22 березня 2023 року місто Чернівці справа №725/4262/22
провадження №22-ц/822/238/23
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Височанської Н. К.
суддів: Лисака І.Н., Литвинюк І.М.
секретар Тодоряк Г.Д.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»,
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 17 січня 2023 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ухвалене під головуванням судді Нестеренко Є.В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Посилалося на те, що між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем було укладено кредитний договір № 4466383 від 11 листопада 2021 року, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 20 000 грн. 00 коп.
В подальшому між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №81-МЛ, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №4466383 від 11 листопада 2021 року. Згідно цього позивач набув права кредитора у зобов'язанні.
Зазначає, що відповідач не виконував умов кредитних договорів належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість перед кредитором, а після відступлення права вимоги перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» станом на 25 липня 2022 року в сумі 82 337 грн. 50 коп.
На підставі викладеного, просили стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 82 337 грн. 50 коп. за кредитним договором № 4466383 від 11 листопада 2021 року, а також понесені судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 17 січня 2023 року позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 4466383 від 11 листопада 2021 року в загальній сумі 82337 грн. 50коп., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту - 19000 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками - 61337 грн. 50 коп., заборгованість за комісією - 2000 грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в розмірі 2481 грн. 00 коп.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 17 січня 2023 року частково скасувати, задовольнити позовні вимоги частково в розмірі 22687,50 грн., які складаються з 18000 грн. - тіло кредиту, 2687,50 грн. - відсотки по кредиту; 2000 грн. - комісія за надання кредиту.
Посилався на те, що нарахування відсотків за користування кредитом мало здійснюватися виключно протягом строку кредитування, тобто протягом 15 днів на основі залишку кредиту.
Також первісний кредитор продовжував нараховувати відсотки за користування кредитними коштами, хоча строк кредитування закінчився, а подальші нарахування є неправомірними.
Вважає посилання позивача на пролонгацію кредиту як на підставу нарахування відсотків незаконною. Оскільки така пролонгація здійснена в односторонньому порядку і її правові наслідки йому не були роз'яснені.
Вказує, що у нього не було достатньої можливості ознайомитися з умовами договору, щоб дізнатися про можливі пролонгації.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Мотивувальна частина
Межі розгляду справи
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Позиція апеляційного суду
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Встановлено, що 11 листопада 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №4466383. Згідно даного договору відповідач отримав кредит у розмірі 20000 грн. 00 коп. строком на 15 днів на умовах визначених договором (том 1 а.с.15-20).
Згідно платіжного доручення №60852714 від 11 листопада 2021 року ТОВ «МІЛОАН» перераховано на рахунок відповідача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 20 000 грн. 00 коп. згідно кредитного договору №4466383 від 11 листопада 2021 року (том 1 а.с.23).
На підставі укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» договору про відступлення прав вимоги №81-МЛ від 23 лютого 2022 року та згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №81-МЛ від 23 лютого 2022 року - до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за кошти перейшло право вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №4466383 від 11 листопада 2021 року (том 1 а.с.28-37).
З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач станом на 25 липня 2022 року заборгував перед позивачем борг в загальній сумі 82337 грн. 50коп., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту - 19000грн. 00 коп., заборгованість за відсотками - 61337 грн. 50 коп., заборгованість за комісією - 2000грн. 00 коп. (том 1 а.с.26).
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи оскаржуване у даній справі рішення про задоволення позову, суд першої інстанції вважав доведеним той факт, що кредитор свої зобов'язання перед позичальником виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти, однак позичальник взяті на себе за кредитним договором зобов'язання належним чином не виконав, що призвело до утворення заборгованості. Суд першої інстанції зазначив, що доводи відповідача про відсутність підстав для нарахування банком відсотків за користуванням кредитом поза строком кредитування тобто протягом 15 днів не можуть братись до уваги так як відповідно до п. 7.1. кредитного договору визначає, що Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно правил відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього Договору. Строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань. Сторони домовились, що повне виконання зобов'язань повинно відбутись не пізніше дати встановленої п.1.4 цього Договору (26.11.2021 року). Таким чином враховуючи, що відповідачем зобов'язання за кредитом у строк передбачений договором в повному обсязі не виконане, то строк дії цього договору не закінчився 26 листопада 2022 року та кредитор не був позбавлений можливості відповідно до п.4.1 цього договору здійснювати нарахування процентів за порушення грошового зобов'язання.
Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Частиною 1 ст. 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Суди встановили, що оспорюваний договір був укладений сторонами в електронній формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У справі, що переглядається, судом установлено, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті позивача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого позивач надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору.
Встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Судом встановлено, що 11 листопада 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №4466383, в електронній формі шляхом реєстрації відповідача на сайті Товариства в особистому кабінеті, за умови ідентифікації/верифікації позичальника та використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, оформлення анкети-заяви на сайті Товариства, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 20000 грн. 00 коп. строком на 15 днів на умовах визначених договором (том 1 а.с.15-20).
Згідно платіжного доручення №60852714 від 11 листопада 2021 року ТОВ «МІЛОАН» перераховано на рахунок відповідача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 20 000 грн. 00 коп. згідно кредитного договору №4466383 від 11 листопада 2021 року (том 1 а.с.23).
Анкета-заява на отримання кредиту містить докладну інформацію щодо ОСОБА_1 , зокрема, дату його народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу реєстрації і адресу проживання, номер мобільного телефону, соціальний статус, місце роботи, реквізити банківської картки для зарахування коштів.
