23 березня 2023 р.Справа № 520/3284/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2022 року, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., м. Харків, повний текст складено 09.08.22 року у справі № 520/3284/22
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків)
про скасування постанови,
Позивач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якому просив суд скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 21.01.2022 р. по виконавчому провадженню №68241930 про стягнення виконавчого збору у розмірі 26000,00 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2022 року у справі № 520/3284/22 відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2022 року у справі № 520/3284/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що в межах адміністративної справи №520/5348/21 Головне управління Пенсійного фонду України звернулось до Другого апеляційного адміністративного суду з клопотанням про зупинення виконання рішення та виконавчого листа, оскільки ним, як відповідачем, було подано апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/5348/21 від 23.09.2021р. Проте, Харківським окружним адміністративним судом, в порушення КАС України, видано рішення та виконавчий лист з відміткою про набрання законної сили, що, на думку позивача, фактично є порушенням прав заявника на оскарження судового рішення. Вважає, що висновок суду першої інстанції щодо правомірності прийняття державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору суперечать нормам чинного законодавства, є необґрунтованими та безпідставними.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/5348/21 від 23.09.2021 р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення від 22.01.2021 року №963040137263 Відділу з питань перерахунків пенсій Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області, що міститься в Протоколі призначення пенсії ОСОБА_1 в частині визначення проценту пенсії в розмірі 64% та неврахування до стажу, що враховується для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці періоду служби у лавах Радянської Армії, половину періоду навчання в юридичному вищому навчальному закладі, періоду роботи в органах прокуратури; визначено стаж ОСОБА_1 , що враховується для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці тривалістю 43 роки 4 місяці 14 днів. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру 96% від суддівської винагороди працюючого судді з 19.02.2020 року на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 27.02.2020 року №04-52/176, виданої територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Харківській області, з урахуванням фактично виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2021р. апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2021 року у справі № 520/5348/21 повернуто скаржнику.
Як вказує позивач, ним повторно було подано апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2021р. у справі №520/5348/21 разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження та клопотання про зупинення виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/5348/21 від 23.09.2021р. та виконавчого листа, однак Харківським окружним адміністративним судом було видано виконавчі листи.
Згідно огляду програми "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що апеляційну скаргу, про яку зазначає позивач, ухвалою суду апеляційної інстанції від 09.02.2022р. залишено без руху, також ухвалою від 09.02.2022 р. в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено, клопотання про зупинення виконання рішення суду першої інстанції не розглянуто.
Позивач вказує, що не може виконати вищезазначене рішення поки воно не пройшло апеляційне оскарження, а відтак оскаржувана в цій справі постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є протиправною, тому він звернувся до суду з позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують відкриття апеляційного провадження у справі № 520/5348/21.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі наступного.
У відповідності до ч.1 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 1 частиною 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
З аналізу наведених норм встановлено, що примусове виконання рішення розпочинається з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому вже під час відкриття виконавчого провадження визначається виконавчий збір.
У відповідності до ч.1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Згідно з ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерством юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (далі Інструкція № 512/5) закріплено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному ст. 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
Отже, Інструкцією № 512/5 теж регламентовано такий порядок вирішення питання про стягнення з боржника виконавчого збору, відповідно до якого вказане питання вирішується державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження.
З матеріалів справи встановлено, що Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Пересічанською Яною Володимирівною одночасно у постанові про відкриття виконавчого провадження від 21.01.2022 р. за виконавчим листом № 520/5348/21, який виданий 21.12.2021 р., у відповідності до вимог ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження”, зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 26000 грн.
Згідно з ч. 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
З матеріалів справи встановлено, що жоден з цих випадків відсутній у спірних відносинах.
Аналіз положень статей 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави для висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання рішення, а питання про стягнення виконавчого збору виконавець повинен вирішити одночасно з відкриттям виконавчого провадження.
Стягнення виконавчого збору є безумовним обов'язком державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до виконання рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на протиправність оскаржуваної постанови державного виконавця, та як Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області після повернення апеляційної скарги згідно ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2021 р. повторно звернулось з апеляційною скаргою до Другого апеляційного адміністративного суду, тому не може виконати судове рішення, оскільки воно оскаржується позивачем, колегія суддів не приймає, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено наведеної позивачем підстави, яка б надавала можливість або передбачала обов'язок державного виконавця не приймати постанову про стягнення виконавчого збору за обставин, про які зазначає позивач.
Крім того, на час звернення позивача до суду з позовом у цій справі, відсутніми є докази, які підтверджують відкриття судом апеляційної інстанції апеляційного провадження з оскарження рішення у справі № 520/5348/21, а також прийняття ухвали про зупинення його виконання.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 68241930 від 21.01.2022 р. надійшла до позивача незважаючи на те, що на час звернення позивача до суду з позовом у цій справі Другим апеляційним адміністративним судом розглядалася апеляційна скарга на рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/5348/21 від 23.09.2021 р. є такими, що не відповідають дійсності.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови від 21.01.2022 р. ВП №68241930 про стягнення виконавчого збору відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з приписами норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2022 року у справі № 520/3284/22 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2022 року по справі № 520/3284/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський