Єдиний унікальний номер 448/339/23
Провадження № 3/448/294/23
22.03.2023 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Юрій БІЛОУС, розглянувши матеріали справ, що надійшли з Відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не працюючого (згідно даних протоколів),
за частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення (надалі КУпАП),
учасники справи:
особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - не з'явився,
встановив:
І. Опис обставин, установлених судом під час розгляду справи:
Будучи протягом року притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства), ОСОБА_1 , повторно, 10.02.2023 року об 00:30 год., знаходячись в АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї колишньої співмешканки ОСОБА_3 домашнє насильство у присутності малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема вчинив умисні дії психологічного характеру, які полягали у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою та погрозами фізичною розправою, внаслідок чого могла бути заподіяна шкода її психічному здоров'ю.
Обставини даного адміністративного правопорушення були встановлені працівниками правоохоронних органів 24.02.2023року, про що складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ 136439.
Він же, ОСОБА_1 , будучи протягом року притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства), повторно, 23.02.2023 року об 16:30 год., знаходячись в АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї колишньої співмешканки ОСОБА_3 , домашнє насильство у присутності малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема вчинив умисні дії психологічного характеру, які полягали у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою та погрозами фізичною розправою, внаслідок чого могла бути заподіяна шкода її психічному здоров'ю.
Обставини даного адміністративного правопорушення були встановлені працівниками правоохоронних органів 27.02.2023року, про що складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ 779623.
Враховуючи викладене, авторами протоколів констатується вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 173-2 КУпАП.
Особа, що притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про розгляд справи сповіщався належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №8130002541068, згідно якого судова повістка ОСОБА_1 була вручена особисто під розписку 13.03.2023 року.
На офіційному сайті Мостиського районного суду Львівської області в розділі «Громадянам» у вкладці «Список судових справ, призначених до розгляду» з моменту призначення справи щодо ОСОБА_1 до розгляду були зазначені відомості про дату, час та місце розгляду такої.
Відповідно до статті 268 КУпАП України справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
За змістом статті 268 КУпАП України присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративні правопорушення передбачені статтею 173-2 КУпАП України, не є обов'язковою.
Від ОСОБА_1 , клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
За таких обставин, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справ, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
ІІ. Застосоване судом законодавство:
В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до статті 9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з положеннями статей 245, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією частини 2 статті 173-2 КУпАП передбачено, що вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, - передбачає адміністративну відповідальність.
Пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017р., зазначено, що під домашнім насильством слід розуміти діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п.14 ч.1 ст.1 вищенаведеного Закону, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
ІІІ. Оцінка Суду щодо фактичних обставин справи:
Факт вчинення ОСОБА_1 вищевказаних правопорушень підтверджується: протоколами про адміністративні правопорушення серій ВАВ №136439 від 24.02.2023 та №779623 від 27.02.2023; письмовими заявами та письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_3 від 10.02.2023 року та 23.02.2023року; рапортами помічників чергового ЧЧ ВнП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області Тишкевича І.М. від 10.02.2023 року та ОСОБА_5 від 23.02.2023 року; письмовими поясненнями порушника ОСОБА_1 від 24.02.2023 року; письмовими поясненнями малолітнього ОСОБА_4 від 23.02.2023 року; формами оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 10.02.2023 року та від 23.02.2023 року; терміновим заборонним приписом стосовно кривдника серії АА №279499 від 23.02.2023 року; копією постанови Мостиського районного суду Львівської області від 23.12.2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП; іншими документами, доданими до протоколу.
Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
Докази, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять.
Вказані докази зібрані у встановленому законом порядку, відповідають фактичним обставинам справи, тобто є належними та допустимими, і в своїй сукупності, взаємозв'язку, достатності підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 вказаних адміністративних правопорушень та його вину, тому суд бере їх за основу при постановленні судового рішення.
Підстав сумніватися в правдивості, достовірності вказаних доказів у суду немає.
Відомості, що містяться в безпосередньо досліджених судом доказах, узгоджуються між собою.
При цьому судом враховується також те, що ОСОБА_1 , дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколів про адміністративні правопорушення не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколах про адміністративні правопорушення та додатках до нього, - суду не скеровував.
Аналізуючи наведені докази та дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, приходжу до переконання в доведенні винуватості ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.173-2 КУпАП (по подіях, які мали місце 10.02.2023 року та 23.02.2023 року), оскільки дану особу, протягом року було піддано адміністративному стягненню за вчинення домашнього насильства.
