Справа № 344/4964/23
Провадження № 1-кс/344/2068/23
22 березня 2023 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області підполковника юстиції ОСОБА_4 , яке погоджено з прокурором, про здійснення спеціального досудового розслідування в рамках кримінального провадження №22023090000000060 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 7 ст. 111-1, ч. 2 ст. 260 КК України, -
Старший слідчий ОСОБА_4 звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором ОСОБА_7 , в обґрунтування якого покликався на те, що відповідно до Концепції (основ державної політики) національної безпеки України національна (у тому числі державна) безпека України передбачає відсутність загрози у сферах: політичній, економічній, соціальній, воєнній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній, і полягає зокрема: у безпеці конституційного ладу і державного суверенітету України, невтручанні у внутрішні справи України з боку інших держав, відсутності сепаратистських тенденцій в окремих регіонах та у певних політичних сил в Україні, непорушенні принципу розподілу влади, злагодженості механізмів забезпечення законності і правопорядку (в політичній сфері); у відсутності проблем ресурсної, фінансової та технологічної залежності національної економіки від інших країн, невідпливі за межі України інтелектуальних, матеріальних і фінансових ресурсів (в економічній); у відсутності посягань на державний суверенітет України та її територіальну цілісність (у воєнній); у відсутності науково-технологічного відставання від розвинутих країн (у науковотехнологічній); у невитоку інформації, яка становить державну та іншу передбачену законом таємницю, а також конфіденційної інформації, що є власністю держави (в інформаційній сфері).
Державна безпека - це відсутність загрози, стан захищеності життєво важливих інтересів держави від внутрішніх і зовнішніх загроз в усіх вказаних вище сферах життєдіяльності держави.
Суверенітет держави означає верховенство державної влади, її самостійність усередині країни та незалежність у міжнародних відносинах, яка може бути обмежена лише необхідністю виконувати договори і зобов'язання в галузі міжнародних відносин.
Територіальна цілісність держави передбачає, що всі складові території держави (адміністративно-територіальні одиниці) перебувають в нерозривному взаємозв'язку, характеризуються єдністю і не мають власного суверенітету.
Територіальна недоторканність - це захищеність території країни в існуючих кордонах від будь-яких посягань, що можуть стосуватися незаконної зміни території України, визначеної рішеннями Верховної Ради України і міжнародними договорами України.
Обороноздатність означає підготовленість держави до захисту від зовнішньої збройної агресії або збройного конфлікту. Складовими такої підготовленості є сукупність економічного, політичного, соціального, наукового, морально-психологічного і суто військового потенціалів. Стан обороноздатності України відображають її мобілізаційні можливості, кількість і якість Збройних Сил, їх здатність швидко переходити на військовий стан, організовано вступати у воєнні дії та успішно виконувати завдання по обороні від агресії.
Державна зрада може виявитися у таких формах: 1) перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту; 2) шпигунство; 3) надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Перехідна бік ворога означає, що громадянин України надає безпосередню допомогу державі, з якою Україна на той час перебуває у стані війни або збройного конфлікту. В конкретних випадках цей злочин може полягати у вступі на службу до певних військових чи інших формувань ворожої держави (поліції, каральних загонів, розвідки), наданні засобів для вчинення злочинів агентам спецслужб іноземних держав, усуненні перешкод для їх вчинення або наданні зазначеним агентам іншої допомоги.
Поняття збройний конфлікт має самостійне правове значення для кваліфікації, якщо такий конфлікт відбувається поза межами воєнного стану - у разі фактичного початку воєнних дій, але ще до оголошення воєнного стану, або взагалі у мирний час. Збройним конфліктом визнається украй гостра форма вирішення суперечностей між державами, що характеризується двостороннім застосуванням воєнної сили.
У ході досудового розслідування встановлено, що у 2014 році, точну дату встановити не виявляється за можливе, громадянка України ОСОБА_6 , умисно, добровільно, з метою вчинення дій на школу суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України, усвідомлюючи, що вона вчиняє держану зраду, вступила на військову службу до незаконного збройного формування терористичної організації т.зв. «ЛНР», зокрема в т.зв. «10-у окрему артилерійську бригаду 2-го армійського корпусу народної міліції ЛНР», де зайняла посаду начальника фінансового відділу зазначеної бригади.
За таких обставин, ОСОБА_6 , умисно перейшовши на бік ворога в період збройного конфлікту, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, вчинила державну зраду.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовжено, і наразі він діє строком до 20 травня 2023 року.
У ході досудового розслідування встановлено, що у 2014 році, точну дату встановити не виявляється за можливе, громадянка України ОСОБА_6 , підтримуючи збройну агресію російської федерації проти України, умисно, з метою вчинення дій на школу суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України, поступила на військову службу у складі незаконного збройного формування терористичної організації т.зв. «ЛНР», зокрема в т.зв. «10-й окремій артилерійській бригаді 2-го армійського корпусу народної міліції ЛНР» на посаду начальника фінансового відділу зазначеної бригади.
З 24.02.2022 по даний час ОСОБА_6 продовжує проходити військову службу в на посаді начальника фінансового відділу т.зв. «10-ї окремої артилерійської бригади 2-го армійського корпусу народної міліції ЛНР», бере участь в організації проведення бойових дій проти Збройних Сил України, надає допомогу іноземній державі та її представникам у проведення підривної діяльності проти України.
За таких обставин, ОСОБА_6 , умисно перейшовши на бік ворога в період воєнного стану, надаючи допомогу іноземній державі та її представникам у проведення підривної діяльності проти України, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, вчинила державну зраду.
Окрім того, в ході досудового розслідування встановлено, що 24 лютого 2022 року військовослужбовці збройних сил чи інших військових формувань російської федерації, шляхом збройної агресії із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій і цивільній інфраструктурі, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Донецькій ,Запорізькій, Житомирській, Київській, Луганській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях, та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти військової та цивільної інфраструктури, які мають важливе народногосподарське й оборонне значення, після чого здійснили військову окупацію частини території України, в тому числі й АДРЕСА_1 , яке було захоплено в березні 2014 року.
Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України від 15.04.2014 (в редакції від 07.05.2022), тимчасово окупована територія російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Тимчасова окупація російською федерацією території України, визначених ч. 1 ст. 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для російської федерації жодних територіальних прав.
За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ і міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, в тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходяться на тимчасово окупованій території.
Тимчасово окупованою територією відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону № 1207-VII, є частина території України, в межах яких збройні формування РФ та окупаційна адміністрація російської федерації встановили й здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування РФ встановили і здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації.
Відтак, Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022 «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23 серпня 2022 року» (в редакції наказу Міністерства від 20.09.2022), Хрустальненська міська територіальна громада внесена до вказаного переліку територіальних громад, розташованих в районі проведення воєнних дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) та станом на 10.01.2023 перебуває в ньому.
Після окупації м. Хрустальне (Краний Луч) Луганської області, представниками збройних формувань російської федерації фактично було узурповано всі владні повноваження на тимчасово окупованій території селища шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, встановлення інституту військових комендатур, запровадження тотального контролю та жорсткого управління в усіх сферах життєдіяльності громади селища, фактичної ліквідації приватної власності, свободи слова, пересування та волевиявлення, а також шляхом повсякденного залякування населення, застосування фізичного і психологічного впливу до окремих категорій суспільства та верств населення.
Разом з цим, у невстановлений досудовим розслідуванням час, представниками збройних формувань РФ всупереч порядку, встановленому Конституцією України, Законами України «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцево самоврядування в України» та іншими нормативно-правовими актами, цілеспрямовано було створено окупаційну адміністрацію російської федерації, з метою подальшого утримання адміністративно-політичного контролю на захопленій військовим шляхом території міста та реалізації всіх узурпованих владних повноважень.
Так, положеннями п. 6 ч. 1 ст. 1-1 Закону № 1207-VII визначено, що окупаційна адміністрація російської федерації, це сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних РФ самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг.
Російська окупаційна влада - це система органів, утворених російською Федерацією або за сприянням РФ на території АР Крим, міста Севастополя, на тимчасово непідконтрольних органам влади України територіях окремих районів Донецької та Луганської областей, а також незаконні організації на зазначених територіях, представники цих органів та незаконних організацій.
Колабораціонізм - це співпраця громадянина України з російською окупаційною владою та створеними чи підтримуваними РФ незаконними збройними формуваннями в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, а також на тимчасово непідконтрольних органам влади України територіях окремих районів Донецької та Луганської областей.
У той же час, перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської області, громадянка України ОСОБА_6 у лютому 2022 року, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, діючи умисно, всупереч інтересам держави Україна, її суверенітету й територіальній цілісності, добровільно продовжила участь в незаконному збройному формуванні, яке з 2014 року створено на тимчасово окупованій території Луганської області.
Так, ОСОБА_6 , перебуваючи на тимчасово окупованій території - в м. Хрустальний (Красний Луч) Луганської області, умисно, мотивовано, без фізичного примусу, погроз вбивством чи застосуванням насильства щодо неї та членів її родини добровільно продовжила службу на посаді начальника фінансового відділу «10-ї окремої артилерійської бригади 2-го армійського корпусу народної міліції ЛНР».
Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Відповідно до частини 1 статті 17, частини 1 статті 65 Конституції України, захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Згідно статті 4 Конституції України, в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Частиною 1 статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить Автономна республіка Крим (далі - АР Крим), області, зокрема, Донецька та Луганська області, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
Згідно преамбули Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» збройна агресія російської федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності, а 24.02.2022 переросла в повномасштабне збройне вторгнення на суверенну територію України, російська федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань РФ, що складаються з регулярних з'єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони російської федерації (далі - міністерство оборони), підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам російської федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні російській федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VІП від 18.01.2018, діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який акт виданий у зв'язку з такою діяльністю є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження
або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.
Відповідно до Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу Про визнання російської федерації державою-агресором, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII, Верховною Радою України визнано РФ державою-агресором, що всебічно підтримує тероризм та блокує діяльність Ради Безпеки ООН, чим ставить під загрозу міжнародний мир і безпеку, а «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР») і «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР») терористичними організаціями.
Заявою «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами РФ та керівниками терористичних організацій «ЛНР» та «ДНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», яка схвалена Постановою Верховної Ради України від 04.02.2015 № 145-VIII, Україна визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо злочинів проти людяності та воєнних злочинів, скоєних вищими посадовими особами РФ та керівниками терористичних організацій «ЛНР» та «ДНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян.
Визнання Верховною Радою України так званих самопроголошених організацій «ЛНР» та «ДНР» терористичними, а численні злочини вчинені її представниками, знайшли своє відображення у Заяві Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України», схваленій Постановою Верховної Ради України від 22.07.2014 № 1596-VII, Заяві Верховної Ради України «Щодо протидії поширенню підтримуваного Російською Федерацією міжнародного тероризму», схваленій Постановою Верховної Ради України від 22.07.2014 № 1597-VII, Зверненні Верховної Ради України до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав - членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому Постановою Верховної Ради України від 14.01.2015 № 106-VIII, Заяві Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків», схваленій Постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 № 337-VIII.
Отже, Верховною Радою України, як єдиним законодавчим органом державної влади, констатовано віднесення організацій «ЛНР» та «ДНР» до терористичних організацій, а відповідних осіб, які забезпечують їх функціонування, як учасників вказаної терористичної організації.
Враховуючи вищевикладене, так звана організація «ЛНР» містить всі необхідні ознаки терористичної організації, має стабільний склад лідерів, які підтримують між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організацій, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками російської федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (т.зв. «органи державної влади ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
При цьому, кожний учасник політичного та силового блоків «ЛНР» (у т.ч. які долучалися в подальшому до їх складу) усвідомлювали, що головним їх завданням є підтримка збройної агресії російської федерації та насильницька зміна конституційного ладу України.
З метою виконання функцій підрозділу силового блоку «ЛНР», її самопроголошеним головою видано указ, відповідно до якого, для захисту інтересів «ЛНР» та її громадян, створено воєнну структуру «Народна міліція «ЛНР» (далі - «НМ «ЛНР»), яка дислокується в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій частині Луганської області та має загальну координацію та кураторів із російської федерації.
Наказом голови самопроголошеної «ЛНР» № 15 від 07.10.2014 було створено незаконне військове формування, яке входить до силового блоку вказаної терористичної організації - «другий армійський корпус «Народної міліції ЛНР» («2 АК НМ ЛНР»), структурні підрозділи якого здійснюють збройний опір ЗС України та сприяють протиправній діяльності зазначеної терористичної організації.
Установлено, що до складу т.зв. «2 АК НМ ЛНР» входить незаконне збройне формування «10 окрема артилерійська бригада особливого призначення» (10 ОАБр, в/ч НОМЕР_1 ).
У той же час, до складу «10 ОАБР 2 АК НМ ЛНР» входять наступні структурні формування, які забезпечують діяльність вказаного підрозділу НЗФ: штаб; реактивний, гаубичний, пушечний (гарматний) та протитанковий артилерійські дивізіони; батарея управління вогнем артилерії.
У ході досудового розслідування встановлено, що з 2014 року і по сьогоднішній день ОСОБА_6 приймає активну участь у складі незаконного збройного формування терористичної організації т.зв. «ЛНР», зокрема в т.зв. «10-й окремій артилерійській бригаді 2-го армійського корпусу народної міліції ЛНР» на посаді начальника фінансового відділу зазначеної бригади.
При цьому, ОСОБА_6 усвідомлювала, що терористична організація «ЛНР», в діяльності якої вона приймає участь, діє на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров'я людей, завдають значної матеріальної шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокацій воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також перешкоджають виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України, військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань України, задіяними у відсічі збройної агресії російської федерації проти України.
Тобто, будучи громадянкою України, ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, добровільно долучилася до незаконних збройних формувань, створених на тимчасово окупованій території та надавала таким формуванням допомогу у забезпеченні ведення бойових дій проти Збройних сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до Законів України, добровільних формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
У 2014 році, точну дату встановити не виявляється за можливе, громадянка України ОСОБА_6 , підтримуючи збройну агресію РФ проти України, умисно, з метою вчинення дій на школу суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України, добровільно вступила на військову службу до незаконного збройного формування терористичної організації т.зв. «ЛНР», зокрема в т.зв. «10-у окрему артилерійську бригаду 2-го армійського корпусу народної міліції ЛНР» на посаду начальника фінансового відділу зазначеної бригади.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 7 ст. 111-1, ч. 2 ст. 260 КК України.
Повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 7 ст. 111-1, ч. 2 ст. 260 КК України, у відповідності до ст. ст. 135, 136, 278, глав 6,11 КПК України, 20.01.2023 вручено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень.
На даний час ОСОБА_6 перебуває на непідконтрольній органам державної влади та місцевого самоврядування України території, де переховується від органів досудового розслідування та суду.
27 січня 2023 року слідчим відділом Управління СБ України в Івано-Франківській області оголошено розшук підозрюваної ОСОБА_6 .
Тобто, притягнути громадянку України ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності у загальному порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством не виявляється можливим, але при цьому наявні достатні підстави для проведення у даному кримінальному провадженні стосовно підозрюваного спеціального досудового розслідування та на даний час у кримінальному провадженні проведено всі можливі слідчі (розшукові) дії і зібрані під час досудового розслідування докази є достатніми для складання обвинувального акту, однак завершити досудове розслідування не виявляється за можливе.
