Справа № 944/2775/22
Провадження №2/944/359/23
(заочне)
22.03.2023
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Поворозника Д.Б.
з участю секретаря судового засідання Климейко Л.Г.,
розглянувши у судовому засіданні в місті Яворові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
07 липня 2022 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовної заяви покликається на те, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» із заявою №б/н від 04.05.2012 про отримання банківських послуг, згідно умов якої відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. В подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 25000,00 грн. У зв'язку з тим, що відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, станом на 09.05.2022 виникла заборгованість у розмірі 13199,51 грн з яких: 10720,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2479,51 грн. заборгованість за простроченими відстоками. У зв'язку з вищенаведеним, позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати у розмірі 2481,00 грн.
Ухвалою судді від 22.09.2022 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Згідно розпорядження керівника апарату Яворівського районного суду Львівської області №202 від 23 грудня 2022 року про призначення проведення повторного авторозподілу судової справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 грудня 2022 року, справа передана для розгляду судді Поворознику Д.Б.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти розгляду справи за відсутності їх представника та винесення заочного рішення судом.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, враховуючи, що останній скористався своїми процесуальними правами.
В судові засідання, призначені на 20.02.2023 та 20.03.2023, відповідач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про час і місце судового розгляду, в судове засідання повторно не з'явилася, причину неявки не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість вирішення справи на підставі наявних у ній доказів з постановленням заочного рішення.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 20 березня 2023 року вирішено проводити заочний розгляд справи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, у зв'язку з неявкою учасників.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 20.03.2023, є дата складення повного судового рішення 22.03.2023.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно з ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до положень ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору б/н від 04.05.2012 та паспорту споживчого кредиту від 21.12.2017 ОСОБА_1 отримала у позивача кредит із встановленням початкового ліміту, який було збільшено до 25000,00 грн. на платіжну картку.
Цей договір укладений сторонами шляхом підписання останньою і представником банку заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, за змістом якої відповідач погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, що становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг, а також паспортом споживчого кредиту. ОСОБА_1 зобов'язалася виконувати ці Умови та Правила.
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Як встановлено при розгляді справи, позивач відкрив відповідачу кредитний рахунок, що підтверджується випискою по рахунку та встановлено кредитний ліміт, який неодноразово змінювався.
Згідно з довідкою банку, відповідачу ОСОБА_1 17.01.2020 було видано картку № НОМЕР_1 з терміном дії до 01/22.
Судом встановлено, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 04.05.2012 у вигляді заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).
Як вбачається із Паспорту споживчого кредиту від 21.12.2017, що підписаний представником банку та відповідачем ОСОБА_1 вбачається, що сторони погодили умови кредитування, а саме: процентну ставку та відсотки річних; платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов'язкові для укладення договору; порядок повернення кредиту; та наслідки прострочення виконання зобов'язань за Договором.
Однак, відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконувала умови кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 09.05.2022 складає: 10720,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2479,51 грн. заборгованість за простроченими відстоками
У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.ст. 526, 1049 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно дост.1048 цього Кодексу.
На підставі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Крім цього, суд зазначає, що з урахуванням приписів ч.6 ст.81 ЦПК України обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з інформацією, викладеною у анкеті-заяві відповідач підтвердив, що він погоджується із тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
За відсутності будь-яких інших доказів у справі щодо розміру заборгованості відповідача перед позивачем, його погашення відповідачем, суд встановлює такий розмір заборгованості виходячи з розрахунку позивача та вважає доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за тілом кредиту в розмірі 11050, 44 грн, який необхідно стягнути на користь позивача.
Разом з тим, вирішуючи питання в іншій частині позовних вимог, суд виходив з наступного.
Відсотки за кредитом є договірними умовами згідно положень ЦК України.
Як видно з Паспору споживчого кредиту від 21.12.2017, який підписаний відповідачем, ОСОБА_1 була ознайомлена з інформацією про кредитні умови в тому числі про відсоткову ставку за кредитом, в разі прострочення заборгованості за відсотками.
Отже, позивач у даних, конкретних обставинах справи, має право на нарахування та стягнення відсотків, які передбачені договором.
Згідно з розрахунку заборгованості позивача видно, що станом на 09.05.2022 у відповідача виникла заборгованість за простроченими відсотками в сумі 2479,51 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
На підставі вищенаведеного, оцінивши зібрані у справі докази та враховуючи те, що відповідачем не надано доказів про виконання свого обов'язку щодо сплати заборгованості за кредитним договором та простроченими відсотками відповідно до положень договору, суд вважає, що позов є обґрунтованим, обставини, викладені в ньому, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а тому такий підлягає до задоволення.
Відповідно до ст.141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2481,00 грн. підлягає до стягнення з відповідача.
Керуючись ст. ст. 223, 259, 263-265,268,272,279, 280, 284 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 04.05.2012 в розмірі 13199 (тринадцять тисяч сто дев'яносто дев'ять) грн. 51 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. судових витрат, пов'язаних з сплатою судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте Яворівським районним судом Львівської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених законом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 22 березня 2023 року.
Повне найменування сторін:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Д.Б. Поворозник