ІV. Накладення адміністративного стягнення:
Згідно ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.
Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративні правопорушення відповідно до статті 34 КУпАП - судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення відповідно до статті 35 КУпАП судом не встановлено.
Статтею 36 КУпАП визначено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Суддя виходить не з принципу формального підходу до вирішення справи, а саме з необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством, а тому, притягнення громадянина України ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки його вина є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом», оскільки цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і направлені завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Ступінь вини правопорушника залежить від форми вини, з якою вчинено проступок. Вчинення правопорушення умисно відрізняється від вчинення його з необережності. В першому випадку ступінь вини порушника вищий. Деякі правопорушення може бути вчинено тільки умисно. В цих випадках для визначення ступеня вини порушника має значення вид умислу - прямий чи непрямий. Якщо проступок вчинено з прямим умислом, то ступінь вини порушника може підвищити наявність корисливого або іншого низького мотиву.
Майновий стан правопорушника враховується при застосуванні адміністративних стягнень: штрафу, конфіскації, позбавлення спеціального права (в разі застосування позбавлення права керування транспортним засобом щодо професійного водія). При цьому враховується не тільки розмір заробітної плати особи, а й всі інші види її прибутку, який підлягає оподаткуванню, а також наявність або відсутність у неї утриманців.
Правосвідомість є іманентним явищем формується емпіричним шляхом, зокрема з суспільної думки, висновків авторитетних правників.
Доцільним є у даній справі як грань призми правосвідомості використати тези праці науковці про судовий розсуд, а саме: є переконання, що суспільство не може досягти верховенства права без певної міри розсуду суду. Право без розсуду зрештою обертається на свавілля.
Сучасне суспільство визнає судовий розсуд не лише щодо встановлення фактів, а й щодо застосування права до цих фактів. Вимога гнучкості для забезпечення індивідуалізації рішень вже припускає надання суддям права на розсуд. Тлумачення норми права завжди залишає місце для розсуду.
На думку головуючого, суд, як соціальний інститут, має відповідати запиту суспільства на справедливість. Правовий пуризм (надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом) щодо оцінки доказів та тлумачення закону шкодить інтересам правопорядку та правосуддя та є настільки ж небезпечним, як правовий нігілізм.
Змістовне, розширювальне тлумачення закону у даній справі було здійснене з дотриманням конвенційних гарантій особи, яка притягається до відповідальності. Судове провадження щодо нього було повним, всебічним, справедливим, із оцінкою всіх аргументів захисту. Висновок щодо його винуватості, на переконання суду, не залишає місця сумнівам.
Таким чином, вирішуючи питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення, суд відповідно до статті 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, його поведінку під час та після вчинення адміністративного правопорушення, ступінь його вини, майновий стан (не працевлаштований), відсутність обставин, які обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення, суд вважає за необхідне на підставі ст.36 КУпАП застосувати до громадянина ОСОБА_1 , адміністративне стягнення у виді громадських робіт, в межах санкції частини 2 статті 173-2 КУпАП.
Згідно із ст.39-1 КУпАП, суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство на проходження програми для таких осіб, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Оскільки, ОСОБА_1 , неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, суд також вважає за доцільне в порядку, визначеному ст.39-1 КУпАП та Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", направити останнього, на проходження програми для кривдників на строк 3 (три) місяці.
Визначений вид покарання за своїм видом та мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
V. Судові витрати:
Згідно вимог ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Оскільки, особу, що притягається до адміністративної відповідальності, тобто ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення, то вважаю за необхідне стягнути з останнього судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536,80 грн.
Керуючись частиною 2 статті 173-2, статтями 33-36, 40-1, 283-285, 268 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір», суддя -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та призначити йому на підставі ст.36 КУпАП адміністративне стягнення - 60 (шістдесят) годин громадських робіт.
Виконання даної постанови в частині відбування ОСОБА_1 , стягнення у вигляді громадських робіт покласти на Сихівський районний відділ філії Державної установи "Центр пробації" у Львівській області.
Направити ОСОБА_1 до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради на проходження програми для кривдників, згідно порядку, передбаченого Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», на строк 3 (три) місяці.
Стягнути з ОСОБА_1 , в дохід Держави 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 коп. судового збору.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення через Мостиський районний суд Львівської області до Львівського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
З текстом судового рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua
Суддя Юрій БІЛОУС