09 березня 2023 року
справа № 756/645/22
провадження № 22-ц/824/4205/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В.,
при секретарі: Яницькій О.Л.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Державне підприємство «Фінансування інфраструктурних проектів»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 липня 2022 року, постановлене під головуванням судді Шролик І.С., у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» про стягнення заробітної плати,
У січні 2022 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просив стягнути з Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» заробітну плату у розмірі 305 852,16 грн та судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 16 листопада 2011 року його прийнято на посаду заступника директора у ДП «ФІНІНПРО». Наказом ДП «ФІНІНПРО» № 318-к від 06 серпня 2021 року звільнено, у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Посилаючись на те, що був звільнений, у зв'язку зі скороченням чисельності штату працівників, за п. 1 ст. 40 КЗпП України та відповідно до п. 2.5 Колективного договору просить стягнути заробітну плату за три місця з дати звільнення.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 липня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» на користь ОСОБА_1 заробітню плату за 3 місяці у розмірі 305 852,16 грн.
Стягнуто з Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» судовий збір на користь держави у розмірі 3058,52 грн.
Додатковим рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 01 серпня 2022 року стягнуто з Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8400 грн.
В поданій апеляційній скарзі представник ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» рішення суду скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що сума задоволених позовних вимог не відповідає дійсним обставинам справи. Посилається на неналежне представництво інтересів представником ОСОБА_2 . Вказує, що середній денний заробіток позивача становить 4475,58 грн, а тому заробітна плата за 64 робочі дні становить 286 437,12 грн.
Вважає, що суд першої інстанції незважаючи на визнання відповідачем позовних вимог повинен був здійснити розрахунок середньої заробітної плати.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що у позивача, який був звільнений у зв'язку із скороченням чисельності штату працівників, на підставі п.2.5 Колективного договору виникло право на виплату йому заробітної плати за три місяці, з дня звільнення за рахунок за рахунок коштів підприємства.
Колегія суддів частковопогоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що згідно записів, що містяться в трудовій книжці, ОСОБА_1 16 листопада 2011 року прийнятий на посаду заступника директора державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» (а.с. 10).
На підставі наказу державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» № 318-к від 06 серпня 2021 року ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів», у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України. (а.с. 11).
Між Адміністрацією та трудовим колективом ДП «ФІНІНПРО» укладено колективний договір, погоджений Укрінфрапроектом, який діяв на підприємстві з 01 січня 2015 року.
17 листопада 2021 року позивач звернувся до ДП «ФІНІНПРО» зі заявою про виплату заробітної плати відповідно до п. 2.5 Колективного договору ДП «ФІНІНПРО».
08 грудня 2021 року ДП «ФІНІНПРО» надано письмову відповідь, в якій зазначили, що питання щодо виплати заробітної плати відповідно до п. 2.5. Колективного договору буде розглянуто після набрання законної сили рішення суду по справі 752/22255/21, яка перебуває в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Згідно із ст. ст. 21, 43 Конституції України, ст. ст. 94, 115 КЗпП України, ст. ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці», кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною 1 ст. 94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи.
Статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди», що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов?язковими для підприємств, на які вони поширюються, та на сторін, які їх уклали.
Згідно із ст. 13 КЗпП України зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції, а в колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.).
Статтею 18 КЗпП України визначено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.
Судом також встановлено, що 01 вересня 2014 року між Адміністрацією та трудовим колективом ДП «ФІНІНПРО» укладено колективний договір, який діяв на підприємстві з 01 січня 2015 року та на момент звільнення ОСОБА_1 (а.с. 13-27).
Відповідно до п. 2.5 Колективного договору ДП «ФІНІНПРО», працівники можуть бути звільнені з підприємства у разі змін в організації виробництва, при скороченні чисельності штату, за власним бажанням працівника та з ініціативи роботодавця. У випадку скорочення чисельності штату працівники персонально попереджаються Адміністрацією про майбутнє звільнення не пізніше ніж за два місяці. При цьому Адміністрація може, у разі наявності, запропонувати працівникові іншу роботу за фахом, а у разі неможливості, або при відмові працівника від запропонованої йому роботи, останній працевлаштовується самостійно. При звільненні працівника в разі змін в організації виробництва та при скороченні чисельності штату, йому виплачується заробітня плата, але не більш ніж за три місяці з дня звільнення за рахунок власних коштів підприємства.
Згідно наказу ДП «ФІНІНПРО» № 318 від 06 серпня 2021 року позивача звільнено, у зв'язку зі скорочення чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Як слідує з відомостей трудової книжки, відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за вказаний період, ОСОБА_1 після звільнення не працевлаштувався. (а.с. 7-10, 29).
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач як працівник ДП «ФІНІНПРО», який був звільнений, у зв'язку зі скороченням чисельності штату працівників, за п. 1 ст. 40 КЗпП України, у відповідності до п. 2.5 Колективного договору набув право на виплату йому заробітної плати за три місяці, з дня звільнення за рахунок коштів підприємства.
Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості заробітної плати, яка підлягає стягненню на користь позивача судом здійснено помилкові розрахунки, оскільки 4475,58 - середньоденний заробіток * 64 робочі дні = 286 437, 12 гривень, а не 305 852,16 гривень як помилково вказав суд.
Отже, оскаржуване рішення слід змінити та зменшити суму яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з 305 852,16 гривень до 286 437, 12 гривень,
Згідно ст. 376 ЦПКпідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 липня 2022 року змінити, зменшивши розмір заробітної плати за 3 місяці, яка підлягає стягненню з Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» на користь ОСОБА_1 з 305 852,16 грн до 286 437,12 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач
Судді