Справа № 560/716/23
іменем України
22 березня 2023 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні із військової служби у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби передбаченої абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, передбачену абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням пільгової вислуги років понад повних 10 років.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при звільненні позивача з військової служби відповідачем протиправно не проведено виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, відповідно до абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач не погоджується із підставами позову та не визнає позовні вимоги у повному обсязі. Зазначає, що у разі звільнення у зв'язку із сімейними обставинами або іншими поважними причинами у період з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації (підпункт "г") пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовець не набуває права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 15 Закону №2011-XII, з огляду на те, що обставини та причини такого звільнення визначені зазначеними нормами Закону №2232-ХІІ, а не рішенням Кабінету Міністрів України, як це передбачено частиною другою статті 15 Закону №2011-ХІІ.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою від 17.01.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Суд встановив, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України на посаді командира взводу бойового та матеріально-технічного забезпечення стрілецької роти (з охорони та оборони об'єктів життєзабезпечення ВП "ХАЕС") та був звільнений з військової служби 20.12.2022 на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років).
Вислуга років станом на 20.12.2022 складає: календарна військова 10 років 09 місяців 17 днів; пільгова 04 роки 10 місяців 28 днів.
ОСОБА_1 не отримав одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
На звернення позивача щодо проведення такої виплати, відповідач листом від 28.12.2022 №869 повідомив, що у разі звільнення у зв'язку з сімейними обставинами або іншими поважними причинами у період з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації (підпункт "г") пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу", військовослужбовець не набуває права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з огляду на те, що обставини та причини такого звільнення визначені зазначеними нормами Закону №2232-ХІІ, а не рішенням Кабінету Міністрів України, як це передбачено частиною 2 статті 15 Закону №2011-XII.
Вважаючи, що відповідач при звільненні позивача з військової служби протиправно не виплатив одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Підстави для звільнення з військової служби визначено статтею 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Так, згідно з підпунктом "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України №2232-ХІІ з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, зокрема, через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991.
Відповідно до пункту 1 частини 1, частини 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 4 статті 9 Закону України №2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону України №2011-ХІІ військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затверджена наказом Міністра внутрішніх справ України 15.03.2018 за № 200 (далі - Інструкція).
Пунктом 2 розділу І Інструкції, грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За пунктом 3 розділу І Інструкції, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується у військових частинах за місцем служби.
Згідно підпункту 1 пункту 1 розділу XXXI Інструкції, у разі звільнення військовослужбовців з військової служби грошове забезпечення виплачується:
1) особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що обіймають посади до дня отримання військовою частиною наказу або повідомлення про звільнення з військової служби, слухачам, курсантам з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - до дня, що настає за днем виключення наказом зі списків особового складу, але не більше ніж за один місяць з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення (з урахуванням пунктів 2-4 цього розділу).
З системного аналізу вищевикладеного слідує, що грошове забезпечення позивача, у тому числі й одноразові додаткові види грошового забезпечення (грошова компенсація за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, грошова компенсація за речове майно, матеріальна допомога, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби), мало бути виплачено позивачу у день виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Відповідно до пункту 1 розділу XXXII Інструкції, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що звільняються зі служби, виплачується одноразова грошова допомога в розмірах, визначених статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно абзацу другого пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Так, судом встановлено, що позивач звільнений з військової служби з 20.12.2022 відповідно до підпункту "г" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років;) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно витягу із наказу від 20.12.2022 №338 встановлено, що вислуга років позивача становить станом на 21.12.2022 становила в календарному обчисленні - 10 років 09 місяців 17 днів; в пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) - 04 роки 10 місяців 28 днів.
Суд зазначає, що підстави і порядок звільнення військовослужбовця з військової служби визначається Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", а соціальні гарантії закріплено в Законі України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яким, зокрема, і встановлено випадки, коли військовослужбовець набуває право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Стаття 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не визначає підстав для звільнення та не містить приписів щодо того, що для отримання одноразової грошової допомоги причина звільнення визначається рішенням Кабінету Міністрів України, як про те зазначає відповідач.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням нормативного аналізу та матеріалів справи, суд дійшов висновку що оскільки звільнення позивача з військової служби відбулось саме у зв'язку з тим, що позивач виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років, має вислугу більше 10 років, що в свою чергу відповідає приписам абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону України №2011-ХІІ для надання одноразової грошової допомоги при звільненні, відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено ОСОБА_1 при звільненні одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а тому бездіяльність відповідача є протиправною, а позов є таким, що підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Положеннями пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частин 1-3 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат належить:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами 5, 6 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Визначаючи суму компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №922/2604/20.
У постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав: договір про надання правової допомоги від 27.12.2022, акт від 10.02.2023 приймання-передачі наданої правової допомоги, ордер на надання правничої допомоги серії ВК №1064663 від 10.10.2023.
Предметом Договору про надання правової допомоги від 27.12.2022 є надання професійної правничої (правової) допомоги Клієнту у справі щодо відмови у виплаті компенсації для військовослужбовця при звільненні з військової служби передбаченої абзацом 2 частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (пункт 1.1. Договору).
Пунктом 4.1. Договору визначено, що вартість правничої визначається актом приймання передачі правничої допомоги виходячи із тарифу: 1 година роботи адвоката становить 900 грн.
Відповідно до Акту приймання-передачі правничої допомоги від 10.02.2023, Адвокатом надано послуги з правничої допомоги Клієнта
- складання позовної заяви до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії (ознайомлення із наданими Клієнтом документами, опрацювання норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, опрацювання судової практики у подібних правовідносинах, узгодження правової позиції з Клієнтом, копіювання додатків та направлення до суду позовної заяви), витрачено часу 5 годин, вартість 4500,00 грн.,
- Ознайомлення із відзивом відповідача на позовну заяву у справі №560/716/23, витрачено часу 2 години, вартість 1800,00 грн.,
Всього затрачено часу на правничу допомогу - 7 години. Вартість - 6300,00 грн.
Оцінюючи подані документи, якими обґрунтовано реальність надання послуг, суд дійшов висновку, що час та види наданих послуг, зазначені в акті надання юридичних послуг від 10.02.2023 є неспівмірними з розглядом цієї справи.
Так, такий вид правничої допомоги, як ознайомлення із відзивом відповідача на позовну заяву не відноситься до професійної правничої допомоги, яка підлягає відшкодуванню в розумінні КАС України.
Таким чином, враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.
Разом з тим, суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні із військової служби у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби передбаченої абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, передбачену абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням пільгової вислуги років понад повних 10 років.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 22 березня 2023 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (а/с 345, м.Нетішин, Хмельницька область, 30100 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
Головуючий суддя В.В. Матущак