Згідно з довідкою про ідентифікацію ОСОБА_1 , з яким укладено договір, ідентифікована ТОВ «МІЛОАН». Акцепт договору позичальником підписано аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора: F33384, відправленого 11 листопада 2021 року о 22:10 год. на номер телефону НОМЕР_1 (том 1 а.с.25).
Дані обставини сторонами не оспорюються.
Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що спірний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору №4466383 кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Сума кредиту складає 20000 грн. (п. 1.2. кредитного договору).
Згідно з п. 1.3 кредитного договору строк дії кредиту 15 (п'ятнадцять) днів з 11 листопада 2021 року. Позичальник зобов'язаний кредитодавцю повернути кредит і сплатити комісію за надання кредиту та відсотки за користування кредитом до 26 листопада 2021 року (п.1.4 кредитного договору).
Згідно з п.1.5.2 кредитного договору, проценти за користування кредитом: 3750 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Сторони вирішили, що нарахування процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору.
В пункті 2.2.3 кредитного договору зазначено, що після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється.
Згідно п.2.3.1.2 кредитного договору позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
З матеріалів справи вбачається і відповідачем визнається, що станом на 26 листопада 2021 року (останній день повернення кредиту) відповідач продовжував користуватися кредитними коштами, оскільки їх не повернув.
В такому випадку, на підставі п.2.3.1.2 Договору строк кредитування пролонговувався.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що даний строк кредитування у відповідності до п.2.3.1.2 Договору максимально міг бути продовженим на 60 днів, а тому проценти за користування кредитом слід нараховувати на 15 днів (строк першого кредитування) + 60 днів (пролонгації строку кредитування).
Отже, проценти повинні бути нараховані до 25 січня 2022 року.
Висновки суду першої інстанції про те, що нарахування процентів має відбуватися до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.7 Договору) суперечать пунктам 2.2.2 та 2.2.3 Договору про те, що нарахування процентів здійснюється по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) і після цього строку нарахування процентів припиняється.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення процентів слід змінити.
Із розрахунку заборгованості, наданого позивачем за договором від 11 листопада 2021 року, вбачається, що загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором складає 82337,50 грн, з яких: заборгованість тілом кредиту - 19000 грн; заборгованість за відсотками - 61337,50 грн. нарахована станом на 01 лютого 2022 року; комісія за кредит - 2000 грн. (том 1 а.с.176-177).
З відомостей про щоденні нарахування та погашення вбачається, що позивачем нараховані відсотки по 01 лютого 2022 року включно (том 1 а.с.177).
Ураховуючи викладені обставини апеляційний суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" підлягає стягненню заборгованість по відсотках в розмірі 61337,50 грн., тобто по 25 січня 2022 року включно.
23 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», укладено договір відступлення прав вимоги №81-МЛ, за яким Новий кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги (том 1 а.с.28-36).
На підставі договору відступлення прав вимоги №81-МЛ та згідно Витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №4466383 від 11 листопада 2021 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 на загальну суму 82 337,50 грн., яка складається із залишку по тілу кредиту - 19000 грн., залишку по відсотках - 61 337,50 грн., залишку по комісії - 2000 грн. (том 1 а.с.37).
Щодо витрат на правову допомогу
Згідно з частиною 1 та 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (частина друга статті 137 ЦПК України).
Частиною другою статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що норма частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Така практика є у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 квітня 2019 року у справі №817/1889/17.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15, провадження № 14-280цс18).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача ОСОБА_2 звернулася до суду першої інстанції із заявою про компенсацію судових витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
На підтвердження понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, заявник надала попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, квитанцію про оплату таких витрат (том 1 а.с.125-126).
Однак, стороною відповідача не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, розрахунок таких витрат, тощо.
Таким чином, відповідачем не надано доказів щодо порядку обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), порядок його сплати, тощо.
Також не зазначено причин неможливості подання таких доказів разом з відзивом, та не було заявлено про те, що такий розрахунок з відповідними доказами буде подано протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
Враховуючи викладене, заявлена вимога відповідача про стягнення витрат на правову допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог не підлягає до задоволення.
Щодо судового збору
Згідно із ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення відсотків, судовий збір за подання позову та за подання апеляційної скарги підлягає розподілу пропорційно задоволених вимог
у розмірі.
А саме, позовні вимоги задоволені на 0,92% ((82337,50-75687,50) х 100% : 82337,50 = 8,07%), 2481 грн. (ставка судового збору, що підлягала сплаті за подання позову до першої інстанції) х 92% : 100% = 2282,52 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім того, на користь відповідача підлягає стягненню пропорційно задоволених вимог судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги.
А саме, позовні вимоги задоволені на 0,92% ((82337,50-75687,50) х 100% : 82337,50 = 8,07%), 3721,50 грн. (ставка судового збору, що сплатив відповідач за подання апеляційної скарги) х 92% : 100% = 3423,78 грн.
3721,50 грн. - 3423,78 грн. = 297,72 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, який підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.
Частиною десятою статті 141 ЦПК України визначено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Отже за результатом апеляційного перегляду справи в частині розподілу судових витрат в рахунок взаємозаліку (2282,52 - 297,72) з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» підлягає стягненню 1984,80 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 17 січня 2023 року змінити.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 17 січня 2023 року в частині стягнення заборгованості за відсотками - змінити, зменшивши суму заборгованості за кредитним договором №4466383 від 11 листопада 2021 року, стягнуту з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» з 82337,50 грн. до 75687 грн. 50 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 19000 грн. 00 коп., заборгованості за відсотками 54 687 грн. 50 коп., заборгованості за комісією 2000 грн. 00 коп.
Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 17 січня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій в сумі 1984 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири) гривні 80 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий Н.К. Височанська
Судді: І.Н. Лисак
І.М.Литвинюк