Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
23 березня 2023 року Справа № 520/8343/22
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Кухар М.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань (вул. Юрія Іллєнка, буд. 81, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 43501242) про зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд :
-зобов'язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань, код ЄДРПОУ 43501242 видати відповідний наказ і внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про нову дату звільнення зі служби в Державній кримінально виконавчій службі України за станом здоров'я. Раніше внесений запис про день звільнення від 08.07.2022 року визнати недійсним;
-стягнути з Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, код ЄДРПОУ 43501242 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку з 09.07.2022 (наступний день після звільнення) по день виплати позивачу заборгованість по одноразовій грошовій допомозі при звільненні 08.02.2023 року у розмірі 178916,08 грн. без урахування податків та інших обов'язкових платежів за наступними реквізитами: (номер рахунку) НОМЕР_2 ; назва банку: Приват Банк; МФО банку: 305299; ЄДРПОУ банку: 14360570; картковий рахунок: НОМЕР_3 ;
-стягнути з Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, код ЄДРПОУ 43501242 на користь ОСОБА_1 не виплачену додаткову винагороду згідно Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року у розмірі 120000,00 грн. без урахування податків та інших обов'язкових платежів за наступними реквізитами: (номер рахунку) НОМЕР_2 ; назва банку: Приват Банк; МФО банку: 305299; ЄДРПОУ банку: 14360570; картковий рахунок: НОМЕР_3 ;
-стягнути з Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, код ЄДРПОУ 43501242 на користь ОСОБА_1 заборгованість по одноразовій грошовій допомозі при звільненні у розмірі 28266,15 грн. без урахування податків та інших обов'язкових платежів за наступними реквізитами: (номер рахунку) НОМЕР_2 ; назва банку: Приват Банк; МФО банку: 305299; ЄДРПОУ банку: 14360570; картковий рахунок: НОМЕР_3 ;
-стягнути з Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, код ЄДРПОУ 43501242 на користь ОСОБА_1 суму судового збору за звернення до Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 року по справі №520/7560/22 у розмірі 2601,14 грн. без урахування податків та інших обов'язкових платежів за наступними реквізитами: (номер рахунку) НОМЕР_2 ; назва банку: Приват Банк; МФО банку: 305299; ЄДРПОУ банку: 14360570; картковий рахунок: НОМЕР_3 .
В обґрунтування позовних вимог вказав, що з боку Департаменту з питань виконання кримінальних покарань було порушено вимоги ст.ст. 47 та 116 КЗпП України щодо повного розрахунку у день його звільнення. Стверджує, що посадовими особами відповідача протиправно не виплачено середній заробіток за весь період затримки розрахунку з 09.07.2022 (наступний день після звільнення) по день виплати позивачу заборгованість по одноразовій грошовій допомозі при звільненні 08.02.2023 року у розмірі 178916,08 грн., додаткову винагороду згідно Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року у розмірі 120000,00 грн., заборгованість по одноразовій грошовій допомозі при звільненні у розмірі 28266,15 грн.
Ухвалою суду від 14.10.2022 відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого зазначив, що діяв в межах повноважень, встановлених законом, та просив відмовити позивачу у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суддя Кухар М.Д. з 26.12.2022 по 08.01.2023 та з 27.02.2023 по 03.03.2023 перебувала у щорічній відпустці.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Із матеріалів справи судом встановлено, що у період часу з 24 вересня 2018 року по 08 липня 2022 року ОСОБА_1 проходив службу у Державній кримінально виконавчій службі України, останнє місце служби Державний департамент з питань виконання покарань.
Згідно наказу Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 06.07.2022 №279/ОС-22 «Про звільнення», на підставі рапорту ОСОБА_1 від 05.07.2022 та свідоцтва про хворобу медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Харківській області» №4 від 01.07.2022, позивача звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України у відповідності з пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу), починаючи з 08 липня 2022 року.
Позивач відмовився від ознайомлення під особистий підпис з вказаним наказом, в результаті чого був складений акт від 08.07.2022 № 679/ВЛ «Про відмову від ознайомлення з наказом про звільнення».
При звільненні 05.07.2022 року позивач написав два рапорти: перший про звільнення зі служби з 08.07.2022 року і другий з проханням надіслати позивачу на електронну адресу завірені сканкопії його трудової книжки, військового квитка, витягу наказу про звільнення, витягу з послужного списку з вказаними періодами проходження служби, речовий атестат з інформацією про заборгованість по речам за період служби. В цьому ж рапорті позивач просив оригінали даних документів надіслати на його адресу по пошті або «Новою Поштою». Обидва рапорти позивача були надіслані одночасно до Управління кадрів Департаменту з питань виконання кримінальних покарань в той же день.
Листом Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 13.07.2022 № 8/1-5128/Гр/ВС, на вимогу позивача, викладену в рапорті від 05.07.2022, на вказану ним адресу за допомогою засобів поштового зв'язку «Нова Пошта» направлено запитувані документи та оригінал трудової книжки.
При цьому, завірені сканкопії вищевказаних документів не були надіслані на електронну адресу позивача станом на 07.10.2022 року.
Також, в день звільнення позивача 08.07.2022 року, відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні при звільненні.
31.08.2022 року позивач звернувся до відповідача зі зверненням з приводу не виплатити належних йому грошових коштів згідно Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» зі змінами за час з 24.02.2022 року по час звільнення з Державної кримінально-виконавчої служби України 08.07.2022 року, але відповідач відповіді позивачу не надав.
Не погоджуючись із зазначеним, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Щодо наявності підстав визнання вимушеним прогулом періоду з моменту звільнення позивача до дня видачі йому трудової книжки, а також видання нового наказу про звільнення та внесення відповідного запису до трудової книжки, суд зазначає наступне.
Абзацом четвертим статті 235 Кодексу законів про працю України в редакції, що діяла станом на момент прийняття Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 № 58, передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Редакція статті 235 КЗпП України, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, не місить підстав виплати працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу.
Отже, такий вид відповідальності власника або уповноваженого ним органу виключений законодавцем з норм КЗпП України.
Таким чином, наявність в п. 4.1 Інструкції №58 припису про виплату працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу не доводить підстав для такої виплати, а лише свідчить про неприведення норм Інструкції №58 у відповідність з приписами КЗпП України.
Із матеріалів справи судом встановлено, що листом Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 13.07.2022 № 8/1-5128/Гр/ВС, на вимогу позивача, викладену в рапорті від 05.07.2022, на вказану ним адресу за допомогою засобів поштового зв'язку «Нова Пошта» було направлено запитувані документи, зокрема і оригінал трудової книжки, що підтверджується експрес-накладною №59000840466998.
З огляду на зазначене, вимоги позову про зобов'язання відповідача видати відповідний наказ і внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про нову дату звільнення зі служби в Державній кримінально виконавчій службі України за станом здоров'я. Раніше внесений запис про день звільнення від 08.07.2022 року визнати недійсним, не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення не виплаченої додаткової винагороди згідно Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України № 2713-IV від 23.06.2005 «Про Державну кримінально-виконавчу службу України».
Відповідно до частини 4 статті 21 Закону № 2713-IV, особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби, а також члени їхніх сімей знаходяться під захистом держави, їх безпека, честь і гідність охороняються законом.
Згідно з частиною 2 статті 23 Закону № 2713-IV, умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України (частина 5 статті 23 Закону № 2713-IV).
Пунктами 2 і 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
З метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерством юстиції України 28.03.2018 наказом № 925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі Порядок № 925/5).
Згідно з пунктом 3 вказаного порядку, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова № 168), пунктом 1 якої встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зназначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Постановою Кабінету Міністрів України № 350 від 22.03.2022 до пункту 1 Постанови № 168 були внесені зміни, згідно з якими абзац 1 пункту 1 після слів «та поліцейським» доповнено словами «, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка»».
При цьому, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 350 від 22.03.2022 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
В подальшому постановою Кабінету Міністрів України № 754 від 01.07.2022 до Постанови № 168 були внесені зміни, відповідно до яких в абзаці 1 пункту 1 слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінити словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)».
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 754 від 01.07.2022, встановлено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022.
Тобто, з 01.06.2022 право на отримання щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн. залишилось лише у тих співробітників, які несуть службу в межах територіальних громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
З наявних матеріалі справи судом встановлено, що позивач у період з 01.03.2022 року по 07.07.2022 проходив службу в в черговій частині Управління забезпечення діяльності у південному регіоні Департаменту в м. Одеса.
Суд зазначає, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 204-р від 06.03.2022 «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка»», Одеська область (без визначення окремих територіальних громад та населених пунктів) була включена до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка».
Таким чином, у період з 24.02.2022 позивач набув право на отримання додаткової щомісячної винагороди, встановленої Постановою № 168, оскільки проходив службу в межах адміністративно-територіальної одиниці, на території якої надавалася допомога в рамках Програми «єПідтримка».
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що позивач повинен був отримувати щомісячну додаткову виплату в розмірі 30000,00 грн., у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Проте, 01.07.2022 постановою Кабінету Міністрів України № 754 внесено зміни стосовно пропорційної виплати додаткової винагороди особам, що несуть службу в установах кримінально-виконавчої служби. Вказані зміни, відповідно до пункту 2 постанови, підлягають застосуванню з 01.06.2022, у зв'язку із чим відповідач зобов'язаний був нараховувати та виплачувати позивачу додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн. щомісячно, яка передбачена постановою Кабінетом Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, з урахуванням фактично виплачених сум.
Щодо позовної вимоги про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні із служби, суд відзначає, що з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з приписами ч.1 та ч.2 ст.14 Закону України "Державну кримінально-виконавчу службу України", до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби). Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
Відповідно до положень ч.1, 2, 5 Закону України "Державну кримінально-виконавчу службу України", Держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати. На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 94 Закону України "Про національну поліцію" передбачено, що Поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Згідно з положеннями п.3 "Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських", затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 № 260 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 р. за № 669/28799, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення
Пунктом 6 розділу IV Порядку № 260 встановлено, що нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.
Із матеріалів справи судом встановлено, що позивач просить суд стягнути з відповідача грошову допомогу.
Водночас, судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено того, що відповідачем здійснено нарахування грошової допомоги при звільненні позивача у розмірі 28266,15 грн. Тобто, в даному випадку заборгованість не виникла.
Отже, в даній частині позовних вимог права позивача не є порушеними, що свідчить про передчасність таких вимог, а тому в задоволенні про стягнення суми слід відмовити.
При розв'язанні спору суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що Департаментом з питань виконання кримінальних покарань вчинено протиправну відмову у не нарахуванні та невиплаті позивачу грошової допомоги при звільненні зі служби.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про те, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Департаменту з питань виконання кримінальних покарань нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу при звільненні зі служби.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.
Положеннями статті 43 Конституції України проголошено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
У даному випадку мало місце звільнення позивача зі служби без проведення остаточного розрахунку, а саме: виплати одноразової грошової допомоги при звільнення не у повному обсязі.
Згідно статті 117 КЗпП України у разі несплати власником або уповноваженим ним органом належних звільненому працівнику сум у встановлені строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при вiдсутностi спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні сплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Для проведення розрахунків належної до стягнення суми суд має встановити розмір недоплаченої суми та визначити істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника. Водночас, у матеріалах справи відсутні розрахунки сум невиплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні, які були б проведені відповідачем.
Нарахування такої допомоги належить до дискреційних повноважень відповідача, а тому після набрання даним рішенням законної сили та його виконання відповідачем, позивач не позбавлений права звернутись з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Враховуючи, що даний спір щодо права на отримання спірної допомоги вирішено на користь позивача, у відповідача після набрання рішенням законної сили виникне обов'язок щодо сплати середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. У разі невиконання такого обов'язку, у позивача виникне право на звернення до суду щодо стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
Щодо вимоги про стягнення з Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, код ЄДРПОУ 43501242 на користь ОСОБА_1 суми судового збору за звернення до Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 року по справі №520/7560/22 у розмірі 2601,14 грн., суд вважає, що дана вимога є необгрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки стосується іншої справи.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань (вул. Юрія Іллєнка, буд. 81, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 43501242) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту з питань виконання кримінальних покарань щодо невиплати ОСОБА_1 , звільненому 08.07.2022 на підставі наказу Департаменту з питань виконання кримінальних покарань №279/ОС-22 від 06.07.2022 із Державної кримінально-виконавчої служби України з посади заступника начальника відділу збору та аналізу оперативної інформації у центральному та південному регіонах Управління з питань забезпечення режиму Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, належних при звільненні сум.
Зобов'язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань (вул. Юрія Іллєнка, буд. 81, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 43501242) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, які ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань (вул. Юрія Іллєнка, буд. 81, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 43501242) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану, починаючи з 24.02.2022 по 31.05.2022 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .
Повний текст рішення складено 23 березня 2023 року.
Суддя Кухар М.Д.