був задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 до державного реєстратора про скасування реєстраційних дій. Позивач вказує, що він звертався до суду як зацікавлена особа, що прагнула реалізувати та завершити процедуру вступу до TOB, усунувши перед цим перешкоди у виді протиправних реєстраційних дій.
Встановивши, що редакція Статуту, затверджена на загальних зборах 30.08.2013 (протокол № 4) також була зареєстрована з порушенням закону, оскільки її було здійснено на підставі неналежно зареєстрованої попередньої редакції Статуту від 13.07.2012, адміністративний суд скасував реєстрацію змін до установчих документів TOB "Сервіс Профіль", затверджених рішеннями загальних зборів учасників 02.07.2012 (протокол № 3) та 30.08.2013 (протокол № 4).
Внаслідок скасування протиправних реєстраційних дій 07.09.2015 та 26.10.2015 в ЄДРЮОФОП була відновлена реєстрація учасників та керівника товариства, яка існувала до 13.07.2012, тобто замість єдиного учасника і керівника ОСОБА_4 були відновлені записи щодо учасників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_5 .
Проте, як вказує позивач, саме по собі відновлення запису про учасника ОСОБА_2 у 2015 році не відновило можливість для дарувальниці вийти із TOB, а обдарованому увійти у TOB на підставі договору дарування частки статутного капіталу, оскільки, враховуючи вихід із товариства двох учасників ( ОСОБА_5 і ОСОБА_3 ) у 2013 році, зареєстрований (відновлений) у 2015 році склад учасників TOB не відповідав фактичному. Тобто, хоча єдиним легітимним учасником TOB на той час залишалась ОСОБА_2 , для третіх осіб учасниками TOB залишались, крім неї, ще й ОСОБА_3 і ОСОБА_5 , керівником - ОСОБА_5 , що підтверджувалось даними державного реєстру. Таким чином, до виправлення вказаної невідповідності скликати загальні збори, підтвердити зміну складу учасників рішенням загальних зборів та провести подальшу державну реєстрацію змін не уявлялось можливим.
У 2017 році ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, і рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 06.10.2017 у справі №642/3206/17 було встановлено факт виходу ОСОБА_3 і ОСОБА_5 із складу учасників TOB у 2013 році.
21.03.2018 були проведені загальні збори учасників TOB "Сервіс Профіль", яким було доведено про зміну складу учасників у зв'язку з даруванням у 2012 році ОСОБА_2 своєї частки статутного капіталу ОСОБА_1 .
На підставі поданих документів (договору дарування частки статутного капіталу від 11.12.2012, нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 про вихід із товариства від 11.12.2012, рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 06.10.2017 у справі № 642/3206/17, протоколу загальних зборів учасників № 5 від 21.03.2018 тощо) 10.04.2018 відбулась державна реєстрація змін до установчих документів TOB, згідно з якими ОСОБА_1 став єдиним учасником TOB "Сервіс Профіль".
Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Водночас під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Частинами 1, 2 ст. 5 ГПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.
Частиною 1 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з п.1. ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 638 ЦК України визначено, що моментом укладення договору вважається досягнення сторонами в належній формі всіх істотних умов договору.
Згідно з ч.1 ст.722 ЦК України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.
За змістом п.1 ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.
Відповідно до ст. 363 ЦК України частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.
Реалізація учасником господарського товариства передбачених законом прав учасника господарського товариства відбувається в рамках корпоративних відносин.
Згідно з ч.3 ст.167 Господарського кодексу України (надалі ГК України) під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Частиною 1 ст.167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Ураховуючи норми ст. 167 ГК України правомочність учасника (акціонера, члена) на участь в управлінні господарською організацію, зокрема, шляхом участі в загальних зборах є однією зі складових корпоративних прав. Відтак зазначені права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, якщо учасник не зміг взяти участь у загальних зборах та/або належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо, тобто не зміг належним чином реалізувати своє право на участь в управлінні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 924/641/17).
Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах. Зокрема, рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання.
Таким чином, під час вирішення корпоративного спору суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.
Відповідно до частин 1, 5 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.
За змістом наведених вище положень закону, сторонами у корпоративному спорі є:
1) юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), у тому числі учасник, який вибув;
2) учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи.
Особа, яка придбала частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю чи товариства з додатковою відповідальністю, здійснює права і виконує обов'язки учасника товариства з моменту набуття права власності на частку в статутному капіталі.
При цьому, учасник, який вибув зі складу юридичної особи, може бути стороною корпоративного спору, зокрема, про визнання недійсними рішень юридичної особи, якщо ці рішення прийняті в період до виходу (виключення) учасника, а відповідні вимоги обґрунтовуються порушенням його корпоративних прав на момент прийняття такого рішення.
Отже, право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його учасники, які були учасниками на дату прийняття рішення, що оскаржується.
Вимоги учасника товариства про визнання недійсним рішення органу управління товариства не підлягають задоволенню, якщо на момент його прийняття позивач ще не набув права власності на частку в статутному капіталі товариства, оскільки його корпоративні права не могли бути порушені.
Аналогічні висновки викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 910/7847/17, від 12.06.2018 у справі № 910/10134/17, від 04.09.2018 у справі 915/593/17, від 16.10.2018 у справі №910/15792/14.
Таким чином, особа, яка придбала частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, здійснює права і виконує обов'язки учасника з моменту набуття права власності на частку.
Предметом оскарження у даній справі є прийняті загальними зборами учасників TOB "Сервіс Профіль" рішення від 02.07.2012, оформлене протоколом № 3, та рішення від 30.08.2013, оформлене протоколом №4, які, за твердженням позивача, порушують його корпоративні права як учасника товариства.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, зазначає, що він прийняв у дарунок частку розміром 47% статутного капіталу ТОВ "Сервіс Профіль" від ОСОБА_2 на підставі договору дарування, укладеного 11.12.2012, тобто корпоративні права позивача виникли з 11.12.2012. При цьому, ОСОБА_1 оскаржує рішення загальних зборів TOB "Сервіс Профіль" від 02.07.2012, тобто коли останній ще не був носієм корпоративних прав, що не заперечується апелянтом і в апеляційній скарзі.
Як на підставу незаконності прийняття рішення загальними зборами ТОВ "Сервіс Плюс" від 02.07.2012, оформленого протоколом № 3, позивач посилається на те, що відчуження одним з його легітимних на той час учасників - ОСОБА_2 своєї частки статутного капіталу в розмірі 47% ОСОБА_3 відбулися без її відома та волевиявлення.
Зокрема, позивач вказує, що ОСОБА_2 участі у загальних зборах учасників товариства, оформлених протоколами № 2 від 16.05.2012 (на яких було змінено юридичну адресу товариства) та № 3 від 02.07.2012 (на яких її було виведено зі складу товариства та перерозподілено її частку у статутному капіталі), не брала, про їх проведення, порядок денний обізнана не була, документів на підтвердження правомочності цих зборів, протоколів № 2 та № 3 не підписувала.
Також позивач зазначає, що ОСОБА_2 не ставила свого підпису на новій редакції Статуту TOB "Сервіс Профіль" (затвердженій протоколом № 2); заяви про припинення своєї участі у товаристві, посвідченої 02.07.2012 приватним нотаріусом Київського MHO Пономарьовим В.Ю., не підписувала та товариству не подавала; ніяких правочинів щодо продажу своєї частки у статутному капіталі ОСОБА_3 не укладала.
На підтвердження недійсності підпису ОСОБА_2 на заяві про припинення її участі у товаристві, а також на новій редакції Статуту товариства, позивач надав лист приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьова Володимира Юрійовича від 19.05.2014 за № 27/01-16, в якому зазначено, що вказаний приватний нотаріус не засвідчував підпису ОСОБА_2 на вищевказаних документах.
Разом з цим, як правильно зазначено судом першої інстанції, будь-яких належних доказів (висновків почеркознавчої експертизи, матеріалів кримінального провадження, вироку суду, тощо), які б свідчили про підробку підпису ОСОБА_2 на заяві про припинення її участі у товаристві, а також на новій редакції Статуту товариства позивачем суду не надано, в зв'язку з чим наведений доказ не є беззаперечним фактом недійсності підпису ОСОБА_2 .
За таких обставин, колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на те, що ОСОБА_2 не була повідомлена про скликання загальних зборів, не брала у них участі, не підписувала заяви про вихід з товариства, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні будь-яких письмові заяви цієї особи про такі обставини.
Крім того, як правильно зазначено судом першої інстанції, позивач стверджує про події, учасником яких він не був та обґрунтовує свої позовні вимоги припущеннями щодо обставини, які можливо відбувались між третьою особою ОСОБА_2 та відповідачем.
На підтвердження факту необізнаності дарувальниці частки ( ОСОБА_2 ) щодо зміни місцезнаходження товариства та її виключення із товариства (оформлені протоколами № 2 та № 3) позивач посилається на судові рішення, зокрема, на постанову Харківського окружного адміністративного суду у справі №820/1050/15 від 10.03.2015, в якій зазначено, що 11.12.2012 ОСОБА_2 написала заяву про вихід із складу учасників, однак зібрати загальні збори учасників TOB "Сервіс Профіль" щоб повідомити про свій вихід із складу учасників та належним чином оформити перехід корпоративних прав з їх подальшою реєстрацією не було можливим. Позивач не був включений до складу учасників товариства замість ОСОБА_2 , оскільки і зміна юридичної адреси, і виключення ОСОБА_2 із складу учасників, і, відповідно, державна реєстрація до Статуту були здійснені без його відома, як нового учасника, так і без відома та волевиявлення попереднього учасника ( ОСОБА_2 ).
