Справа 752/3846/22 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/1200/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції ? ОСОБА_2
09 березня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 09 грудня 2022 року, -
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 09 грудня 2022 року ОСОБА_7 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 345 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 07.02.2023.
Дане рішення мотивовано тим, що ризики, які були констатовані при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою не припинили свого існування, а саме, ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Судом при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу було враховано тяжкість злочинів, в яких обвинувачується ОСОБА_7 , які є тяжкими та особливо тяжким. Крім того, судом було враховано дані про особу ОСОБА_7 , а саме те, що він раніше судимий за вчинення особливо тяжких злочинів. Підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який судом не встановлено.
В апеляційній скарзі захисника обвинуваченого указано на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції. В обґрунтування доводів скарги указала на необґрунтованість висновків суду щодо наявності підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які на думку захисника є формальними та необґрунтованими жодними доказами. Апелянт зазначила, що матеріали кримінального провадження не містять беззаперечні докази вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, а потерпілим ОСОБА_8 надані показання в судовому засіданні, що обвинувачений не бив його, що указує на невинуватість ОСОБА_7 . На переконання захисника суд безпідставно констатував наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, залишивши поза увагою відсутність будь-яких доказів на підтвердження їх реального існування. Вказаний підхід суперечить як національному законодавству, так і практиці Європейського суду з прав людини, сформульованої зокрема справах «Белевитський проти Росії» від 01 березня 2007 року, «Харченко проти України» від 10 лютого 2011. Крім цього, апелянт звернула увагу на дані про особу обвинуваченого, який має середню спеціальну освіту, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, має постійне місце реєстрації та проживання, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та психіатра. Захисник зазначила, що судом першої інстанції безпідставно не визначений розмір застави. Просила скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або запобіжний захід, який не пов'язаний з триманням під вартою.
Оскільки апелянтами в апеляційній скарзі не порушувалось питання про розгляд апеляційної скарги із участю сторін, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу відповідно до положень ч.4 ст.4221 КПК України без участі сторін.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, вивчивши матеріали апеляційної скарги із долученими до неї матеріалами, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Як вбачається із апеляційної скарги захисником порушене питання про скасування оскаржуваної ухвали із постановленням нової ухвали про застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою, а саме домашнього арешту або іншого. Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвала судом першої інстанції була постановлена 09.12.2022 року, строк тримання обвинуваченого був визначений до 07.02.2023 року. У подальшому щодо обвинуваченого діяла інша ухвала, а оскаржувана ухвала втратила свою чинність. На день розгляду провадження судом апеляційної інстанції ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 09.12.2022 року про продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою фактично втратила чинність. Висновки, які були зроблені у цій ухвалі, на сьогоднішній час втратили своє юридичне значення, що указує на неможливість скасування цієї ухвали судом апеляційної інстанції.
Необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
За своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій (поведінки підозрюваного, обвинуваченого), перелік яких визначений ч.1 ст. 177 КПК України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах, про імовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у одним із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і нинішньому чи минулому. Проте, існування можливості такої протидії на майбутнє, повинно підтверджуватися доказами станом на момент ухвалення відповідного рішення. Це твердження знайшло своє підтвердження у ряді статей діючого КПК України. Зокрема, аналіз положень ч.2 ст. 177, ч.1 ст. 194, ч.1 ст.196, ч.3 ст. 199 КПК України дає підстави стверджувати те, що як у випадку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і у випадку продовження строку дії цього запобіжного заходу суд вирішує питання про існування ризиків станом на час ухвалення відповідного рішення. У зв'язку із цим, колегія суддів вважає, що перевірка висновків суду першої інстанції про існування того чи іншого ризику, передбаченого ч.1 ст. 177 КПК України, можлива лише під час дії ухвали про застосування запобіжного заходу чи продовження строку тримання під вартою, тобто у час, коли ці ризики дійсні та існує реальна можливість перевірки їх існування. Та обставина, що станом на час розгляду провадження оскаржувана ухвала втратила чинність унеможливлює скасування цієї ухвали, що указує на необґрунтованість вимог захисника ОСОБА_6 в частині скасування цієї ухвали. Колегія суддів також зважає на те, що у відповідності із вимогами ст. 407 КПК України до повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги відноситься прийняття рішення пов'язаного виключно із втручанням у судове рішення шляхом його зміни чи скасування або невтручання, шляхом залишення цього рішення без змін. Цією нормою закону не передбачено можливості встановлення будь-яких фактів, констатації порушень закону, тощо без прийняття апеляційним судом свого рішення щодо рішення суду першої інстанції. У зв'язку із цим, за відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення, як такого яке втратило чинність, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості ухвалити будь-яке рішення щодо тих обставин, які наведені апелянтом у апеляційній скарзі.
Колегія суддів зважає і на те, що нормами КПК України не передбачається можливості залишення апеляційної скарги без розгляду. Наведені вище обставини не дають також підстав для закриття апеляційного провадження.
Із урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв'язку із неможливістю скасування ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 09 грудня 2022 року про продовження дії строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , а тому колегія суддів залишає апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 без задоволення, а зазначену ухвалу - без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422? КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 09 грудня 2022 рокупро продовження дії строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 до 07.02.2023 залишити без змін.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
__________________ _______________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4