Справа № 438/91/21
Провадження 2/438/36/2023
іменем України
15 березня 2023 року м. Борислав
Бориславський міський суд Львівської області у складі судді Ткачової С.М., за участю секретаря Терлецької Ю.М. розглянувши в режимі відео конференції цивільну справу
№ 438/91/21, провадження №2/438/36/2023
за позовом: ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області, Бориславської міської ради, в особі відділу реєстрації Бориславської міської ради, про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та скасування реєстрації .
учасники справи:
позивач-відповідач: ОСОБА_1 - не з'явився
представник позивача-відповідача: Гирич Олег Васильович (ордер №1037641, свідоцтво серії НОМЕР_1 )
відповідач-позивач: ОСОБА_2 - не з'явилася
представник відповідача-позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 (ордер №1110279, свідоцтво №1986)
відповідач по первісному позову: ОСОБА_3 - не з'явилася
представник відповідача по первісному позову ОСОБА_3 - ОСОБА_5 (ордер №1040398, свідоцтво №1986)
відповідач по первісному позову: ОСОБА_4 - не з'явився
представник відповідача по первісному позову ОСОБА_4 - Квак Вадим Васильович (ордер №1040399, свідоцтво №1986)
представник відповідача по вторинному позову: виконавчого комітету Бориславської міської ради - не з'явився.
представник відповідача по вторинному позову: Бориславської міської ради Львівської області, в особі відділу реєстрації Бориславської міської ради - не з'явився
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача.
11.06.2021 позивач ОСОБА_1 звернувся до Бориславського міського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення, в якому просить зобов'язати відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути перешкоди позивачу ОСОБА_1 в користуванні будинком АДРЕСА_1 шляхом вселення у вказане житлове приміщення та надання ключів до вхідних дверей цієї квартири.
В обґрунтування позову посилається на те, що між ним ОСОБА_1 , та ОСОБА_6 08 лютого 2001 року було зареєстровано шлюб відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бориславського міського управління юстиції Львівської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено відповідний актовий запис за № 16. З ОСОБА_6 вони разом проживали майже 18 років за адресою: АДРЕСА_2 , у будинку батьків дружини. ОСОБА_2 04.06.1999 року придбала незакінчений будівництвом будинок, готовність якого становила 21% від передбаченої проектом площі 75,74 кв.м. У шлюбі з дочкою відповідачки він своєю працею та коштами збільшив площу даного житлового будинку до 256,70 кв.м. Незважаючи на те, що даний житловий будинок до сьогодні не зданий в експлуатацію та не має зареєстрованого власника, він проживав в ньому з 2002 року разом з дружиною, дітьми та ОСОБА_8 . В цьому ж будинку було зареєстровано місце його проживання, як члена сім'ї, за згодою власника. Іншого житла в нього не має, так як усі свої кошти вклав у збільшення й покращення будинку АДРЕСА_2 . Через провокування дружиною конфліктів, він був змушений тимчасово проживати у сусідньому будинку, щоб знайти спосіб примиритися з дружиною, однак вона подала позовну заяву про розірвання шлюбу і відмовлялася впускати його до будинку. 23 квітня 2019 року він у черговий раз спробував вселитися у даний житловий будинок, але дружина разом зі свої батьком його не впускали, виштовхали навіть з подвір'я. Через такі їх протиправні дії він змушений був звернувся із відповідною заявою до Бориславського відділення поліції Дрогобицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області. За результатами перевірки поліція повідомила, що в даній справі відсутні будь-які ознаки кримінального чи адміністративного правопорушення, однак вбачаються ознаки цивільно-правових відносин, що вирішуються у судовому порядку, саме тому він звертається до суду.
Його позов до ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення 18.06.2020 рішенням Бориславського міського суду Львівської області було задоволено. Однак, постановою Львівського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позов подано до відповідачів, які не є власниками будинку, а також є членами сім'ї власника. Просить суд його позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та відповідача - позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подав до суду відзив та письмові пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні позову за безпідставністю. Зазначає, що ОСОБА_2 є одноособовою власницею будинку АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі - продажу і встановлено постановою Львівського апеляційного суду 19.11.2020 року. Постійно проживає в Італії. Відповідач ОСОБА_2 як власниця будинку ніколи не давала згоди на вселення ОСОБА_1 . Позивач ОСОБА_1 самоправно зайняв зазначене житлове приміщення без згоди власниці і без дозволу останньої зареєстрував своє місце проживання в спірному будинку. Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що в нього виникло право на користування спірним будинком АДРЕСА_2 . Позивач ОСОБА_1 ніколи не був і не є членом сім'ї власника будинку. Відповідачка ОСОБА_2 з 2001 року постійно проживає в Італії. В той самий час ОСОБА_1 зареєстрував місце проживання в спірному будинку 17.05.2016 році, коли ОСОБА_2 перебувала за кордоном і жодних дозволів на таку реєстрацію не давала. В матеріалах реєстраційної справи заведеної відділом реєстрації Бориславської міської ради щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 міститься заява про реєстрацію місця проживання від 17.05.2016 року. В зазначеній заяві в графі - 2. «Згода власника» відсутні будь-які підписи ОСОБА_2 на підтвердження згоди на реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 у спірному будинку. Просить в позові відмовити.
19.01.2021 позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Бориславської міської ради, Бориславської міської ради в особі відділу реєстрації Бориславської міської ради про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом визнання особи такою, що втратила право користування зазначеним житловим приміщенням та скасування реєстрації. В обґрунтування позову посилається на те, що вона є одноособовою власницею будинку АДРЕСА_2 . З 2001 року вона постійно проживає в Італії, а в її будинку весь час проживали та проживають її донька, ОСОБА_6 , та чоловік ОСОБА_4 . В 2001 році її донька ОСОБА_6 , вийшла заміж за ОСОБА_1 , шлюб між ними був розірваний 11.06.2019 року. В 2020 році їй стало відомо, що рішенням Бориславського районного суду від 18 червня 2020 року було ухвалено вселити відповідача ОСОБА_1 (колишнього зятя) в її будинок (справа № 438/761/19). Вона вперше ознайомилась з матеріалами зазначеної справи, через свого представника, лише в жовтні 2020 року. З цього часу, їй стало відомо, що ОСОБА_1 ще 17.05.2016 року зареєстрував своє місце проживання в її будинку, нібито з її згоди . Однак, вона ніколи не надавала згоди на проживання ОСОБА_1 в її будинку. Наведене змушує її звернутися до суду. Реєстрація місця проживання ОСОБА_1 була здійснена виконавчим комітетом Бориславської міської ради з грубим порушенням норм чинного на той момент законодавства. Зазначає, що правомірність вселення і право користування відповідачем спірним будинком залежить від двох обставин: 1) наявність згоди власника будинку на вселення; 2) наявність у позивача статусу члена сім'ї власника будинку. Вона, як власниця будинку, ніколи не давала згоди на вселення ОСОБА_1 в її будинок. Крім того, їй не було відомо, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрував своє місце проживання в спірному будинку без її згоди. ОСОБА_1 ніколи не був і не є членом сім'ї власника будинку. Як зазначалось, вона з 2001 року постійно проживає в Італії. В той самий час ОСОБА_1 зареєстрував місце проживання в спірному будинку 17.05.2016 році, коли вона перебувала за кордоном і жодних дозволів на такі реєстрацію не давала. Тобто, вона та відповідач ОСОБА_1 ніколи спільно не проживали, не вели спільного господарства, не були членами однієї сім'ї. Виконавчий комітет Бориславської міської ради здійснив реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 не перевіривши наявність згоди власника будинку, а отже така реєстрація є не законною і підлягає скасуванню. Просить усунути перешкоди у користуванні будинком, що розташований в АДРЕСА_2 , шляхом визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування зазначеним житловим приміщенням. Зобов'язати солідарно виконавчий комітет Бориславської міської ради, Бориславську міську раду, в особі відділу реєстрації Бориславської міської ради, скасувати (зняти) реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_2 .
Представник виконавчого комітету Бориславської міської ради подав суду відзив на позовну заяву про усунення перешкод у користуванні майном. У відзиві із заявлено позовною вимогою щодо скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_2 виконавчий комітет Бориславської міської ради не погоджується. Вказує, що позивачем зазначено, що реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання відбувається відповідно до п.3 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207. Але вказаною нормою визначено, що реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження виконкомів сільської, селищної або міської ради. А відповідно до норм ч.1 ст. 11 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані ради виконавчі органи. Так ст. 37-1 цього ж закону визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі делеговані повноваження формування та ведення реєстру територіальної громади відповідно до закону. Крім того рішенням Бориславської міської ради Львівської області від 17 березня 2016 року № 96 «Про забезпечення виконання повноважень виконавчих органів міської ради у сферах державної реєстрації, утворення відділу реєстрації міської ради та затвердження положення про нього» створено виконавчий орган, який наділений відповідними повноваженнями для здійснення реєстрації місця проживання/перебування і цим виконавчим органом є відділ реєстрації Бориславської міської ради. Наведене також підтверджується п.2.1.8 Положення про відділ реєстрації Бориславської міської ради, затвердженого рішенням Бориславської міської ради Львівської області від 17 березня 2016 року № 96 „Про забезпечення виконання повноважень виконавчих органів міської ради у сферах державної реєстрації, утворення відділу реєстрації міської ради та затвердження положення про нього”. Тому позивачем по справі невірно зазначено виконавчий комітет Бориславської міської ради в якості відповідача в частині позовної вимоги про зобов'язання комітету Бориславської міської ради скасувати (зняти) реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_2 , так як такими повноваженнями виконавчий комітет Бориславської міської ради не наділений ні чинним законодавством, ні актами Бориславської міської ради Львівської області. Беручи до уваги наведене слід дійти до висновку, що позивачем по справі зазначено неналежного відповідача по справі, а тому і позовна вимога в цій частині не підлягає до задоволення.
