Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про повернення заяви
23 березня 2023 р. Справа № 520/75/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Спірідонов М.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача - Дичко Олександра Олександровича, в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, по справі № 520/75/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул. Коцарська, буд. 56, м. Харків,61052) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 , 01.12.2021 року звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою в порядку ст.383 КАС України, в якій просить суд:
1. Визнати бездіяльність Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки яка полягає у не внесенні в довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 №ФХ-114909 відомостей щодо відсоткового розміру доплати за науковий ступінь кандидат наук - 15% від посадового окладу та доплати за вчене звання - старший науковий співробітник - 25 % від посадового окладу, відповідно до положень ч.2 ст.59 Закону України "Про вищу освіту", на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 по справі № 520/75/21 протиправною.
2. Постановити окрему ухвалу, якою зобов'язати Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону - невиконанню у повному обсязі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 по справі №520/75/21, шляхом зобов'язання Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 із зазначенням відомостей про доплату за вчене звання - 25 % від посадового окладу.
3. Врахувати при прийнятті рішення правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 по справі № 440/207/19 та від 11.08.2021 по справі №560/4364/19, які підтверджують, що відповідно до ст. 4 Закону № 3674-УІ не передбачено ставки судового збору за звернення із заявою в порядку контролю за виконанням судового рішення, отже, за законом, на позивача не поширюється обов'язок сплати судового збору за звернення до суду з такою заявою.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що рішення суду по справі №520/75/21 відповідачем у добровільному порядку не виконано, у зв'язку з чим, заявник звернувся з даною заявою до суду.
Ухвалою суду від 08.12.2021 року заяву представника позивача - Дичко Олександра Олександровича, порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, по справі № 520/75/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії було по повернуто заявнику.
Вказаною ухвалою суду від 08.12.2021 року по справі 520/75/21 було зазначено, що відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з положеннями п.9 ч.2 ст.383 КАС України у такій заяві зазначаються документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" судовий збір, зокрема, справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
З матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 , не є особою, якій передбачені пільги зі сплати судового збору при подачі адміністративного позову та заяв в порядку виконання судового рішення до суду відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Проте, заявником не надано до суду документ про сплату судового збору за подачу заяви в порядку ст.383 КАС України.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" врегульовано, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
При цьому, подана у даній справі в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України заява до передбаченого частиною 2 статті 3 Закону "Про судовий збір" вичерпного переліку заяв за подання яких судовий збір не справляється, не відноситься.
З системного аналізу викладених положень, вбачається, що на заявника покладено обов'язок сплати судового збору за подання відповідної заяви до суду як процесуальним законодавством, так і Законом України "Про судовий збір".
Належних та допустимих доказів на підтвердження наявності закріплених у статті 5 Закону "Про судовий збір" пільг позивач не надав.
Враховуючи викладене, позивачем, в порушення вимог п. 9 ч. 2 ст. 383 КАС України, не надано документ про сплату судового збору, підстав для звільнення його від сплати судового збору не зазначено.
Аналогічні висновки щодо необхідності сплати судового збору за подання заяви в порядку ст. 383 КАС України відображені в постановах Верховного Суду від 27.06.2019 у справі №807/220/18, від 25.06.2020 у справі №0240/2226/18-а.
Відповідності до вимог абз. 2 ч. 5 ст. 383 КАС України у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Таким чином, оскільки заявником не сплачено судовий збір, суд прийшов до висновку про повернення заяви заявнику без розгляду.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2023 року по справі № 520/75/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2021 по справі № 520/75/21 скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В зазначеній постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що відмовляючи у задоволенні заяви, поданої в порядку ст. 383 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем, в порушення вимог п. 9 ч. 2 ст. 383 КАС України, не надано документ про сплату судового збору, підстав для звільнення його від сплати судового збору не зазначено.
Колегія суддів вважає передчасними такі висновки суду першої інстанції, та серед іншого зазначила наступне.
Як свідчать матеріали справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 року по справі № 520/75/21 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул. Коцарська, буд. 56, м. Харків, 61052) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, яка полягає у не внесенні відомостей щодо відсоткового розміру доплати за вчене звання відповідно до ч.2 ст.59 Закону України "Про вищу освіту" в довідку Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 27.11.2020 року № ФХ-114909 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019. Зобов'язано Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 із зазначенням відомостей про доплату за вчене звання - 25 % від посадового окладу. В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 апеляційну скаргу відповідача на рішення ХОАС від 29.04.2021 повернуто скаржнику. Отже, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 року по справі № 520/75/21 набрало законної сили 14.09.2021.
Посилаючсь на не виконання відповідачем рішення суду у добровільному порядку, заявник звернувся до суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України.
Згідно ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до вимог ч.ч. 2, 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Положеннями частини 1 статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно ч. 2 ст. 383 КАС України у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи - позивача.
Колегія суддів зазначає, що особа, яка отримала на свою користь судове рішення, враховуючи конституційний принцип стосовно обов'язковості судового рішення, закріплений у пункті 9 частини першої статті 129-1 Основного Закону України звільняється від сплати судового збору за зверненням до суду з вимогою забезпечити виконання судового рішення (встановлення судового контролю), яке набрало законної сили, якщо законом прямо не встановлено обов'язок сплати такого збору.
