вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"01" лютого 2023 р. м. Київ Справа № 911/1245/22
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Філоненко Л.С., дослідивши матеріали справи
За позовом Керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації
до «Підприємства «Роман» Міжнародної Ліги Українських інвалідів-інтелектуалів «Софія»
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 151 044,29 грн.
Учасники судового процесу:
прокурор: Лінер О.М.;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Гуцол Р.І.;
Керівник Святошинської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації звернувся до Господарського Київської області з позовною заявою до «Підприємства «Роман» Міжнародної Ліги Українських інвалідів-інтелектуалів «Софія» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 151 044,29 грн.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що 02.04.2021 між Управлінням освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації та «Підприємством «Роман» Міжнародної Ліги Українських інвалідів-інтелектуалів «Софія» був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти № 279. В подальшому, між сторонами укладалися шість додаткових угод до договору. Прокурор зазначає, що додаткові угоди № 1 від 17.05.2021 та № 4 від 21.09.2021, якими сторонами вносились зміни до договору в частині ціни за одиницю товар, є такими, що укладені з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». На переконання прокурора, укладення сторонами оспорюваних додаткових угод з постійним збільшенням ціни за товар та зменшенням його кількості жодним чином не відповідає принципу максимальної економії, ефективності та порушує економічні інтереси держави. У зв'язку із цим прокурор звернувся до суду із даним позовом в інтересах держави в особі Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання Додаткової угоди № 1 від 17.05.2021 та Додаткової угоди № 4 від 21.09.2021 недійсними та стягнення 151 044,29 грн надмірно сплачених грошових коштів на підставі вказаних додаткових угод.
Ухвалою Господарського суду Київської області № 911/1245/22 від 09.08.2022 позовну заяву Керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації залишено без руху.
24.08.2022 від прокурора надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 09.08.2022.
Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В., починаючи з 15.08.2022 по 26.08.2022 перебувала у відпустці, то розгляд зазначеної позовної заяви був здійснений після виходу судді на роботу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1245/22. Надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу та прокурору - відповіді на відзив; призначено підготовче засідання у справі на 29.09.2022.
22.09.2022 від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.
29.09.2022 до канцелярії суду від прокурора було подано відповідь на відзив.
29.09.2022 в судове засідання прибули прокурор та представник відповідача та надали усні пояснення по справі; представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
29.09.2022 в судовому засіданні судом було задоволено клопотання відповідача про продовження строку для надання відзиву та було долучено відзив та відповідь на відзив до матеріалів справи. Ухвалою суду від 29.09.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 27.10.2022.
З метою повідомлення позивача про дату та час наступного судового засідання, 29.09.2022 судом складено ухвалу-повідомлення та направлено останню на електронну адресу позивача.
12.10.2022 до канцелярії суду від відповідача було подано заперечення.
18.10.2022 до канцелярії суду від відповідача було подано клопотання про долучення доказів щодо понесених витрат на правову допомогу.
27.10.2022 в судове засідання прибули усі представники та надали усні пояснення по справі.
27.10.2022 в судовому засіданні представником відповідача було підтримано заявлене ним клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке було заявлене при поданні відзиву на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначає, що звертаючись з даним позовом до суду, прокурор не обґрунтував належним чином і не довів підстави для представництва - бездіяльність компетентного органу, що завдає порушення інтересів держави; прокурор заперечував щодо усних пояснень відповідача.
В судовому засіданні 27.10.2022 представник позивача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги не підтримував; представник прокурора надав усні пояснення щодо ч. 5 ст. 55 ГПК України та зазначив, що прокурор не позбавляється права підтримувати позовні вимоги і вимагати розгляд справи по суті.
В судовому засідання 27.10.2022 представник позивача усно підтвердив відмову від статусу позивача у даній справі; суд роз'яснив представнику позивача щодо необхідності подання письмової заяви про відмову від позовних вимог та від статусу позивача у даній справі; суд повідомив сторін, що питання щодо правомірності представництва прокуратури у даній справі буде розглянуто судом в наступному судовому засіданні.
В судовому засіданні 27.10.2022 суд оголосив перерву в судовому засіданні на 10.11.2022, про що занесено до протоколу судового засідання.
10.11.2022 в судове засідання прибули представники сторін та надали усні пояснення по справі.
