465/5889/22
3/465/309/23
Іменем України
27.02.2023 року м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Марків Ю.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 КУпАП,
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №085396, 27.09.2022 року о 07 год. 00 хв. у м.Львові по вул.Пулюя, 24 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Мерседес Спрінтер, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою Alcotest Drager, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, керування у стані алкогольного сп'яніння транспортним засобом 27.09.2022 року о 07 год. 00 хв. у м.Львові по вул.Пулюя, 24 категорично заперечив.
В судовому засіданні інспектор поліції Марциняк М.О. пояснив, що дійсно 27.09.2022 року він не бачив, щоб ОСОБА_1 керував транспортним засобом, оскільки прибув на місце події близько 06.40 год. за викликом іншого екіпажу. В цей час ОСОБА_1 та ще один чоловік стояли на вулиці біля автомобіля, хто з них був водієм йому було не відомо, оскільки він зазначений автомобіль не зупиняв. На скільки йому відомо автомобіль зупинив інший екіпаж поліції, однак у всіх інспекторів екіпажу, розрядились відеокамери. Чому УПП не скерувало до суду відео з службового автомобіля, на якому міг бути зафіксований факт зупинки транспортного засобу, йому не відомо.
На уточнюючі запитання пояснив, що дійсно о 07.00 год. 27.09.2022 року, як ним зазначено в протоколі серії ААД №085396 від 27.09.2022 року, ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, оскільки, дійсно, як вбачається з оглянутих відеозаписів, долучених УПП у Львівській області відеозаписів з його нагрудної відео-камери, останній знаходився на вулиці біля автомобіля і спілкувався в цей час з інспектором. Чому ним зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, що ОСОБА_1 в цей час, тобто о 07.00 год. керував транспортним засобом, пояснити не зміг.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, що якої складено протокол про адміністративне правопорушення, суддя приходить до наступного висновку.
Частиною 1 ст.9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ст.252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як передбачено ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає адміністративній відповідальності та встановити інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Обов'язковою ознакою вказаного адміністративного правопорушення, в даному випадку, є встановлення факту керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Однак, в матеріалах справи немає жодного доказу, який би вказав на те, що ОСОБА_1 27.09.2022 року о 07 год. 00 хв. керував транспортним засобом.
Долучений до адміністративних матеріалів справи відеозапис із боді-камер працівників поліції розпочинається з того, що о 06.47 хв. інспектор, знаходячись в своєму автомобілі їде за кермом, після того, як інспектор вийшов з свого автомобіля на відео зафіксовано припаркований автомобіль Мерседес Спрінтер, біля якого знаходяться двоє чоловіків та декілька інспекторів поліції. Ні ОСОБА_1 , ні інша особа в транспортному засобі не перебували.
Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративні правопорушення серії ААД №085396, ОСОБА_1 в провину ставиться керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння 27.09.2022 року о 07 год. 00 хв.
Однак, в матеріалах справи немає жодного доказу, який би вказував на те, що ОСОБА_1 27.09.2022 о 07 год. 00 хв. керував транспортним засобом Мерседес Спрінтер. Більше того, з долучених поліцією відео, вбачається протилежне, а саме в зазначений час 07.00 год. ОСОБА_1 жодним транспортним засобом не керував, а знаходився на вулиці, поза межами автомобіля.
Окрім того, як пояснив в судовому засіданні інспектор Марциняк М.О., він теж не був свідком того, як ОСОБА_1 керував автомобілем.
Не містять матеріали адміністративної справи і будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 навіть в інший час 27.09.2022 року, ніж зазначений у протоколі, керував транспортним засобом.
До адміністративних матеріалів відеозапису з відеореєстратора з службового автомобіля не долучено.
Франківським районним судом м.Львова, за клопотанням ОСОБА_1 двічі витребовувались з Управління патрульної поліції у Львівській області (вих.№1/347/2023 від 16.02.2023 року та від 17.02.2023 року) записи з відеореєстратора, який знаходиться в салоні автомобіля працівників поліції та яким зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 27.09.2022 року о 07 год. 00 хв.
Однак, на адресу суду такі не скеровані, натомість скеровано повторно відео з боді-камери інспектора Марциняка М.О., яке вже міститься в матеріалах справи і оцінку цьому відеозапису суд вже надав вище.
Свідки, які б підтвердили, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом 27.09.2022 року о 07 год. 00 хв. також в протоколі не зазаначені.
Слід зазначити, що чинне законодавство, в т.ч. й ПДР, не містить визначення терміну «керування транспортним засобом». Таке визначення було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
За п.1 ст. 8 Конвенції про дорожній рух, яку ратифіковано із застереженням і заявами Указом Президії ВР УРСР № 2614-VIII від 25.04.74 (далі за текстом - Конвенція про дорожній рух) «Кожен транспорт, який знаходиться в русі повинен мати водія».
Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані.
Таким чином, знаходження поза межами автомобіля, особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи біля автомобіля не доводить факт керування транспортним засобом.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin у. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не мас: права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа мас захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції.
Слід визнати, що належних та допустимих доказів, які б об'єктивно та поза межами розумного сумніву доводили той факт, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, матеріали справи не містять.
При таких обставинах, з огляду на викладене та враховуючи відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про керування ОСОБА_1 транспортним засобом Мерседес Спрінтер, д.н.з. НОМЕР_1 27.09.2022 о 07.00 хв., вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, зокрема, відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір стягується у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Враховуючи, що провадження у даній справі слід закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, то, відповідно, судовий збір стягненню не підлягає.
Керуючись ст.ст.23, 33, 40-1, 283, 284 КУпАП,
провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ю.С.Марків