Відповідач - позивач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву ОСОБА_2 , в якому зазначає, що позовні вимоги позивача вважає незаконними, необґрунтованими, а тому проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі. Відповідно до договору купівлі-продажу від 04.06.1999 ОСОБА_2 купила незакінчений будівництвом будинок, готовність якого становила 21%. По проекту передбачене будівництво житлового будинку розміром 7,7х9,8м., веранда розміром 2,5х7,20м. Тобто площа будинку становила 75,46 кв.м., а веранди - 18 кв.м. Житловий будинок АДРЕСА_2 , де ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання не зданий в експлуатацію та немає власника. ОСОБА_1 проживав в ньому ще з лютого 2001 року разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 аж до листопада 2018 року включно. Таким чином, ОСОБА_1 як член сім'ї власника будинку набув право користування ним і на час звернення до суду не втратив це право користування. В листопаді 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 та ОСОБА_4 відбувся конфлікт, внаслідок чого ОСОБА_1 вимушено заставили покинути спірний будинок. В подальшому, 23.04.2019 року він намагався вселитися до цього будинку, однак знову відбувся конфлікт, його так і не впустили в цей будинок. 20 червня 2019 року ОСОБА_1 подано до Бориславського міського суду Львівської області позовну заяву до ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення. Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 18.06.2020 року позов задоволено та зобов'язано відповідачів усунути йому перешкоди у користуванні будинком шляхом його вселення і вказане житло та надати ключі від вхідних дверей будинку. Постановою Львівського апеляційного суду від 19.11.2020 року рішення Бориславського міського суду Львівської області від 18.06.2020 року скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. На сьогоднішній день, згадана справа перебуває на розгляді у Верховному Суді. Зазначає про наявність у нього інтересу до житла, оскільки він звернувся з позовною заявою до суду про усунення перешкод у користуванні цим житлом. Просить відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Бориславської міської ради про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та скасування з реєстрації.
Листом №3-21/1673 від 27.10.2022 Міський голова Яворський І. просив справу розглядати за відсутності представника виконкому Бориславської міської ради. В задоволенні в частині вимог позову, які стосуються виконкому Бориславської міської ради, просив відмовити. В іншій частині позовних вимог покладається на думку суду.
2. Заяви (клопотання ) учасників справи.
04.07.2022, 01.08.2022, 11.10.2022, 31.10.2022, 23.11.2022, 04.01.2023, 28.02.2023 надійшли клопотання представника позивача ОСОБА_9 про відкладення розгляду справи.
01.08.2022, 19.09.2022 надійшли клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи.
01.08.2022, надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про об'єднання цивільних справ в одне провадження.
22.08.2022, надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_9 про виклик свідка та витребування доказів по справі.
14.09.2022, 05.10.2022, 10.11.2022, 30.12.2022, 27.02.2023 надійшли клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про проведення судового розгляду в режимі відео конференції.
03.10.2022 надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про проведення підготовчого судового засідання за його відсутності, просив задовольнити клопотання про об'єднання цивільних справ.
03.10.2022 надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_9 про проведення підготовчого судового засідання за його відсутності, просив задовольнити клопотання про об'єднання цивільних справ.
Листом №3-21/1673 від 27.10.2022 Міський голова Яворський І. просив справу розглядати за відсутності представника виконкому Бориславської міської ради. В задоволені в частині вимог позову відносно виконкому Бориславської міської ради просив відмовити. В іншій частині позовних вимог покладається на думку суду.
31.10.2022 представник позивача - відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на виконання протокольної ухвали суду надав повідомлення про копію закордонного паспорта ОСОБА_2 та просив розгляд справи в підготовчому судовому засіданні провести за його відсутності, просив завершити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду
19.11.2022 представник позивача - відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на виконання протокольної ухвали суду надав копію закордонного паспорта ОСОБА_2 та просив розгляд справи в підготовчому судовому засіданні провести за його відсутності, завершити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду.
06.12.2022 представником позивача - відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_9 подано заяву про розгляд справи в підготовчому судовому засіданні за його відсутності, просив завершити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду.
