Справа 761/24551/21 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/699/2023 Доповідач у ІІ інстанції ОСОБА_2
Іменем України
21 березня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2022 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ясіня Рахівського району Закарпатської області, громадянина України, з середньою освітою, добровольця добровольчого формування № ІНФОРМАЦІЯ_2 неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначено основне покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч.2 ст. 69 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом для ОСОБА_7 - не призначено.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік. Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покладено наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 1 500 (одну тисячу п'ятсот) грн. 01 (одну) коп. матеріальної шкоди та 35 000 (тридцять п'ять тисяч) гривень у якості компенсації заподіяної моральної шкоди.
Цивільний позов законного представника ОСОБА_10 в інтересах малолітньої ОСОБА_11 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 , законним представником якої є ОСОБА_10 , 5 188 (п'ять тисяч сто вісімдесят одну) грн. 70 (сімдесят) коп. матеріальної шкоди та 100 000 (сто тисяч) гривень у якості компенсації заподіяної моральної шкоди.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_7 30 грудня 2020 року приблизно о 20 годині 15 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «KIA Ceed» д.н.з. НОМЕР_1 , рухався у м. Києві у правій смузі по вул. Щербаківського зі сторони вул. Салютної у напрямку просп. Перемоги та наближався до нерегульованого пішохідного переходу, який розташований навпроти будинку № 1/8 по вул. Д.Щербаківського.
В цей час, в сусідній лівій смузі руху попутного напрямку, перед нерегульованим пішохідним переходом почав знижувати швидкість та зупинився транспортний засіб, а саме невстановлений в ході розслідування легковий автомобіль, водій якого надавав дорогу пішоходам ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , які переходили проїзну частину у м. Києві на вул. Щербаківського по вказаному нерегульованому пішохідного переходу, рухаючись зліва направо відносно напрямку руху вказаних транспортних засобів.
Грубо порушуючи вимоги п.п. 2.3 «б», 18.4 Правил дорожнього руху, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року, 30 грудня 2020 року приблизно о 20 годині 15 хвилин у м. Києві навпроти будинку № 1/8 по вул. Щербаківського, водій ОСОБА_7 невірно оцінив дорожню обстановку, проявив неуважність, не відреагував на зниження швидкості та зупинку транспортного засобу перед нерегульованим пішохідним переходом в сусідній смузі зліва, в свою чергу не знизив швидкість і не зупинився перед пішохідним переходом і не переконався у відсутності пішоходів, продовживши рух керованого ним автомобіля «KIA Ceed» д.н.з. НОМЕР_1 , виїхав на нерегульований пішохідний перехід та передньою лівою частиною автомобіля здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_11 , а лівим переднім колесом автомобіля здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 .
Внаслідок проявленої злочинної необережності водієм ОСОБА_7 та порушення ним правил безпеки дорожнього руху визначених ПДР України, в результаті наїзду, потерпілій ОСОБА_11 спричинено тілесні ушкодження у виді закритої травми грудної клітки: компресійні переломи тіл 2, 3, 4, 5 грудних хребців, які згідно висновку судово-медичної експертизи №042-543-2021 відносяться до середнього ступеня тяжкості та потерпілій ОСОБА_9 спричинено тілесні ушкодження у виді закритої травми правого колінного суглобу - розрив заднього рогу та тіла медіального меніску, трабекулярний набряк медіального мищелка великогомілкової кістки, розтягнення латеральної колатеральної зв'язки, синовіїт, які згідно висновку судово-медичної експертизи №042-606-2021 відносяться до середнього ступеня тяжкості.
Крім цього, встановлено, що в діях водія автомобіля «KIA Ceed» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 вбачаються невідповідності вимогам пункту 18.4 Правил дорожнього руху України, відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №CE 19/111-21/26787-IT.
Під час керування транспортним засобом водій автомобіля «KIA Ceed» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 порушив п.п. 2.3 «б», 18.4 Правил дорожнього руху України:
- п. 2.3 «б»: Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі;
- п. 18.4: Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Не погоджуючись з вироком, прокурор подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості і ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання у виді 1 року обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік. Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. У решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що судом відповідно до ст. 66 КК України визнано обставинами, що пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а інших обставин у вироку не зазначено. Крім того, судом не досліджувалися обставини, які б свідчили про активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення ОСОБА_7 , адже розгляд провадження відбувся у порядку, визначеному ч.3 ст. 349 КК України. Також апелянт вказує, що судом було залишено поза увагою обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_7 відповідно до ст. 67 КК України - вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини. Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що застосування ч.2 ст. 69 КК України можливе за винятком випадків призначення покарання за вчинення злочину, за який призначене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а санкція ч.1 ст. 286 КК України передбачає один із видів покарань покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу, думку обвинуваченого, який поклався на розсуд суду, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичнимобставинам провадження і підтверджуються наявними доказами, в їх сукупності, які за згодою учасників судового провадження досліджувались у порядку передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України, а тому, згідно із ч.2 ст. 394 КПК України апеляційному оскарженню та перегляду не підлягають.
При призначенні ОСОБА_7 покарання, суд взяв до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є необережним нетяжким злочином, конкретні обставини кримінального провадження, дані про особу ОСОБА_7 , а саме те, що останній не перебуває під наглядом лікарів нарколога та психіатра, раніше не судимий, є добровольцем територіальної оборони. Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнав щире каяття обвинуваченого у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину, обставин, які обтяжують покарання, не встановив, та вважав необхідним призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, з чим апеляційний суд погоджується.
При цьому, колегія суддів вважає безпідставними посилання прокурора на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_7 відповідно до ст. 67 КК України - вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини. Згідно обвинувального акта обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_7 відповідно до вимог ст. 67 КК України, не встановлено, а отже суд не може вийти за межі висунутого обвинувачення, оскільки це буде суперечити вимогам ч.1 ст. 337 КПК України.
Разом з тим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості в частині безпідставного не призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
У відповідності до статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно із ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові Пленуму ВСУ від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд, вирішуючи питання про застосування до обвинуваченого додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, на підставі ч.2 ст. 69 КК України, враховуючи наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного та того факту, що останній наразі проходить службу у територіальній обороні, а отже використовує надане йому право керування транспортним засобом для захисту суверенітету та територіальної цілісності України, зважаючи на позицію потерпілих, які просили таке покарання не застосовувати, вважав за необхідне не застосовувати до обвинуваченого ОСОБА_7 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, передбачене санкцією ч. 1 ст. 286 КК України.
Втім, колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Так, відповідно до вимог ч.1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Згідно частини другої цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Санкція ч.1 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, суд не міг застосувати до ОСОБА_7 вимоги ч.2 ст. 69 КК України, на що правильно звертає прокурор увагу в апеляційній скарзі.
Відповідно до п.4 ч.1 409, ч.2 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Пунктом 3 ч.1 ст. 420 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
За таких обставин, вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2022 року підлягає скасуванню в частині призначеного ОСОБА_7 покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості, з ухваленням свого вироку у цій частині відповідно до п.2 ч.1 ст.420 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2022 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 , в частині призначеного покарання - скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок.
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст. 286 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1(один) рік.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Суддя Суддя Суддя