490/2467/13-к 22.03.2023
нп 1-кп/490/350/2021
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/2467/13-к
22 березня 2023 року м.Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
під час проведення судового засідання по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12012160020000570 від 05 грудня 2012 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Миколаєві, є громадянкою України, має середню освіту, незаміжня, офіційно не працює, раніше судима, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_3 та її захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 05 грудня 2012 року вона, знаходячись в квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_6 , реалізуючи злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, викрала належне ОСОБА_6 майно, а саме: телевізор торгової марки "Філіпс", вартістю 3500 гривень, та мобільний телефон торгової марки "Нокіа Х2", вартістю 516 гривень.
З викраденим майном ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення зникла і розпорядилась викраденим майном на свій розсуд, чим заподіяла потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток на загальну суму 4016 гривень.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 вересня 2022 року вказане кримінальне провадження перерозподілено та передано судді ОСОБА_1 для розгляду.
В судовому засіданні захисником обвинуваченої ОСОБА_3 - адвокатом ОСОБА_5 заявлено клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення обвинуваченої ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Обвинувачена ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнала повністю та підтримала заявлене клопотання свого захисника.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, думку прокурора, який не заперечував проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_5 , дослідивши матеріали судової справи, приходить до наступного.
Відповідно до статті 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, станом на час вчинення відносилось до злочину середньої тяжкості.
Згідно вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" від 22.11.2018 року №2617-VIII, який набрав чинності 01.07.2020 року, внесено зміни, згідно яких ч.2 ст.185 КК України є нетяжким злочином, за який передбачено покарання у виді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк.
Крім цього, Законом від 22.11.2018 року №2617-VIII внесено зміни до Загальної частини КК України, зокрема до ст.49 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.49 КК України (в редакції Закону України №2617-VIII), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Згідно п.3 ч.1 ст.49 КК України (в редакції, яка діяла до внесення змін Законом №2617-VIII), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.
Згідно ч.2 ст.49 КК України (в редакції Закону України №2617-VIII), перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Під ухиленням від слідства або суду з огляду на положення ч.2 ст.49 КК України слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, імітація своєї смерті тощо).
Згідно роз'яснення, що містяться у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №12 "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності", особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
Відповідно до приписів п.1 ч.2 ст.284, ч.3 ст.285, ч.4 ст.286, ч.3 ст.288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання та, у випадку встановлення передбачених у ст.49 КК України підстав і відсутності заперечень з боку обвинуваченого, закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності. Відповідне рішення судом приймається у формі ухвали.
Як вбачається з матеріалів судової справи, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, яке було вчинено 05 грудня 2012 року.
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 02 квітня 2013 року справу за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, прийнято до провадження Центрального районного суду м.Миколаєва та призначено до судового розгляду.
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 04 грудня 2013 року обвинувачену ОСОБА_3 оголошено у розшук та зупинено судове провадження.
Разом з тим, за повідомленням відділення поліції №1 Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області від 31 березня 2021 року за вих.№5413/51/5-21, обвинувачена ОСОБА_3 , 1989 року народження, у розшуку за відділенням поліції №1 Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області не перебуває.
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 16 грудня 2021 року оголошено розшук обвинуваченої ОСОБА_3 та зупинено судове провадження до моменту встановлення її місцезнаходження.
За повідомленням відділення поліції №1 Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області від 29 грудня 2022 року за вих. №11986/51/, ухвала суду від 16 грудня 2021 року відносно ОСОБА_3 до відділення поліції №1 Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області не надходила, станом на теперішній час ОСОБА_3 у державному розшуку не перебуває.
Так, судом встановлено, що у період часу з 18 листопада 2013 року по 29 травня 2020 року обвинувачена ОСОБА_3 відбувала покарання в ДУ "Чорноморська ВК (№74)" м.Одеса на підставі вироку Корабельного районного суду м.Миколаєва від 10 червня 2014 року, що підтверджується копією довідки про її звільнення серії ОДС №17355.
