Справа №345/1288/23
Провадження № 2-о/345/60/2023
22.03.2023 р. м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Юрчака Л.Б., секретаря судового засідання Пилипів Н.П., розглянувши у порядку окремого провадження в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Калуський відділ ДРАЦС у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про встановлення факту смерті,-
ОСОБА_1 звернулася з заявою про встановлення факту смерті бабусі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України - м. Скадовськ. Встановлення факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для державної реєстрації смерті померлої особи, проведеної державним органом України.
Заявниця у судове засідання не з'явилася, у поданій суду заяві, зазначила, що просить справу розглядати у її відсутності.
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, в якій зазначила, що не заперечує щодо її задоволення.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява обґрунтована і підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Законом передбачені особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.
Так, відповідно до ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4, 5, 10).
Заявниця ОСОБА_1 є внучкою ОСОБА_2 (а.с. 8, 9, 11, 12).
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Скадовськ, що підтверджується копією довідки про смерть №С-01669 від 16.03.2023, випискою з медичного свідоцтва про смерть №57, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 16.03.2023 (а.с. 13, 14-16, 17).
Проведення заінтересованою особою реєстрації смерті на підставі вищевказаних документів не представляється можливим, так як вказані документи не відповідають вимогам підзаконних нормативно-правових актів, які визначають форму документів, що підтверджують факт смерті.
Є загальновідомим фактом, що з 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, який згідно Указами Президента України неодноразово продовжено.
Відповідно до «Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року», затверджених Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25 квітня 2022 року № 75, Скадовська міська територіальна громада Скадовського району Херсонської області включена до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні, (блокуванні) станом на 10.12.2022, внаслідок чого на вказаній території не здійснювалась діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування.
Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, суд вирішує з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів (статті 77, 78 ЦПК України).
Зокрема, належними відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Допустимими в розумінні статті 78 ЦПК України є докази, одержані в порядку, встановленому законом. Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документів, що виданих органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується положенням частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у даній справі, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Зокрема суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), у яких ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території.
Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр 5 проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників.
Таким чином, долучені до заяви документи, які видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, судом беруться до уваги та оцінюються разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку, оскільки законодавець не урегулював окремі нові суспільні відносини, які склалися внаслідок військової агресії російської федерації проти України, зокрема не встановив позасудовий порядок державної реєстрації актів цивільного стану.
У відповідності зі ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті; державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.
Частиною першою статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до роз'яснень, даних в п. 13 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31 березня 1995 року, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Заявниця позбавлена можливості у встановленому законом порядку здійснити реєстрацію факту смерті бабусі, оскільки документи на підтвердження цих обставин видані у населеному пункті, на території якого органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, що унеможливлює отримання заявником свідоцтва про смерть в органах державної реєстрації актів цивільного стану України.
Беручи до уваги встановлені обставини справи, досліджені докази, суд приходить до висновку про те, що доводи заяви про встановлення факту смерті бабусі знайшли своє обґрунтоване доведення під час судового розгляду, у зв'язку із чим заява підлягає задоволенню.
Згідно ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ч. 5 цієї ж статті, копія судового рішення видається учасникам справи, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 264, 265, 268, 315, 317 ЦПК України, суд,-
Заяву задоволити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Скадовськ, Україна, у віці 70 років, причина смерті - гостра легенево-серцева недостатність; не госпітальна полісигментарна правостороння пневмонія, тяжка; неходжинська в-клітинна лімфома, анемія, тромбоемболія тяжка, ІХС стенокардія.
Копію рішення невідкладно надіслати до Калуського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) для виконання.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Суддя