Справа № 723/620/23
Провадження № 2/723/1262/23
22 березня 2023 року м.Сторожинець
Сторожинецький районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді Бужори В.Т.,
при секретарі Чокан Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сторожинець цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , заінтересована особа: Служба у справах дітей Чернівецької районної військової адміністрації, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини з батьком, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся в Сторожинецький районний суд з позовом про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини з батьком посилаючись на те, що 07 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який зареєстровано Чернівецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області, актовий запис № 1095.
Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Протягом останніх років відносини позивача з відповідачем поступово погіршувались. В результаті чого, між ними зникло взаєморозуміння. Будь-які спроби в свій час примиритися не дали бажаних результатів, оскільки у сторін різні погляди на сімейне життя та обов'язки. більше року з дня подання позову позивач з відповідачем проживають окремо, спільне господарство не ведуть. З моменту окремого проживання та на даний момент, малолітня донька ОСОБА_4 проживає разом з батьком позивачем в АДРЕСА_1 знаходиться на повному його утриманні та виховується ним одноосібно.
До доньки позивач ставиться із любов'ю та дбає про неї, забезпечує доньку усім необхідним, возить та забирає її з садочка, відвідує батьківські збори в садочку.
Визначення місця проживання дитини з батьком та встановлення факту самостійного виховання доньки необхідно батьку для отримання соціальної допомоги на дитину, яка виховується лише одним із батьків, а також для переміщення із дитиною без документального оформлення згоди матері, яка разом із їх донькою не проживає.
На основі викладеного позивач просить суд розірвати шлюб між сторонами та залишити проживати неповнолітню доньку разом із ним, та встановити факт самостійного виховання доньки.
Заявник в судове засідання не з'явився, направив до суду заяву про розгляд даної справи у його відсутності та без участі його представників.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, направила до суду заяву про розгляд справи без її участі.
Заінтересована особа Чернівецька районна військова адміністрація Чернівецької області свого представника у судове засідання не направила, надіслала до суду лист про розгляд справи без участі її представника.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності з ч.2ст.247 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що заявлені вимоги підлягають до задоволення.
Судом встановлено, що 07 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який зареєстровано Чернівецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області, про підтверджує свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 7)
Від шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджує свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 .
Подружні відносини між сторонами припинилися більше року до дня подання позову, вони проживають окремо, спільне господарство не ведуть.
Подальше спільне проживання і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивача та інтересам їхньої доньки.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 та ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Ч. 1 ст. 110 СК України передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. .
У відповідності до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Малолітня донька ОСОБА_4 проживає разом з батьком в АДРЕСА_1 знаходиться на повному його утриманні та виховується ним одноосібно.
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї складеного Службою у справах дітей Чернівецької районної військової адміністрації за адресою: Чернівецька область, Чрнівецький район, с. Заволока, вул.Чехова 16, разом із позивачем проживає його матір ОСОБА_5 , його батько ОСОБА_6 та донька ОСОБА_4 . Наразі ОСОБА_4 проживає та перебуває на повному утриманні свого батька, має окрему кімнату, облаштовану спальним місцем, робочим столом та куточком для ігор. Дитина забезпечена всім необхідним для нормального життя та розвитку, а також при спілкуванні виявляє бажання проживати з батьком.
Комісією, що проводила акт обстеження умов проживання зроблено висновок, що дитиною постійно опікується батько та вона перебуває на його вихованні.
Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Визначення місця проживання дитини з батьком та встановлення факту самостійного виховання доньки необхідно батьку для отримання соціальної допомоги на дитину, яка виховується лише одним із батьків, а також для переміщення із дитиною без документального оформлення згоди матері, яка разом із їх донькою не проживає.
Визначення місця проживання дитини разом із батьком, не позбавляє матір права на особисте спілкування за дитиною та прийняття участі у її вихованні.
У відповідності до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно зі ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.
Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Частиною 3 ст.160 СК України передбачено, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.7 та ч.8 ст.7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно зі ст.9 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у як найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Суд вважає, що саме проживання ОСОБА_4 з батьком буде цілком відповідати інтересам малолітньої дитини, забезпечить комфортні умови та сприятиме її здоровому розвитку.
Суд також бере до уваги, що відповідач щодо позовних вимог заперечень не висловила, відзив на позов не надавала.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, а також те, що на даний час малолітня ОСОБА_4 не досягла віку 14 років, проживає разом з батьком, а тому суд приходить до висновку про необхідність визначити її місця проживання разом з батьком - ОСОБА_1 , задовольнивши позовні вимоги.
Керуючись ст.ст.110-112 Сімейного кодексу України, ст.ст.141, 263, 265, 268, 273, 282, 284, 289, 315 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , заінтересована особа: Служба у справах дітей Чернівецької районної військової адміністрації, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини з батьком задовольнити.
Розірвати шлюб укладений 07 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 який зареєстровано Чернівецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області 07 липня 2017 року актовий запис № 1095.
Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановити факт самостійного виховання малолітньої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 батьком ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.