02.03.2023 надійшло клопотання представника позивача - відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 про долучення до матеріалів справи копій паспорта ОСОБА_2 та свідоцтва про одруження.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25.05.2022 цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом вселення, передано за підсудністю до Бориславського міського суду Львівської області.
Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 23.06.2022 цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом вселення, прийнято суддею Ткачовою С.М. в своє провадження та призначено до розгляду в загальному порядку.
22.08.2022 року ухвалою Бориславського міського суду Львівської області продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі та частково задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_9 про виклик свідка та витребування доказів.
Ухвалами судді від 15.09.2022, 07.10.2022, 03.01.2023 задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про проведення судового розгляду в режимі відео конференції.
Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 03.10.2022 об'єднано в одне провадження цивільну справу № 438/917/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення з цивільною справою № 438/91/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області, Бориславської міської ради, в особі відділу реєстрації Бориславської міської ради про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та скасування реєстрації.
06.12.2022 ухвалою Бориславського міського суду Львівської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Протокольною ухвалою від 27.12.2022 постановлено про розгляд справи за відсутності: позивача-відповідача ОСОБА_1 , відповідача-позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ), відповідача ОСОБА_4 , представник відповідача виконавчого комітету Бориславської міської ради, представник відповідача Бориславської міської ради в особі відділу реєстрації Бориславської міської ради.
Протокольною ухвалою від 15.03.2023 постановлено про задоволення клопотання представника відповідача - позивача ОСОБА_5 про долучення до матеріалів справи письмових доказів.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
Судом встановлено, що 08.02.2001 року між позивачем ОСОБА_12 та відповідачем ОСОБА_6 зареєстровано шлюб. Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 11.06.2019 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , який зареєстрований 08 лютого 2001 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бориславського міського управління юстиції Львівської області, про що зроблено відповідний актовий запис №16.
В шлюбі у сторін народилось двоє дітей, сини: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до копії договору купівлі - продажу від 04.06.1999, посвідченого державним нотаріусом Бориславської державної нотаріальної контори Дякон Г.І., ОСОБА_2 купила незакінчений будівництвом житловий будинок та земельну ділянку, розташовані в АДРЕСА_2 . Незакінчений будівництвом будинок складає 21%, по проекту передбачає будівництво житлового будинку разом 7,7х9,8м., веранда разом 2,50х7,20м. Фактично побудовано житловий будинок розміром 7,75х9,8 м., та веранда разом 2.6х7,10м.Земельна ділянка передана для обслуговування і будівництва будинку площею 0,1000 гектарів.
Відповідно до копії довідки, виданою начальником бюро технічної інвентаризації ОСОБА_15 - готовність незавершеного будівництва об'єкта нерухомого майна, що знаходиться в АДРЕСА_2 складає 43%. Фактично побудовано житловий будинок розмірами 7,75х9,85 та веранда 2,6х7,20м.
Згідно копії інформації від 11.06.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна: АДРЕСА_2 , вбачається, що відомості з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно відсутні. Відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно відсутні. Відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відсутні. Відомості з Державного реєстру іпотек відсутні.
З матеріалів справи вбачається, що 18.06.2020 Бориславським міським судом ухвалено рішення по справі 438/761/19, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення задоволено. Зобов'язано ОСОБА_6 та ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні будинку АДРЕСА_2 шляхом вселення ОСОБА_1 у вказане житлове приміщення та надання ключів від вхідних дверей даного житла. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржувалося.
Відповідно постанови від 19.11.2020 Львівського апеляційного суду (провадження №22ц/811/2390/20) рішення Бориславського міського суду Львівської області від 18.06.2020 скасовано та прийнято нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні будинком АДРЕСА_2 шляхом вселення у це житлове приміщення та надання ключів від вхідних дверей, - відмовлено.
Ухвалою від 26.04.2021 Верховного суду у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (провадження №61-19427св20) касаційне провадження відкрите за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 19.11.2020 з підстав передбачених у п.1 ч.2 ст.389 ЦПК України ( неврахування висновків викладених у постановах Верховного Суду від 13.03.2029 у справі №910/4032/18, від 18.12.2019 у справі №916/633/19, від 11.11.2020 у справі №352/90/16-ц, від 05.09.2019 у справі №638/2304/17, від 25.05.2020 у справі 642/6248/17) закрито.
Як вбачається з копії постанови Бориславського міського суду Львівської області від 22.07.2019 року (справа 438/612/19) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.173-2 ч.1 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.
В матеріалах справи міститься копія технічного паспорта житлового будинку з господарською будівлею АДРЕСА_2 , виконаної на замовлення ОСОБА_16 ..
Також міститься копія Посвідки № НОМЕР_2 на проживання в Італії, виданої на ім'я ОСОБА_2 , місце видачі Рим, дійсна з 22.09.2015 року, видана на тривалий термін - ЄС.