За вироком Корабельного районного суду м.Миколаєва від 10 червня 2014 року (судова справа №488/92/14-к) ОСОБА_3 була затримана в порядку ст.208 КПК України - 18 листопада 2013 року та відносно неї було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - 19 листопада 2013 року, який після цього не змінювався.
Таким чином, дані, які б підтверджували вчинення ОСОБА_3 будь-яких умисних дій, спрямованих на ухилення від суду, у судовій справі №490/2467/13-к відсутні та стороною обвинувачення суду не надані.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що обвинувачена ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності по даному кримінальному провадженню не ухилялася, оскільки станом на час винесення ухвали про оголошення в розшук (04 грудня 2013 року), відносно неї було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по іншій судовій справі №488/92/14-к (19 листопада 2013 року), ОСОБА_3 у розшуку не перебувала, а тому строки давності не зупинялися.
Щодо наявності підстав для переривання строку давності у даному кримінальному провадженні, суд зазначає наступне.
Згідно ч.3 ст.49 КК України (в редакції Закону України №2617-VIII), перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Як вбачається з вироку Корабельного районного суду м.Миколаєва від 10 червня 2014 року, ОСОБА_3 було засуджено за злочини, вчинені нею 27 червня 2013 року та 17 листопада 2013 року і призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 3 місяці.
Покарання за вказаним вироком ОСОБА_3 відбуте повністю (у період часу з 18 листопада 2013 року по 29 травня 2020 року).
Вирішуючи питання щодо застосування деференційованого чи загального строку давності, то у даному випадку суд виходить з того, що вчинення особою в межах передбаченого частиною першою статті 49 КК строку, нового злочину, строк давності переривається і починає відраховуватися з моменту вчинення нового злочину.
Вказаний висновок суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у справі №735/1121/20 від 02 лютого 2023 року, де Велика Палата зазначила, що вчинення особою в межах передбаченого частиною першою статті 49 КК строку нового злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк і понад два роки, також не нівелює диференційованого строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за попередній злочин. У цьому разі термін, передбачений частиною першою статті 49 КК, переривається і починає відраховуватися з моменту вчинення нового злочину. Тобто, диференційований строк не замінюється на загальний, більш обтяжливий для особи, а лише відтерміновується його початок.
В даному випадку, на переконання суду, строки давності по даному кримінальному провадженню слід відраховувати саме з 17 листопада 2013 року.
Крім того, судом з'ясовано, що обвинувачена ОСОБА_3 розуміє підстави та наслідки закриття провадження у зв'язку зі звільненням від кримінальної відповідальності за закінченням строку давності, безумовної можливості продовження судового розгляду провадження з його вирішенням по суті, і остання не заперечувала проти закриття провадження з відповідних підстав.
З урахуванням викладеного, встановлені судом обставини є підставою для звільнення обвинуваченої ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження, оскільки з дня вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, минув встановлений п.3 ч.1 ст.49 КК України п'ятирічний строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності та протягом вказаного строку обвинувачена не вчинила нового кримінального правопорушення та не ухилялась від суду.
По справі потерпілим ОСОБА_6 заявлено цивільний позов, в якому він просить стягнути з обвинуваченої ОСОБА_3 на його користь у рахунок відшкодування матеріальних збитків на суму 4016 грн. та моральної шкоди на суму 5000 грн..
Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.
Беручи до уваги, що обвинувальний вирок не ухвалюється та не постановляється ухвала про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру відносно ОСОБА_3 , суд приходить до переконання, що цивільний позов ОСОБА_6 слід залишити без розгляду, що не перешкоджає потерпілому звернутися з даним позовом в порядку цивільного судочинства.
Речові докази по справі відсутні.
Запобіжний захід відносно обвинуваченої не обирався.
Керуючись ст.49 КК України, ст.ст.285, 286, 369-372, 395 КПК України, суд -
Клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, на підставі ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження №12012160020000570 від 05 грудня 2012 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України - закрити.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м.Миколаєва протягом 7 днів з дня її проголошення.
Головуючий ОСОБА_1