Справа № 346/458/22
Провадження № 11-кп/4808/17/23
Категорія ч. 2 ст. 185 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
22 березня 2023 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_8 ,
захисника-адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12022091180000014 за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_8 на вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2022 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку, жительку АДРЕСА_1 ,
визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, і призначено їй покарання у виді арешту на строк 6 (шість) місяців.
Строк відбуття засудженою ОСОБА_8 покарання у виді арешту ухвалено рахувати з моменту її фактичного затримання після набрання цим вироком законної сили.
Цивільний позов Коломийської міської ради Івано-Франківської області задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь Коломийської міської ради Івано-Франківської області 1 442 (одну тисячу чотириста сорок дві) гривні відшкодування майнової шкоди, завданої злочином.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачена ОСОБА_8 вчинила таємне викрадення майна, яке заходилося на балансі Коломийської міської ради Івано-Франківської області, вчинене повторно.
Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.
Обвинувачена ОСОБА_8 , будучи раніше неодноразово судимою, останній раз вироком Калуського міськрайонного суду від 14.08.2019 року за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на шлях виправлення не стала та в період непогашеної судимості вчинила нове кримінальне правопорушення проти власності.
Так, 20.12.2021 року близько 17:30 год. обвинувачена, перебуваючи в сесійній залі Коломийської міської ради, що за адресою: м. Коломия, просп. Грушевського, 1, Івано-Франківської області, умисно, повторно, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих спонукань, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає шляхом вільного доступу таємно викрала ноутбук марки «Asus F3Jp» сірого кольору вартістю 1 442 грн., який знаходився на балансі Коломийської міської ради Івано-Франківської області. Після цього, обвинувачена місце вчинення кримінального правопорушення покинула, викраденим розпорядилася на власний розсуд, спричинивши Коломийській міській раді майнову шкоду в зазначеному розмірі.
Не погоджуючись з вказаним вироком суду, обвинувачена ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу. Просить змінити вирок, призначивши їй більш м'яке покарання із застосуванням ст. 69 КК України. При призначенні покарання просить врахувати те, що вона має двох малолітніх дітей - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та стареньку бабусю ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Під час апеляційного розгляду:
- обвинувачена ОСОБА_8 та її захисник підтримали вимоги апеляційної скарги;
- прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Представник потерпілого Коломийської міської ради ОСОБА_13 в судове засідання не з'явилися, однак подав до суду клопотання, в якому просив здійснювати апеляційний розгляд без участі представника потерпілого та ухвалити судове рішення, яким залишити вирок Коломийського міськрайонного суду від 23 червня 2022 року в даному провадженні без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути вказане кримінальне провадження за відсутності представника потерпілого.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України за обставин, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації дій обвинуваченої в поданій апеляційній скарзі не оспорюються і апеляційним судом в порядку ст. 404 КПК України не перевіряються.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_8 вказує на незаконність вироку суду в частині призначеного їй покарання і вважає його несправедливим через суворість.
Відповідно до ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Згідно ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому враховуються ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У відповідності до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання”, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані врахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3 визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину й його обставин.
При призначенні покарання ОСОБА_8 суд першої інстанції виконав вимоги статей 50, 65 КК України та врахував ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином, дані про особу винної, а також наявність обставини, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Зокрема, суд першої інстанції визнав обставинами, які пом'якшують покарання - щире каяття, сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
При цьому, судом першої інстанції враховано стан здоров'я обвинуваченої, те, що обвинувачена на обліках в наркологічному та кабінеті психіатра не перебуває (а.п. 93, 94), однак перебуває на диспансерному обліку в Обласній клінічній інфекційній лікарні через наявність хронічного гепатиту «С», що підтверджується даними копії довідки №265 від 19.05.2022 року (а.п. 137), а також те, що обвинувачена неодноразово притягалася до кримінальної відповідальності (а.п. 88-89), відбувала покарання у виді позбавлення волі, після відбуття якого умовно-достроково звільнена з місць позбавлення волі 05.02.2021 року (а.п. 89, 138).
Водночас, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання сторони захисту щодо наявності на утриманні обвинуваченої двох малолітніх дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , оскільки ОСОБА_8 позбавлена батьківських прав відносно вказаних дітей, що підтверджується копією рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31.07.2019 року (а.п. 139-143).
Крім того, колегія суддів зауважує, що рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31.07.2019 року було вирішено стягувати з ОСОБА_8 в користь ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у твердій грошові сумі в розмірі по 1000 гривень щомісячно на кожну дитину, починаючи з 25.03.2019 року і проводити до досягнення дітьми повноліття.
Санкція ч. 2 ст. 185 КК України, що ставиться в обвинувачення ОСОБА_8 , передбачає покарання у виді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.
Таким чином, суд першої інстанції з урахуванням конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винної, обставин, що впливають на покарання, визначив покарання, яке наближено до мінімальної санкції ч. 2 ст. 185 КК України, та яке не може вважатися надто суворим, є достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_8 .
При цьому, колегія суддів вважає, що встановлені судом першої інстанції обставини, що пом'якшують покарання, з урахуванням особи винної, конкретних обставин кримінального провадження, не свідчать про істотне зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину і не дають правових підстав для застосування ст.69 КК України та призначення покарання нижче від найнижчої межі санкції ч. 2ст. 185 КК України або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання.
Відповідно до ч.1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті Особливої частини КК України або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання.
При цьому, слід врахувати і роз'яснення в п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2004 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", відповідно до яких призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за дані злочини, або перехід до іншого більш м'якого виду основного покарання або не призначення обов'язкового додаткового покарання може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обвинуваченої щодо суворості призначеного покарання необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки призначене покарання є необхідним та достатнім для її виправлення, а також попередження нових злочинів, за умови реального відбування покарання та підстав для його пом'якшення колегією суддів не вбачається.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які є підставою для скасування вироку, при апеляційному розгляді не встановлено.
За таких обставин, вирок суду є законним та обґрунтованим і апеляційних підстав для його скасування не встановлено.
Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2022 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5