23.03.2023 Справа № 914/819/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р.,
розглянувши заяву про видачу судового наказу: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут»
до боржника: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ,
Встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з боржника - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за електричну енергію в розмірі 11 817,81 грн.
Дослідивши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» про видачу судового наказу, суд дійшов висновку про відмову у його видачі з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст.12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно з ч. 1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Як визначено у ст.148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 ст. 150 цього ж кодексу передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Пунктом 5 частини 2 ст.150 ГПК України визначено, що у заяві повинно бути зазначено перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 150 ГПК України, до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Згідно до ч. 7 Постанови від 14.03.2018р. № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Так, судом встановлено, що заявником не додано доказів на підтвердження факту виникнення договірних відносин щодо надання послуг з постачання електроенергії, які заявнику необхідно було долучити до заяви про видачу судового наказу. Зокрема, заявником не долучено до заяви про видачу судового наказу доказів надання (направлення) рахунку постачальником універсальної послуги та/або доказів підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Долучені до заяви копії публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та публічної комерційної пропозиції №3 не можуть свідчити про приєднання споживача до такого договору.
Також, не долучено належних доказів часткових проплат, про які зазначається заявником в поданому розрахунку заборгованості, та не зазначено періоду виникнення заборгованості (початкового сальдо на початку травня 2022 р.), що унеможливлює перевірити дійсну заборгованість і період часу, за який така виникла.
Долучені витяги із системи Клієнт банк (реєстри оплати) не стверджують тої обставини, що часткові проплати були здійснені саме по тих рахунках, які долучені до заяви про видачу судового наказу.
В даному випадку визначальним для правильного застосування норм процесуального права та можливості розгляду справи за правилами наказного провадження, яке законодавець відокремив від інших видів провадження у господарських справах, і видачі судового наказу, як особливої форми судового рішення є саме наявність укладеного між сторонами в письмовій (електронній) формі договору, а не фактичне існування договірних відносин у формі споживання боржником електричної енергії.
Таким чином, суд констатує, що заявником не долучено до заяви всіх документів, якими заявник обгрунтовує свої вимоги.
Статтею 152 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.
Відповідно до ст.153 цього ж кодексу, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, заява про видачу судового наказу не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.76-78, 86, 148, 150, 152-154, 232 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за електричну енергію в розмірі 11 817,81 грн.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.
Ухвала підлягає оскарженню в порядку і строки, передбачені ст.ст. 254-255 ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.
Суддя Король М.Р.