Провадження № 11-кп/803/1206/23 Справа № 193/489/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
22 березня 2023 року м.Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю засудженого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Софіївського районного суду м.Кривий Ріг Дніпропетровської області від 31 жовтня 2022 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого про заміну невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким відповідно до ст. 82 КК України,-
Ухвалою Софіївського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 31 жовтня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого. Своє рішення суд мотивував тим, що недостатньо підстав для заміни невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі на більш м'яке покарання.
В апеляційній скарзі засуджений просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити його клопотання про заміну невідбутої частини покарання. Зазначає, що суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання, за час відбування довів своє виправлення, підтримує соціально-корисні зв'язки з матір'ю, характеризується позитивно. Вказує, що час перебування в колонії провину в скоєнні правопорушення визнав, зробив відповідні висновки з цього приводу.
Заслухавши суддю - доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів доходить наступного.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким .
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 засуджений 18.08.2020 року Тернівським районним судом міста Кривого Рогу за ч. 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 353, ч. 1 ст. 70 КК України. Дніпровським апеляційним судом від 05.11.2020 року вирок суду скасовано. Знову засуджений: 02.07.2021 року Тернівським районним судом міста Кривого Рогу за ч. 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 353, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Знову засуджений: 12.10.2021 року Жовтневим районним судом міста Кривий Ріг за ч. 3 ст.185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 8 місяців позбавлення волі..
В місцях позбавлення волі знаходиться з 02.01.2020 року.
Засуджений у період з 02.01.2020 по 18.04.2022 р. утримування в ДУ «Криворіжська установа виконання покарань (№3)», а з 19.04.2022 р. по теперішній час відбуває покарання у ДУ «Софіївська виправна колонія (№ 45)», де загалом характеризувався негативно, має стягнення, заохочень не має.
Згідно характеристики засудженого, затвердженої начальником відділення СПС № 8 та в.о. заступником начальника установи із соціально-виховної роботи, за час відбування покарання характеризується негативно. Має одне стягнення за вилучення заборонених предметів. Заохочень не має. Працездатний, за власним бажанням залучений до робіт. Заходи виховного характеру відвідує регулярно, реагує на них не завжди правильно. Залучений до участі в реалізації програми «Знайте свої права та обов'язки». Підтримує соціально-корисні зв'язки з рідними шляхом листування та побачень. Виконавчі листи на виконання вироку до ДУ «СВК № 45» не надходили.
Також з матеріалів справи відповідно до довідки начальника відділення СПС № 8 в період з 06.03.2020 року по 05.05.2022 року мав 13 стягнення, які були погашені, та 2 рази був поміщений до карцеру (а.с.7).
Згідно зі ст. 50,65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.
Відповідно до ч. 3 ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 року “Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким - того, що засуджений став на шлях виправлення.
Як слідує зі змісту роз'яснень вищевказаної постанови, положення про те, що засуджений став на шлях виправлення означає, що його сумлінна поведінка і ставлення до праці свідчать про успішність процесу виправлення і можливості ефективного продовження його при умові застосування до засудженого більш м'якого виду покарання.
Приймаючи до уваги встановлені судом обставини, а також відомості про особу засудженого та його поведінку протягом строку відбування покарання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції перевіривши в сукупності наведені дані дійшов правильного висновку про те, що об'єктивних передумов для заміни невідбутої частини покарання на більш м'яке на теперішній час не встановлено, а тому його клопотання є передчасним.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою. Підстав, передбачених кримінальним процесуальним законом, для її скасування не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404 - 407, 419, 537 КПК України, колегія суддів,-
Ухвалу Софіївського районного суду м.Кривий Ріг Дніпропетровської області від 31 жовтня 2022 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про заміну невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким відповідно до ст. 82 КК України, залишити без змін, а його апеляційну скаргу без задоволення
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді