Справа № 342/990/22
Провадження № 2/342/79/2023
15 березня 2023 року м. Городенка
Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді Андріюк І.Г.,
секретаря судового засідання Малик Г.В.
з участю представника позивача
(у режимі відеоконференції) Жарського Т.В.
представника відповідача Неміша Р.В.
представника відповідача
(у режимі відеоконференції) Яремчук М.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Городенка у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з представником позивачки - ОСОБА_1 , представником відповідача - ОСОБА_2 з використанням власних технічних засобів та електронного підпису у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т.Г.Шевченка, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держеокадастру в Івано-Франківській області про усунення перешкод у користуванні майном шляхом повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди землі,
Позивачка ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Жарський Т.В., звернулася з позовом до суду та просила ухвалити рішення, яким зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 2621686200:07:002:0228 площею 2,0401 га, що розташована на території Тишківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, шляхом повернення земельної ділянки у її користування; скасувати державну реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки від 23.10.2012, реєстраційний номер 262160004008294; стягнути з відповідача на її користь судові витрати та витрати на правову допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка є власником земельної ділянки з кадастровим номером 2621686200:07:002:0228. На початку 2020 року із даних Державного земельного кадастру встановила, що вказана земельна ділянка перебуває у користуванні сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т.Г.Шевченка (далі - Кооперативу) на підставі договору оренди від 01.03.2011, укладеного між нею та відповідачем. Із витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.04.2021 вбачається, що державна реєстрація речового права (оренди) здійснена 23.10.2012, у графі «орган, що здійснював державну реєстрацію речового права», не міститься жодної інформації. Зазначила, що жодних правочинів не вчиняла, договору оренди не підписувала щодо спірної ділянки, їй невідомо, на якій підставі укладений договір та як у відповідача виникло право користування нею. На усну вимогу повернути спірну ділянку у користування власника, відповідач зіслався на чинний договір оренди землі. Після цього позивачка звернулася із заявою до правоохоронних органів. У рамках досудового розслідування кримінального провадження було проведено судово-почеркознавчу експертизу підписів, за результатом якої встановлено, що підписи на договорі оренди, акті приймання-передачі, що стосується спірної ділянки, виконано не позивачкою. Вважає, що висновок експерта по суті спростовує факт укладення позивачкою договору оренди землі від 01.03.2011, так як її волевиявлення на укладення договору оренди не було. Оскільки договір оренди землі не підписувався позивачкою, такий є неукладеним, навіть у випадку, якщо наймодавець (орендодавець) отримував орендну плату, визначену у договорі оренди землі, а наймач користувався спірною ділянкою. Внаслідок безпідставного використання спірної ділянки відповідачем, позивачка не має змоги вільно розпоряджатися такою ділянкою, самостійно її обробляти чи передавати у користування третім особам, що впливає на можливість отримувати доходи від такої діяльності, створюючи перешкоди для її законного власника. Щодо вибору ефективного способу захисту та позовної давності за негаторним позовом представник позивачки зіслався на правові позиції ВС у справах №653/1096/16-ц, №145/2047/16-ц, №144/338/18.
Ухвалою від 14.10.2022 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу у порядку загального позовного провадження.
08.11.2022 року до суду надійшов відзив представника відповідача - Кооперативу.
Представник відповідача - адвокат Яремчук М.Є. просила у позові відмовити, стягнути витрати на правову допомогу та витрати, пов'язані з проведенням експертизи з позивача. Зазначила, що з твердженнями позивачки, що їй тільки на початку 2020 року стало відомо, що земельна ділянка перебуває у користуванні відповідача, не погоджується, оскільки ОСОБА_3 і раніше (у 2006 році) укладала з Кооперативом договір оренди належної їй земельної частки (паю). Зазначена земельна ділянка знаходиться у масиві земель сільськогосподарського призначення, в якому кооперативу належить на праві оренди практично всі 100% земель масиву. Позивачці було відомо про укладення договору 2011 року, оскільки укладенню договорів передувало проведення загальних зборів села, на яких жителями села (власниками земельних ділянок) одноголосно було прийнято рішення щодо передачі в оренду їхніх земельних ділянок саме Кооперативу. З метою укладення договору позивачка надала копії документів (державного акту, виданого на її ім'я, свої паспортні дані та ідентифікаційний код), без чого укладення договору було б неможливим. Усі ці дані внесені в оспорюваний договір оренди від 01.03.2011, який підписаний сторонами: позивачкою та головою Кооперативу - ОСОБА_4 . Договір був зареєстрований відповідно до діючого на той час законодавства в управління Держкомзему у Городенківському районі 15.12.2011 за №262160004008294, що підтверджується вчиненим написом на самому тексті договору та вчиненим відповідним записом у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.
Представник відповідача вважає, що Кооператив користується земельною ділянкою, яка належить позивачці, на законних підставах. Важливим є те, що позивачка у період з 2012 по 2021 роки отримувала від кооперативу орендну плату, ставлячи свій підпис у відомостях, тому не могла не розуміти, що грошові кошти вона отримує за здану нею в оренду земельну ділянку, а з позовом до суду звернулась лише у жовтні 2022. Вважає дії позивачки по отриманню орендної плати та пред'явлення позову до суду згодом недобросовісною поведінкою в порушення загальних засад цивільного законодавства згідно ст.3 ЦК України.
Також у Кооперативу є сумніви щодо правильності та об'єктивності висновку експерта, оскільки при призначенні експертизи експерту були надані, всупереч вимог п.1.3. та 1.5. Науково-методичних рекомендацій, вільні зразки підпису у документах, датованих з 2005 по 2012 роки, всього 18 документів. Вказані об'єкти експертом не описані чітко, варіативність підписів в залежності від часу виконання чи інших причин не враховувалась. При порівняльному дослідженні використано три вільних зразки підписів ОСОБА_3 без зазначення їх походження, часу виконання, форми документа та його цільового призначення. Тому висновок експертизи не є належним доказом у справі та представник відповідача вважає, що є підстави для проведення судово-почеркознавчої експертизи у межах цивільної справи. Заперечила щодо розміру витрат на правову допомогу позивачці, які вважає завищеними, неспівмірними із складністю справи та витраченим адвокатом часом.
08.11.2022 начальник Головного управління Держеокадастру в Івано-Франківській області як третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, надав пояснення, просив розгляд справи проводити за його відсутності. У поясненнях послався на норми чинного законодавства щодо права оренди землі, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, захисту особистого немайнового або майнового права та інтересу.
18.11.2022 представник позивача - адвокат Жарський Т.В. подав відповідь на відзив, зазначивши, що для спірної ситуації, коли позивачка не підписувала із відповідачем договір оренди землі, його слід кваліфікувати як неукладений, навіть у випадку, якщо наймодавець (орендодавець) отримував орендну плату, визначену у договорі оренди землі, а наймач (орендар) користувався спірною ділянкою, посилаючись на доктрину заборони суперечливої поведінки, про що зазначено у постанові ВС від 16.06.2020. Також на підтвердження аргументів щодо отримання орендної плати відповідач не подав суду жодного доказу, що є тільки його припущенням.
Щодо висновку експерта, вважає такий об'єктивним та правильним, таким, що спростовує факт укладення позивачкою договору оренди землі від 01.03.2011, тобто як позивачка, так і висновок експерта підтверджують факт того, що волевиявлення на укладення договору оренди спірної ділянки, яке б відповідало внутрішній волі, не було, а всі сумніви відповідача щодо правильності висновку експерта є безпідставними та надуманими. Також відповідач не надає на підтвердження понесених витрат на правову допомогу та витрат на експертизу жодних доказів; також не заявляв жодних клопотань про проведення експертизи, а відповідач лише висловлює свої сумніви та посилається на власні припущення, які не мають доказового значення для розгляду справи.
08.12.2022 голова Кооперативу подав заперечення, просив у задоволенні позову відмовити.
Повторно звернув увагу суду на те, що неправдивими є твердження позивачки про те, що тільки на початку 2020 року остання дізналася про перебування належної їй на праві власності земельної ділянки у користуванні Кооперативу, оскільки такий створено у 2000 році відповідно до рішення засновників, серед яких був чоловік позивачки - ОСОБА_5 . На загальних зборах засновників кооперативу слухалось питання укладення договорів оренди земельних паїв з їх власниками. Всі засновники з членами своїх сімей зобов'язалися в першу чергу укласти договори оренди землі та прийняти участь у ньому.
Рішенням загальних зборів засновників Кооперативу від 15.10.2021 створено комісію та постановлено провести розслідування щодо перевірки законності укладення договору оренди від 01.03.2011 між Кооперативом та дружиною одного з засновників - ОСОБА_3 , результатом якої встановлено відсутність порушень зі сторони Кооперативу при укладенні договору оренди, підпис на договорі відповідає підпису ОСОБА_3 . Наведене свідчить про обізнаність одного із засновників Кооперативу про укладення оспорюваного договору особисто позивачкою. Позивачка заперечує обізнаність з укладенням договору оренди спірної земельної ділянки, водночас надає суду як доказ висновок експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінального провадження, однак згідно п.5а резолютивної частини висновку підписи від імені ОСОБА_3 у платіжних відомостях (отримання орендної плати) від 26.12.2013, 18.08.2017, 30.08.2019, 04.09.2020 виконані саме ОСОБА_3 . Причин такої недобросовісної поведінки позивачка не наводить. Власне суперечності пояснень позивачки та даних висновку експертизи дають підстави сумніватись у правильності висновку в цілому.
Ухвалою від 10.01.2023 витребувано з відділення поліції №2 (м.Городенка) Коломийського РВП ГУНП оригінал висновку експерта №2315/2396-2407/22-28 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінального провадження № 12020095150000081 від 16.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.358 КК України, викликано для допиту у судовому засіданні як свідка Голову СВК ім.Шевченка ОСОБА_4 та закрито підготовче провадження у справі.
Також до суду 07.02.2023 та 03.03.2023 надійшли додаткові пояснення від представника позивачки ОСОБА_1 , згідно яких показання свідка про факт підписання договору його стороною не може бути достатньо переконливим доказом, оскільки такі обставини підлягають доказуванню передусім іншим доказом, зокрема, висновком почеркознавчої експертизи, який є належним доказом. Крім цього, висновок експерта у кримінальній справі є письмовим доказом у цивільній справі та відповідно є належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом, не зважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі неухвалений.
У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити. Зазначив, що належним доказом у даному спорі є висновок експертизи, звернув увагу на актуальну практику ВС у даній категорії спорів.
Представник відповідача - адвокат Яремчук М.Є. заперечила щодо позову, просила у задоволенні вимог відмовити. Вважає, що позовні вимоги не доведено належними доказами. Укладений договір є чинним, тому Кооператив користується земельною ділянкою на законних підставах. Також зазначила, що показання свідка, голови кооперативу, підтверджують укладення договору позивачки із відповідачем та її підпис на ньому. Поведінка позивачки є недобросовісною, оскільки вона отримувала протягом кількох років орендну плату, а тому не могла не знати про укладення договору. Щодо висновку експертизи зазначила, що такий не є належним доказом, оскільки складений з порушенням закону. Зокрема, для експертизи було взято тільки два вільних зразки підпису ОСОБА_3 . Також експерт не зазначив про походження зразків підпису позивачки у досліджуваній групі 2, не зрозуміло, чому експерт не взяв до уваги інші вільні зразки підпису позивачки. Також вказала, що фототаблиці не відповідають тексту експертизи, а тому такий висновок викликає обґрунтовані сумніви у його правильності. Вважає, що були підстави для проведення експертизи у цивільній справі, проте таке клопотання мала подати сторона позивача.
Відповідач - голова Кооперативу Неміш Р.В. підтримав позицію адвоката, зазначив, що договір підписував із ОСОБА_3 особисто, як і з кожною особою, яка його укладала, просив у задоволенні вимог відмовити.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про дату, час та місце розгляду справи повідомлялось належним чином, просили проводити розгляд справи за відсутності їхнього представника.
Дії Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, відповідно до якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Вислухавши учасників справи, розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі у їх сукупності, суд зважає на таке.
Згідно з приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Судом встановлено, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ №081551 ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 2,04 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в урочищі «Овочева» на території Тишківської сільської ради Коломийського (раніше Городенківського) району Івано-Франківської області.
За даними Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.04.2021 відділ у Городенківському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області зареєстрував земельну ділянку із кадастровим номером 26216862200:07:002:0228, що розташована в урочищі «Овочева» на території Тишківської сільської ради Коломийського (раніше Городенківського) району Івано-Франківської області, площею 2,0401 га, дата реєстрації земельної ділянки 11.12.2006.
