Справа № 385/63/23
2-з/385/2/23
27.02.2023 року суддя Гайворонського районного суду Кіровоградської області Ханас М.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частки у праві спільної часткової власності на автомобіль та отримання грошової компенсації за належну частки автомобіля,
представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Дейниченко В.І. в її інтересах звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить припинити право власності на частки, яка належить ОСОБА_1 у праві спільної часткової власності на автомобіль BMW X5, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль BMW X5, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належну їй частки автомобіля BMW X5, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , у розмірі 160 875 грн.
Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 24.01.2023 відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.
ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій вона просить накласти арешт на автомобіль марки BMW X5, сірого кольору, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , дата першої реєстрації 21.12.2021, дата реєстрації 29.12.2021. В обгрунтування заяви зазначає, що вони з відповідачем у справі з 09.10.2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано згідно рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 30.09.2022. За час перебування у шлюбі 22.12.2021 року ними було придбано автомобіль BMW X5, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , право власності на який зареєстровано за відповідачем. Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 08.11.2022, яке набрало законної сили 09.12.2022, визнано за ОСОБА_1 та за ОСОБА_2 за кожним окремо право власності по 1/2 частці даного автомобіля, вартістю 160 875,00 грн. за частку, в порядку поділу спільного майна подружжя та припинено право спільної сумісної власності на вказане майно. Проте даний транспортний засіб продовжує перебувати у повному володінні та користуванні відповідача, їй невідоме місцезнаходження автомобіля та його технічний стан, тобто є підстави вважати, що даний автомобіль без її згоди може бути відчужено на користь третіх осіб, або, будучи джерелом підвищеної небезпеки, автомобіль під керуванням ОСОБА_2 може потрапити у дорожньо-транспортну пригоду та бути пошкодженим чи знищеним. Тому вважає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може бути утрудненим чи неможливим виконання рішення суду.
На підставі ч.1 ст. 153 ЦПК України суд розглянув заяву без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У частині 1 статті 150 ЦПК України наведено перелік видів заходів забезпечення позову, серед яких накладення арешту на майно.
За змістом ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
З досліджених матеріалів позову вбачається, що між сторонами виник спір з приводу автомобіля, який належить їм на праві спільної часткової власності.
Позивачем ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги про припинення права власності на частки, яка належить їй у праві спільної часткової власності на спірний автомобіль; визнання за відповідачем ОСОБА_2 права власності на спірний автомобіль; та стягнення з відповідача на її користь грошової компенсації за належну їй частки автомобіля, отже, предметом позову є припинення права власності позивача на спірний автомобіль та отримання грошової компенсація вартості майна, а не поділ самого рухомого майна чи набуття права власності на нього.
У позовній заяві позивач визначився зі способом захисту своїх майнових прав шляхом компенсації вартості належної їй 1/2 частки цього майна, яка підлягає стягненню з відповідача.
Тобто, на сам автомобіль, як об'єкт цивільних правовідносин, позивач не претендує, а відтак предметом позову є грошова компенсація, а не сам автомобіль в натурі.
Як на підставу необхідності накладення арешту на автомобіль позивач вказує, зокрема на наміри відповідача його відчужити.
Проте у такому випадку захист прав позивача реалізується в аналогічний спосіб, що й заявлений у цьому позові.
Зазначене дає підстави для висновку, що сам факт відчуження автомобіля жодним чином не впливає на ефективний захист прав позивача в обраний у позові спосіб та на його реалізацію в разі ухвалення судом рішення про задоволення позову.
Отже, позивач не довела та суд не знаходить зв'язку між запропонованим в заяві заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.
Крім цього, доказів того, що відповідач матеріально неспроможний виконати вірогідне рішення суду про задоволення позову, також не надано.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до ст. 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України). Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Суд звертає увагу, що заявлена позивачем у позовній заяві сума компенсації вочевидь є неспівмірною із загальною вартістю майна, яке в даному випадку є неподільною річчю.
Таким чином заявлена заява про забезпечення позову не є співмірною заявленим позовним вимогам.
Крім того, згідно з імперативними приписами ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
При цьому, суд звертає увагу заявника на тому, що питання необхідності застосування зустрічного забезпечення вирішується судом, а не заявником, і саме заявник зобов'язаний вказати, у відповідності до п.6 ч.1 ст. 151 ЦПК України, пропозиції щодо зустрічного забезпечення.
Відповідно до ч.1, ч.6 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосуванні зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.
У порушення вимог п.6 ч.1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Таким чином, зазначена заява про забезпечення позову не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлений ОСОБА_1 захід забезпечення позову не відповідає змісту обраного позивачем у позовній заяві способу захисту своїх прав, є неспівмірним із заявленими вимогами в цій справі, а сама заява не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Інших підстав ймовірності утруднення виконання або неможливості виконання рішення суду в разі ненакладення арешту на автомобіль позивач не навела та суд не встановив.
У зв'язку з цим заява задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 149-153, 260 ЦПК України, суд
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя: М. М. Ханас