Також в обґрунтування заявлених вимог, позивачем надано копію рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 06.10.2017 у справі № 642/3206/17, яким було встановлено факт виходу ОСОБА_3 і ОСОБА_5 із складу учасників TOB у 2013 році.
Частинами 4, 5 ст.75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Проте, як правильно встановлено місцевим господарським судом, дані рішення не встановлюють преюдиційних фактів, оскільки в межах вказаних справ не розглядалось, не досліджувалось та не вирішувалось по суті питання щодо справжності підпису ОСОБА_2 та правомірності рішень загальних зборів TOB "Сервіс Профіль", оформлених протоколами № 3 від 02.07.2012 та № 4 від 30 08.2013.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що зі змісту постанови Харківського окружного адміністративного суду у справі №820/1050/15 від 10.03.2015 вбачається, що договір дарування частки статутного капіталу ТОВ "Сервіс Профіль" між позивачем та ОСОБА_2 був укладений 11.06.2012, а рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 06.10.2017 у справі № 642/3206/17 містить посилання на договір дарування укладений 10.06.2012.
Колегія суддів також зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 зверталась до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Сервіс Профіль", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства, оформлених протоколами № 3 від 02.07.2012 та № 4 від 30.08.2013, і рішенням Господарського суду Харківської області від 24.04.2020 у справі №922/4211/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2020, у задоволенні позову було відмовлено. В наведеній справі судом встановлено, що 11.06.2012 ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 прийняв частку розміром 47% у статутному капіталі ТОВ “Сервіс Профіль”, яка належала дарувальнику, а також всі майнові та корпоративні права, що випливають із володіння цією часткою.
При цьому, до матеріалів справи №922/360/22 позивачем надано копію договору дарування, підписаного між позивачем та ОСОБА_2 47% статутного капіталу ТОВ "Сервіс Профіль", 11.12.2012.
Наведені обставини свідчать про те, що у всі вищезазначені судові справи надавались договори дарування 47% статутного капіталу ТОВ "Сервіс Профіль" від різних дат, що ставить під сумнів добросовісність позивача.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що всі обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, ґрунтуються виключно на припущеннях та не доведені належними доказами, в зв'язку з чим місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову в частині визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Сервіс Профіль", оформленого протоколом №3 від 02.07.2012, через відсутність у нього на час прийняття даного рішення корпоративних прав.
Щодо визнання недійсним рішення загальних зборів учасників TOB "Сервіс Профіль", оформленого протоколом № 4 від 30.08.2013, колегія суддів зазначає, що оскільки позивач обґрунтовував незаконність даного рішення загальних зборів, як наслідок незаконного рішення загальних зборів від 02.07.2012, оформленого протоколом № 3, у визнанні недійсним якого судом відмовлено, вимога про визнання рішення загальних зборів, прийнятого 30.08.2013 та оформленого протоколом № 4, є необґрунтованою та обґрунтовано не задоволена судом першої інстанції.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що право актуального учасника ТОВ на захист інтересу в досягненні правової визначеності щодо рішення, які приймались ще до набуття цим учасником корпоративних прав, підтверджується правовою позицією, зробленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 червня 2021 року у справі № 906/1336/19.
Проте, колегія суддів вважає необґрунтованими наведені посилання скаржника, з огляду на те, що справа № 906/1336/19 не є релевантною до справи №922/360/22, оскільки у справі № 906/1336/19 позивачем є учасник який вибув, але на момент прийняття оскаржуваного рішення загальних зборів був учасником товариства, предметом позову - визнання недійсним рішення загальних зборів щодо відчуження належних відповідачу прав інтелектуальної власності, за умовами якого було передано виключні майнові права на знак для товарів і послуг, тоді як предметом спору у справі №922/360/22 є визнання недійсними рішень загальних зборів ТОВ, яким, зокрема виведено учасника товариства ( ОСОБА_2 ) на підставі заяви про вихід зі складу учасників шляхом передачі її частки (47%) на користь іншого учасника товариства. При цьому, позивач на момент прийняття рішення загальних зборів від 02.07.2012, оформленого протоколом № 3, учасником товариства не був.
Колегія суддів зазначає, що момент набуття права на частку у статутному капіталі (права власності) та момент набуття права з частки (права участі в господарському товаристві) різняться та можуть не збігатися у часі. Укладення правочину з відчуження частки у статутному капіталі є правовою підставою набуття права на частку (права власності на частку), а тому момент набуття права на частку може визначатися умовами такого правочину. Разом з тим моментом переходу корпоративних прав з частки у статутному капіталі, яка була передана іншій особі, є юридичний факт реєстрації в державному реєстрі зміни складу учасників за актом приймання-передачі, наданим однією із сторін.
Даний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 червня 2021 року у справі № 906/1336/19.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Харківської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 18.10.2022 у справі №922/360/22 без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 269, 270, п.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 18.10.2022 у справі №922/360/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 23.03.2023
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.А. Пуль
Суддя І.В. Тарасова