Справа № 938/27/23
Провадження № 33/4808/205/23
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Чекан Н. М.
Суддя-доповідач Васильєв
20 березня 2023 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік; стягнуто судовий збір в сумі 536 грн. 80 коп.,
Судом першої інстанції встановлено, що водій ОСОБА_1 керував 08.01.2023 року о 14.28 год. в с. Ільці Верховинського району транспортним засобом Opel Astra номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2023 року, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою, оскільки під час судового розгляду не в повній мірі встановлено обставини справи, проігноровано доводи щодо недоведеності його вини у вчиненні інкримінованого правопорушення, допущено неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, в основу рішення покладено докази, які не відповідають вимогам допустимості та належності.
Зокрема, вважає, що під час розгляду не доведено належним доказами факт відмови від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння. Так, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що він відмовився від медичного огляду на стан сп'яніння, хоча згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність наступає за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, а не від медичного огляду. Звертає увагу на те, що він не відмовлявся від огляду в закладі охорони здоров'я. Вимога про необхідність пройти процедуру такого огляду працівниками поліції не висувалась, направлення не пред'являлось, що чітко видно на відеозаписі.
Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення сері ДПР18 №458718 від 08.01.2023 року не може бути доказом його вини, оскільки його складено з порушенням закону та його копія йому не вручена та у справі немає жодних документальних підтверджень про вручення або надсилання такої копії. Зазначений факт є істотним порушенням його прав на захист, оскільки йому фактично не пред'явлено та не вручено адміністративне звинувачення, що передбачено ст. 254 КУпАП. Крім того, на місці події йому не було належно роз'яснено і забезпечено право на допомогу адвоката, а посилання в протоколі на ст. 268 КУпАП не усуває вказане порушення, оскільки ця норма стосується прав особи в судовому засіданні, а не при складанні протоколу.
В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, проте в своїй апеляційній скарзі, зокрема, просив розгляд справи провести без його участі.
Апеляційний суд враховує, що особа, яка притягається до відповідальності самостійно, відповідно до принципу диспозитивності, вирішує питання щодо участі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції та використання ним інших прав, які встановлені законом.
Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії).
Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційному порядку оскаржується рішення, яким ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення і в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що розгляд апеляційної скарги може бути проведений без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову судді залишити без змін з наступних підстав.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
При цьому, позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності».
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.
Судове рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття судом провадження його не було закрито або ухвалено незаконним складом суду.
Зокрема, підлягає обов'язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.
Апелянт ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність його вини у вчиненні правопорушення, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також стверджує, що працівниками поліції було порушено встановлений законом порядок проходження огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненому доводиться даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №458718 від 08.01.2023 року, записами відеофіксації за 08.01.2023 року, які містяться в матеріалах провадження, а також іншими матеріалами справи в їх сукупності.
Так, згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №458718 від 08.01.2023року, 08.01.2023 року о 14 год. 28 хв. в с. Ільці Верховинського району водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Opel Astra номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. (а.с. 1).
Протокол складений уповноваженою особою - поліцейським СРПП Верховинського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ст.снт. поліції Пататюк А., містить всі необхідні реквізити та дані. За змістом протоколу, ОСОБА_1 було роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, повідомлено про розгляд справи щодо нього у Верховинському суді. ОСОБА_1 від надання письмових пояснень та підписання протоколу правопорушник відмовився.
Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
Відповідно до вимог ст.256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у відмові від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння та порушенні вимог ст.2.5 Правил дорожнього руху України.
Апеляційним судом не встановлено порушень вимог статей 254, 255, 256 КУпАП. Доводи апелянта з цього приводу безпідставні, необґрунтовані та голослівні і повністю спростовуються сукупністю доказів, які досліджені судом.
Зміст висунутого обвинувачення було доведено ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, що підтверджується даними матеріалів провадження, в тому числі даними оглянутих відеозаписів, з яких вбачається, що водій ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом протоколу про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП за відмову пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку та відмовився підписати відповідну графу у протоколі про ознайомлення зі змістом протоколу та отримання копії протоколу.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи про те, що ОСОБА_1 не повідомлений в установленому законом порядку про зміст висунутого обвинувачення.
При вирішанні цього питання суд виходить із сукупності досліджених доказів, які дозволяють встановити порядок вчинення процесуальних дій та свідчать про обізнаність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про зміст висунутого обвинувачення та наявність реальної можливості організувати ефективний захист своїх інтересів.
