Справа №758/5313/16 Головуючий у І інстанції Головчак М.М.
Провадження №22-ц/824/1837/2023 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.
22 березня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
судді-доповідача Голуб С.А.,
суддів: Писана Т.О., Таргоній Д.О.,
за участі секретаря судового засідання Шаламая Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 серпня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа - Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
У квітні 2016 року позивач пред'явив в суді названий позов посилаючись на те, що 25 грудня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», який загальними зборами акціонерів АКБ «Укрсоцбанк» 09 березня 2010 року на вимогу Закону України «Про акціонерні товариства» перейменований на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» ( далі- Банк) та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 014-1464-КП, відповідно до якого позивач зобов'язався надати відповідачці у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 396000 доларів США з графіком повернення кредиту, передбаченим п. 1.1.1 договору кредиту та кінцевим терміном повернення всієї заборгованості за договором кредиту до 24 грудня 2021 року зі сплатою 12,5 % річних.
Зобов'язання за договором кредиту позивачем виконано належним чином в повному обсязі: відповідачці відкрито позиковий рахунок та надано суму кредиту.
Крім того, 06 червня 2007 року між сторонами укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 014-211-КП, відповідно до якого позивач зобов'язався надати відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, які видаватимуться окремим частинами в межах максимального ліміту заборгованості відповідача за кредитом в сумі 130000 доларів США з графіком повернення кредиту, передбаченим п. 1.1.1 договору кредиту та кінцевим терміном повернення всієї заборгованості за договором кредиту до 03.06.2022 зі сплатою 12,5 % річних. Зобов'язання за вказаним договором кредиту позивачем виконано належним чином у повному обсязі: відповідачці відкрито позиковий рахунок в АКБ «Укрсоцбанк» та надано 125 600 доларів США.
Відповідно до умов кредитного договору від 25 грудня 2006 року відповідачка зобов'язана сплачувати проценти за користування кредитом в порядку, визначеному п.п. 2.4, 2.5, а також своєчасно та у повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п. 1.1 договору кредиту. Пункти 3.3.7, 3.3.9 Договору кредиту від 06 червня 2007 року встановлюють, що відповідачка зобов'язана сплачувати позивачу проценти та комісії у розмірі, передбаченому п. 1.1.1 цього договору та в порядку визначеному п.п. 2.6, 2.8, 2.9 цього договору, а також здійснювати погашення кредиту відповідно до графіку змін максимального ліміту заборгованості, визначеного в п. 1.1.1 цього договору, у сумі різниць між максимальним лімітом заборгованості, що діяв у попередньому періоді та максимальним лімітом заборгованості, що діятиме у наступному періоді, в строк не пізніше останнього робочого дня попереднього періоду, а також в кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом, що визначений в п. 1.1.1 цього договору.
У зв'язку з невиконанням відповідачкою умов договорів кредиту, позивачем 13 жовтня 2014 року направлено позовні заяви про стягнення заборгованості з відповідачки до Третейського суду при асоціації українських банків.
Судом по справам відкрито провадження. Однак 02 квітня 2015 року ухвалою Третейського суду при Асоціації українських банків припинено третейський розгляд у справі у зв'язку з тим, що відповідач є нерезидентом України. Неналежне виконання взятих на себе зобов'язань відповідачем за договором кредиту від 25 грудня 2006 року призвело до виникнення простроченої заборгованості, яка станом на 15 лютого 2016 року становить 673223 долари США 05 центів, що за курсом НБУ станом на 15 лютого 2016 року (1 долар США=26,147430 грн.) складає 17603052 грн. 47 коп.
Просив суд стягнути з відповідачки заборгованість за договором кредиту № 014-1464-КП від 25 грудня 2006 року в сумі 17603052 грн. 47 коп., яка складається з: суми заборгованості за кредитом у розмірі 8934083 грн. 43 коп., суми заборгованості за процентами у розмірі 8668969 грн. 04 коп., та за договором кредиту № 014-211-КП від 06 червня 2007 року в сумі 5743950 грн. 99 коп., яка складається з: суми заборгованості за кредитом у розмірі 3014043 грн. 54 коп., суми заборгованості за процентами у розмірі 2729907 грн. 45 коп., а також судовий збір у розмірі 350 205 грн. 05 коп.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11 серпня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-банк» заборгованість за кредитним договором від 25 грудня 2006 року № 014-1464-КП, а саме: 8934083,43 грн. - заборгованість за кредитом; 2123032,21 грн. - заборгованість за відсоткам,а всього на загальну суму 11057115 (одинадцять мільйонів п'ятдесят сім тисяч сто п'ятнадцять) грн. 64 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-банк» заборгованість за кредитним договором від 06 червня 2007 року № 014-211-КП, а саме: 3014043,54 грн. - заборгованість за кредитом; 672 641,11 грн. - заборгованість за відсоткам, а всього на загальну суму 3686684 (три мільйони шістсот вісімдесят шість тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 65 коп.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-банк» судовий збір у сумі 221 154,49 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо укладення між сторонами спірних кредитних договорів, також суд доводи відповідачки та надані докази взагалі не оцінював та не перевіряв, натомість мотивування рішення базується виключно на доводах позивача.
Так, позовні вимоги випливають та ґрунтуються на єдиному документі - Договорі кредиту №014-1464-КП та мотивовані тим, що 25 грудня 2006 сторони уклали кредитний договір №014-1464-КП. Однак відповідачка ніколи не укладала, не підписувала та нікого не наділяла правом, на підписання від її імені, будь-яких договорів із АТ «Укрсоцбанк», та більше того - фізично не могла б цього зробити, тому що починаючи з 1999 року по 2015 рік, відповідачка постійно працювала та проживала в Італії (мала право на постійне проживання, офіційну реєстрацію та податковий код), в тому числі і 25 грудня 2006 року, і 06 липня 2007 року в час-день-період укладення неіснуючих договорів, перебувала за кордоном, що підтверджується нотаріально завіреною копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_1 (надавалась суду). Жодних грошових коштів від зазначеної банківської установи відповідачка не отримувала, документів, які б свідчили про отримання чи використання коштів - не підписувала. У відповідачки немає та ніколи не було жодних клієнтських відносин,розрахункових карток, іпотеки, кредитів, цивільно-правових відносин, тощо) з АТ «Укрсоцбанк».
Належних та достатніх доказів на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано не було, так як оригінали відповідних документів, як вважала відповідачка, фізично не існують, а копії подавались з метою унеможливлення проведення почеркознавчої експертизи (при цьому із них і так вбачається відмінність підпису відповідачки від підписів, виконаних невідомими особами на договорах, на які посилається позивач).
На підставі викладеного в апеляційній скарзі, скаржник просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України на адресу Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представники адвокати Арлахов А.О., Гуров О.В., Романюк М.В. просили апеляційну скаргу задовольнити.
Представник позивача - адвокат Півторак Т.О. заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 25 грудня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», який загальними зборами акціонерів АКБ «Укрсоцбанк» 09 березня 2010 року перейменований на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 014-1464-КП.
Пунктом 1.1 вказаного договору передбачено, що кредитор передає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 396 000 доларів США зі сплатою 12,5 % річних з графіком повернення кредиту, передбаченим п. 1.1.1 договору кредиту та кінцевим терміном повернення всієї заборгованості до 24 грудня 2021 року (п. 1.1.2).
Кредит надано позичальнику на поточні потреби (п. 1.2).
Надання кредиту на цілі, визначені п. 1.2 договору проводиться шляхом видачі позичальнику готівкових грошей (п. 2.1).
Моментом (днем) надання кредиту вважається день видачі позичальнику готівкових грошей в сумі кредиту (п. 2.2).
Моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки кредитора: суми кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій, визначених договором, якщо інше не випливає з умов договору (п. 2.3).
Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту в останній робочий день місяця без урахування останнього робочого та послідуючих неробочих днів місяця, проценти нараховуються з розрахунку факт/360 (п. 2.4).
Сплата процентів здійснюється у валюті кредиту не пізніше 25 числа місяця наступного за тим, в якому нараховані проценти. У випадку, якщо 25 число місяця є неробочим днем, то позичальник зобов'язаний сплатити суму нарахованих процентів, згідно з п. 2.4 договору у попередній робочий день (п. 2.4.1).
Позичальник зобов'язаний, зокрема: сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, визначеному п. п. 2.4, 2.5 договору; своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п. 1.1 договору (п. 3.3.7, 3.3.8).
Свої зобов'язання, визначені п. 3.1.1 договору кредиту № 014-1464-КП від 25.12.2006, позивачем виконано належним чином в повному обсязі - відповідачці відкрито рахунок та виплачено кредитні кошти на загальну суму 396 000 доларів США, що підтверджується заявами на видачу готівки № 04-3, № 04-1 від 25 грудня 2006 року.
Крім того, 06 червня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», який загальними зборами акціонерів АКБ «Укрсоцбанк» 09 березня 2010 року перейменований на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 014-211-КП.
Пунктом 1.1 вказаного договору визначено, що кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - «транш», у сукупності - «транші», зі сплатою 12,5 % річних та комісій, в розмірі та порядку визначеному договором, в межах максимального ліміту заборгованості до 130000 доларів США Щомісячне зниження ліміту станом на кожне 10 число місяця на 723 долари США користування кредитом та з коригуванням залишку ліміту на останній місяць дії кредитного договору.
Кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом - 03 червня 2022 року на умовах, визначених договором (п.1.1.1).
Кредит надається позичальнику на поточні потреби (п. 1.2).
Видача траншів кредиту на цілі, визначені п. 1.2 договору проводиться шляхом видачі готівки в межах максимального ліміту заборгованості, що діє на дату отримання траншу (п. 2.1).
Сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно до 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі (п. 2.5).
Позичальник зобов'язаний, зокрема: сплачувати кредитору проценти та комісії в розмірі, передбаченому п .1.1.1 договору, та в порядку визначеному в п. п. 2.6, 2.8, 2.9 договору; здійснювати погашення кредиту відповідно до графіку змін максимального ліміту заборгованості, визначеного в п. 1.1.1 договору, у сумі різниць між максимальним лімітом заборгованості, що діяв у попередньому періоді та максимальним лімітом заборгованості, що діятиме в наступному періоді, в строк не пізніше останнього робочого дня попереднього періоду, а також в кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом, що визначений в п. 1.1.1 договору (п. п. 3.3.7, 3.3.9).
Зобов'язання за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 014-211-КП від 06 червня 2007 року позивачем виконано, відповідачці відкрито рахунок та виплачено кредитні кошти на загальну суму 130000 доларів США, що підтверджується: заявами на видачу готівки № 04-2 від 12 червня 2007 року, № 06-01 від 03 грудня 2007 року, № 04-1 від 27 листопада 2007 року, № 04-4 від 23 листопада 2007 року, № 04-1 від 17 серпня 2007 року, № 04-1 від 27 червня 2007 року.
Проте, відповідачкою зобов'язання за вищевказаними кредитними договорами не виконувались, у зв'язку з чим ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків з позовними заяви про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Однак ухвалами суду від 02 квітня 2015 року провадження по справам було припинено у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 є нерезидентом України.
10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».
Згідно Рішення № 5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року, було затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк» які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати визначеної у передавальному акті, а саме - з 15 жовтня 2019 року.
Протоколом № 4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 15 жовтня 2019 року було вирішено затвердити Передавальний акт (п. 2.1. протоколу).
Таким чином, до АТ «Альфа-Банк» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредиту № 014-1464-КП від 25 грудня 2006 року та договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 014-211-КП від 06 червня 2007 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи доведено укладення між сторонами кредитних договорів. Доводи відповідачки щодо не підписання нею цих договорів не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки відповідачка не заявила клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, хоча суд роз'яснював їй відповідне процесуальне право. Також суд наголосив на тому, що в останньому судовому засіданні відповідачка відмовилась підтримувати свою заяву про застосування позовної давності.
Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції .
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших, випадів, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчинення нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Позивач надав суду докази укладення кредитних договорів з відповідачкою, а саме копії кредитних договорів заяви на видачу готівки.
Відповідачка у своїй заяві на адресу суду зазначала про те, що кредитні договори нею не укладались, кошти нею не отримувались.
Судом роз'яснювалось право відповідачки просити суд про призначення судової почеркознавчої експертизи, яка могла довести заперечення відповідачки проти позову в частині укладення нею кредитних договорів.
Разом із тим, відповідачка відповідного клопотання не заявила, тобто не спростувала надані позивачем докази укладання кредитних договорів.
Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в тому, що в судовому засіданні відповідачка не довела не укладання нею кредитних договорів. Клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи відповідачка заявила лише в суді апеляційної інстанції. Однак в його задоволенні судом апеляційної інстанції було відмовлено у зв'язку із порушенням порядку подання такого клопотання.
