Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
23 березня 2023 р. Справа № 520/7938/22
Харківський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП:) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ: 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області ((вул. Ярославська, буд. 40,м. Київ, 04071,код ЄДРПОУ22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.11.2021 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі п. "а" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 25.11.2021 року;
- допустити негайне виконання рішення суду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 25.11.2021 після досягнення віку 55 років він звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою про призначення пенсії відповідно до п. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», однак відповідач 1 надіслав йому відмову від 30.11.2021 № 204850010054 у призначенні пенсії, оскільки заявником не надано належних уточнюючих довідок про трудовий стаж. Позивач вважає протиправну відмову суб'єкта владних повноважень, зазначаючи, що у нього наявний пільговий стаж більше 12 років ( з урахуванням періодів роботи за спеціальністю, навчання у професійно - технічному закладі, перебування на військовій службі в лавах Радянської армії), а отже наявні підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивач вказує
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачам надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачам через систему "Електронний суд" та була отримана відповідача, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних листів.
Представник ГУ ПФУ в Харківській області надав до суду відзиві на позов, в якому вказав, що необхідний стаж роботи позивача повинен складати 12 років 6 місяців та бути підтвердженим відповідними уточнюючими довідками, які позивачем надано не було. Відтак, станом на 11.10.2017 пільговий стаж за вислугою років не підтверджено, а тому у позивача право на призначення пенсії за вислугою років відсутнє.
Представник ГУ ПФУ в Київській області своїм правом на надання відзиву не скористався, поважних причин не неможливості надання відзиву на позов до суду не вказав, із заявами про надання додаткового часу для надання відзиву не звертався.
Згідно положень ч.4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Положеннями ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно ч.2 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України: за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду.
Відповідно 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Оскільки на території м. Харкова з 24.02.2022 ведуться активні бойові дії, суд ухвалює рішення по справі за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся 25.11.2021 до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Вказана заява позивача розглянута ГУ ПФУ в Київській області за принципом екстериторіальності, на підставі чого управлінням прийнято рішення від 30.11.2021 № 204850010054 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Вищезазначене рішення ГУ ПФУ в Київській області від 30.11.2021 № 204850010054 мотивовано тим, що заявником не надано уточнюючої довідки, в якій має бути вказано: розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи на підставі яких видана зазначена довідка.
Оскільки таких довідок заявником не було надано, станом на 11.10.2017 пільговий стаж за вислугою років не підтверджено. За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу зараховано всі періоди роботи.
Позивач вказує, що ним надано всі документи (копію трудової книжки з відповідними записами, копію диплому, уточнюючі довідки), які підтверджують характер виконуваної ним роботи, а тому він має право на призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Натомість, відповідачем 2 прийнято протиправне рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії, що слугувало підставою для звернення до суду із даним позовом.
По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.ст. 51, 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах.
Відповідно до п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019) право на призначення пенсії за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списком професій і посад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України після досягнення 55 років та наявністю страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менш 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 2-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їх зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» затверджено Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, серед яких, в тому числі, машиністи і помічники машиністів електровозів, машиністи і помічники машиністів електропоїздів (секцій).
Списком № 2 виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956, (який був чинним на час роботи позивача в локомотивному депо Ясиновата - Західне Донецької залізниці локомотивному депо), передбачено такі посади (професії) як машиністи та їх помічники та старші машиністи: паровозів, тепловозів, електровозів, дизельпоїздів, моторвагонних (електро) секцій мотовозів (підрозділ 1 розділу ХХХ).
Відповідно до ч. 6 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Стосовно періоду набуття позивачем професійно - технічної освіти, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" від 10.02.1998 року № 103/98-ВР, час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Згідно із положеннями ст.3 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» професійна (професійно-технічна) освіта є складовою системи освіти України. Професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
Положеннями ст. 18 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» визначено, що до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійної (професійно-технічної) освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.
Так, на момент проходження навчання ОСОБА_1 , діяв Закон Української радянської соціалістичної республіки «Про народну освіту», який регулював суспільні відносини в галузі народної освіти з метою найповнішого задоволення запитів радянських громадян і потреб розвинутого соціалістичного суспільства в освіті і комуністичному вихованні підростаючого покоління, забезпечення народного господарства робітниками і спеціалістами відповідної кваліфікації.