Згідно з даними направлення в КНП ВБЛ ВСР на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 08.01.2023 року о 14 год. 35 хв., внаслідок огляду, проведеного поліцейським у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки сп'яніння: запах алкоголю з рота, почервоніння обличчя. Від огляду водій відмовився (а.с. 3).
Відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд водія ОСОБА_1 необхідно було провести у зв'язку з виявленими в останнього ознак алкогольного сп'яніння: запаху алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Водій від огляду відмовився (а.с. 4).
З рапорту поліцейського СРПП Верховинського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ст.снт. поліції Пататюк А. від 08.01.2023 року, вбачається, що перебуваючи в добовому наряді ним спільно із інспектором СРПП лейтенантом поліції Нищиєм В. було помічено т/з марки Опель Астра д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого не був пристебнутий ременем безпеки. Зазначений автомобіль зупинено. При перевірці документів та спілкуванні з водієм ОСОБА_1 в останнього було відчутно запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя. Водієві запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного засобу приладу «Драгер», на що ОСОБА_1 категорично відмовився. Також водієві було запропоновано пройти огляд в лікувальному закладі КНП ВБЛ ВСР, на що водій також категорично відмовився від проходження огляду (а.с. 2).
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказаний рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує керівництво про законність своїх дій.
Разом з тим, дані вищевказаного рапорту працівника поліції разом із копією постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за керування транспортни засобом без ременя безпеки, повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовності дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення.
Вищевказані докази були повторно у повному обсязі досліджені в суді апеляційної інстанції разом із відеозаписами із нагрудної камери поліцейського (а.с. 5а).
Зокрема, із досліджених судом відеозаписів вбачається, що водій ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції за керування транспортним засобом з непристебнутим ременем безпеки. Під час спілкування із водієм у працівника поліції виникла підозра, що водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим водію транспортного засобу було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу або в медичному закладі. ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі. Зазначив, що вживав алкоголь вчора, бо були свята. Працівником поліції роз'яснено ОСОБА_1 , що за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння передбачена така ж відповідальність як за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Після чого працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. При оформленні протоколу працівником поліції було роз'яснено ОСОБА_2 його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, оголошено зміст протоколу та порядок його розгляду у суді.
Суд апеляційної інстанції вважає, що відеозапис є вичерпно інформативним, носить безсторонній характер, позбавлений упередження та суб'єктивного ставлення, а відтак надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку учасників подій.
Відеозапис отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, а відтак є належним та допустимим доказом факту відмови водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, на законну вимогу патрульних поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Drager» на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, та повністю доводить вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказаними відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, дозволяють встановити психологічне ставлення правопорушника до вчиненого правопорушення та інші обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 , як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, була забезпечена реальна можливість скористатись своїми процесуальними правами та розпорядитись процесуальними обов'язками з метою захисту своїх інтересів, зокрема: прийняти рішення щодо згоди/відмови від огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в спеціалізованому медичному закладі; ознайомитися зі змістом висунутого обвинувачення, надати письмові пояснення та заперечення щодо висунутого обвинувачення та дій працівників поліції; отримати копію протоколу про адміністративне правопорушення, тощо.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП є закінченим з моменту відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі.
Так, відповідно до вимог ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Таким чином, діючий закон дозволяє водію відмовитись від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і така відмова не утворює складу адміністративного правопорушення.
Однак, у цьому випадку водій транспортного засобу зобов'язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння в закладах охорони здоров'я.
Апеляційний суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп'янінням у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що право на захисника, яке передбачено ст.268 КУпАП виникає у особи, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення, тільки після складання стосовно неї відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що водій транспортного засобу не має права вимагати участі адвоката під час проведення огляду водія на стан сп'яніння, оскільки за своїм правовим змістом проведення такого огляду є виконанням обов'язків водія відповідно до Правил дорожнього руху України.
Факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного засобу поліцейським або в медичному закладі встановлюється судом на підставі доказів, які досліджені та оцінені судом за внутрішнім переконанням.
Таким чином, з долучених до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписів з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції вбачається, що водій ОСОБА_1 , на правомірну пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного приладу Алкотестера «Драгер» та у відповідному медичному закладі відмовився.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Разом з тим. зі змісту матеріалів провадження та досліджених відеозаписів вбачається, що причиною зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 було недотримання ним ПДР України щодо безпеки дорожнього руху.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Пункт 1.3 ПДР України зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд дійшов тотожних висновків суду першої інстанції і вважає, що постанова суду відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане правопорушення та прийняте по справі рішення.
Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.
З огляду на наведене, підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2023 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв