Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
23 березня 2023 року № 520/1614/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (ХНУПС) щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 01.12.2018;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року, а за період з 01.03.2028 року по 01.12.2018 року з урахуванням базового місяця березень 2018 року.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба щодо не нарахування та не виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.12.2018 є протиправними. Водночас, позивачем вказано, що нарахування такої індексації має бути здійснено відповідачем за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року, а за період з 01.03.2028 року по 01.12.2018 року з урахуванням базового місяця березень 2018 року. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 26.01.2023 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.
Представником відповідача через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. При цьому, представником відповідача наголошено на обставинах того, що кошти для проведення індексації військовослужбовцям Збройних Сил України впродовж з січня 2016 року до жовтня 2018 року були фактично відсутні через «дефіцитний бюджет». В той же час, індексація не є видом грошового забезпечення, а є частиною державної системи соціального захисту громадян. Відповідач є розпорядником коштів третього ступеня та здійснює нарахування у межах коштів, передбачених на дані цілі з боку вищого довольчого органу - Департаменту фінансів МО України, відповідно до бюджетних асигнувань. Нарахування індексації було припинено позивачеві та іншим військовослужбовцям на підставі телеграфного розпорядження Департаменту фінансів МО України від 10.02.2016 року №248/3/9/1/108. У березні 2018 року на адресу відповідача надійшло розпорядження Департаменту фінансів МО України №248/1485 щодо забезпечення нарахування індексації з квітня 2018 року, після надходження відповідного фінансування та вразі перевищення встановленого порогу індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Отже, за фактичних обставин, нарахування та виплата індексації всім військовослужбовцям університету були відновлені кінці 2018 року. При звільненні з позивачем був проведений повний розрахунок з дотриманням діючого законодавства та жодних заперечень щодо розрахунку від позивача не надходило. В той же час, представником відповідача наголошено на обставинах того, що визначення базового місяця для розрахунку індексації належить до дискреційних повноважень Міністерства оборони України, які суд перебирати на себе не може. При цьому, представником відповідача вказано на відсутність підстав враховувати базовий місяць січень 2008 року та березень 2018 року при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є військовим пенсіонером, проходив військову службу у Збройних Силах України та був звільнений з військової служби наказом начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба від 22.12.2021 року №296.
У позовній заяві позивачем вказано, що під час звільнення його з військової служби відповідачем не було проведено розрахунок грошового забезпечення у повному обсязі, а саме не було проведено розрахунок та виплачено індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.12.2018.
З метою проведення індексації грошового забезпечення позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою.
Листом Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба від 06.01.2023 року №350/176/100-712/15 на адресу позивача було надіслано довідку від 06.01.2023 року №350/176/100-712/14 нарахованої та фактично виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.12.2018 року та довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.12.2018 року. Водночас, із посиланням на Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, ст.51 Бюджетного кодексу України, ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» вказано, що з січня 2015 року проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Також, зазначено, що вказаний Порядок не передбачає механізм виплати сум індексації у поточному році за минулі роки.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Положеннями ч.3 ст.9 Закону № 2011-XII визначено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ).
Згідно ст.1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
З метою реалізації Закону № 1282-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 1 цього Порядку №1078 правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до п. 4 Порядку № 1078 сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Відповідно до п. 5 Порядку № 1078, в редакції, яка діяла до 01.12.2015 (до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015), у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації та саме до компетенції відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення, відноситься його визначення та в подальшому здійснення відповідних сум нарахування індексації. Саме на відповідача, за наявності законних підстав, покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення та визначити базовий місяць.
Зі змісту позовної заяви вбачаються доводи позивача стосовно не нарахування та не виплатити йому індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 01.03.2018 року із застосуванням місяця для обчислення iндексу споживчих цін для розрахунку iндексації грошового забезпечення січень 2008 року, а за період з 01.03.2018 по 01.12.2018 року - березень 2018 року.
