23 березня 2023 року справа №200/4657/22
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року у справі №200/4657/22 (головуючий І інстанції Тарасенко І.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення пенсії позивачу, виходячи із 70 відсотків суми грошового забезпечення, зазначеної у довідці № 15/152 від 24.09.2020, виданої ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях;
- зобов'язати відповідача обчислити з 01.04.2019 розмір пенсії позивача, виходячи із 80 відсотків суми грошового забезпечення, зазначеної у довідці № 15/152 від 24.09.2020, виданої ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях та виплатити обчислену у такий спосіб пенсію з урахуванням раніше виплачений сум.
В обґрунтування позову зазначила, що перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за Законом № 2262.
При перерахунку пенсії позивача на виконання судового рішення у справі № 200/11729/21, відповідач протиправно обчислив пенсію у розмірі 70 відсотків від суми грошового забезпечення позивача, зазначеної у довідці № 15/152 від 24.09.2020.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обчислення пенсії ОСОБА_1 , виходячи із 70 відсотків суми грошового забезпечення, зазначеної у довідці № 15/152 від 24.09.2020, виданої ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області обчислити з 01.04.2019 розмір пенсії ОСОБА_1 , виходячи із 80 відсотків суми грошового забезпечення, зазначеної у довідці № 15/152 від 24.09.2020, виданої ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях та виплатити обчислену у такий спосіб пенсію з урахуванням раніше виплачений сум.
Вирішено питання судових витрат у справі.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
При проведенні перерахунку застосовані норми законодавства, чинні на момент його проведення, а саме ст. ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідно до якої максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70 % сум грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Позивач є отримувачем пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Донецькій області.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року у справі № 200/768/21-а, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року у зменшеному розмірі за рахунок виплати 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, виходячи з 70% відповідної суми грошового забезпечення.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року у справі № 200/11729/21, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області прийняти та долучити до пенсійної справи довідку № 15/152 від 24.09.2020, видану ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, на підставі якої провести перерахунок та виплату пенсії, в тому числі за минулий час, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, премій і доплат) ОСОБА_1 у відповідності до вимог Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, з урахуванням вже виплачених сум.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року у справі № 200/11729/21, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, провело перерахунок розміру пенсії позивача, виходячи із 70 відсотків грошового забезпечення.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що при перерахунку пенсії позивачу відповідач повинен був застосувати норми, що діяли на час призначення позивачу пенсії. Зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення, внесені Законом № 1166-VII, не можуть стосуватися до раніше призначеної пенсії.
Оцінка суду.
Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-ХІІ, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Пунктом 23 Закону № 1166-VII внесено зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, зокрема змінено у відсотках розмір грошового забезпечення.
Слід зазначити, що пункт 23 Закону № 1166-VII набрав чинності з 01.05.2014 року згідно Прикінцевих положень Закону № 1166-VII.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону № 1166-VII максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Таким чином, з 01.05.2014 положення частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо визначення максимального розміру пенсії за вислугу років відповідних сум грошового забезпечення втратили чинність, у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 1166-VII.
Внесені Законом № 1166-VII зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
З урахуванням наведеного, при перерахунку пенсії відповідним категоріям осіб за Законом № 2262 має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Суд зазначає, що статтею 46 Конституції України встановлено право громадян на соціальний захист.
Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Верховний Суд в рішенні від 04.02.2019 у зразковій справі № 240/5401/18 зазначив, що внесені Законом № 3668-VІ та Законом № 1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка не зазнала змін у зв'язку з прийняттям Закону № 3668-VІ та Закону № 1166-VII.
Враховуючи викладене, суд вважає, що при перерахунку пенсії позивачу відповідач повинен був застосувати норми, що діяли на час призначення позивачу пенсії.
Зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення, внесені Законом № 1166-VII, не можуть стосуватися до раніше призначеної пенсії.
Відповідачем не доведено правомірності своїх дій при застосуванні основного розміру пенсії, що не перевищує 70% грошового забезпечення при проведенні перерахунку пенсії позивача, тому суд першої інстанції правильно визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обчислення пенсії ОСОБА_1 , виходячи із 70 відсотків суми грошового забезпечення, зазначеної у довідці № 15/152 від 24.09.2020, виданої ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, та зобов'язав відповідача обчислити з 01.04.2019 розмір пенсії позивача, виходячи із 80 відсотків суми грошового забезпечення, зазначеної у довідці № 15/152 від 24.09.2020.
Крім того, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Як свідчать матеріали справи звернення позивача до суду з цим позовом зумовлено тим, що відповідачем при проведенні перерахунку пенсії позивачу на підставі оновленої довідки на виконання судового рішення від 03 грудня 2021 року у справі № 200/11729/21, не враховано рішення від 14 червня 2021 року у справі № 200/768/21-а, яким встановлено наявність у позивача права на основний розмір пенсії в розмірі 80 % грошового забезпечення та відсутність підстав для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, яка застосовується при призначенні пенсії.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, право позивача на основний розмір пенсії в розмірі 80% грошового забезпечення, підтверджене судовим рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року у справі № 200/768/21-а, яке набрало законної сили і є обов'язковим для виконання та врахування відповідачем при здійсненні перерахунку пенсії позивача на підставі довідки № 15/152 від 24.09.2020.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 200/4657/22- залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 200/4657/22 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 23 березня 2023 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст.328 КАС України.
Повне судове рішення складено 23 березня 2023 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв