Справа № 397/15/23
н/п : 3/397/38/23
23.03.2023 смт. Олександрівка
Суддя Олександрівського районного суду Кіровоградської області Максимович І.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з відділу поліції №1 (м. Знам'янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 057191 від 01.01.2023, ОСОБА_1 01.01.2023 о 13:30 год. на автодорозі Н14, Олександрівка - Кропивницький - Миколаїв, 10 км., керуючи транспортним засобом «Hyundai Elantra» д.н.з. НОМЕР_1 , залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої причетний, чим порушив п. 2.10 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 122-4 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, повідомлявся належним чином про час, дату та місце розгляду справ, шляхом направлення SMS - повідомлення на номер телефону, який вказаний у заявці на отримання SMS - повідомлень, яке йому було доставлено. Про причини неявки суду невідомо. При цьому, в матеріалах справи міститься заява останнього, відповідно до якої ОСОБА_1 просить суд розглядати дану справу за його відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, при цьому бажає, щоб справа була розглянута за його відсутності, його участь у розгляді даної категорії справ, з урахуванням положень ч. 2 ст. 268 КУпАП, не є обов'язковою, а тому суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності ОСОБА_1 .
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП судом досліджені наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 057191 від 01.01.2023, в якому викладені обставини вчинення адміністративного правопорушення; письмові пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 , з яких вбачається, що ОСОБА_1 залишив місце ДТП, оскільки водій автомобіля, який причетний до вказаної ДТП почав залишати місце ДТП, та ними було прийнято рішення його переслідувати. У подальшому, коли вони наздогнали водія даного автомобіля, ОСОБА_1 викликав працівників поліції; рапорт інспектора-чергового від 01.01.2023, відповідно до якого на службу «102» надійшло повідомлення від ОСОБА_1 про вказану ДТП, а також про те, що водій іншого автомобіля почав залишати місце ДТП, але він його наздогнав; схемою місця ДТП; копією протоколів стосовно ОСОБА_4 за ст. 122-4, 124 КУпАП; відеозаписами з місця події, які надані працівниками поліції, які відповідно до ст. 251 КУпАП є доказами по справі.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідальність за ст. 122-4 КУпАП настає у разі залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Згідно з п. 2.10 ПДР України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил; в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу; ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г" пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції; е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди; є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
За змістом статей 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Згідно зі ст. 17 КУпАП, особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності.
Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
Отже, положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 покинувши місце ДТП, до якої причетний, діяв у стані крайньої необхідності, зважаючи на те, що останній залишив місце ДТП, оскільки інший учасник почав залишати місце ДТП, тобто ОСОБА_1 усвідомлював, що особа має намір уникнути відповідальності за дану подію, та з метою захисту своїх інтересів почав переслідувати вказаний автомобіль, та наздогнавши останнього, самостійно викликав працівників поліції та повідомив про дану подію.
Відтак, суд уважає, що в діях ОСОБА_1 відсутня суб'єктивна сторона правопорушення у формі вини, а тому, і відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого звинувачено у вчинені адміністративного правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу адмінправопорушника, що є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Виходячи з фактичних обставини справи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 діяв в межах крайньої необхідності, щоб не допустити уникнення іншим учасником ДТП відповідальності.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 247 КУПАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.
Керуючись ст. 7, 17, 18, 122-4, 245, 251, 254, 256, 266, 268, п. 4 ч. 1 ст. 247, 280, 283-285 КУпАП, суд,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з вчиненням дії у стані крайньої необхідності.
Постанова судді може бути оскарженою до Кропивницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення через Олександрівський районний суд Кіровоградської області.
Суддя: І.В. Максимович
Строк пред'явлення постанови до виконання "____"__________202__р.
Постанова набирає чинності "_____"_______________202__р.