465/1113/17
1-о/465/2/23
судового засідання
17.03.2023 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
засудженого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву засудженого ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Франківського районного суду м. Львова від 13.04.2017 року відносно ОСОБА_4 за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України -
До Франківського районного суду м. Львова звернувся засуджений ОСОБА_4 із заявою про перегляд вироку Франківського районного суду м. Львова від 13.04.2017 року відносно ОСОБА_4 за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України за нововиявленими обставинами.
Подану заяву засуджений ОСОБА_4 обґрунтовує тим, що з 18 років вживає наркотичні засоби - інтраназально та ін'єкційно - бупрепорфін, амфетамін, а також канабіоїди, тобто вже 6 років в системі. Під час скоєння крадіжок з магазину «Сім-23»ТОВ «Клевер Сторс» 25.12.2016 року, 29.12.2016 року, 01.01.2017 року перебував у стані наркотичного сп'яніння, в цей час наркотики вживав щоденно. Детально крадіжок не пам'ятає - все відбувалось, як уві сні. В подальшому, під час досудового слідства так і в суді перебував в стані наркотичного сп'яніння. Зазначає, що йому потрібен був адвокат як на досудовому слідстві так і в суді для захисту його прав, адже перебував у стані наркотичного сп'яніння і не міг належним чином себе захистити. Таким чином вважає, що такі обставини є нововиявленими, на підставі ст. 459 КПК України просить скасувати вирок Франківського районного суду м.Львова від 13.04.2017 року, яким його визнано винним за ч.1 ст.185 та ч.2 ст.185 КК України та надати можливість належним чином захищати свої права в суді, просить суд врахувати, що вчинення даного злочину відбулося в стані наркотичного сп'яніння.
У судовому засіданні захисник засудженого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 підтримала дану заяву щодо перегляду вироку Франківського районного суду м.Львова від 13.04.2017 року за нововиявленими обставинами, надавши пояснення аналогічні за змістом до такої, та просила її задоволити.
Засуджний ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги заяви підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні повністю заперечила щодо задоволення заяви ОСОБА_4 про перегляд вироку Франківського районного суду м.Львова від 13.04.2017 року за нововиявленими обставинами. Вказала, що судом при винесенні вироку досліджувались характеризуючи дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_4 та суду не було відомо про те, що останній перебував чи перебуває на обліку у зв'язку із вживання наркотичних засобів. Вважає, що згідно вимог ст.459 КПК України дана заява є безпідставною та до задоволення не підлягає.
Заслухавши пояснення ОСОБА_4 , захисника та прокурора, вивчивши заяву та додані до неї матеріали, а також матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами врегульований главою 34 КПК України, у якій наведений вичерпний перелік нововиявлених обставин, за наявності яких можуть бути переглянуті судові рішення, що набрали законної сили.
Відповідно до вимог ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими визнаються: - штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; - скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; - інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Нововиявлені обставини - це встановлені розслідуванням, вироком суду, що набрав законної сили або викладені у заяві учасників судового провадження юридичні факти, які знаходяться в органічному зв'язку з елементами предмета доказування у кримінальній справі і спростовують їх через попередню невідомість та істотність висновків, що містяться у вироку, ухвалі, як такі, що не відповідають об'єктивній дійсності.
Нововиявлені обставини характеризуються такими ознаками: - невідомість суду з причин, від нього незалежних; - істотне значення для провадження; - наявність в об'єктивній дійсності до ухвалення вироку; - неможливість урахування під час провадження у справі та ухвалення вироку в зв'язку з їх невідомістю суду; - відкриття тільки після вступу вироку у законну силу. Тобто необхідно наявність двох умов для визнання обставини нововиявленою, це обставини, які об'єктивно існували на момент вирішення кримінального провадження та не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і осново положних свобод (далі Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Отже, процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та мають бути збалансовані з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.
При цьому важливим є дотримання принципу юридичної визначеності. Європейський суд з прав людини у рішеннях від 3 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» та від 29 жовтня 2015 року в справі «Устименко проти України» неодноразово наголошував, що одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливостями і непереборними обставинами. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі.
Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення ЕСПЛ від 09 червня 2011 року в справі «Желтяков проти України»).
Процедура скасування остаточного рішення передбачає виникнення суттєвих для справи обставин, які раніше не були відомі. Особа, яка порушує питання про скасування, має довести, що не було можливості надати зазначені докази на остаточному розгляді і що вони є суттєвими. Така процедура сама по собі не суперечить вимозі щодо юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (рішення ЄСПЛ від 06 грудня 2005 року в справі «Попов проти Молдови» та рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року в справі «Правєдная проти Росії»).
Судом встановлено, що вироком Франківського районного суду м.Львова від 13.04.2017 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України. Призначено покарання на підставі ст.70 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ст.75 КК України засудженого звільненого від відбування покарання з випробуванням, встановивлено іспитовий строк 1 рік. На підставі ст.76 КК України зобов'язано засудженого ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію, повідомляти інспекцію про зміну місця праці та проживання. Вирок набрав законної сили.
Ухвалою суду від 30.10.2017 року виправлено описку, допущену у вироку Франківського районного суду м.Львова, вірно зазначено у резолютивній частині вироку «на підставі ст.76 КК України зобов'язано засудженого ОСОБА_4 періодично з'являтися в уповноважений орган з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця праці та проживання».
Даний вирок засудженим ОСОБА_4 не оскаржувався.
27 лютого 2019 року засуджений ОСОБА_4 звернувся до Франківського районного суду м. Львова із заявою про перегляд вищевказаного вироку суду за нововиявленими обставинами.
Так, заява засудженого фактично зумовлюється неповнотою дослідження даних стосовно його особи та зазначає, що під час вчинення крадіжок 25 грудня 2016 року, 29 грудня 2016 року та 01 січня 2017 року, а також у судовому засіданні 13 квітня 2017 року він перебував під дією наркотиків, до кінця не розумів, що відбувається, не розумів своїх прав та обов'язків, а тому фактично був позбавлений права на захист, а відтак і не погоджується з ухваленим вироком відносно нього. Вказані обставини, на думку засудженого, є нововиявленими.
Проте, як вбачається з матеріалів кримінальної справи, по якій засуджено ОСОБА_4 , судом під час розгляду справи були досліджені відповідні докази подані сторонами/Том-1 а.с.24-36/, в тому числі характеризуючи дані на особу засудженого, які судом визнані належними, допустимими та достатніми для ухвалення рішення та для призначення ОСОБА_4 даного виду покарання за вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України, а переконливих причин для перешкод у стороні на подання додаткових доказів під час розгляду вказаної справи суду наведено не було, як і не зазначено про наявність у заявника перешкод для повідомлення суду першої інстанцій про наведені обставини.
Згідно з п. 4, 5 ч. 2 ст. 462 КПК України, у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами зазначаються: обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду; обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву, до суду.
Проте, нововиявленими обставинами - є юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами, оскільки до нововиявлених обставин можуть бути віднесені матеріально-правові факти, що були наявні на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомими заявнику, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін або які мають значення для правильного вирішення спору.
Заява ж ОСОБА_4 не містить жодних обставин з вичерпного переліку підстав, наведених в ст.459 КПК України, які можливо було б вважати нововиявленими та які могли б суттєво вплинути на прийняте судом рішення.
Водночас його твердження засудженого також спростовуються висновком судово-психіатричної експертизи №69 проведеної 10.03.2021 року/Том-2 а.с.1-2/.
Заявник фактично наводить інформацію в якій намагається поставити під сумнів його винуватість в обсязі обвинувачення, досліджені докази в справі, його особу відомості, які вже досліджені та визнані достатніми, тобто в такий спосіб намагається переоцінити зібрані в справі докази та поставити в непередбачений законом спосіб винесений відносно нього вирок та призначене покарання, що не може вважатись судом таким, що зумовлює перегляд вироку за нововиявленими обставинами.
Іншими словами, наведені стороною обставини фактично стосуються повноти судового розгляду, оцінки достатності, належності та допустимості доказів в справі, що не вирішується в порядку ст. 459 КПК України, а є виключною компетенцією суду який вирішує справу по суті або апеляційної та касаційної інстанцій, якими переглядається рішення цих судів, тобто він наводить нові докази, про які ОСОБА_4 повинно були бути відомо під час розгляду справи та версії подій, що були предметом розгляду та оцінка яким вже надана.
Тому, наведені заявником обставини, що на його думку є нововиявленими, не є такими, оскільки по-перше, в межах розгляду справи судом були досліджені всі докази подані сторонами, які визнані достатніми та наведені в судовому рішенні, а по-друге, на думку суду всі твердження сторони з приводу нововиявлених обставин є фактичною незгодою з ухваленими відносно нього судовими рішенням в справі за його обвинуваченням, які набрали законної сили і які в такий спосіб заявник намагається безпідставно скасувати.
За таких обставин, суд вважає, що заява ОСОБА_4 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не містить обставин, передбачених ч. 2 ст. 459 КПК України.
Виходячи із системного аналізу наведених положень закону, перегляд вироку у зв'язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження в кримінальному судочинстві. На відміну від перегляду судового вироку в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість вироку, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення вироку суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на прийняття обвинувального вироку, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
При цьому суд у відповідності до ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення в справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, в якому зокрема зазначено, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
Відповідно до ст. 467 КПК України, за результатами кримінального провадження за нововиявленими обставинами суд має право: скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок; скасувати вирок чи ухвалу та постановити свою ухвалу; залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення.
А тому, з урахуванням вищенаведеного, заяву ОСОБА_4 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 372, 376, 459-467 КПК України -
Залишити заяву засудженого ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Франківського районного суду м. Львова від 13.04.2017 року відносно ОСОБА_4 за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена протягом 7 (семи) днів з дня отримання її копії шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду.
Повний текст ухвали проголошено 22 березня 2023 року об 14:45 годині.
Суддя ОСОБА_1