Разом із тим, суд апеляційної інстанції не погоджується із судом в частині того, що відповідачка не підтримала свою заяву про застосування позовної давності .
Як вбачається із матеріалів справи 22 вересня 2017 року відповідачка подала заяву про застосування судом позовної давності до заявлених позовних вимог. В заяві зазначала, що вона не визнає позов і заява про застосування позовної давності не може бути визнана таким визнанням. Останній платіж за договором був вчинений 29 жовтня 2009 року. Вимоги про повернення кредитів позивач пред'являв відповідачці листами від 13 травня 2011 року. Оскільки позивач звернувся позовом лише в 21 квітня 2016 року, відповідачка вважала, що в задоволенні позову має бути відмовлено .
Суд першої інстанції зазначив, що відповідачка в судовому засіданні відмовилась від цієї заяви. Перевіряючи ці висновки суду першої інстанції, колегія суддів встановила, що в матеріалах справи відсутня письмова заява ОСОБА_1 про те, що свою заяву про застосування позовної давності вона не підтримує і просить відмовити у задоволенні позову по суті. Як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_1 суд в судовому засіданні запропонував їй визначитись, або вона просить відмовити по суті спору, або за спливом позовної давності. Оскільки суд поставив їй умову для вибору, вона обрала відмову у задоволенні позову по суті спору, вважаючи, що одночасно заперечувати проти позову з обох підстав вона не може. Перевірити висновки суду щодо відмови відповідачки від заяви про застосування позовної давності і пояснення відповідачки щодо цих обставин колегія суддів не змогла, оскільки на диску відсутній аудіозапис судового засідання від 10 серпня 2022 року.
З врахуванням наведеного, колегія суддів встановила, що у матеріалах справи є заява ОСОБА_1 про застосування позовної давності до позовних вимог, відсутня заява про відмову від застосування позовної давності, а також відсутній технічний запис судового засідання, на якому зафіксовано усну відмову ОСОБА_1 від заяви про застосування судом позовної давності. Отже заява ОСОБА_1 про застосування позовної давності має бути розглянута судом.
Відповідно достатті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20 грудня 2007 року у за заявою №23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).
З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов'язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.
Умовами укладеного кредитного договору № 014-1464-КП від 25 грудня 2006 року передбачено дату остаточного повернення кредиту - 24 грудня 2021 року.
Умовами договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 014-211-КП від 06 червня 2007 року передбачено дату остаточного повернення кредиту - 03 червня 2022 року.
Разом з тим, сторони узгодили, що у випадку невиконання боржником протягом 90 календарних днів умов щодо погашення кредиту та сплати процентів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, відповідно позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції. (пункти 4.5 Договорів).
Останній платіж за кредитним договором №014-1464-КП був вчинений 29 жовтня 2009 року. Отже, строк повернення кредиту настав 27 січня 2010 року.
Останній платіж за кредитним договором № 014-211-КП був вчинений 23 жовтня 2009 року. Отже, строк повернення кредиту настав 21 січня 2010 року.
Вимога банку про дострокове повернення кредиту направлена відповідачці 13 та 16 травня 2011 року. Разом із тим ця вимога не має юридичних наслідків для початку обрахунку строку позовної давності, оскільки за умовами договорів зміна строку виконання зобов'язання пов'язана не з вимогою кредитора по поверненню всього кредиту, а визначена строком 90 днів з дня останнього платежу +1 день на повернення кредиту.
Отже оскільки позов було пред'явлено лише 21 квітня 2016 року пропущено строк позовної давності для звернення до суду із цим позовом, оскільки позивач міг пред'явити позов до боржника, починаючи з 21 та 27 січня 2010 року відповідно протягом трьох років (до 21 та 27 січня 2013 року)
Представник позивача в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги визнав пропущення позивачем строку позовної давності, однак все одно просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки доводи апеляційної скарги зводяться лише до того, що договори кредитні між сторонами не укладались, відповідачкою кошти не отримувались, позов поданий поза межами позовної давності суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду лише в цих межах.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції безпідставно не розглянув заяву ОСОБА_1 про застосування позовної давності, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 серпня 2022 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову Акціонерного товариства «Альфа - Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 березня 2023 року.
Суддя-доповідач
Судді: