про повернення позовної заяви
23 березня 2023 року Справа № 480/1517/23
Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Савицька Н.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень,
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області і просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління державної податкової служби у Сумській області:
- № 117988/1-13 від 08.08.2017, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 777,19 грн;
- № 117988/1-13 від 08.08.2017, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 182,18 грн;
- № 0105228-5133-1823 від 28.10.2019, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 2460,90 грн;
- № 0105229-5133-1823 від 28.10.2019, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 8722,90 грн;
- № 0105228-5133-1823 від 28.10.2019, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 2115,20 грн;
- № 0105229-5133-1823 від 28.10.2019, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 7497,60 грн.
Крім того, позивач просив поновити строк звернення до суду, мотивуючи це тим, що оскаржувані рішення отримав в листопаді 2021 року, а з 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено режим воєнного стану, у зв'язку з чим він добровільно пішов до Збройних Сил України і тому не міг своєчасно оскаржити рішення суб'єкта владних повноважень.
Ухвалою суду від 27.02.2023 позовну заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень залишено без руху та надано позивачу строк для надання суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав пропуску строку звернення до суду та наданя доказів поважності причин його пропуску.
На виконання ухвали представником позивача Кудіним О.М. подано заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду, яка мотивована тим, що до 20 листопада 2021 року у позивача не було тексту рішення суб'єкта владних повноважень, щоб з цим документом звернутись за допомогою до адвоката про надання провової допомоги. Також зазначає, що 01 грудня 2021 року позивач звернувся до адвоката Тютюнника Вячеслава Володимировича, проте адвокатом не було належним чином надано послуг, у зв'язку з чим у подальшому позивач уклав договір з іншим адвокатом - Кудіним Олександром Михайловичем.
Крім того, зазначає, що з початком повномаштабного нападу рф, позивач вступив до Добровільчого формування територіальної громади і був вимушений разом з іншими військовослужбовцями в складі частини спочатку відступати з Охтирського району, а потім наступати і весь час перебувати поза межами міста Охтирка.
Також, позивач в заяві зазначив, що до закінчення деокупації Охтирського району неможливо було знайти жодного адвоката чи іншого юриста, в м. Охтирка почали надавати правничу допомогу з жовтня 2022 року, коли відновили від пошкоджень Охтирський міськрайонний суд, а тому просить врахувати всі обставини, викладені в заяві та поновити процесуальний строк.
Вивчивши подану на виконання вказаної ухвали заяву, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та об'єктивно оцінивши їх в сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначено Кодексом адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Так, приписами частини першої ст. 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Визначаючи норму щодо строку звернення до суду із даним позовом, суд враховує висновки постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.01.2022 по справі №160/11673/20, згідно змісту якої судова палата вважає, що суд апеляційної інстанції правильно врахував висновок Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 56.18 статті 56 і 102.1 статті 102 ПК України і дійшов правильного висновку про те, що строк звернення до суду з цим позовом визначається статтею 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з цим, суд зазначає, що предметом оскарження є податкові повідомлення-рішення відповідача № 117988/1-13 від 08.08.2017, № 117988/1-13 від 08.08.2017, № 0105228-5133-1823 від 28.10.2019, № 0105229-5133-1823 від 28.10.2019, № 0105228-5133-1823 від 28.10.2019, № 0105229-5133-1823 від 28.10.2019.
Докази оскарження в адміністративному порядку цих рішень в матеріалах справи відсутні.
Вказане зумовлює висновок суду про застосування загального строку звернення, який передбачений частиною другою статті 122 КАС України (шестимісячний строк).
Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Причини ж пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними лише якщо відповідні обставини виникли об'єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими доказами. Такі висновки викладені, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі 240/12017/19 від 31.03.2021.