В матеріалах справи міститься копія Посвідчення особи НОМЕР_3 від 24.03.2010, виданного Комуною Рим, де вказано проживання ОСОБА_2 в АДРЕСА_3 .
Згідно копії паспорта ОСОБА_1 адреса його зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 . Зареєстрований 17.05.2016 року виконавчим комітетом Бориславської міської ради Львівської області, що підтверджено копією будинкової книги за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням Бориславської міської ради Львівської області №96 від 17.03.2016 вирішено: здійснювати виконавчими органами Бориславської міської ради повноваження суб'єкта державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суб'єкта державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, реєстрації місця проживання/перебування особи та надання відомостей з Державного земельного кадастру у встановленому законодавством порядку. Утворити відділ реєстрації Бориславської міської ради. Відповідно п.п.2.1.8,2.1.9 Положення про відділ реєстрації Бориславської міської ради, затвердженого рішенням Бориславської міської ради Львівської області №96 від 17.03.2016, функцією відділу є здійснення реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб та внесення цих відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру.
Згідно копії Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-4603588852016 від 09.06.2016 року, та кадастрового плану земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , виготовленого на запит ОСОБА_2 , даній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер та визначені її межі, виготовлено технічну документацію.
Відповідно Інформації №3691/17-59 від 01.11.2021, наданої начальником відділу реєстрації Бориславської міської ради на виконання ухвали Бориславського міського суду про витребування доказів від 26.08.2021, скеровано матеріали реєстраційної справи, яка містить:
-копію заяви про реєстрацію місця проживання, виданої відділом реєстрації Бориславської міської ради з якої вбачається, що місцем реєстрації місця проживання ОСОБА_1 зареєстровано 17.05.2016 року за адресою АДРЕСА_2 . У розділі 2 згаданої заяви зазначено: «Згода власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача, членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання особи у разі відсутності документів, що підтверджують право на проживання в житлі» зазначено «Згодна ОСОБА_2 », особистий підпис останньої відсутній;
-квитанція про сплату послуги;
-Довідка про ступінь будівельної готовності об'єкту незавершеного будівництва від 12.05.2016, за адресою за адресою АДРЕСА_2 ;
- копія заяви ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_1 просить зняти його з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_4 , у зв'язку із вибуттям за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно копії закордонного паспорта ОСОБА_2 НОМЕР_4 , який виданий 21.01.2020, візи від 05.02.2020 та 19.012022.
Згідно копій паспорта ОСОБА_2 та свідоцтва про одруження між відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_17 зареєстровано шлюб 08.05.1981 року актовий запис №120 по відділу РАГС м. Борислава Львівської області.
Допитаний в якості свідка позивач - відповідач ОСОБА_1 надав пояснення, що 08.02.2001 року між ним та відповідачем ОСОБА_6 зареєстровано шлюб. З ОСОБА_6 вони разом проживали майже 18 років за адресою: АДРЕСА_2 , у будинку батьків дружини. В шлюбі у них народилось двоє дітей, сини: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 , теща, 04.06.1999 року придбала незакінчений будівництвом будинок, готовність якого становила 21% від передбаченої проектом площі 75,74 кв.м. У шлюбі з дочкою відповідачки він своєю працею та коштами збільшив площу даного житлового будинку до 256,70 кв.м. Незважаючи на те, що даний житловий будинок до сьогодні не зданий в експлуатацію та не має зареєстрованого власника, він проживав в ньому з 2002 року разом з дружиною, дітьми та ОСОБА_8 . В цьому ж будинку було зареєстровано місце його проживання, як члена сім'ї, за згодою власника ОСОБА_2 , яка з ним разом ходила в відділ реєстрації Бориславської міської ради та особисто підписувала документи. Іншого житла в нього не має, так як усі свої кошти вклав у збільшення й покращення будинку АДРЕСА_2 . У нього за спірною адресою була майстерня по ремонту. Він та теща заробляли гроші, вкладали в будівництво будинку всі ці роки. Через провокування дружиною конфліктів, він був змушений тимчасово проживати у сусідньому будинку, щоб знайти спосіб примиритися з дружиною, однак вона подала позовну заяву про розірвання шлюбу і відмовлялася впускати його до будинку, так як він зрадив дружині. 23 квітня 2019 року він у черговий раз спробував вселитися у даний житловий будинок, але дружина разом зі свої батьком його не впускали, виштовхали навіть з подвір'я. Через такі їх протиправні дії він змушений був звернувся із відповідною заявою до Бориславського відділення поліції Дрогобицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області. За результатами перевірки поліція повідомила, що в даній справі відсутні будь-які ознаки кримінального чи адміністративного правопорушення, однак вбачаються ознаки цивільно-правових відносин, що вирішуються у судовому порядку, саме тому він звертається до суду. Постановою Бориславського міського суду Львівської області від 22.07.2019 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.173-2 ч.1 КУпАП, тобто за насильство в сім'ї. Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 11.06.2022 року розірвано шлюб між ним та ОСОБА_6 . Вважає, що вклав у спірний будинок приблизно 50000 доларів США своїх особистих грошей, має право на окрему кімнату, право на проживання та користування спірним будинком.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснив, що проживає за адресою АДРЕСА_5 , тобто є сусідом сторін. Десь з 1995 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 проживали в старій хаті сусіда ОСОБА_19 та будували дім за адресою: АДРЕСА_2 . Потім туди переїхали жити, в якому році не пам'ятає. Через якийсь час їх донька вийшла заміж за ОСОБА_20 , молода сім'я проживала в спірному будинку. ОСОБА_20 там робив ремонт. Взагалі все трималось на ОСОБА_20 , він забезпечував сім'ю грошима та ремонтував будинок. ОСОБА_20 допомагав його брат ОСОБА_21 , штукатурив стіни будинку. Через деякий час, вже давно було він не пам'ятає, ОСОБА_4 поїхав до Італії, пробув там десь 2 роки, потім до нього поїхала ОСОБА_22 . ОСОБА_22 залишилась в Італії, перебуває там десь 15 років, приїздить на свята раз на рік, а ОСОБА_23 повернувся. Зі слів ОСОБА_20 знає, що ОСОБА_22 приїздила з Італії та зареєструвала його проживання в спірному будинку. Як витрачались гроші він не знає. Знає, що все утримував та ремонтував ОСОБА_20 за свої гроші, він купляв старі автомобілі, розбирав їх на запчастини та продавав, був зареєстрований як підприємець. Знає, що ОСОБА_20 погуляв від жінки, почались сварки, його вигнали з хати. Після розлучення ОСОБА_24 проживає в хаті матері. Йому невідомо про наявність спільного бюджету подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , спільного ведення господарства ними, здійснення сумісних закупок речей та іншого побутового приладдя.
Відповідно до ч.ч.1,2 статті 156 ЖК Української РСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» в контексті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв'язків особи з конкретним місцем проживання. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.
Повага до права людини на житло закріплена також у ст.8 Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Відповідно до пункту 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод кожній особі гарантується окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів позитивні зобов'язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K., 21.02.1990).
За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно ч. 3 ст. 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбаченим законом.
Згідно із ч.2 ст. 64 Житлового кодексу Української РСР, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти батьки. Членами наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Аналогічні положення містяться і у ч. 1ст. 405 ЦК України, згідно яких члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Підстави та порядок позбавлення членів сім'ї власника права користування жилими приміщеннями визначені у ст. 157 ЖК України, якою встановлено, що членів сім'ї власника жилого будинку може бути виселено у випадках, передбачених ч.1 ст. 116 ЖК України. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого приміщення.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року № 2 встановлено, що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати: чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема, чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи зареєстровані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлено угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї певний порядок користування жилим приміщенням.
Згідно із рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).
Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання, спільний побут і взаємні права і обов'язки.
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Є встановленим, що на підставі договору купівлі-продажу від 04.06.1999 ОСОБА_2 купила незакінчений будівництвом будинок АДРЕСА_2 та земельну ділянку для його обслуговування. Договір укладено в письмовій формі та посвідчено нотаріально.
Відповідно до статті 128 ЦК України, у чинній на час укладення вказаного договору купівлі-продажу редакції 1963 року, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Статтею 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України (чинної на момент укладення договору купівлі -продажу, закон №2006-VII від 20.06.1969 із змінами) передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Застережень по придбанню майна , передбачених ст.ст. 24, 25 Кодексу про шлюб та сім'ю України (чинної на момент укладення договору купівлі -продажу, закон №2006-VII від 20.06.1969 із змінами) договір купівлі-продажу від 04.06.1999, посвідченого державним нотаріусом Бориславської державної нотаріальної контори Дякон Г.І., по придбанню ОСОБА_2 незакінченого будівництва житлового будинку та земельної ділянки, розташованих в АДРЕСА_2 . не містить.
Таким чином суд приходить до висновку, що майно: незакінчене будівництво житлового будинку та земельна ділянка, розташовані в АДРЕСА_2 , відповідно до договору купівлі - продажу від 04.06.1999, належать подружжю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власністі.
Відповідно ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Як вбачається із ч.ч.1,2,7 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
У відповідності ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Як вбачається з матеріалів справи позивач - відповідач ОСОБА_25 зареєстрований в спірному будинку відповідно Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ № 207 від 02.03.2016 .
