23 березня 2023 року
м. Чернівці
справа №716/1052/22
провадження 822/231/23
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянди М.І.
суддів Половінкіної Н.Ю., Одинака О.О.,
за участю секретаря Скулеби А.І.,
учасники справи:
заявник ОСОБА_1 ,
заінтересована особа: Вікнянська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області,
апеляційна скарга Міністерства оборони України на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 15 вересня 2022 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Сірик І.С.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Посилається на те, що вона є рідною дочкою загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .. Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №2930 від 22 червня 2022 року ОСОБА_2 загинув під час захисту України від військової агресії Російської Федерації внаслідок військових дій від вибухової травми 20 червня 2022 року у м. Сєвєродонецьк Луганської області.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Про питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», п.2 встановлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених в пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова допомога з розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Однак, при зверненні до Шостого відділу Чернівецького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки заявниці було повідомлено, що в розумінні статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вона не є членом сім'ї загиблого ОСОБА_2 , що не дає їй можливості скористатися правом на отримання одноразової грошової допомоги після смерті батька.
Просила суд, встановити юридичний факт, а саме, факт сумісного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 разом з батьком ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто по день смерті останнього.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 15 вересня 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт сумісного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 разом з батьком ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто по день смерті останнього.
Рішення мотивоване тим, що заявницею доведено факт проживання однією сім'єю з батьком ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто по день смерті останнього.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
На зазначене рішення Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі Міністерство оборони України просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає проте, що суд першої інстанції не звернув увагу, що встановлення факту сумісного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 разом із батьком ОСОБА_2 , заявниці необхідно для подальшого вирішення правового спору, зокрема, стягнення коштів одноразової грошової допомоги та права на її отримання, у зв'язку з чим у останньої фактично виник спір з органом, який призначає та виплачує таку допомогу, і який заперечує проти такого, що виключає можливість розгляду поданої заяви в порядку окремого провадження.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_1 подала до суду відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції- без змін.
Посилається на те, що аргументи Міністерства оборони України, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій
ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася заявниця ОСОБА_1 . Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 25 лютого 1992 року батьком заявниці є ОСОБА_2 .
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №2930 від 22 червня 2022 року ОСОБА_2 загинув під час захисту України від військової агресії Російської Федерації внаслідок військових дій від вибухової травми 20 червня 2022 року у м. Сєвєродонецьк Луганської області.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до частини сьомої статті 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно із частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеному у свідоцтві про народження або паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Згідно із частиною четвертою статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20).
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно із частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Відповідно до пункту 12 цього Порядку призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Згідно з пунктом 13 цього Порядку керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку (пункт 15 Порядку).
При цьому, спори щодо розміру грошової допомоги та права на її відшкодування між особами, які претендують на такі виплати та органом, який проводить їх нарахування та виплату розглядаються судами в позовному провадженні за загальними правилами (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2020 року у справі № 140/2178/15-ц (провадження № 61-9869св20) та постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 295/3547/21 (провадження № 61-10600св21)).
Тобто, суд першої інстанції не звернув увагу, що встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 разом із батьком ОСОБА_2 заявниці необхідно для подальшого вирішення правового спору, зокрема, стягнення коштів - грошової допомоги та права на її отримання, у зв'язку з чим у заявника фактично виник спір з органом, який призначає та виплачує таку допомогу, і який заперечує проти такого, що виключає можливість розгляду поданої заяви в порядку окремого провадження.
Такі висновки знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи апеляційним судом, та підтверджуються, зокрема, подачею апеляційної скарги Міністерством оборони України, як органом, котрий приймає рішення про виплату одноразової грошової допомоги, і який у зв'язку із цим заперечив право на її отримання заявником, згідно із поданою нею заявою.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене, апеляційна скарга Міністерства оборони України підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з залишенням заяви про встановлення факту, що має юридичне значення - без розгляду, в порядку ч. 4 ст. 315 ЦПК України.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно із ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги Міністерства оборони України та залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що Міністерство оборони України за подання до суду апеляційної скарги сплатило судовий збір в розмірі 805 гривень 20 коп.
Оскільки апеляційна скарга Міністерства оборони України підлягає задоволенню, то з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України слід стягнути витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 805 гривень 20 коп.
Керуючись ст. ст. 315, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 15 вересня 2022 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення залишити без розгляду.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України 805 гривень 20 копійок в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Дата складання повного тексту постанови - 30 березня 2023 року.
Головуючий М.І. Кулянда
Судді: О.О. Одинак
Н.Ю. Половінкіна