Заявник, звертаючись до суду із заявою про визнання протиправними бездіяльності та дій вчинених ГУПФ України в Харківській області - відповідачем на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 по справі № 520/75/21, в порядку ст. 383 КАС України, виходив з того, що відповідно до статті 4 Закону № 3674-VI він звільнений від сплати судового збору за подання заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, про що і зазначив у поданій заяві.
Зі змісту поданої заяви вбачається, що заявник просив врахувати при прийнятті рішення правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 по справі № 440/207/19 та від 11.08.2021 по справі №560/4364/19, які підтверджують, що відповідно до ст. 4 Закону № 3674-УІ не передбачено ставки судового збору за звернення із заявою в порядку контролю за виконанням судового рішення, отже, за законом, на позивача не поширюється обов'язок сплати судового збору за звернення до суду з такою заявою.
Отже, заявником фактично було заявлено клопотання про звільнення його від сплати судового збору, з посиланням на підстави такого звільнення.
Проте, приймаючи оскаржувану ухвалу, судом першої інстанції не надано оцінку доводам заявника, щодо підстав звільнення від сплати судового збору за подання заяви в порядку ст. 383 КАС України, що свідчить про передчасність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення такої заяви.
Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає наступне.
Позивач, 01.12.2021 року звертаючись до суду з заявою в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначив, що заяви в порядку ст. 383 КАС України подаються без сплати судового збору посилаючи, окрім іншого, на те, що приписами ст. 4 Закону № 3674 -VI, не передбачено ставки судового збору за звернення із заявою в порядку контролю за виконанням судового рішення, отже, за законом, на позивача не поширюється обов'язок сплати судового збору за звернення до суду з такою заявою.
Водночас вказаним законом прямо не передбачено, що за оскарження ухвали що стосується питання встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, має бути сплачено судовий збір, - немає підстав зобов'язувати сторони судового процесу витрачати додаткові кошти.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Водночас, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року в справі «Креуз проти Польщі» (Kreuzv. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Відповідна правова позиція підтверджується висновками Верховного Суду, які викладені в постанові від 14.02.2018 року по справі № 2а/0470/2563/12, та в постанові від 22.01.2020 року по справі № 440/207/19, які в силу ч. 5 ст. 242 КАС України та ст. 13 ЗУ "Про судоустрій та статус суддів" є обов'язковими та підлягають врахуванню судом при прийнятті рішень.
Зокрема, у постанові від 22.01.2020 року у справі № 440/207/19 Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для сплати судового збору за звернення до суду із заявою в порядку контролю за виконанням судового рішення (у постанові суд зазначив, що апеляційний суд, постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги, помилково порівняв підстави, умови, розмір і порядок сплати судового збору за подання адміністративного позову та за подання заяви в порядку контролю за виконанням судового рішення). Отже апеляційний суд створив додаткові умови доступу до правосуддя у вигляді вимоги сплатити судовий збір за подання вказаної заяви).
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11.08.2021 року по справі № 560/4364/19.
Суд зазначені доводи позивача не приймає до уваги, з огляду на наступне.
Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Однак, посилання заявника на висновки Верховного Суду щодо звільнення заявника від сплати судового збору за звернення до суду з заявою в порядку ст. 383 КАС України, зокрема викладені в постанові від 11.08.2021 року по справі № 560/4364/19, є безпідставними, оскільки вони стосуються саме повернення апеляційної скарги у зв'язку з несплатою заявником судового збору за оскарження ухвали суду першої інстанції, якою було відмовлено у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст. 382 КАС України.
Таким чином зазначене вище посилання не є тотожнім зі звільненням позивача від сплати судового збору за звернення до суду першої інстанції з заявою в порядку Ст. 383 КАС України.
Окрім іншого суд, аналізуючи заяву позивача від 01.12.2021 року в порядку ст.383 КАС України, вимоги чинного законодавства України, зазначає наступне.
Як вже було встановлено судом в ухвалі від 08.12.2021 року по справі 520/75/21, відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з положеннями п.9 ч.2 ст.383 КАС України у такій заяві зазначаються документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви.
Вказаною ухвалою від 08.12.2021 року також було встановлено, що ОСОБА_1 , не є особою, якій передбачені пільги зі сплати судового збору при подачі адміністративного позову та заяв в порядку виконання судового рішення до суду відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Проте, заявником не надано до суду документ про сплату судового збору за подачу заяви в порядку ст.383 КАС України.
Відповідності до вимог абз. 2 ч. 5 ст. 383 КАС України у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Суд наголошує, що у зв'язку з поданням заяви в порядку ст. 383 КАС України, яка не відповідає вимогам ч. 2 даної статті, у суду відсутня можливість залишення такої заяви без руху для надання часу на усунення недоліків.
В разі подання такої заяви з порушенням вимог ч. 2 ст. 383 КАС України, суд відповідно до ч. 5 ст. 383 КАС України повертає таку заяву.
Станом на час винесення даної ухвали суд дійшов висновку, що заява від 01.12.2021 року в порядку ст.383 КАС України, подана з порушенням п. 9 ч. 2 даної статті, а отже підлягає поверненню.
Окрім іншого суд зазначає, що повернення заява від 01.12.2021 року в порядку ст.383 КАС України не позбавляє заявника можливості повторного звернення з даною заявою привівши її у відповідність до вимог даної статті.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 241-243, 248, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника позивача - Дичко Олександра Олександровича, в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, по справі № 520/75/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул. Коцарська, буд. 56, м. Харків,61052) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути заявнику.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя М.О.Спірідонов