Відповідно до приписів ст. 49 Закону Української радянської соціалістичної республіки «Про народну освіту» середня спеціальна освіта здійснюється в технікумах, училищах та інших навчальних закладах, віднесених у встановленому порядку до середніх спеціальних навчальних закладів. У середніх спеціальних навчальних закладах може проводитися денне, вечірнє і заочне навчання. Навчання в середніх спеціальних навчальних закладах без відриву від виробництва є формою здобуття спеціальності і підвищення кваліфікації особами, які працюють у різних галузях народного господарства.
Як передбачено положеннями ст. 54 Закону Української радянської соціалістичної республіки «Про народну освіту», особам, які закінчили середні спеціальні навчальні заклади, присвоюється кваліфікація відповідно до здобутої спеціальності, видається диплом і нагрудний знак встановленого зразка. Особам, які закінчили середні спеціальні навчальні заклади і добилися великих успіхів у навчанні та виявили себе в громадській роботі, видається диплом з відзнакою.
Враховуючи вищевикладене та з огляду на обставини того, що під час розгляду справи встановлено проходження позивачем з 01.09.1981 по 16.07.1984 (запис № 1 трудової книжки) навчання у Ясинувацькому міському професійно - технічному училищі № 69, за результатами чого останнім здобуто професію помічник машиніста електровоза за кваліфікацією слюсар третього розряду, про що свідчить диплом серії НОМЕР_1 , а також у зв'язку з тим, що обставини того, що перерва між днем закінчення навчання позивачем та днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців, період навчання ОСОБА_1 у Ясинувацькому міському професійно - технічному училищі № 6 підлягає врахуванню до спеціального стажу останнього.
Щодо не зарахування до спеціального стажу позивача періоду проходження служби в Радянській армії з 13.10.1985 по 18.11.1987 суд зазначає наступне.
Під час розгляду справи з наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що 10.10.1985 позивач був звільнений із займаної посади у зв'язку з призовом до рядів Радянської Армії та з 13.10.1985 по 18.11.1987 проходив строкову військову службу в Радянській Армії
В подальшому, після закінчення проходження військової служби з 27.01.1988 року позивача було зараховано на посаду помічника машиніста електровоза Локомотивного депо Ясиновата - Західна Донецька залізниця.
З огляду на вказане суд зазначає, що у ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зазначено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
З аналізу вищевикладеної норми вбачається, що обов'язковою умовою зарахування часу проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, різновидом якої є пенсія за вислугу років, є, зокрема, робота особи за професією або на посаді, що дає право на призначення такої пенсії, на момент призову на строкову військову службу.
Водночас, ч. 3 ст. 36 КЗпП УРСР було передбачено, що однією з підстав припинення трудового договору є призов або вступ працівника на військову службу.
Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.04.2019 року по справі №450/3061/16-а.
Як встановлено судом під час розгляду справи, позивач на момент призову на строкову військову службу до Радянської Армії працював на посаді помічника машиніста електровоза, що входить до відповідного Списку, а отже зазначений період підлягає зарахуванню до стажу роботи позивача за спеціальністю.
Стосовно періодів роботи позивача на посадах помічника машиніста та машиніста електровозу, суд зазначає наступне.
Пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що чоловіки при досягненні 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, у тому числі не менше 12 років 6 місяців на роботах за Списком №2, мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , позивач працював:
- з 27.01.1988 по 17.03.1991 - помічником машиніста в Локомотивному депо Ясиновата - Західне Донецької залізниці (запис № 5 в трудовій книжці);
- з 18.03.1991 по 18.07.2016 працював машиністом електровоза в Локомотивному депо Ясиновата - Західне Донецької залізниці (запис № 6 в трудовій книжці);
- з 19.07.2016 по 03.05.2017 - машиністом у виробничому підрозділі «Ясинуватське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (як реорганізована одиниця «Локомотивного депо Яснувата - Західне» державного підприємства «Донецька залізниця» (записи №№ 12,15 у трудовій книжці);
- з 18.05.2017 по 17.08.2018 - помічником машиніста електровоза у виробничому підрозділі «Локомотивне депо «Основа» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» (записи 16,17 у трудовій книжці);
- з 19.08.2018 по 24.11.2021 - машиністом електровоза дільниці експлуатації локомотивів у виробничому підрозділі «Локомотивне депо «Основа» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» (записи 18,19 у трудовій книжці).
Таким чином, позивач, працюючи на посадах машиніста і помічника машиніста електровозів виконував роботу, яка дає право на пенсію за вислугу років.
Також, суд враховує надані позивачем:
- довідки №№ 139-143 від 06.10.2021(затверджені Радою міністрів ДНР) про розмір заробітної плати ОСОБА_1 за період з 1984 року по 2017 рік, на які нараховано страхові внески до пенсійного фонду України;
- довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії № 29 від 24.11.2021 (видана ВП «Локомотивне депо Основа» та № 168-916/02 від 26.10.2021 (видана Локомотивне депо «Яснувата» ДНР), у яких зафіксовано: періоди роботи позивача на посадах помічника машиніста та машиніста електровоза з посиланням на відповідні накази; опис характеру виконуваних робіт; посилання на відповідність вказаних професій постанові Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583 та п. «а» ст. 55 Закону України» про пенсійне забезпечення»; підстави видачі вказаних довідок - особисті картки Т-2, накази по депо, особисті рахунки по зарплаті.
Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Суд зазначає, що певні недоліки в оформленні наданих позивачем довідок, не можуть бути достатньою підставою для відмови йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки неналежний порядок заповнення такої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково, в тому числі запропонувати йому надати інформацію щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Тому посилання ГУ ПФУ в Київській області на вказані недоліки у рішенні від 30.11.2021 № 204850010054 про відмову у призначенні позивачу пенсії є необґрунтованим, враховуючи те, що всі записи про трудову діяльність позивача наявні у трудовій книжці, оформленій належним чином та зауважень щодо чого у суб'єкта владних повноважень не виникло.
Окрім того, відповідач 2 при прийнятті рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років не врахував так звані "Намібійські винятки" Міжнародного Суду ООН, а саме: документи видані окупаційною владою повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. При цьому у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Не врахування довідок, отриманих позивачем від окупаційної влади ОРДЛО, що підтверджують право позивача на належне пенсійне забезпечення, призводить до серйозного порушення та обмеження прав позивача, передбачених Конституцією України, зокрема порушення статті 46,-громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, як зазначалось вище, відповідно до пункту «а» частини 1 статті 55 Закону №1788-XII (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
Аналізуючи пункт «б» статті 13 Закону №1788-XII та пункт «а» статті 55 Закону №1788-XII, суд зазначає, що наведені в цих статтях роботи дають право на пенсію на аналогічних (більш пільгових) умовах.
Оскільки в силу статті 56 Закону №1788-XII передбачено, при призначенні пенсій на пільгових умовах та пенсій за вислугу років провадиться взаємне зарахування періодів роботи, то періоди роботи позивача за Списком №2, а саме: з 27.01.1988 по 17.03.1991 помічником машиніста в Локомотивному депо Ясиновата - Західне Донецької залізниці; з 18.03.1991 по 18.07.2016 працював машиністом електровоза в Локомотивному депо Ясиновата - Західне Донецької залізниці; з 19.07.2016 по 03.05.2017- машиністом у виробничому підрозділі «Ясинуватське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (як реорганізована одиниця «Локомотивного депо Яснувата - західне» державного підприємства «Донецька залізниця»; з 18.05.2017 по 17.08.2018 - помічником машиніста електровоза у виробничому підрозділі «Локомотивне депо «Основа» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця»; з 19.08.2018 по 24.11.2021 - машиністом електровоза дільниці експлуатації локомотивів у виробничому підрозділі «Локомотивне депо «Основа» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» , є такими що включаються до спеціального стажу роботи, який надає право на пенсію за вислугу років.
При цьому, суд враховує, що нормами Закону №1058-IV не регулюється безпосередньо взаємне зарахування періодів роботи, передбачених Списком №2 і періодів роботи, які дають право на пенсію за вислугою років.
Проте, суд звертає увагу, що в силу вимог пункту 2-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених саме Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку що посади, на яких працював позивач, надають йому право на пенсію за вислугою років, позивачем було надано достатній пакет документів для підтвердження необхідного стажу, трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про періоди роботи, зауважень щодо чого у відповідача 2 не виникло, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 30.11.2021 № 204850010054 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 30.11.2021 № 204850010054 не містить у своєму змісті належних обґрунтувань його прийняття та наведення висновків відповідача 2 стосовно неврахування тих чи інших періодів роботи позивача до спеціального стажу, що стало підставою для висновку про відсутність у позивача достатнього стажу для призначення пенсії за вислугу років, а отже не може вважатись судом таким, що прийнято на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, відповідачем 2 не дотримано вимог щодо обґрунтованості прийняття рішення суб'єктом владних повноважень, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування зазначеного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 30.11.2021 № 204850010054, що визначається судом як належний спосіб захисту порушених прав позивача.
Підсумовуючи вищезазначене, враховуючи обставини того, що у даному випадку позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років з огляду на відсутність достатнього стажу, що не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог згідно ст. 9 КАС України та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу роботи:
- період служби в Радянській армії з 13.10.1985 по 18.11.1987;
- період навчання з 01.09.1981 по 16.07.1984 у Ясинувацькому міському професійно - технічному училищі № 69 за професією помічник машиніста електровоза;
- періоди роботи з 27.01.1988 по 17.03.1991 помічником машиніста в Локомотивному депо Ясиновата - Західне Донецької залізниці; з 18.03.1991 по 18.07.2016 працював машиністом електровоза в Локомотивному депо Ясиновата - Західне Донецької залізниці; з 19.07.2016 по 03.05.2017- машиністом у виробничому підрозділі «Ясинуватське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (як реорганізована одиниця «Локомотивного депо Яснувата - західне» державного підприємства «Донецька залізниця»; з 18.05.2017 по 17.08.2018 - помічником машиніста електровоза у виробничому підрозділі «Локомотивне депо «Основа» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця»; з 19.08.2018 по 24.11.2021 - машиністом електровоза дільниці експлуатації локомотивів у виробничому підрозділі «Локомотивне депо «Основа» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця».
Жодних інших підстав для відмови в зарахуванні до страхового стажу позивача вказаних періодів роботи пенсійним органом в оскаржуваному рішенні не зазначено, як і не зазначено такого відповідачем 1 у відзиві на позов.
Стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 25.11.2021, суд зазначає, що останні задоволенню не підлягають з огляду на норми діючого законодавства та визначений останніми порядок дій територіального органу Пенсійного фонду України у випадку звернення особи за призначенням відповідного виду пенсі, оскільки виплаті відповідного виду пенсії передують дії суб'єкта владних повноважень щодо призначення такої пенсії.
В той же час, враховуючи обставини того, що у даному випадку позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років з огляду на відсутність достатнього стажу без надання належної оцінки усім обставинам, то враховуючи викладені судом у даному рішенні висновки та з огляду на приписи ст. 9 КАС України, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання ГУ ПФУ в Київській області повторно розглянути заяву позивача від 25.11.2021року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "а" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням висновків суду у даній справі.
Щодо позовних вимог про допуск до негайного виконання рішення суду в частині виплати позивачу пенсії у межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 371 КАС України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки, наразі питання про призначення пенсії позивачу не вирішено відповідачем 2, судом покладено обов'язок на Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.11.2021року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "а" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням висновків суду у даній справі, то наразі клопотання позивача, заявлене в порядку ст.371 КАС України є передчасним, а тому суд відмовляє у його задоволенні.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Питання щодо розподілу судових витрат проводиться відповідно до статті 139 КАС України.
Зокрема, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягнення саме з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, яким порушено права позивача у спірних правовідносинах.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ: 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (вул. Ярославська, буд. 40,м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 30.11.2021 № 204850010054 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 до спеціального стажу роботи: період служби в Радянській армії з 13.10.1985 по 18.11.1987; період навчання з 01.09.1981 по 16.07.1984 у Ясинувацькому міському професійно - технічному училищі № 69 за професією помічник машиніста електровоза; періоди роботи з 27.01.1988 по 17.03.1991 помічником машиніста в Локомотивному депо Ясиновата - Західне Донецької залізниці; з 18.03.1991 по 18.07.2016 працював машиністом електровоза в Локомотивному депо Ясиновата - Західне Донецької залізниці; з 19.07.2016 по 03.05.2017- машиністом у виробничому підрозділі «Ясинуватське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (як реорганізована одиниця «Локомотивного депо Яснувата - західне» державного підприємства «Донецька залізниця»; з 18.05.2017 по 17.08.2018 - помічником машиніста електровоза у виробничому підрозділі «Локомотивне депо «Основа» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця»; з 19.08.2018 по 24.11.2021 - машиністом електровоза дільниці експлуатації локомотивів у виробничому підрозділі «Локомотивне депо «Основа» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) від 25.11.2021року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "а" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням висновків суду у даній справі.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (вул. Ярославська, буд. 40,м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) сплачену суму судового збору у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя А.С. Мороко