Натомість, представником відповідача у поданому до суду відзиві на позов вказано, що в межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - жовтні 2018 року у Міністерства оборони України не було, у зв'язку із чим нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України у цей період не здійснювались. При цьому, представником відповідача вказано, що нарахування індексації було припинено позивачеві та іншим військовослужбовцям на підставі телеграфного розпорядження Департаменту фінансів МО України від 10.02.2016 року №248/3/9/1/108, а у березні 2018 року на адресу відповідача надійшло розпорядження Департаменту фінансів МО України №248/1485 щодо забезпечення нарахування індексації з квітня 2018 року, після надходження відповідного фінансування та в разі перевищення встановленого порогу індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Матеріали справи містять довідку від 06.01.2023 року №350/176/122-712/14 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, зі змісту якої вбачається, що за період з січня 2016 року по листопад 2018 року відповідачем не було нараховано позивачу індексацію, а у грудні 2018 року нараховано індексацію у розмірі 71,08 грн.
Надаючи оцінку вказаним доводам, суд зазначає, що отримані відповідачем роз'яснення не спростовують наявності у позивача як військовослужбовця відповідно до норм Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" права на здійснення індексації його грошового забезпечення, а відтак, такі доводи не можуть вважатися судом належними.
Крім того, суд зазначає, що відсутність державного асигнування щодо виплати індексації у спірний період також не може вважатися належним доводом, оскільки відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат.
Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15.02.2019 по справі №820/6514/17.
При цьому, суд зазначає, що представником відповідача під час розгляду справи в порушення вимог ч.2 ст.77 КАС України не надано жодних доказів стосовно обставин невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.
З врахуванням вищевикладеного та з огляду на обставини справи, суд приходить до висновку про наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.
Водночас, стосовно позовних вимог позивача, що стосуються застосування місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року за вказаний період, суд зазначає наступне.
Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі Волохи проти України (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є передбачуваною, якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. …надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання.
Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
У даній правовій ситуації індексація не була нарахована та виплачена позивачеві за спірний період.
Відтак, питання визначення базового місяця, який буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації та в цілому суми індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача на даний час не порушені.
З огляду на вказане у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням відповідного базового місяця та у відповідній сумі.
У зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Наведені висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній Другим апеляційним адміністративним судом в постанові від 18.01.2022 року по справі №520/10712/21 та Верховним Судом у постанові від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.
Стосовно позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.12.2018 року, суд зазначає наступне.
01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою було підвищено розмір тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, та затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, що в силу наведених вище норм Порядку №1078 свідчить про те, що з 01.03.2018 базовим місяцем при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення військовослужбовцям є березень 2018 року.
Відповідно до п. 1-1 Порядку №1078 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Отже, з наведеного слідує, що перш ніж досліджувати правильність обчислення нарахованої індексації (застосування базового місяця при її нарахуванні), слід встановити чи перевищувала величина індексу споживчих цін поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка у спірний період.
Так, відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) в березні 2018 року становив 101,1%, в квітні 2018 року становив 100,8%, в травні 2018 року 100,0%, в червні 100,0%, в липні 99,3%, в серпні 100,0%, в вересні 101,9%, в жовтні 101,7%.
Відтак, лише у жовтні 2018 року було перевищено поріг індексації у 103% (100,8% * 100,0% * 100,0% * 99,3% * 100,0% * 101,9% * 101,7% * 100).
Зазначені відсоткові показники індексу інфляції за жовтень 2018 року були опубліковані у листопаді 2018 року, що з огляду на наведені вище приписи п. 1-1 Порядку №1078, свідчать про те, що індексацію слід проводити з 01 грудня 2018, як першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Оскільки за період з 01.03.2018 року по 30.11.2018 року грошове забезпечення позивача індексації не підлягало, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.
Відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 30.11.2018 року включно.
Водночас, за грудень 2018 року позивачу було нараховано індексацію грошового забезпечення, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із приписами ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Харківського національного університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба (вул. Сумська, буд. 77/79, м. Харків, 61023) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба (ХНУПС) щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.
Зобов'язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені І. Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.