Згідно п.3, пп.4 п.18, п. 23 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ № 207 від 02.03.2016: реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Пп. 4 п.18) документи, що підтверджують:
право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників);
п.23. Працівник органу реєстрації в день звернення особи або її представника чи в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг або представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, посадової особи виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку, органів державної реєстрації актів цивільного стану або даних від органу соціального захисту населення:
приймає рішення про реєстрацію або про відмову у реєстрації місця проживання особи;
вносить відомості про реєстрацію місця проживання у документ, до якого вносяться відомості про місце проживання (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування, - у разі реєстрації місця перебування). Датою реєстрації місця проживання/перебування осіб, які подавали документи через центр надання адміністративних послуг, представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, посадову особу виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку, є дата отримання органом реєстрації відповідних документів;
формує і вносить дані про реєстрацію місця проживання особи до реєстру територіальної громади відповідно до Порядку;
Також відповідно додатку №6 Правил згода власника житла надається шляхом особистого написання (власником)у заяві про реєстрацію місця проживання прізвища, ім'я та по батькові, написання особисто слова «згоден» та підпис особи, що надає згоду з зазначенням документу, що посвідчує особу.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності, як суб'єктивне цивільне право, містить у своєму складі: правомочність на власні дії; правомочність вимоги від інших; та правомочність захисту. Найбільш значущою для власника є правомочність на власні дії, яка характеризується як:
- пряме та безпосереднє панування над річчю. Власник здійснює надані йому правомочності своєю владою, не тільки незалежно від інших осіб, а й у такому правовому полі, коли не може бути ніякої влади над цією ж річчю з боку інших суб'єктів. Дії власника обумовлені його інтересом;
- виключне панування особи над річчю, тобто таке панування, що унеможливлює втручання інших осіб, на яких покладено пасивний обов'язок утримання, від вчинення подібних дій;
- абсолютність влади полягає в наданні власнику закріпленої правом можливості визначати, яким чином поводитися зі своєю річчю, коли та як реалізовувати свої правомочності по відношенню до неї.
Згідно з частиною першою та другою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто, непорушність права власності проявляється у тому, що правомірним буде визнане лише таке позбавлення права власності або обмеження у його здійсненні, яке відбувається у випадках і в порядку, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини вказує, що найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні (BUDCHENKO v. UKRAINE, № 38677/06, § 40, ЄСПЛ, від 24 квітня 2014 року).
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Згідно частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 ЦК України. Тлумачення частини третьої статті 16 ЦК України свідчить, що, за загальним правилом, при наявності порушення цивільного права або інтересу не допускається відмова в їх захисті. Винятком, який дозволяє відмовити в захисті цивільного права або інтересу, є недотримання частин другої - п'ятої статті 13 ЦК України.
Європейський суд з прав людини зауважує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).
У частині третій статті 49 ЦПК України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви, а за п.3 ч.2 ст.49 ЦПК України відповідач має право подати зустрічний позов, у строки встановлені цим Кодексом.
Тлумачення частини третьої статті 49 ЦПК України свідчить, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Аналогічний за змістом висновок міститься у пункті 7.43. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19), постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №235/9835/15ц ( провадження №61-8142св18), від 16.01.2019 у справі №243/7004/17ц (провадження №61-25371св18).
Аналіз приведених норм закону дає підстави для висновку про те, що право користування жилим приміщенням, що належить громадянинові на праві власності, нарівні з власником виникає у членів сім'ї власника житла, які проживають разом з ним.
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є власниками спірного незакінченого будівництвом житлового будинку, в якому зареєстровані в 2002 році, але не проживає ОСОБА_2 , оскільки постійно проживає за кордоном; їх донька перебувала у шлюбі з позивачем - відповідачем ОСОБА_1 , у зв'язку із чим останній був вселений до належного відповідачам спірного житлового приміщення, які як власники цього майна надали право позивачеві користуватись ним.
Позивач в своїх пояснення показав, що ОСОБА_4 проживав у спірному житловому приміщенні окремо від його сім'ї, на іншому поверху, доказів ведення спільного господарства та зв'язок спільним побутом з батьком колишньої дружини та ОСОБА_2 не надав. Також ОСОБА_1 не надав доказів згоди подружжя ОСОБА_8 на його реєстрацію в спірному житлі.
Вселився ОСОБА_1 в спірне житлове приміщення як чоловік доньки власників незакінченого будівництвом будинку. Доказів того, що ОСОБА_1 вів спільне господарство, проживав однією сім'єю із власниками, подружжям ОСОБА_8 , і був членом їх сім'ї суду не надано. Також ОСОБА_1 не надав доказів ведення ремонтних робіт в спірному житлі, витрачання особистих грошей на цей ремонт, тобто зв'язок із спірним житлом встановити не можливо.
