Провадження № 33/803/516/23 Справа № 199/9246/22 Суддя у 1-й інстанції - ВОРОБЙОВ В. Л. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.
23 березня 2023 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника Туманова С.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2023 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП), -
Постановою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 07 лютого 2023 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 536 грн. 80 коп.
У постанові суду зазначено, що 06.11.2022 року близько 00-20 години, ОСОБА_1 в районі будинку №20а по вул. М. Малиновського у м. Дніпро (Амур-Нижньодніпровський район) керував автомобілем «Мерседес» № НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 «а» ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 порушує питання про скасування постанови судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2023 року та просить закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтоване, винесене без врахування закріпленої на конституційному рівні презумпції невинуватості та порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування зазначає, що обставини справи зазначені в оскаржуваній постанові не відповідають дійсності, оскільки 06.11.2022 року приблизно о 00-12 годині відбувалися події, за яких група осіб із 7-10 чоловік за адресою: м. Дніпро, вул. Барикадна, буд. 1, біля нічного клубу "Діп" нанесли йому тілесні ушкодження із застосуванням тупого предмета, схожого на кастет, погрожували фізичною розправою. Крім цього, вказані особи, намагалися заволодіти його транспортним засобом, який був припаркований неподалік, вириваючи ключі з кишені куртки. Вирвавшись від нападників він сів у свій автомобіль та почав рух. В цей час ОСОБА_2 перебував на шляху до цього автомобіля, і відбувся коверзний удар крилом автомобіля потерпілому, якого він в момент руху не бачив, так як той знаходився у "сліпій зоні". Від'їхавши неподалік, він зрозумів, що відбулася ДТП та виявив, що вказані вище особи викрали у нього грошові кошти у розмірі 2100 доларів США, зірвали шовковий ланцюжок з золотими вставками "Васаrа", на якому був хрестик з чорнінням. Повернувшись на місце події він мав намір викликати працівників поліції, задля чого припаркував свій автомобіль спочатку метрів за десять від натовпу, а потім під'їхав ближче, не більше п'яти метрів до натовпу, ввімкнув аварійні вогні задля попередження ДТП, дістав свій мобільний телефон щоб зняти на відео та фото нападників, а також викликати поліцію, проте не зміг це здійснити через пошкодження пристрою під час нанесення йому тілесних ушкоджень. В цей же час, на зустріч його транспортного засобу рухався спочатку один транспортний засіб, через що він від'їхав вправо, зупинився для надання йому руху. Коли він почав перезавантажувати мобільний телефон, йому на зустріч по проїзній частині виїхали два автомобіля, від світла яких його засліпило. Намагаючись пропустити вказані автомобілі, він прийняв рух свого автомобіля праворуч, проте перебуваючи у стресовій ситуації, через поганий зір та порушення внаслідок спричинених тілесних ушкоджень, в тому числі й травм голови, координації руху, не міг обрати безпечну дистанцію та зачепив бампером парапет, в сторону якого в цей час пішов ОСОБА_3 , внаслідок чого здійснив наїзд на останнього.
06.11.2022 року за вказаним фактом ВП №7 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області було розпочато кримінальне провадження №12022041640000889 з правовою кваліфікацією за ч.2 ст.15, п.п.1,7 ч.2 ст.115 КК України.
Цього ж дня о 01-00 годині його було фактично затримано в порядку ст.208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.п.1,7 ч.2 ст.115 КК України. При затриманні йому була викликана швидка допомога та виявлено тілесні ушкодження.
01.02.2023 року йому було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за ч.2 ст.15, п.7 ч.2 ст.115 КК України.
На день подачі апеляційної скарги ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15.02.2023 року повідомлення про підозру від 06.11.2022 року було скасовано, проте складено та вручено йому обвинувальний акт, який направлено до суду.
Також вказує, що працівники патрульної поліції в порушення вимог п.п.2,3,6,9 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 року №1452/735, затвердженої Наказом МВС України ( далі - Інструкція), 06.11.2022 року близько 00-20 години на місці зупинки транспортного засобу під його керуванням, огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, не проводили та йому не пропонували, свідки не залучалися, протокол про адміністративне правопорушення за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння в матеріалах справи відсутній. Таким чином, на переконання апелянта, висновки працівників патрульної поліції про наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння в даному випадку є суб'єктивними судженнями та не підтверджуються жодними належними доказами.
Крім того, зазначає, що всупереч приписам ст.254 КУпАП та п.1 Розділу І Інструкції протокол про адміністративне правопорушення відносно нього було складено 26.11.2022 року, тоді ж як в протоколі зазначено, що вчинення ним нібито адміністративного правопорушення було 06.11.2022 року.
Водночас, звертає увагу, що працівниками поліції в порушення вимог ст.266 КУпАП, Інструкції та Наказу Департаменту патрульної поліції НПУ №100 від 03.03.2016 року не проводилася безперервна відеофіксація всіх подій, які відбувалися в той час.
Разом з тим, вказує, що його огляд на стан алкогольного сп'яніння у КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР №5325 від 09.11.2022 року був проведений через понад 4 години після виявлення патрульними підстав для його проведення, що є порушенням п.9 Розділу ІІ Інструкції, а також його копія не була надана йому, а тому відповідно до п.22 Інструкції такий висновок є недійсним.
Зауважує, що копії протоколів допиту свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та копія протоколу огляду місця події від 06.11.2022 року є доказами, які зібрані в рамках проведення досудового розслідування кримінального провадження №12022041640000889 від 06.11.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, п.п.1,7 ч.2 ст.115 КК України, які в силу положень ст. 84 КПК України є фактичними даними на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів чи обставин, що мають значення для кримінального провадження, а фактичними даними, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Натомість, всупереч діючим нормам КУпАП до складеного протоколу не були залучені свідки, які б могли підтвердити чи спростувати дійсність його слів та дій, їх підписи та дані відсутні у відповідних графах, передбачених протоколом.
Таким чином, на переконання апелянта, вищевказані документи не можуть бути визнані належними та допустимими доказами у даній справі, що цілком узгоджується з практикою ЄСПЛ та Верховного Суду, викладеній у постанові від 08 липня 2020 року №463/1352/16-а.
Водночас, наголошує, що суд першої інстанції в порушення вимог ст.277-2 КУпАП, не надіслав йому судової повістки про виклик до суду, що підтверджується і наявними в матеріалах справи довідками про не доставлення SMS-повідомлень, які були надіслані на номер, який є неактуальним та ним не використовується. При цьому, йому взагалі не зрозуміло, з яких міркувань виходив місцевий суд, намагаючись провести з ним відеоконференцію у ДУВП УДПСУ у Дніпропетровській області №4, оскільки він на той час мав статус підозрюваного та відомості про обрання йому запобіжного заходу пов'язаного з триманням під вартою в матеріалах справи відсутні. В той же час, звертає увагу, що в матеріалах справи є дані його захисника Шашло Д.Я., яку також не було проінформовано про дати судових засідань та навіть не з'ясовано актуальну інформацію про його місцезнаходження, з метою належного виклику до суду.
В судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Туманов С.Г. підтримали доводи поданої апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні, просили апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу і події адміністративного правопорушення.
Додатково апеляційному суду ОСОБА_1 пояснив, що йому не пропонувалося пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотесту Драгер на місці та направлення на огляд до медичного закладу не виписувався, будь-які протоколи у його присутності не складалися та ним не підписувалися.
Також зазначив, що наявний у матеріалах справи номер мобільного телефону НОМЕР_2 ним вже багато років не використовується, а тому суд не мав можливості повідомити його про дату судового розгляду шляхом на направлення SMS-повідомлення на зазначений номер.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення місцевим судом його права на захист під час судового розгляду справи, суд апеляційної інстанції находить їх слушними виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України суди, як і інші органи державної влади, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Окрім того, згідно з приписами статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.
Між тим вказаних вимог закону місцевим судом не дотримано з огляду на наступне.
Аналіз наведених вище правових положень статей 268, 277-2 КУпАП дає можливість дійти висновку, що про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. В процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами передбаченими статтею 268 КУпАП.
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КупАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
З цього приводу свою правову позицію, у постанові від 30 січня 2020 року (справа №482/9/17, адміністративне провадження №К/9901/38702/18), висловив КАС ВС, зазначивши, що обов'язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три днів до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення, та такий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 742/3757/16-а, від 31 січня 2019 року у справі № 760/10803/15-а, від 19 вересня 2019 року у справі №686/21230/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 486/92/17, від 14 листопада 2019 року у справі № 815/1570/16, від 06 грудня 2019 року у справі № 804/7725/17, від 24 грудня 2019 року у справі № 360/403/19.
Такж Суд зазначив, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
Законодавство покладає обов'язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов'язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим. Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.
Разом з цим Суд зазначив, що, з'ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.
Натомість у матеріалах справи, що розглядаються, немає доказів, які б свідчили про ухилення правопорушника ОСОБА_1 від отримання судового повідомлення. Навпаки, матеріали справи свідчать про недотримання судом першої інстанції вимог закону щодо належного і своєчасного його повідомлення про дату та час судового розгляду справи. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська вони надійшли з Відділу адміністративної практики УПП в Дніпропетровській області 07.12.2022 року (а.с.25) та у той же день згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями було визначено головуючого суддю Воробйова В.Л. (а.с.26). Згідно наявних в матеріалах справи копій судових повісток про виклик до суду в справі про адміністративне правопорушення (а.с.27,30,32,33) ОСОБА_1 повідомлявся про те, що судові засідання у справі відносно нього відбудуться 21.12.2022 року о 08-30 годині, 09.01.2023 року о 09-00 годині, 26.01.2023 року о 09-30 годині, 07.02.2023 року о 09-00 годині, відповідно.
Однак, згідно довідок про недоставлення SMS (а.с.28,29,31,35) судові повістки про виклик до суду на 21.12.2022 року о 08-30 годині, 09.01.2023 року о 09-00 годині, 26.01.2023 року о 09-30 годині, відповідно, ОСОБА_1 доставлені не були у зв'язку з тимчасовою недоступністю абонента. Крім того, матеріали справи не містять підтверджень щодо належного вручення адресату судового повідомлення про виклик до суду на 07.02.2023 року о 09-00 годині. Отже місцевий суд під час судового розгляду справи не переконався у належному повідомленні особи, що притягається до адміністративної відповідальності про дату та час судового засідання, та у своєму рішенні не навів відповідних аргументів щодо можливості розгляду справи за його відсутності.
Таким чином наведене свідчить про недотримання місцевим судом вимог процесуального закону щодо своєчасного та належного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 про дату та час судового розгляду справи, а отже про порушення його права на захист, передбачене ст.268 КУпАП.
Згідно ч.1 ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Стаття 17 Закону України №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Положеннями пп.c) п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий суд, у тому числі шляхом захисту себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
У свою чергу стаття 59 Конституції України закріплює, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд констатує, що у даній справі судом першої інстанції порушено встановлених конституційних та гарантованих конвенційних прав ОСОБА_1 на захист від адміністративного переслідування державними органами, а отже порушено гарантоване йому право на справедливий суд, у зв'язку з чим постанова місцевого суду підлягає скасуванню.
Разом з цим доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо недоведеності належними та допустимим доказами наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, також є слушними з огляду на таке.
Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КупАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Між тим, вказаних вимог закону судом першої інстанції не дотримано з огляду на наступне.
Як слідує зі змісту постанови суду першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суддя місцевого суду послався, як на докази, на матеріали справи, а саме на: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 354327 від 26.112022 року; копію висновку КП «ДБКЛПД» ДОР щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №5325 від 06.11.2022 року; копії протоколів допиту свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; копію протоколу огляду місця події від 06.11.2022 року.
Вказані докази були перевірені та досліджені під час апеляційного розгляду.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 354327 від 26.11.2022 року, складеного у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1) вбачається, що 06.11.2022 року о 00-20 годині в м. Дніпро на вул. М. Маліновського, в районі буд.20-А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Мерседес н/з НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, відповідно до висновку ДНД №5325, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП. У протоколі у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначено, що «Водій на запрошення не з'явився, про явку до суду повідомлений поштою". Крім того зафіксовано, що документи не вилучались, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавався, протокол не підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та його копія ним не отримана.
Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2022 року (а.с.4) проведеного лікарем ОСОБА_6 встановлено, що ОСОБА_1 , який був доставлений до КП "ДБК ЛПД" ДОР слідчим СВ ДРУП ГУНП Магденко І.Г. 06.11.2022 року о 04-20 годині перебував у стані алкогольного сп'яніння.
При цьому, згідно вимог ч.ч.1,2 ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Натомість, всупереч зазначеним вимогам закону, уповноваженою особою УПП в Дніпропетровській області протокол серії ААД № 354327 від 26.11.2022 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1) був складений лише 26.11.2022 року, тобто через двадцять днів з моменту виявлення правопорушення 06.11.2022 року.
Виходячи із загальних завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення, визначених статтею 1 цього Кодексу, уповноважені посадові особи органів державної влади, які відповідно до ст.255 КУпАП наділені повноваженнями складати протоколи про адміністративне правопорушення, повинні діяти на підставі закону та згідно процедури визначеної законодавчими нормами. Однак ці порушення закону залишилися поза увагою суду першої інстанції.
Отже, вищенаведені обставини дають підстави апеляційному суду констатувати, що у даній справі має місце істотне порушення процесуальних норм під час складання протоколу серії ААД № 354327 від 26.11.2022 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, а отже цей протокол, у розумінні ст.251 КУпАП, неможна вважати допустимим доказом по справі.
Згідно загальних положень, що містяться у п. 1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як зазначено у п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно ч.ч.3,4,5,6 ст.266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п.8,12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року №1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
Натомість, всупереч вказаним вимогам закону, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 на пропозицію працівників патрульної поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів відмовився, що слугувало б підставою для направлення його до найближчого медичного закладу для проходження такого огляду та відсутнє направлення встановленої форми на огляд ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, що свідчить про те, що працівник патрульної поліції у встановленому законом порядку не направляв останнього у заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння. Крім того, огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння в КП "ДБК ЛПД" ДОР був проведений через понад 4 години, тобто після спливу встановленого законом часу для його проведення, на що слушно вказує апелянт в поданій апеляційній скарзі.
Таким чином, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2022 року (а.с.4), відповідно до ст.251 КУпАП не є допустимим доказом по справі.
Ці обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, а тому його посилання у постанові на вищевказаний протокол та висновок, як на докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, є неприпустимим.
Також, не є належними доказами у даному випадку копії протоколів допиту свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 06.11.2022 року (а.с.5-8, 10-13), на які посилався місцевий суд у своєму рішенні, оскільки патрульний поліцейський, як свідок, є зацікавленою особою та його пояснення не мають об'єктивного підтвердження. Крім того, дані пояснення були надані останніми в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022041640000889 від 06.11.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.п.1,7 ч.2 ст.115 КК України.
Відповідно до положень ст.1 та ч.1 ст.2 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25).
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Таким чином слід дійти висновків про те, що судом першої інстанції, у порушення вимог ст.280 КУпАП, не було з'ясовано усіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та суд дійшов передчасного висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не доведена беззаперечними доказами, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи апеляційним судом мають бути витлумачені на користь останнього.
Апеляційний суд констатує, що у даній справі судом першої інстанції не доведено «поза будь-яким розумним сумнівом», що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Тому апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність доказів наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП, має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а постанова судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2023 року підлягає скасуванню, із закриттям провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку відсутністю у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2023 рокупро визнання винним і притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО