Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
23 березня 2023 р. №520/10571/22
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Східного територіального управління Національної Гвардії України (вул. Академіка Проскури, буд. 1,м. Харків,61070, код ЄДРПОУ 25575782) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: 1. Визнати дії Східного територіального управління Національної гвардії України (юридична адреса: 61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, б. 1 Код ЄДРПОУ: 25575782), щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, за наявності вислуги 10 років і більше, ОСОБА_1 штаб-сержанту, чергового зв'язку відділення адміністраторів телекомунікаційних мереж та інформаційних систем інформаційно-телекомунікаційного центру вузла зв'язку 1 категорії Східного територіального управління Національної гвардії України, протиправними; 2. Зобов'язати Східне територіальне управління Національної гвардії України (юридична адреса: 61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, б. І Код ЄДРПОУ: 25575782), здійснити виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, за наявності вислуги 10 років і більше, ОСОБА_1 штаб-сержанту, чергового зв'язку відділення адміністраторів телекомунікаційних мереж та інформаційних систем інформаційно-телекомунікаційного центру вузла зв'язку 1 категорії Східного територіального управління Національної гвардії України; 3. Визнати дії Східного територіального управління Національної гвардії України (юридична адреса: 61070. м. Харків, вул. Академіка Проскури, б. 1 Код ЄДРПОУ: 25575782), щодо відмови у виплаті грошової компенсації за невидане речове майно за весь строк служби з 25.03.2022 по 07.10.2022, ОСОБА_1 , штаб-сержанту, чергового зв'язку відділення адміністраторів телекомунікаційних мереж та інформаційних систем інформаційно-телекомунікаційного центру вузла зв'язку 1 категорії Східного територіального управління Національної гвардії України, протиправними; 4. Зобов'язати Східне територіальне управління Національної гвардії України (юридична адреса: 61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, б. 1 Код ЄДРПОУ: 25575782), здійснити виплату грошової компенсації за невидане речове майно за весь строк служби з 25.03.2022 по 07.10.2022, ОСОБА_1 штаб-сержанту, чергового зв'язку відділення адміністраторів телекомунікаційних мереж та інформаційних систем інформаційно-телекомунікаційного центру вузла зв'язку 1 категорії Східного територіального управління Національної гвардії України;
5. Здійснити розподіл судових витрат, та стягнути на користь ОСОБА_1 зі Східного територіального управління Національної гвардії України витрати, пов'язані з оплатою професійної правової допомоги адвоката, у розмірі 43 573, 00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на момент звільнення з військової служби в Національній гвардії України її календарна вислуга становила 21 рік 11 місяців 12 днів; пільгова - 01 рік 05 місяців 00 днів; загальна - 21 рік 11 місяців 12 днів. Однак, при звільненні з військової служби відповідач не провів з нею повного розрахунку, оскільки не виплатив одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, як це передбачено ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а також відмовлено у виплаті грошової компенсації за невидане речове майно за весь строк служби з 25.03.2022 по 07.10.2022. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2022 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України. Копія ухвали по справі була надіслана сторонам та отримана ними, що підтверджується матеріалами справи. Ухвалу суду від 08.12.2022 року представником відповідача було направлено на електронну адресу відповідача 08.12.2022 року, що підтверджується довідкою від 09.12.2022 року, проте станом на 23.03.2023 року представник відповідача правом подання до суду відзиву на позов не скористався, заяви про визнання позову до суду не надав. Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи за наявними в матеріалах справи доказами. Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , з 11.09.2017 проходила військову службу у Національній гвардії України .
Наказом начальником Східного територіального управління Національної гвардії України (по стройовій частині) №270 від №07.10.2022 припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України та ВИКЛЮЧИТИ зі списків особового складу Східного територіального управління та інших видів забезпечення військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) штаб-сержанта ОСОБА_1 (Г-029890), яка здала справи і обов'язки за посадою чергового зв'язку телекомунікаційних відділення адміністраторів мереж та інформаційних систем інформаційно- телекомунікаційного центру вузла зв'язку 1 категорії Східного територіального управління Національної гвардії України та звільнену відповідно до підпункту «г» пункту три частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби наказом начальника Східного територіального управління від 07.10.2022 № 62 о/с у запас (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років), без права носіння військової форми одягу 07 жовтня 2022 року та для взяття на військовий облік направлено до Київського РТЦК та СП м. Харків.
У відповідь на адвокатський запит представника позивача Східне територіальне управління Національної гвардії України повідомило, що військовослужбовці Східного територіального управління НГУ, відповідно до розпорядження Головного управління НГУ, перебувають на речовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 НГУ. Облік, видача та виплата компенсацій за неотримане речове майно військовослужбовцям Східного територіального управління НГУ здійснюється військовою частиною НОМЕР_2 .
Щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби повідомлено, що у разі звільнення у зв'язку сімейними обставинами або іншими поважними причинами у період з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації (підпункт «г») пункту 3 части п'ятої статті 26 Закону № 2232-XII, військовослужбовець не набуває права отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 15 Закону №2011-XII, з огляду на те, що обставини та причини такого звільнення визначені зазначеними нормами Закону № 2232-XII, а не рішенням Кабінету Міністрів України, як це передбачено частиною другою статті 15 Закону № 2011-XII.
Не погодившись з відмовою відповідача у виплаті виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та у виплаті грошової компенсації за невидане речове майно за весь строк служби з 25.03.2022 по 07.10.2022, позивач звернулась з цим позовом до суду.
Щодо одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, суд зазначає наступне. Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (див. рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002). Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу №2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей №211-ХІІ від 20.12.1991 (далі Закон №211-ХІІ) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше. Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей №393 від 17.07.1992 (далі Порядок №393) установлено, що строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні.
Згідно з положеннями пункту 1 глави 9 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №558 від 25.06.2018 (далі Інструкція №558), військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу жінкою-військовослужбовцем, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (у цьому та інших пунктах цієї глави мається на увазі наявність календарної вислуги років).
На підставі системного аналізу наведених правових норм суд дійшов висновку, що поняття календарна вислуга років застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 Закону №211-ХІІ є наявність вислуги 10 років і більше.
Відтак у частині другій статті 15 Закону №211-ХІІ відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 24.11.2020 по справі №822/3008/17 та постанові від 11.04.2018 по справі №806/2104/17.
Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно матеріалів адміністративної справи, загальна вислуга років позивача на військовій службі станом на момент звільнення становила - 21 рік 11 місяців 12 днів, що свідчить про дотримання умови про наявність 10 і більше років вислуги для отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність дій Східного територіального управління Національної гвардії України щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та зобов'язання здійснити виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Щодо виплати грошової компенсації за невидане речове майно за весь строк служби з 25.03.2022 по 07.10.2022, суд зазначає наступне.
Порядок продовольчого та речового забезпечення військовослужбовців, а також грошової компенсації вартості за неотримані продукти харчування та речове майно визначаються Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (в подальшому - Закон № 2011).
Відповідно до абз. 2 п. 1ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Аналіз вищезазначеної норми вказує, що повноваженнями щодо визначення порядку виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно наділений саме Кабінет Міністрів України.
Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 (в подальшому - Порядок № 178). Відповідно до п. п. 2, 3 Порядку № 178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Відповідно до п. 4 Порядку № 178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку № 178). Таким чином, військовослужбовцям гарантується грошова компенсація за неотримане речове майно у разі звільнення з військової служби. Зазначені гарантії реалізуються відповідним зверненням (рапортом) військовослужбовця на підставі наказу, у тому числі, командира (начальника) військової частини про розмір грошової компенсації згідно довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.
Згідно із п. 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 за № 475, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.06.2017 за № 797/30665 (далі - Інструкція № 475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в порядку, визначеному Порядком № 178. Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року. Проаналізувавши вищенаведене законодавчі норми, суд дійшов висновку, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Крім того, суд зазначає, що п. 4 Порядку № 178 передбачено, що виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів. Аналогічний висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 803/756/17.
Відповідно до абз. 1 та 3 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. за № 1153/2008, (дія якого відповідно до ч. 3 Указу поширюється і на військовослужбовців Національної гвардії України) (далі Положення № 1153/2008) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Отже, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Судом встановлено, що у відповідь на адвокатський запит представника позивача Східне територіальне управління Національної гвардії України повідомило, що військовослужбовці Східного територіального управління НГУ, відповідно до розпорядження Головного управління НГУ, перебувають на речовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 НГУ. Облік, видача та виплата компенсацій за неотримане речове майно військовослужбовцям Східного територіального управління НГУ здійснюється військовою частиною НОМЕР_2 . Однак, доказів того, що позивач зверталась до військової частини НОМЕР_2 з відповідною заявою (рапортом) суду не надано.
Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституція України, таким чином, надає громадянам право безпосередньо звертатися до суду із скаргою на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суд вважає за необхідне підкреслити, що гарантоване ст. 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право конкретизоване у законах України.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Конституційний Суд України у рішенні 19-рп/2011 від 14.12.2011, зокрема, зазначив: Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Тобто, Конституційний Суд України визначив залежність виникнення права особи на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України, виключно із існуванням порушення, створенням перешкод для реалізації конкретних прав і свобод такої особи. Наведене підтверджується також положеннями частин третьої-п'ятої статті 55 Конституції України, у яких чітко вказано про захист своїх прав і свобод.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 18.06.2018 у справі 800/587/17. Також, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 по справі 522/3665/17 (провадження К/9901/38991/18) констатував, що з огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України, об'єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб'єктом владних повноважень. Також, Верховний Суд встановив, що в контексті завдань адміністративного судочинства (статті 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду.
Більш того, суд зазначає, що в позовній заяві позивачем не наведено жодних доводів стосовно допущення відповідачем порушення його прав в цій частині, у зв'язку з чим у задоволенні даної частини вимог належить відмовити.
Щодо стягнення витрат, пов'язаних з оплатою професійної правової допомоги адвоката, у розмірі 43 573, 00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 п. 1 ч. 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 2-7 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.03.2020 по справі № 140/2323/19.
Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
Судом встановлено, що представництво інтересів ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді здійснювалося адвокатом Саєнко Володимиром Сергійовичем, що підтверджується договором про надання правової допомоги від 10.10.2022 року.
На підтвердження понесених витрат у справі позивачем долучено копію акту наданих послуг з правової допомоги до договору про надання правової допомоги від 10.10.2022 від 23.11.2022.
Відповідно до акту від 23.11.2022 року, який був підписаний сторонами, виконавцем в інтересах клієнта надавались послуги:
- консультація з приводу виконання Законів України «Про військовий обов'язок та військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з вивченням документів (розмір гонорару 3350 грн.);
- підготовка аналітичної письмової довідки щодо судової практики з розгляду адміністративних справ y рамках Законів України «Про військовий обов'язок та військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (розмір гонорару 3350 грн.).
- підготовка та складання адвокатського запиту №1 + послуги поштового переказу (розмір гонорару 1675+23 грн.);
- підготовка та складання адвокатського запиту №2 + послуги поштового переказу (розмір гонорару 1675+23 грн.);
- консультація з приводу отриманих відповідей на адвокатські запити №1 та № 2, формування подальшої правової позиції;
- підготовка позовної заяви, додатків до 2 мін з/п з позовної заяви, направлення до суду (розмір гонорару з урахуванням складності документу 13 400 грн.);
- представництво інтересів позивача у адміністративному суді, ведення справи (розмір гонорару 3350 грн.).
Загальна сума за актом від 23.11.2022 року склала 43 573 грн.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Щодо наданих адвокатом послуг « консультація з приводу виконання Законів України «Про військовий обов'язок та військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з вивченням документів (розмір гонорару 3350 грн.)» та «підготовка аналітичної письмової довідки щодо судової практики з розгляду адміністративних справ y рамках Законів України «Про військовий обов'язок та військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (розмір гонорару 3350 грн.).» «підготовка та складання адвокатського запиту №1 + послуги поштового переказу (розмір гонорару 1675+23 грн.)», «підготовка та складання адвокатського запиту №2 + послуги поштового переказу (розмір гонорару 1675+23 грн.)» та «консультація з приводу отриманих відповідей на адвокатські запити №1 та № 2, формування подальшої правової позиції», суд зазначає, що вказані послуги є складовою процесу з написання позовної заяви, а тому не підлягає стягненню за рахунок відповідача. Щодо послуг з «підготовка та складання адвокатського запиту №1 + послуги поштового переказу (розмір гонорару 1675+23 грн.)», «підготовка та складання адвокатського запиту №2 + послуги поштового переказу (розмір гонорару 1675+23 грн.)» та «консультація з приводу отриманих відповідей на адвокатські запити №1 та № 2, формування подальшої правової позиції» суд зазначає , що зазначені послуги не пов'язані з розглядом справи у суді, а тому безпідставно заявлені до відшкодування в якості судових витрат. Щодо складання позовної заяви, суд вказує, що виклад фактичних обставин справи складає в обсязі не більше пів сторінки текстового формату А4 , більш того позовна заява взагалі не містить жодного правового обґрунтування щодо однієї із двох позовних вимог, тобто підготовка не потребувала багато часу, що свідчить про завищення суми витрат, які підлягають сплаті за вказані послуги, крім того "направлення до суду" не є юридичною послугою. Щодо «представництва інтересів позивача у адміністративному суді, ведення справи», суд зазначає, що справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а тому заявлена до стягненню за рахунок відповідача сума не підлягає задоволенню. Таким чином, суд приходить до висновку, що сума витрат на послуги адвоката є надмірною, не відповідає критерію розумності їхнього розміру, обсягу фактично наданих послуг та їх складності, а також є необґрунтованою, оскільки вказані послуги не потребують значної кількості часу.
Суд, враховуючи час витрачений адвокатом на надання послуг , вважає, що заявлена сума 43 573 є неспівмірною із фактично наданими послугами, а тому, з урахуванням принципу справедливості та витраченого часу, присуджує на користь відповідача понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Східного територіального управління Національної Гвардії України (вул. Академіка Проскури, буд. 1,м. Харків,61070, код ЄДРПОУ 25575782) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково. Визнати протиправними дії Східного територіального управління Національної гвардії України (юридична адреса: 61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, б. 1 Код ЄДРПОУ: 25575782), щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Зобов'язати Східне територіальне управління Національної гвардії України (юридична адреса: 61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, б. І Код ЄДРПОУ: 25575782) здійснити виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, за наявності вислуги 10 років і більше ОСОБА_1 У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного територіального управління Національної гвардії України (Код ЄДРПОУ: 25575782) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 496,20 (чотириста дев'яносто шість гривень 20 копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного територіального управління Національної гвардії України (Код ЄДРПОУ: 25575782) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв'язку з бойовими діями на території Харківської області повний текст рішення складено 23.03.2023 року.
Суддя Бідонько А.В.