Згідно відомостей про право власності/право постійного користування, внесені до Поземельної книги, крім відомостей про речові права, що виникли після 1 січня 2013 року щодо земельної ділянки площею 2,0401 га, належної на праві власності ОСОБА_3 , згідно державного акту від 11.12.2006 ІФ081551 зареєстровано право оренди вказаної земельної ділянки строком на 15 років, дата реєстрації речового права - 23.10.2012. Орендар: СВК ім..Т.Г.Шевченка. Орган, що здійснив державну реєстрацію речового права не зазначений.
Згідно договору оренди землі від 01.03.2011 між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , в особі керівника ОСОБА_4 , об'єктом оренди є земельна ділянка площею 2,04 га. Договір укладено на 15 років для вирощування сільськогосподарських культур із цільовим призначенням земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір зареєстровано в управлінні Держкомзему у Городенківському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №262160004008294 від 23.10.2012.
Підставою звернення ОСОБА_3 до суду стало оспорювання факту укладення договору оренди належної їй земельної ділянки з відповідачем.
Згідно висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінального провадження 12020095150000081 (матеріали експерту надійшли згідно постанови дізнавача СД ВП №2 (м.Городенка) Коломийського районного ВП ГУНП в Івано-Франківській області Богачевського В. від 27.07.2022 №5112/57-2022) від 16.08.2022 року №2315/2396-2407/22-28 підпис кульковою ручкою синього кольору у договорі оренди землі (площею 2,04 га) від 01.03.2011 у графі «Орендодавець» - виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою; підпис кульковою ручкою синього кольору у договорі оренди землі (площею 2,04 га) від 01.03.2011, який знаходиться у реєстраційній справі, у графі «Орендодавець», - виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою; підпис кульковою ручкою синього кольору у договорі оренди землі (площею 2,04 га) від 01.03.2011 у графі «Орендодавець» та підпис кульковою ручкою синього кольору у договорі оренди землі (площею 2,04 га) від 01.03.2011, який знаходиться у реєстраційній справі, у графі «Орендодавець»- виконані однією особою; підпис кульковою ручкою синього кольору у акті прийому-передачі земельної ділянки в оренду згідно договору оренди землі (площею 2,04 га) від 01.03.2011 у графі «Орендодавець» та підпис кульковою ручкою синього кольору у договорі оренди землі (площею 2,04 га) від 01.03.2011, який знаходиться у реєстраційній справі, у графі «Орендодавець»- виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою; підписи кульковою ручкою синього кольору від імені ОСОБА_3 у платіжних відомостях №39 від 03.09.2012, №53 від 10.08.2015, б/н від 26.12.2016, №68 від 31.08.2018 - виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою; підписи кульковою ручкою синього кольору від імені ОСОБА_3 у платіжних відомостях №68 від 26.12.2013, №79 від 18.08.2017, №23 від 30.08.2019, №45 від 04.09.2020 - виконані ОСОБА_3 ; підписи кульковою ручкою синього кольору від імені ОСОБА_3 у платіжних відомостях №39 від 03.09.2012, №68 від 26.12.2013, №53 від 10.08.2015, б/н від 26.12.2016, №79 від 18.08.2017, №68 від 31.08.2018, №23 від 30.08.2019, №45 від 04.09.2020, акті прийому-передачі земельної ділянки в оренду згідно договору оренди землі від 01.03.2011, акті визначення меж земельної ділянки в натурі від 06.05.2011, описі меж земельної ділянки ОСОБА_3 , кадастровий номер 2621686200070020228 та підпис кульковою ручкою синього кольору у договорі оренди землі кадастровий номер 2621686200070020228 (площею 2,04 га) від 01.03.2011 у графі «Орендодавець» виконані не однією особою.
У судовому засіданні встановлено, та цього не заперечила сторона відповідача, що належна позивачці земельна ділянка перебуває у користуванні Кооперативу.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , який одночасно є представником відповідача у справі, пояснив, що з 2000 року є головою Кооперативу та йому відомо про всі укладені договори оренди землі, оскільки він їх укладав особисто. Зазначив, що договори укладалися на добровільних засадах. Також пояснив, що спочатку договір оренди землі уклав чоловік позивачки, як один із засновників, а згодом і сама позивачка, яка працювала у Кооперативі. ОСОБА_4 підтвердив, що особисто укладав із ОСОБА_3 договір оренди. Також вказав, що позивачка не цікавилась своєю земельною ділянкою більше десяти років. Кооператив проводив внутрішню перевірку факту підробки підпису позивачкою та такого комісією не встановлено. Попередній договір із ОСОБА_3 укладено у 2006 році, проте у зв'язку з видачею державних актів у 2011 році Кооператив перереєстровував договори.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті ).
Тобто правочином є вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки.
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі ( зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії ), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах ( у тому числі електронних ), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Як висновок, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Згідно статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.
Ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є саме усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки, які можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.
Аналогічний висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц.
Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) не підписання договору оренди землі однією із сторін такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Належним способом захисту є усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки.
Отже, власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв'язку з фактичним використанням земельної ділянки.
Такий висновок зробив ВС у справі № 144/338/18 від 27.06.2022 року.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або
врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ст.ст. 76-78 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмету доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому, питання про належність доказів остаточно вирішує суд. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини, повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Такі пояснення зазначив Верховний Суд у постанові від 13.07.2022 у справі №201/7705/19.
На підтвердження позовних вимог сторона позивача надала висновок експерта №2315/2396-240/22-28 від 16.08.2022, який сторона відповідача вважає неналежним та недопустимим доказом.
У судовому засіданні досліджено вказаний висновок експерта, що складений старшим судовим експертом Олійник Н., яка має відповідний кваліфікаційний рівень та попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Для проведення експертизи експерту надано вільні зразки підпису, умовно-вільні та експериментальні зразки підпису ОСОБА_3 .
Аргументи відповідача, що підписи ОСОБА_3 у платіжних відомостях від 26.12.2013, 30.08.2019, 04.09.2020 виконані саме нею, про що зазначено експертом у висновку, що надає підстави для сумніву щодо його правильності в цілому, суд вважає голослівними, адже висновок експерта щодо невчинення підпису ОСОБА_3 на договорі оренди землі від 01.03.2011 складено експертом на підставі дослідження різних груп зразків підпису та почерку ОСОБА_3 , з врахуванням загальних та окремих почеркових ознак, а тому не знаходить підстав для визнання висновку експерта неналежним та недопустимим доказом, чи таким, що отриманий з порушенням порядку, встановленого законом, та його відхилення.
Так, стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Згідно ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Щодо наведеного, сторона позивача надала суду висновок за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 16.08.2022, проведеної у рамках кримінального провадження №12020095150000081. Відповідач, вважаючи цей висновок неналежним доказом, не скористався своїм правом заявити клопотання щодо проведення експертизи у даній цивільній справі, при тому, що у відзиві на позов сторона відповідача зазначила, що є підстави для проведення такої експертизи.
Суд зауважує, що на спростування доказів щодо неналежності підпису ОСОБА_3 , стороною відповідача надано тільки пояснення свідка ОСОБА_4 як голови Кооперативу, проте, згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, тобто належність підпису певній особі має підтверджуватися висновком фахівця, а не поясненнями свідка.
Додані до матеріалів справи стороною відповідача довідка, що ОСОБА_5 включений 29.02.2000 у склад членів (засновників) Кооперативу та виключений з їх числа 31.01.2012 , протокол загальних зборів засновників Кооперативу від 25.02.2000 про агітацію власників земельних паїв та засновників заключати договори оренди землі, протокол №9 загальних зборів засновників СВК ім.Т.Г.Шевченка від 15.10.2021 року про створення комісії для розслідування факту підробки підпису ОСОБА_3 на договорі оренди землі, акт комісії у складі засновників Кооперативу від 17.11.2021 про відсутність порушень зі сторони СВК «Шевченка» у заключенні договору оренди із ОСОБА_3 та що підпис на договорі відповідає її підпису, звернення жителів с. Тишківці не можуть вважатися належними засобами доказування на підтвердження вчинення саме ОСОБА_3 підпису на договорі оренди земельної ділянки від 01.03.2011 з підстав наведених вище.
Щодо посилань сторони відповідача на недобросовісну поведінку позивачки, оскільки вона підписувала платіжні відомості на орендну плату за договором, а тому такий не можна вважати неукладеним через його виконання, доцільно зауважити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16 зазначено, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) у спорах про недійсність договору проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу) як волевиявлення, яке свідчить про вчинення правочину, зокрема про його схвалення (див. постанову Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі №3-59гс14). Відповідно до частини другої статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі. Між тим, статтею 18 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Зазначена норма виключає можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, бо такий договір не може бути зареєстрований.
Також суд вважає, що посилання сторони відповідача на той факт, що позивачка отримувала орендну плату, що підтверджується платіжними відомостями, та згодом звернулася до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, тобто суперечить її попередній поведінці, та такі дії є недобросовісними, не спростовують того факту, що ОСОБА_3 не підписувала договір оренди землі від 01.03.2011 з відповідачем та не може свідчити на користь погодження позивачкою умов вказаного договору та волевиявлення сторони на його укладання.
Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Відповідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав. Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.
За змістом норми ст.26 Закону способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Зазначені висновки викладені у Постанові ВС від 09.06.2021 року у справі № 569/15704/18р.
Враховуючи те, що позивачка договору оренди землі не підписувала, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи, який визнаний судом належним доказом, тобто волевиявлення на укладення договору не висловлювала, реєстрація права оренди земельної ділянки, підставою виникнення якого став неукладений між сторонами договір оренди, порушує її права та законні інтереси на розпорядження власністю - земельною ділянкою з кадастровим номером 2621686200:07:002:0228 площею 2,0401 га, що розташована на території Тишківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, суд приходить до висновку, що належна позивачу земельна ділянка перебуває у фактичному користуванні відповідача без встановлених законом підстав, а тому ефективним способом захисту порушеного права позивачки є усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема, шляхом повернення такої земельної ділянки та скасування державної реєстрації речового права оренди землі.
Щодо витрат на правову допомогу, суд зауважує, що положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
З урахуванням конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, суд може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. При визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Судом встановлено, що адвокат Жарський Т.В. надає правову допомогу позивачці ОСОБА_3 згідно договору про надання професійної правничої допомоги від 29.10.2021 №Д-21-10-13.
Згідно попереднього розрахунку витрат на професійну правничу допомогу у позовній заяві адвокат визначив такі на суму 18 750 гривень, що включає підготовку та формування правової позиції по справі - 5000 гривень; підготовку, формування та направлення процесуальних документів у межах кримінального провадження - 3750 гривень; підготовку та формування позовної заяви - 5000 гривень; здійснення представництва інтересів клієнта у суді - 5000 гривень.
Суд вважає, що надані адвокатом Жарським Т.В. позивачці такі послуги як підготовка, формування та направлення процесуальних документів у межах кримінального провадження не стосуються розгляду вказаної цивільної справи, а правова позиція у цій справі, на думку суду, є сталою та її формування відповідно не потребувала значних витрат часу для фахівця у галузі права, тому вважає розмір витрат на правову допомогу 18750 гривень є завищеним.
Враховуючи надані представником позивачки процесуальні документи, складність справи та виконану роботу, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає, що обґрунтованими і пропорційними до предмета спору є витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 гривень.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення у цій частині.
Також відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки слід стягнути витрати по сплаті судового збору.
На підставі вищевикладеного, та керуючись ст. 4, 11, 12, 13, 76-81, 83, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_3 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т.Г.Шевченка, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держеокадастру в Івано-Франківській області про усунення перешкод у користуванні майном шляхом повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди землі задовольнити частково.
Зобов'язати Сільськогосподарський виробничий кооператив ім. Т.Г.Шевченка (код ЄДРПОУ 03375723) усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 2621686200:07:002:0228 площею 2,0401 га, що розташована на території Тишківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, шляхом повернення земельної ділянки у користування ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т.Г.Шевченка щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2621686200:07:002:0228 площею 2,0401 га від 23.10.2012, реєстраційний номер 262160004008294.
Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т.Г.Шевченка на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 1984,80 грн судового збору та 8000 гривень витрат на правову допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Учасники справи:
- позивачка - ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
- представник позивачки - адвокат Жарський Т.В., адреса робочого місця адвоката: вул.Чорновола, 7, м.Івано-Франківськ, 76018;
- відповідач - Сільськогосподарський виробничий кооператив ім. Т.Г.Шевченка, місцезнаходження: вул.Незалежності, 13, с.Тишківці, Коломийський район Івано-Франківська область, 78124;
- представник відповідача - адвокат Яремчук М.Є., адреса робочого місця адвоката: вул.24 Серпня, 7А/28, м.Івано-Франківськ, 76000.
Повний текст судового рішення складено 23.03.2023.
Суддя: Андріюк І.Г.