Таким чином, наявні підстави для звернення до слідчого судді з клопотанням про застосування процедури спеціального досудового розслідування стосовно підозрюваного у кримінальному провадженні №22023090000000060.
Свідки, яких необхідно допитати під час розгляду даного клопотання, відсутні.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, покликаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити.
Слідчий підтримав думку прокурора.
Захисник у судовому засіданні при прийняті рішення просила врахувати матеріали, які долучено до вказаного клопотання.
Заслухавши прокурора, слідчого, захисника, дослідивши матеріали клопотання вважаю наступне:
Відповідно до положень ч.2 ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, частинами другою - п'ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.
Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошені у міжнародний розшук, та розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.
Відповідно до п.20-1 Розділу XІ «Перехідні положення» КПК України, спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 112, 113, 114, 114-1, 115, частинами другою - п'ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 365, 368, 368-2, 379, 400, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук, чи який понад шість місяців переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно якого наявні фактичні дані, що він перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції. Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошені у міждержавний та/або міжнародний розшук, чи які понад шість місяців переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно яких наявні фактичні дані, що вони перебувають за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, та вони розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цьому абзаці, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.
У клопотанні про здійснення спеціального досудового розслідування з підстав, передбачених цим Кодексом, крім передбачених абзацом другим частини другої статті 297-1 цього Кодексу, зазначаються: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини; 4) відомості про те, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або відомості про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук; 5) виклад обставин про те, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; 6) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.
Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, якщо прокурор, слідчий не доведе, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук, та/або уповноваженим органом прийнято рішення про передачу підозрюваного для обміну як військовополоненого та такий обмін відбувся. Повторне звернення з клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування до слідчого судді в одному кримінальному провадженні не допускається, крім випадків наявності нових обставин, які підтверджують, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук, та/або уповноваженим органом прийнято рішення про передачу підозрюваного для обміну як військовополоненого та такий обмін відбувся.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_6 в даному кримінальному провадженні підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 7 ст. 111-1, ч. 2 ст. 260 КК України.
Досудовим розслідуванням достовірно встановлено, що ОСОБА_6 ухиляється від явки на виклик слідчого ( неодноразовий виклик здійснювався через засоби масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на сайті Офісу Генерального прокурора, проте не з'явилась у призначений час та не повідомила про причини неприбуття), переховуються на тимчасово окупованій території, у зв'язку із чим її оголошено у розшук, а також підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 7 ст. 111-1, ч. 2 ст. 260 КК України.
Постановою слідчого від 27.01.2023 оголошено розшук підозрюваної ОСОБА_6 .
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 03.02.2023 обрано щодо підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Постановою прокурора від 28.02.2023 виділено із кримінального провадження №22016090000000113 від 21.07.2022 в окреме провадження матеріали досудового розслідування щодо ОСОБА_6 за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 7 ст. 111-1, ч. 2 ст. 260 КК України. Відомості про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження внесено до ЄРДР, зареєструвавши кримінальне провадження за №22023090000000060.
Постановою слідчого від 17.03.2023 відновлено досудове розслідування у кримінальному провадженні за №22023090000000060 за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 7 ст. 111-1, ч. 2 ст. 260 КК України, у зв'язку з необхідністю проведення слідчих та процесуальних дій.
Таким чином, наявні достатні підстави для проведення у кримінальному провадженні №22023090000000060 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 7 ст. 111-1, ч. 2 ст. 260 КК України.
Керуючись ст. ст.297-1,297-2,297-4,309,376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання задоволити.
Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №22023090000000060 відносно підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, уродженки та жительки АДРЕСА_2 , громадянки України, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 7 ст. 111-1, ч. 2 ст. 260 КК України.
Зобов'язати прокурора у кримінальному провадженні відомості про здійснення спеціального досудового розслідування внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 22 березня 2023 року.
Слідчий суддя
Івано-Франківського міського суду ОСОБА_1