30 січня 2023 року м. Київ
Справа № 761/3365/19
Провадження: № 22-ц/824/2804/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Вербової І. М., Нежури В. А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах Державної казначейської служби України
на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 травня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Сенька М. Ф.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди,
У січні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 16.12.2015 року відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АП 2 № 339479 за ч.1 ст. 130 КУпАП. Постановою Святошинського районного суду міста Києва по справі № 3/759/145/16 від 19 січня 2016 року провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно нього, ОСОБА_2 , закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. У зв'язку з незаконним притягненням його адміністративної відповідальності у нього, позивача, виникло право на відшкодування матеріальної шкоди, яка складається з витрат на правничу допомогу у розмірі 22164 грн, що понесені при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а також моральної шкоди, яку ОСОБА_2 визначив у розмірі 5 000 грн.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12 травня 2021 року позов ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 5000 грн на відшкодування моральної шкоди шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 в інтересах Державної казначейської служби України подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що жодного судового рішення, яким би дії працівників УПП або його посадових осіб були визнані незаконними, не існує, а тому відсутні підстави для застосування вимог статті 1174 ЦК України. Сам факт скасування судом постанови про накладення адміністративного стягнення не тягне за собою обов'язків цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії працівників поліції завдали позивачу шкоди. Отже, позивач не має права на відшкодування шкоди, оскільки вина Департаменту патрульної поліції не встановлена належним чином.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах Департаменту патрульної поліції підтримала апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, та просила її задовольнити.
ОСОБА_2 заперечував проти апеляційної скарги, посилаючись на її незаконність, та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
За правилом частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів частини 13 статті 7 ЦПК України та частини 1 статті 369 ЦПК України.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 16.12.2015 року інспектором ПП УПП 1 БАТ 8 роти ДПП в м. Києві лейтенантом поліції Печкар С.М. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АП 2 № 339479 відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 19 січня 2016 року у справі № 3/759/145/16 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_2 закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що сам факт притягнення до адміністративної відповідальності призвів до переживань позивача щодо можливого обмеження у праві керування транспортними засобами, та обов'язку сплатити штраф у значному розмірі, а відтак вимоги про відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими. В той же час, в якості матеріальних збитків позивачем заявлено витрати на правничу допомогу, що понесенні ним на забезпечення судового провадження про адміністративне правопорушення, однак,такі витрати є судовими витратами, а тому вимоги позову про відшкодування матеріальної шкоди заявлені позивачем безпідставно.
Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).
Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема,
у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційні та цивільно-правові норми: статтю 56 Конституції України; статті 1173-1176 ЦК України, Закон України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР).
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органами досудового розслідування, прокуратури і суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Статтями 2, 4 Закону № 266/94-ВР передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
На підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 266/94-ВР в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.
Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).
У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Разом із тим, це не спростовує того факту, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, вказані висновки відповідають частині першій статті 1176 ЦК України.
Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц, від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17, від 09 червня 2021 року у справі № 726/837/20, від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20, від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20.
Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто, кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.
Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 та від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 461/5201/19.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії працівника патрульної поліції щодо складання відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, відшкодування якої здійснюється незалежно від вини.
З огляду на викладене доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача права на відшкодування моральної шкоди є безпідставними. Інших доводів на спростування обґрунтованих висновків суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах Державної казначейської служби України залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді І. М. Вербова
В. А. Нежура