Постанова Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №640/25046/19 містить правовий висновок, згідно з яким причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та не залежить від волевиявлення сторони і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Окрім того, у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 20.04.2021р. у справі №807/627/16: 1) День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.; 2) Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.; 3) Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.; 4) Варто наголосити, що право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі, гарантує й стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР.; 5) Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.; 6) У пункті 36 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Європейський суд) від 04.12.1995 у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинпозивач просив поновити строк звернення до суду, мотивуючи це тим, що оскаржувані рішення отримав в листопаді 2021 року, а з 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено режим воєнного стану, у зв'язку з чим він добровільно пішов до Збройних Сил України і тому не міг своєчасно оскаржити рішення суб'єкта владних повноважень.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20.10.2022 у справі №9901/462/21 сформульовані правові позиції, у силу яких учасники справи повинні вчасно, сумлінно, в належний спосіб використовувати всі наявні в них засоби та можливості, передбачені законодавством, з метою запобігання невиправданим зволіканням під час виконання своїх процесуальних обов'язків.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що оскаржувані ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом 08.08.2017 та 28.10.2019.
Позивач у заяві про поновлення строку звернення до суду зазначає, що оскаржувані рішення отримав лише у листопаді 2021 року, а до суду з позовом про їх оскарження звернувся 21.02.2023, тобто, після спливу встановленого строку звернення до суду.
Поважність підстав пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивач у заяві обґрунтовує тим, що адвокат належним чином не виконав свої обов'язки, повномаштабним вторгненням рф на територію України, вступом до ДФТГ та перебуванням за межами міста в період окупації Охтирського району, а також тим, що до закінчення деокупації Охтирського району неможливо було знайти жодного адвоката чи іншого юриста, в м. Охтирка почали надавати правничу допомогу з жовтня 2022 року.
На підтвердження зазначених обставин, позивачем надано довідку про місце служби в складі ДФТГ, копія ордеру адвоката Тютюнника В.В., копію повноважень адвоката Тютюнника В.В. та витяг з реєстру про припинення адвокатської діяльності.
Проте, позивач не зазначає, які заходи вживалися ним у період з 25.11.2021 (час укладення договору з адвокатом) до 24.11.2022 і які обставини виникли та об'єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливили або ускладнили подання позову у цей період.
Суд зазначає, що сам факт проходження служби по контракту в ДФТГ, що зазначено в довідці від 02.03.2023, не свідчить про дійсні перешкоди для звернення до суду або за правовою допомогою до іншого адвоката.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 суд враховує, що процесуальні строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Чинне законодавство обмежує право позивача на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, визначено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків пов'язане з необхідністю досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
До того ж, суд вважає за необхідне наголосити, що при наявності об'єктивної неможливості вчасного звернення до суду із відповідним позовом, саме на позивача покладається процесуальний обов'язок навести переконливі доводи щодо існування певних обставин, які слугували перешкодою для вчасного звернення до суду із наданням належних, достатніх і достовірних доказів на підтвердження своїх доводів.
Таким чином суд зауважує, що у своїх поясненнях щодо строків звернення до адміністративного суду позивачем не викладено вмотивованих посилань на обставини, які перешкоджали йому, після отримання спірних повідомлень-рішень, звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого законодавством України, не наведено достатніх доводів щодо існування обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та не надано належних доказів на підтвердження таких доводів. А отже, підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду судом визнаються неповажними.
Додатково суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Перевірка дотримання строку звернення до суду, не є формальним ставленням суду до учасників справи. Ігнорування або неправильне застосування строків звернення до суду, призведе до порушення принципу правової визначеності, як складової верховенства права та, відповідно не забезпечення належного відправлення правосуддя.
Враховуючи викладене в сукупності, суд не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав, а також враховуючи тривалість пропуску строку звернення до суду навіть з часу, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, суд не визнає поважними вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно із ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою у зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За приписами пункту 9 частини 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, позивачем не усунено у встановлений судом строк недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, що є підставою для її повернення.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень і додані до неї документи - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя Н.В. Савицька