Провадження № 22-ц/803/3198/23 Справа № 199/484/23 Суддя у 1-й інстанції - Богун О.О. Суддя у 2-й інстанції - Канурна О. Д.
22 березня 2023 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді Канурної О.Д.,
суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання: Керімової-Бандюкової Л.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шеремета Ганна Сергіївна, на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (суддя першої інстанції Богун О.О.) , -
У січні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Одночасно з позовною заявою представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Шеремет Г.С. подано заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування заяви зазначено, що ціна даного позову становить 324001,96 грн. Предмет позов носить матеріальний характер, а у випадку його задоволення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в примусовому порядку будуть стягуватись вищезазначені грошові кошти відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження».
Позивачу відомо, що ОСОБА_2 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 25927873.
Відповідно до відомостей протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД № 353522 від 27.11.2022 р., які записані зі слів ОСОБА_2 , остання тимчасово не працює.
У зв'язку зі збройною агресією російської федерації по всій території України, постійними обстрілами, на думку позивача, існує загроза того, що ОСОБА_2 покине територію України та здійснить відчуження своєї власності через довірених осіб. Позивач неодноразово звертався до відповідача про відшкодування завданої йому шкоди, однак ОСОБА_2 не тільки відмовляється відшкодувати шкоду, а і погрожує, що позивач нічого не отримує навіть при наявності рішення суду.
На думку позивача, така поведінка та дії відповідача свідчать про ухилення від виконання рішення суду в майбутньому у випадку задоволення позову. Вважає, що існує реальна загроза невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
У зв'язку з чим просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 25927873, власником якого є ОСОБА_2 , до набрання рішенням по даній справі законної сили.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2023 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_4 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовлено.
Не погодившись з указаною ухвалою суду, позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шеремета Ганна Сергіївна, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову у даній справі; судові витрати покласти на ОСОБА_2 .
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що майно відповідача, щодо якого позивач просив вжити заходи забезпечення позову, відноситься до рухомого майна. Помилковим, на думку апелянта, є також висновок суду про те, що накладення арешту на майно буде перешкоджати користуванню ним, тобто висновки суду першої інстанції про те, що застосування заходів забезпечення позову призведе до неправомірного позбавлення відповідача майнового права, суперечать закону.
Судом першої інстанції не взято до уваги, що відмова у застосуванні заходів забезпечення позову може призвести до відчуження відповідачем нерухомого майна та ускладнити виконання можливого рішення суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2023 року витребувано справу № 199/484/23 з суду першої інстанції.
03 лютого 2023 року справа надійшла до апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року справу повернуто до суду першої інстанції для вирішення питання про виправлення описки в оскаржуваній ухвалі суду.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2023 року виправлено описку в ухвалі Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2023 року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року відкрито апеляційне провадження у даній цивільній справі та надано сторонам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
27 лютого 2023 року представником відповідача адвокатом Чіп Я.М. подано заперечення на апеляційну скаргу (а.с.108-109).
Копію ухвали про відкриття провадження та апеляційної скарги сторони отримали 22 лютого 2023 року (а.с.106-107).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 березня 2023 року справу призначено до розгляду (а.с.115-117).
В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 22 березня 2023 року позивач ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою (а.с. 117 зв.).
В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 22 березня 2023 року відповідачка ОСОБА_2 не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою (а.с. 117 зв.).
В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 22 березня 2023 року третя особа - ОСОБА_3 не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою (а.с. 117 зв.).
Заслухавши головуючого суддю, вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шеремета Г.С., представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Чіп Я.М., дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шеремета Ганна Сергіївна, задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Обгрунтовуючи подану заяву, позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шеремета Ганна Сергіївна, посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідачки може утруднути чи зробити неможливим виконання рішення у вказаній справі у разі задоволення позовних вимог, може причинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами в майбутньому.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шеремета Ганна Сергіївна, про те, що висновки суду першої інстанції про застосування заходів забезпечення позову як неправомірного протиправного позбавлення майнового права відповідача суперечить висновкам Європейського Суду, Конституційного Суду України, Верховного Суду, нормам міжнародного та матеріального права та позбавив ОСОБА_1 захисту своїх прав та інтересів, а також можливості реального виконання рішення суду в майбутньому у випадку задоволення позову, є безпідставними, виходячи з наступного.
Як вбачається із частини 1 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Пунктом 1 ч.1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Вказане вище співпадає з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.01.2020 року по справі № 922/2163/17.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Вказане вище співпадає з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження N 14-729цс19.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такий вид забезпечення позову як арешт майна передбачає обмеження права власника майна на користування цим майном.
Позивач просить накласти арешт на належну відповідачу двокімнатну квартиру, вартість якої перевищує заявлені позовні вимоги, а отже такі дії можуть свідчити про відсутність співмірності між заходами забезпечення позову та майновими інтересами відповідача.
Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
На підставі викладеного вище, Дніпровський апеляційний суд вважає, що підстав для скасування ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2023 року немає.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шеремета Ганна Сергіївна, залишити без задоволення.
Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: О.Д. Канурна
Т.В. Космачевська
О.В.Халаджи