Провадження № 11-сс/803/831/23 Справа № 180/192/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
про відмову у відкритті провадження
23 березня 2023 року м. Дніпро
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13.03.2023 року про задоволення скарги про бездіяльність посадових осіб ВП №1 Нікопольского РУП ГУНП України в Дніпропетровській області,-
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13.03.2023 року задоволено скаргу ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 , визнано протиправною бездіяльність посадових осіб ВП №1 Нікопольского РУП ГУНП України в Дніпропетровській області та зобов'язано посадових осіб розглянути заяву скаржника від 30.01.2023 (талон-повідомлення №68 ЖЄО №619) та повідомити його про прийняте рішення у визначений законом строк.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та захисник ОСОБА_4 порушують питання про скасування ухвали слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13.03.2023 року та просять ухвалити нову ухвалу, якою зобов'язати посадову особу ВП №1 Нікопольского РУП ГУНП України в Дніпропетровській області внести відомості до ЄРДР на підставі повідомлення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 від 30 січня 2023 року про вчинення кримінального правопорушення.
Вивчивши надані матеріали та перевіривши доводи апеляційної скарги, суддя-доповідач дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст.398 Кримінального процесуального кодексу України(далі- КПК) апеляційна скарга, що надійшла до суду апеляційної інстанції, не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу. Отримавши апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її на відповідність вимогам статті 396 цього Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.
Як убачається зі змісту апеляційної скарги скаржники ОСОБА_3 та захисник ОСОБА_4 не погоджуються з рішенням слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13.03.2023 року, яким задоволено їх скаргу, визнано протиправною бездіяльність посадових осіб ВП №1 Нікопольского РУП ГУНП України в Дніпропетровській області та зобов'язано посадових осіб розглянути заяву скаржника від 30.01.2023 (талон-повідомлення №68 ЖЄО №619) та повідомити його про прийняте рішення у визначений законом строк.
При цьому апелянти обґрунтовують своє право на апеляційне оскарження з посиланням на положення статті 303 та статті 417,419,422 КПК.
Між тим, з такими доводами апелянтів не можна погодитися виходячи з наступного.
Положеннями статті 309 КПК законодавчо визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування. Натомість за приписами вказаної норми закону законодавець не визначив такий вид рішення слідчого судді, як-то задоволення скарги та визнання протиправною бездіяльність посадових осіб відділу поліції, зобов'язання вчинити певні дії та повідомити заявника про прийняте рішення у визначений законом строк, який може бути оскаржений в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
Отже суд апеляційної інстанції вважає, що апелянтиоскаржують ухвалу слідчого судді, яка не зазначена в наведеному у ч.1 ст.309 КПК переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
З цього питання свою правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 15 лютого 2018 року (справа №757/2200/17-к, провадження №51-448км17), в якій зазначив наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст.1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних Процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.
Зазначеному імперативному принципу відповідає використана у КПК законодавча техніка, зокрема в ч.1 ст.309, що містить вичерпний перелік судових рішень слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному суді, та цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає.
Також суд касаційної інстанції зазначив, що відмова апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження у зв'язку із оскарженням того судового рішення слідчого судді, що не передбачене законом, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя, як про це йдеться в касаційній скарзі.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 Рішення у справі "Делкур проти Бельгії" ) від 17 січня 1970 року та пункт 65 Рішення у справі "Гофман проти Німеччини" від 11 жовтня 2001 року).
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (ст. 129 ч. 1 п. 8 Конституції України).
Встановлюючи обмеження права на оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави - учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. З огляду на це Верховна Рада України у ч.1 ст.392 КПК законодавчо визначила межі доступу до правосуддя учасників кримінального провадження під час судового розгляду.
У своєму правовому висновку, викладеному у постанові від 27 травня 2019 року справа № 766/22242/17, провадження № 51-7276 кмо 18, Об'єднана палата ККС Верховного Суду зазначила, що як неодноразово наголошував Верховний Суд, стаття 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі №494/6/18). У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження). Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення належного здійснення правосуддя через розумне регулювання кількості справ, що надходять до судів апеляційної інстанції та створення умов для ефективного використання обмежених ресурсів судової влади».
Таким чином, зі змісту апеляційної скарги скаржників ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 убачається, що ними подана апеляційна скарга на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню. Натомість слідчий суддя помилково зазначив про можливість апеляційного оскарження свого рішення.
Відповідно до ч.4 ст.399 КПК суд відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку…
Підсумовуючи вищенаведене суддя-доповідач дійшов висновку про необхідність відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13.03.2023 року про задоволення скарги та визнання протиправною бездіяльність посадових осіб ВП №1 Нікопольского РУП ГУНП України в Дніпропетровській області, зобов'язання посадових осіб розглянути заяву скаржника від 30.01.2023 (талон-повідомлення №68 ЖЄО №619) та повідомити його про прийняте рішення у визначений законом строк.
На підставі викладеного, керуючись ч.4 ст.399 КПК,-
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13.03.2023 року про задоволення скарги та визнання протиправною бездіяльність посадових осіб ВП №1 Нікопольского РУП ГУНП України в Дніпропетровській області, зобов'язання посадових осіб розглянути заяву скаржника від 30.01.2023 (талон-повідомлення №68 ЖЄО №619) та повідомити його про прийняте рішення у визначений законом строк.
Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя: