Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/6693/2023
23 березня 2023 року місто Київ
справа № 758/18286/21
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
перевіривши виконання вимог ст.356 ЦПК України за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року, ухвалене під головуванням судді Ковбасюк О.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом визнання особи такою, що втратила право користування квартирою, -
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 03 лютого 2023 року подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року було залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків вказаної апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали, а саме для зазначення інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року в період з 17 січня 2023 року по 02 лютого 2023 року та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
На виконання вимог вказаної ухвали на адресу Київського апеляційного суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій останній вказував на те, що перед судовим засіданням, яке відбулось 14 листопада 2022 року його адвокатові суддею було запропоновано написати клопотання про розгляд справи без участі, оскільки відсутній відповідач. Також було запевнено, що рішенням буде задоволено його позовні вимоги. Після даного засідання його адвокат неодноразово звертався до суду з метою отримати рішення, але суддя постійно посилалась на велике завантаження справами та відсутністю часу написати рішення. Будучи впевненим, що рішення винесено на його користь, він не написав жодних заяв чи скарг, з метою пришвидшення виготовлення повного тексту рішення.
Зазначав, що електронна адреса, на яку було направлено рішення суду не є офіційною. Дана електронна адреса не зареєстрована за ним ані в системі Електронний суд, ані в системі Дія.
Посилався на те, що тривала відсутність електропостачання та доступу до мережі інтернет, електронної пошти, постійні повітряні тривоги та введений воєнний стан в країні не може обмежувати його право на доступ до правосуддя передбачене Європейською конвенція про захист прав людини і основоположних свобод.
Просив врахувати, його похилий вік (88 років) та відсутність у нього необхідної мобільності, він мав інсульт та перехворів на COVID.
Колегія суддів вважає, що зазначені позивачем ОСОБА_1 причини пропуску строку є неповажними виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або оспорюються, створено перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Проте, право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з довідки від 14 листопада 2022 року, оскаржуване рішення було ухвалено за відсутності учасників справи (а.с. 33).
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржуване рішення було надіслано судом 14 грудня 2022 року, зареєстровано 15 грудня 2022 року, оприлюднено 19 грудня 2022 року.
З довідки про доставку електронного листа вбачається, що судом першої інстанції копія рішення суду була направлена на електронну адресу позивача, яка була ним зазначена у позовній заяві: advokatfilipovska@gmail.com та документ доставлено до електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.38).
Отже, останнім днем для подання апеляційної скарги на рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року є 16 січня 2023 року.
Апеляційна скарга була подана до суду 03 лютого 2023 року.
Разом з тим, наведені апелянтом причини для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду не дають достатніх підстав для визнання їх поважними, виходячи з наступного.
Так, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на підготовку апеляційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі №3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).
Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини також у справах «Науменко проти України» від 9 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності.
У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, №17160/06 та №35548/06, § 34 від 21 грудня 2010 року).
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.
Посилання апелянта на те, що перед судовим засіданням, яке відбулось 14 листопада 2022 року його адвокатові суддею було запропоновано написати клопотання про розгляд справи без участі, оскільки відсутній відповідач та було запевнено, що рішенням буде задоволено його позовні вимоги, колегія суддів відхиляє, оскільки як вбачається з матеріалів справи заява від 14 листопада 2022 року про розгляд справи у відсутність позивача була написана ОСОБА_1 .
Доказів про те, що вказана заява була подана представником позивача, матеріали справи не містять.
А відтак, позивач повинен був цікавитися розглядом своєї справи.
Як наголошує у своїх рішенням Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в процесі судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Доводи апелянта про те, що електронна адреса, на яку було направлено рішення суду не є офіційною, дана електронна адреса не зареєстрована за ним ані в системі Електронний суд, ані в системі Дія, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі позивач вказав електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відтак якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши її у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник справи бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них.
Щодо посилання апелянта, як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження на наявність воєнного стану на території України, постійні повітряні тривоги, відключення електропостачання, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.
Безумовно, що стан війни в Україні створює перешкоди для реалізації своїх прав на судовий захист.
Запровадження воєнного стану може бути підставою, яка відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку.
Разом з тим, питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, адже такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Особа, яка заявляє клопотання про поновлення встановленого законом процесуального строку, повинна надати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Доказів того, що неподання апеляційної скарги раніше ніж 03 лютого 2023 року зумовлено введенням воєнного стану в Україні, постійними повітряними тривогами, відключенням електропостачання, позивач не надав, тому вказана обставина не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Посилання апелянта на його похилий вік (88 років) та відсутність у нього необхідної мобільності, те, що він мав інсульт та перехворів на COVIDне є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки останній не надав доказів того, що він фізично не міг подати апеляційну скаргу у строки визначені ЦПК України.
Будь-яких інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду позивач не вказав та доказів на підтвердження цього не надав.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є непереконливими, неповажними, оскільки заявником не надано доказів наявності істотних перешкод чи труднощів, які унеможливили вчасне вчинення процесуальних дій з подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
ЄСПЛ зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (рішення у справі «Воловік проти України» заява №15123/03, § § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року). Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» заяви, №17160/06 та №35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Пунктом 4 ч.1 ст.358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
А тому, виходячи з принципів, розумності, справедливості, рівності учасників судового розгляду, а також враховуючи принцип правової визначеності, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року подана з пропуском встановленого законом строку та наведені апелянтом підстави для поновлення пропущеного строку з урахуванням викладеного не є поважними, а тому пропущений строк не підлягає поновленню.
За таких обставин у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись ст.358 ЦПК України, -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження в справі за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року, ухвалене під головуванням судді Ковбасюк О.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом визнання особи такою, що втратила право користування квартирою.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді: