Справа №463/7764/22
Провадження №2/463/547/23
09 березня 2023 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді - Леньо С. І.
з участю секретаря - Станько Р.О.
розглянувши в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування в розмірі 189 118,22 грн. та 10 000 грн. моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 11 квітня 2022 року о 14:45 год. по вул. Личаківській,217 у м. Львові відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «AUDI A6» д.н.з. НОМЕР_1 під його керуванням та автомобілем «VOLKSWAGEN LT35» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням відповідача. За вчинення даного адміністративного правопорушення відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, відповідно до постанови Личаківського районного суду м. Львова від 19 квітня 2022 року. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Арсенал страхування», яким розраховано розмір матеріального збитку у розмірі 82 667,07 грн., з яких 1500 грн. становить франшиза, тому до сплати страховик визначив 81 167,07 грн., однак дана сума є недостатньою для покриття завданого позивачу збитку. Зазначає, що відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку та ринкової вартості КТЗ №89 від 01.07.2022 року, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивача становить 270 285,29 грн. Відповідачу було запропоновано компенсувати різницю між вартістю ремонту та розміром відшкодування, шляхом направляння претензії, яка відповідачем була залишена без відповіді. Оскільки виплачена страховою компанією сума не покриває вартість відновлювального ремонту автомобіля така підлягає стягненню з відповідача. Зокрема стягненню з відповідача підлягає 189 118,22 грн. (270 285,29 грн. вартість відновлювального ремонту - 81 167,07 грн. розмір фактично здійсненого страхового відшкодування).
Крім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди він зазнав значних моральних страждань, в нього погіршився стан здоров'я, значний період часу він позбавлений можливості користуватись своїм автомобілем, чим порушено його звичний ритм життя, тому просить стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 10000 грн. Тому просить позов задовольнити.
Представник позивача адвокат Батьков В.В. подав клопотання згідно якого просить позов задовольнити, проти постановлення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 про дату, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву на позовну заяву, або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні не подав. Зі згоди позивача та на підставі наявних у справі даних і доказів суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Інших заяв по суті справи, виключно в яких в силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору не надходило.
Інформація про рух справи та процесуальні дії, вчинені судом в процесі її розгляду.
Позовна заява поступила до суду 01.11.2022.
Ухвалою судді від 25.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено таку до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними в ній матеріалами. Визначено сторонам строк та черговість подання заяв по суті справи.
Приймаючи справу до свого провадження суд направив сторонам інформаційне повідомлення про права та обов'язки сторін (а.с.89), в тому числі про обов'язок подати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, а також неможливість приховування доказів. Цим же повідомленням сторонам роз'яснено порядок та строки подання доказів.
Таким чином, суд виконав вимоги ст. 221 ЦПК України.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яку останній повторив в п. 22 справи «Осіпов проти України» (заява № 795/09, рішення від 08.10.2020), стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (див. рішення у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії» (Vardanyan and Nanushyan v. Armenia), заява № 8001/07, пункт 86, від 27 жовтня 2016 року, та наведені у ньому посилання). Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов'язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого судового розгляду», гарантованого статтею 6 Конвенції.
З огляду на характер спірних правовідносин, справа є малозначною, а оскільки вирішенню підлягали виключно питання права, суд з посиланням на відповідну практику ЄСПЛ при відкритті провадження визнав недоцільним проведення судового засідання та визначив, що розгляд справи проводитиметься без проведення судового засідання за наявними в ній матеріалами.
Суд також не знайшов підстав ініціювати розгляд справи з викликом сторін, а тому розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
В силу вимог Закону та враховуючи предмет спору дана справа є малозначною, а тому, відповідно до вимог ч.3 ст.279 ЦПК України суд не проводив підготовчого засідання.
Перед тим, як закінчити з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд надав можливість кожній із сторін висловити свою позицію та надати наявні у неї докази. Суд також розглянув усі клопотання сторін, попередньо надавши можливість протилежній стороні висловити свою позицію.
Відтак, суд у відповідності до вимог ч.5 ст.12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Про існування будь-яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому що в силу ч.ч.2, 3, 4 ст. 83 ЦПК України, вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.
Суд у відповідності до вимог ч.7 ст.81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов'язків.
Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
В будь-якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч.3 ст.367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.
Позиція суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи.
Під час розгляду справи встановлено, що 11 квітня 2022 року о 14:45 год. по вул. Личаківській, 217 у м. Львові відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «AUDI A6» д.н.з. НОМЕР_1 під його керуванням та автомобілем «VOLKSWAGEN LT35» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням відповідача.
Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 19 квітня 2022 року (а.с.15) встановлено, що ОСОБА_2 11 квітня 2022 року о 14 год. 45 хв. по вул. Личаківській,217 у м. Львові, керуючи автомобілем марки «VOLKSWAGEN LT35» р.н. НОМЕР_2 , при виїзді з другорядної вул. Ромоданівська на нерегульоване перехрестя вул. Личаківська, не був уважний, не стежив за зміною дорожньої обстановки, не надав перевагу в русі автомобілю марки «AUDI A6» р.н. НОМЕР_1 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.п.2.3(б), 16.11 Правил дорожнього руху України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Даною постановою відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в розмірі 850 грн.
З наявних в матеріалах справи заяви про погодження розміру страхового відшкодування (а.с.61), заяви щодо напрямку виплати та/або доплати страхового відшкодування, страховиком відповідача Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал страхування» проведено позивачу виплату страхового відшкодування в сумі 81 167,07 грн.(а.с.63).
Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку та ринкової вартості КТЗ від 01 липня 2022 року №89 (а.с.18-60), вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля AUDI A6 2,8і, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент дослідження становить: 270 285,29 грн.
На думку позивача невідшкодованою залишилась матеріальна шкода в сумі 189 118,22 грн., а також завдана моральна шкода в сумі 10 000 грн., про що заявлено цей позов.
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку з знищенням або опошкодженням речі, а також витрати, які особо зробила або мусить зробити для відновлення порушеного права.
Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно з п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відповідно правової позиції Верховного Суду, висловленої у справі №756/2632/17 від 22.04.2020 року правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Отже, згадана вище постанова встановлює преюдиційний факт винуватості відповідача у вчиненні ДТП.
Тому суд приходить до висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яка становить 189 118,22 грн., тобто різниця між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні.
Тому з врахуванням наведених мотивів суд приймає рішення про задоволення позову в цій частині.
Щодо відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частиною першою статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У відповідності до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
На думку суду, дії відповідача, які призвели до пошкодження майна позивача беззаперечно спричинили душевні страждання, які проявились в тому, що останній втратив можливість безперешкодно використовувати належний йому транспортний засіб та вимушений був вживати заходів для відвернення негативних наслідків завданих збитків.
Відтак, виходячи з засад розумності, справедливості і співмірності суд погоджується з обрахованим позивачем розміром моральної шкоди в сумі 10 000 грн. і тому, також ухвалює рішення про стягнення такої шкоди.
Щодо судових витрат.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір в розмірі 1991,19 грн., сплата якого підтверджується відповідною квитанцією (а.с.1), витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку та ринкової вартості КТЗ в розмірі 2900 грн., що підтверджується відповідним прибутковим касовим ордером (а.с.64) та витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн., що підтверджується відповідними розрахунком та актом (а.с.73,80).
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 12,81,82,141,223,263-265,268,279 ЦПК України, ст.ст. 3,11,15,16,22,23,1187,1194 ЦК України, суд,-
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_4 ) 189 118,22 грн. (сто вісімдесят дев'ять тисяч сто вісімнадцять гривень, двадцять дві копійки), на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 10 000 грн. (десять тисяч гривень) на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1991,19 грн. (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто одну гривню, дев'ятнадцять копійок) судового збору, 2900 грн. (дві тисячі дев'ятсот гривень) витрат на залучення експерта, 5 000 грн. (п'ять тисяч гривень) витрат на правову допомогу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 354, 355, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя: Леньо С. І.