Тому право користування незакінченого будівництвом будинку подружжя ОСОБА_8 у ОСОБА_1 виникло не з підстав, передбачених статтею 405 ЦК України і статті 156 ЖК України, а на підставі сервітуту (статті 395, 397, 403 ЦК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 403 ЦК України сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.
Згідно приписів пункту 4 частини першої статті 406 ЦК України сервітут припиняється у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.
Частиною другою статті 406 ЦК України визначено, що сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Встановивши, що ОСОБА_1 користувався спірним житловим приміщенням із згоди подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 під час дії сервітуту, на час розгляду справи обставини, які були підставою для встановлення сервітуту, припинились, право користування ОСОБА_1 чужим житловим приміщенням - незакінченого будівництвом житлового будинку, також припинилось і він не має права вселення в дане приміщення.
Аналогічний висновок зробив й Верховний Суд України у постанові № 6-158цс14, від якого не відступила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові № 14-298цс19 від 21 серпня 2019 року та в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №235/9835/15ц ( провадження №61-8142св18), від 16.01.2019 у справі №243/7004/17ц (провадження №61-25371св18).
Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
У постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11 зроблено висновок, що «у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю. У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою. Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням».
Відповідач - позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, та зобов'язання солідарно виконавчого комітету Бориславської міської ради, Бориславську міську раду, в особі відділу реєстрації Бориславської міської ради, скасувати (зняти) реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_2 .
Відповідач ОСОБА_4 , як співвласник спірного житлового приміщення, до суду не звертався з питанням про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, хоча і заперечує проти вселення останнього.
Відповідно ч.ч.1,2,3 ст.369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 не надавав згоду на розпорядження спільним сумісним майном ОСОБА_2 , тобто визнання позивача ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням недобудованого будинку АДРЕСА_2 та не уповноважував її на такі дії.
Таким чином позовні вимоги ОСОБА_2 в частині вимог про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, не підлягають задоволенню
Також вимога відповідача - позивача про зобов'язання солідарно виконавчого комітету Бориславської міської ради, Бориславську міську раду, в особі відділу реєстрації Бориславської міської ради, скасувати (зняти) реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_2 задоволенню не підлягає з огляду на те, що відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Аналогічнв позиція міститься в висновках Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 у справі №235/9835/15ц ( провадження №61-8142св18).
5. Позиція суду
Аналізуючи норми права чинного законодавства, які регулюють зазначені право- відносини, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення - не підлягає задоволенню. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області, Бориславської міської ради, в особі відділу реєстрації Бориславської міської ради, про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зобов'язання солідарно скасувати (зняти) реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_2 - не підлягає задоволенню в повному обсязі.
6.Судові витрати
Згідно ч.1,2.ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як встановлено в судовому засіданні позивачем - відповідачем ОСОБА_26 понесені витрати, пов'язані з розглядом справи, а сааме: судовий збір у розмірі 908 грн. Також відповідачем -позивачем ОСОБА_2 сплачено судовий збір за подачу позову в розмірі 1816 грн, про що не заперечують сторони.
В зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог в повному обсязі судові витрати, понесені сторонами, не підлягають перерозподілу.
Керуючись ст. ст. 13, 81, 89, 133, 141, 263 - 265 ЦПК України,суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення - відмовити.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області, Бориславської міської ради, в особі відділу реєстрації Бориславської міської ради про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та скасування реєстрації, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення ухвалено та надруковано в єдиному примірнику в нарадчій кімнаті.
Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені, проголошені та вручені 15.03.2023. Повний текст рішення виготовлений 23.03.2023.
Позивач-відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_6 .
Представник позивача-відповідача: Гирич Олег Васильович (ордер №1086158, свідоцтво серії ЛВ №001293), адреса: 82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Я.Осмомисла, 10.
Відповідач-позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ,адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_6 .
представник відповідача-позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 (ордер №1110279, свідоцтво №1986), адреса: АДРЕСА_7 .
відповідач: ОСОБА_3 ,РНОКПП НОМЕР_7 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_6 .
представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 (ордер №1040398, свідоцтво №1986), адреса: АДРЕСА_7 .
відповідач: ОСОБА_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_6 .
представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 (ордер №1040399, свідоцтво №1986), адреса: АДРЕСА_7 .
Відповідач виконавчий комітет Бориславської міської ради ЄДРПУО22400792, місцезнаходження: 82300, Львівська область, м.Борислав, вул.Шевченка, 42.
Відповідач: Бориславської міської ради Львівської області, в особі відділу реєстрації, місцезнаходження: 82300, Львівська область, м.Борислав, вул.Шевченка, 42.
Суддя Бориславського міського суду С. М. Ткачова