В судовому засіданні 10.11.2022 прокурор надав усні пояснення щодо представництва прокурора у даній справі та, посилаючись на ч. 5 ст. 55 ГПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», усно клопотав про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду; суд протокольно відхилив клопотання відповідача щодо представництва прокурора у даній справі та залишення позову без розгляду.
В судовому засіданні 10.11.2022 представник позивача надав до суду заяву про відмову від позову; прокурор надав усні пояснення щодо клопотання позивача про відмову від позову та заявив про недоцільність закриття провадження у даній справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.
В судовому засіданні 10.11.2022 суд, враховуючи приписи ч. 5 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що відмова Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від позову не є підставою для закриття провадження у справі № 911/1245/22, а прокурор не позбавлений права вимагати розгляду справи по суті.
У зв'язку із зазначеним, в судовому засіданні 10.11.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали про закриття підготовчого провадження у справі № 911/1214/22 та призначення справи до судового розгляду по суті на 08.12.2022.
08.12.2022 в судове засідання прибули прокурор та представник відповідача та надали усні пояснення по суті спору; також в судовому засіданні був присутній представник Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації - Рукавіцина Я.Ю. Ухвалою суду від 08.12.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні на 19.01.2023.
19.01.2023 на електронну адресу суду від прокурора надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
19.01.2023 в судове засідання прибули прокурор та представник відповідача та надали усні пояснення по суті спору.
19.01.2023 в судовому засіданні суд з'ясував обставини справи, дослідив наявні в матеріалах справи докази та оголосив ухвалу про відкладення судового засідання у справі № 911/1245/22 на 01.02.2023 з метою підготовки сторін до дебатів.
20.01.2023 до канцелярії суду від прокурора надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, яке 19.01.2023 надійшло на електронну адресу суду.
01.02.2023 в судове засідання прибув прокурор та представник відповідача.
01.02.2023 в судовому засіданні прокурор надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримував та просив суд позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на наступне.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, прокурор посилався на те, що 02.04.2021 між Управлінням освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації та «Підприємством «Роман» Міжнародної Ліги Українських інвалідів-інтелектуалів «Софія» був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти № 279. Під час укладення вказаного договору сторони керувалися законом України «Про публічні закупівлі». В подальшому, між сторонами укладалися шість додаткових угод до договору. Прокурор зазначає, що додаткові угоди № 1 від 17.05.2021 та № 4 від 21.09.2021, якими сторонами вносились зміни до договору в частині ціни за одиницю товар, є такими, що укладені з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». На переконання прокурора, укладення сторонами оспорюваних додаткових угод з постійним збільшенням ціни за товар та зменшенням його кількості жодним чином не відповідає принципу максимальної економії та ефективності та порушує економічні інтереси держави. Крім того, прокурор зазначає, що Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації є органом, що уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, однак останній не вживає жодних заходів щодо захисту економічних інтересів держави, порушених неправомірним використання бюджетних коштів. У зв'язку із бездіяльністю компетентного органу та порушенням інтересів держави, прокурор звернувся до суду із даним позовом в інтересах держави в особі Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання Додаткової угоди № 1 від 17.05.2021 та Додаткової угоди № 4 від 21.09.2021 недійсними та стягнення 151 044,29 грн надмірно сплачених грошових коштів, на підставі вказаних додаткових угод.
У свою чергу, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. За твердженнями відповідача, спірні додаткові угоди укладені сторонами саме у спосіб, визначений Законом України «Про публічні закупівлі», оскільки сторони одночасно збільшили ціну за одиницю товару та зменшили кількість товару з таким розрахунком, щоб ціна основного договору залишилась незмінною. Крім того відповідач зауважив, що ч. 5 ст. 41 Закону не обмежує право сторін змінити за взаємною згодою умови договору. При цьому, саме з метою приведення умов договору відповідно до положень Закону України «Про публічні закупівлі», сторонами були здійснені дії щодо зміни його умов.
Відповідач наголошує, що необхідність укладення спірних додаткових угод, у зв'язку із коливаннями ціни на товар на ринку, яке відбулось в бік збільшення, що підтверджується листами Головного управління статистики у місті Києві. Крім того, на переконання відповідача, роз'яснення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, що викладені в листі № 3304-04_69987-06 від 24.11.2020 та Додатку 1 до нього, також можуть підтверджувати факт коливання ціни товару на ринку.
Відповідач також стверджує, що прокурор звертаючись до суду із даним позовом не обґрунтував належним чином і не довів підстави для представництва Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації.
01.02.2023 в судове засідання представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
Неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).
Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.
Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Враховуючи все вищенаведене відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, а тому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
В судовому засіданні 01.02.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області
За результатами проведення Святошинською окружною прокуратурою міста Києва перевірки дотримання Управлінням освіти Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - позивач) вимог Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» під час проведення Управлінням освіти Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації процедури закупівлі продуктів харчування за державні кошти та неналежне виконання останнім обов'язків щодо захисту інтересів держави у бюджетній сфері.
Вивченням прокуратурою даних веб-порталу Уповноваженого органу з питань закупівель встановлено, що позивачем на виконання річного плану закупівель, 11.02.2021 опубліковано оголошення про проведення процедури закупівлі товарів № UA-2021-02-11-003070-b, яким передбачено закупівлю Управлінням освіти Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації товарів за кодом згідно Національного класифікатора України - «ДК 021:2015-15830000-5 Цукор і супутня продукція», на очікувану вартість закупівлі 1528991,00 грн.
За результатами проведених відкритих торгів на закупівлю товару № UA-2021-02-11-003070-b, між Управлінням освіти Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - замовник, позивач) та Підприємством «Роман» Міжнародної Ліги Українських інвалідів-інтелектуалів «Софія» (далі - постачальник, відповідач) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 279 від 02.04.2021.
Згідно п. 1.1 договору постачальник зобов'язується протягом дії договору поставляти замовникові продукцію харчової промисловості - «ДК021:2015-15830000-5-Цукор і супутня продукція (цукор-пісок з цукрових буряків)», зазначений у Специфікації (Додаток № 1 до Договору), що є невід'ємною частиною договору, а замовник - прийняти і оплатити такий товар.
Згідно п. 1.3. договору, істотні умови договору про закупівлю не повинні змінюватися після його підписання до повного виконання зобов'язань сторонами, крім випадків, передбачених чинним законодавством України, зокрема: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії; покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Відповідно до п. 1.4. договору, ціна за одиницю товару, яка зазначена в договорі, може бути підвищена не раніше 90 днів з дня укладання договору.
Відповідно до п. 4.1. договору ціна вказаного договору визначена в межах бюджетного призначення та складає 1 527 733 грн. 76 коп., без ПДВ.
Згідно з Специфікацією Договору (Додаток № 1 до договору), що є невід'ємною частиною договору, сторони домовились про постачання цукру-піску з цукрових буряків в кількості 62818 кг, за ціною 24,32 грн./кг, на загальну суму 1 527 733,76 грн. (без ПДВ).
В подальшому, 17.05.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до договору, якою сторонами погоджено: «видалити п. 1.4. договору - «ціна за одиницю товару, яка зазначена в договорі, може бути підвищена не раніше 90 днів з дня укладання»; «Сторони домовились збільшити ціну за одиницю товару, не більше ніж на 10 відсотків у зв'язку з коливанням ціни такого товару на ринку та без збільшення загальної вартості Договору», «викласти специфікацію в новій редакції - з 02.04.2021 до 14.05.2021 ціна за одиницю товару - 24,32 грн., з 17.05.2021 по 31.12.2021 ціна за одиницю - 26,50 грн.».
На переконання прокуратури, сторони, всупереч положенням ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» відповідно до якої істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, встановлених вказаною статтею, збільшили ціну закупівлі за одиницю товару, водночас зменшили загальну кількість закупівлі - з 62818 кг до 57902,882 кг цукру (- 4915,118 кг).
В подальшому між сторонами були укладені ще 5 додаткових угод (№ 2 від 08.06.2021, № 3 від 05.08.2021, № 4 від 21.09.2021, № 5 від 28.12.2021 та № 6 від 21.01.2022).
Так 08.06.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до договору, якою сторонами погоджено: «зменшити обсяги закупівлі та відповідно ціну договору на 397 523,36 грн.», «пункт 4.1. договору викласти в наступній редакції «ціна цього договору визначена в межах бюджетного призначення та складає 1 130 210,40 грн. (без ПДВ)».
Крім того, уповноваженими особами Північного офісу Держаудитслужби, відповідно до положень статей 7, 8 Закону проводився моніторинг вказаної процедури закупівлі. За результатами моніторингу складено висновок № UA-2021-02-11-003070-b від 29.07.2021, яким встановлені порушення відповідачем вимог ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Вказане порушення призвело до безпідставного підвищення ціни за одиницю товару, чим не дотримано принцип максимальної економії та ефективності. 3 огляду на встановлені порушення, законодавства у сфері публічних закупівель, керуючись ст. 2 та 5 Закону, Північний офіс Держаудитслужби зобов'язав відповідача здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень, шляхом приведення істотних умов договору відповідно до вимог законодавства.
Прокуратурою встановлено, що 05.08.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду № 3, згідно якої договір доповнено пунктом 1.4. у такій редакції «ціна за одиницю товару, яка зазначена в Договорі, може бути підвищена не раніше 90 днів з дня укладання договору». Разом з тим, як зазначає прокурор, сторонами не приведена у відповідність істотна умова договору, а саме: ціна товару за одиницю у розмірі 24,32 грн./кг.
Пізніше, 21.09.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду № 4, якою погоджено: «збільшити ціну за одиницю товару, не більше ніж на 10 відсотків у зв'язку з коливанням ціни такого товару на ринку та без збільшення загальної вартості договору», «викласти специфікацію в новій редакції - з 21.09.2021 до 31.12.2021 вартість товару за одиницю складатиме 28,79грн.».
Додатковою угодою № 5 від 28.12.2021 сторони погодили продовжити строк дії договору № 279 від 02.04.2021 на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.
Додатковою угодою № 6 від 21.01.2022 сторони відповідно до ч. 6 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» прийшли до згоди збільшити вартість договору № 279 від 02.04.2021 в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, а саме: на суму 226 042,08 грн.
Як зазначає прокурор, станом на дату звернення із даним позовом до суду, договір № 279 від 02.04.2021 виконаний в повному обсязі, що підтверджується звітом про виконання договору, який розміщено на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель 28.04.2022.
За ствердженням прокуратури, за результатами вивчення законності проведення відкритих торгів та укладенням вищезазначених додаткових угод, Святошинською окружною прокуратурою міста Києва встановлені істотні порушення Управлінням освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації Закону України «Про публічні закупівлі», що призвело до надмірного витрачання бюджетних коштів за вказаним договором.
На переконання прокуратури, коливання ціни товару на ринку при укладенні Додаткових угод № 1 від 17.05.2021 та № 4 від 21.09.2021 до договору № 279 від 02.04.2021 сторонами жодним чином не обґрунтовано та документально належним чином не підтверджено, а довідки Головного управління статистики у м. Києві про середні споживчі ціни на продукти харчування за певний місяць не свідчать про коливання ціни у бік збільшення у відповідному відсотковому відношенні на день укладення додаткових угод або направлення листів щодо обґрунтованості збільшення ціни, що вказує на порушення вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та безпідставну зміну істотних умов договору.
Таким чином, на думку прокуратури, укладення Управлінням освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації додаткових угод з постійним збільшенням ціни за товар та зменшенням кількості товарів не відповідає принципу максимальної економії та ефективності, а укладенні додаткові угоди призвели до протиправного фінансування видатків бюджету.
З огляду на встановлені порушення, Святошинською окружною прокуратурою міста Києва на адресу Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації скеровано лист № 10.58-44-1497ВИХ-22 від 10.06.2022 в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо надання інформації про вжиті заходи, в тому числі цивільно-правового характеру, спрямовані на стягнення з Підприємства «Роман» Міжнародної Ліги Українських інвалідів-інтелектуалів «Софія» надмірно сплачених грошових коштів в сумі 146 906,15 грн, а у разі невжиття таких заходів - повідомити про причини. Листом прокуратурою повідомлено позивача, що у разі невжиття останнім дієвих заходів щодо захисту майнових інтересів, окружна прокуратура самостійно вживатиме заходів прокурорського реагування, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та звертатиметься з позовною заявою в інтересах держави в особі Управління освіти до суду (копія листа наявна в матеріалах справи).
Зі змісту відповіді Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації № 107-37-637 від 16.06.2022 вбачається, що, на переконання позивача, збільшення ціни за одиницю товару відбувалось відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та не перевищувало збільшення ціни такого товару на ринку згідно даних Головного управління статистики міста Києва, наданих на момент укладення договору та відповідних додаткових угод (копія листа наявна в матеріалах справи). Таким чином, Управління освіти не здійснило заходи цивільно-правового характеру щодо захисту майнових інтересів, та не вбачало порушень вимог законодавства та надмірних витрат бюджету.
Враховуючи вищенаведену відповідь Управління освіти, листом вих. № 10.58-44-2181ВИХ-22 від 18.07.2022 керівник Святошинської окружної прокурори міста Києва повідомив Управління освіти, в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», про звернення до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 151 044,29 грн.
Звертаючись до суду із даною позовною заявою, прокурор посилається на те, що Управління освіти Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України, є органом - розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету та зобов'язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.
В даному випадку, за ствердженням прокуратури, порушення інтересів держави полягає в тому, що укладені додаткові угоди призвели до безпідставної зміни істотних умов договору після його укладення та зростання ціни за одиницю товару, покладення на бюджетну установу економічно невигідних зобов'язань щодо необґрунтованого витрачання бюджетних коштів. Наведене вказує на порушення економічних інтересів держави, а саме перерахування на підставі оскаржуваних угод бюджетних коштів у надмірному розмірі, чим завдано шкоду державним інтересам.
Враховуючи, що укладення неправомірних оспорюваних додаткових угод призвело до зайвих виплат із місцевого бюджету коштів територіальної громади, шкода у зв'язку з їх укладенням завдана інтересам територіальної громади, захист яких, відповідно до законодавства, має здійснювати Управлінням освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації. При цьому Управлінням освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, як органом, що уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не вживаються заходи щодо захисту економічних інтересів держави, порушених неправомірним використанням бюджетних коштів.
Таким чином, як зазначає прокуратура, нездійснення захисту інтересів держави у даному випадку виявляється в усвідомленій пасивній поведінці - бездіяльності Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, що стало підставою для звернення Святошинською окружною прокуратурою міста Києва в інтересах держави в особі Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації до суду із даним позовом до Підприємства «Роман» Міжнародної Ліги Українських інвалідів-інтелектуалів «Софія» про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 151 044,29 грн надмірно сплачених грошових коштів.
Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У відповідності до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рн/99, інтереси держави є оціночним поняттям, тому прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації.
Обґрунтовуючи звернення в інтересах Управління освіти Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації прокурор зауважив, що згідно Положення про Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, затвердженого розпорядженням Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації № 497 від 31.07.2020, Управління освіти є структурним підрозділом Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, яке утворюється головою Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, входить до її складу та забезпечує виконання покладених на нього завдань в межах Святошинського районну міста Києва.
Відповідно до пп. 6, 8 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується на принципах ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів та на принципі цільового використання бюджетних коштів бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.
Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Відповідно до п. 4 ст. 20 Бюджетного кодексу України відповідальний виконавець бюджетних програм у процесі їх виконання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 26 Бюджетного кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 26 вказаного Кодексу, розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.
Положеннями статті 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема бюджету, фінансів та обліку.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за збереженням і раціональним використанням державного майна, станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням державних контрактів і зобов'язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням коди, заподіяної державі.
Згідно з п. 5 ч. ст. 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» замовниками, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, є юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів.
Відповідно до Положення про Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, затвердженого розпорядженням Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації № 497 від 31.07.2020 (далі - Положення) Управління освіти є структурним підрозділом Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, яке утворюється головою Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, ходить до її складу і забезпечує виконання покладених на нього завдань у межах Святошинського району міста Києва.
Відповідно до п. 5.1 Положення, основним завданням Управління освіти є забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти, наукової, інноваційної діяльності, трансферу технологій та інтелектуальної власності в Святошинському районі міста Києва.
Згідно з пп. 6.31, 6.53 Положення, Управління освіти, відповідно до покладених на нього завдань, координує організацію харчування у підпорядкованих Управлінню закладах освіти за рахунок бюджету та залучених коштів, а також забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів.
Пунктами 9, 10.7 Положення визначено, що Управління очолює начальник, який розпоряджається коштами в межах затвердженого в установленому порядку кошторису Управління, несе персональну відповідальність за їх цільове використання.
Управління утримується за рахунок коштів бюджету міста Києва (п. 16 Положення).
Відповідно до п. 19 Положення, Управління є неприбутковою юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в Головному управлінні Державної казначейської служби України у місті Києві, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням, власні бланки та інші реквізити.
Отже, Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації є стороною спірних додаткових угод, юридичною особою, яка наділена повноваженнями від свого імені мати права та нести обов'язки та є розпорядником бюджетних коштів, яка здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів відповідно до законодавства України.
Зважаючи на викладене, суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого, зокрема належить вжиття заходів реагування на виявлені порушення є Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації.
Так, відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України, на органи прокуратури покладено обов'язок представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до положень ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Виходячи із змісту рішення Конституційного суду України у справі №3-рп/99 від 08.04.1999, прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. При цьому, інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Так, Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття інтереси держави, визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
З врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Крім того, Європейський Суд з прав людини звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (неофіційний переклад): сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.
Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Нездійснення захисту проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.
Отже, звертаючись до суду з позовною заявою, прокурор, по-перше, реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави в суді. При цьому прокурор є особливим суб'єктом господарського процесу і його участь у господарському судочинстві викликана необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у випадках, передбачених законом (ст. 131-1 Конституції України, ст. 53 ГПК України, ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру»). По-друге, з викладеного вбачається, що органами, уповноваженим на захист цих інтересів держави у зв'язку з виявленим порушенням, не вжито жодних заходів, спрямованих на усунення наслідків правопорушення та стягнення спричинених збитків із відповідача.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Вирішуючи питання щодо можливості здійснення прокурором захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, а також наявності у прокурора правових підстав для звернення із цим позовом та визначення ним у якості позивача саме Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Великою Палатою Верховного Суду зауважено, що відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Як вбачається з матеріалів справи, Святошинською окружною прокуратурою міста Києва на адресу Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації скеровано лист № 10.58-44-1497ВИХ-22 від 10.06.2022 в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо надання інформації про вжиті заходи, в тому числі цивільно-правового характеру, спрямовані на стягнення з Підприємства «Роман» Міжнародної Ліги Українських інвалідів-інтелектуалів «Софія» надмірно сплачених грошових коштів в сумі 146 906,15 грн, а у разі невжиття таких заходів - повідомити про причини. Листом прокуратурою повідомлено позивача, що у разі невжиття останнім дієвих заходів щодо захисту майнових інтересів, окружна прокуратура самостійно вживатиме заходів прокурорського реагування, передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» та звертатиметься з позовною заявою в інтересах держави в особі Управління освіти до суду (копія листа наявна в матеріалах справи).
У відповідь на вказаний лист прокуратури, Управління освіти направило на адресу прокуратури лист № 107-37-637 від 16.06.2022 зі змісту якого вбачається, що, на переконання позивача, збільшення ціни за одиницю товару відбувалось відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та не перевищувало збільшення ціни такого товару на ринку згідно даних Головного управління статистики міста Києва, наданих на момент укладення договору та відповідних додаткових угод (копія листа наявна в матеріалах справи).
Таким чином, зі змісту листа № 107-37-637 від 16.06.2022 вбачається, що Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації не здійснило заходи цивільно-правового характеру щодо захисту майнових інтересів, та не вбачало порушень вимог законодавства та надмірних витрат бюджету.
Враховуючи вищенаведену відповідь Управління освіти, листом вих. № 10.58-44-2181ВИХ-22 від 18.07.2022 керівник Святошинської окружної прокурори міста Києва повідомив Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», про звернення до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 151 044,29 грн.
Таким чином, як зазначає прокуратура, нездійснення захисту інтересів держави у даному випадку виявляється в усвідомленій пасивній поведінці - бездіяльності Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, що стало підставою для звернення Святошинською окружною прокуратурою міста Києва в інтересах держави в особі Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації до суду із даним позовом до Підприємства «Роман» Міжнародної Ліги Українських інвалідів-інтелектуалів «Софія» про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 151 044,29 грн надмірно сплачених грошових коштів.
01.08.2022 Керівник Святошинської окружної прокуратури міста Києва звернувся до Господарського суду Київської області із позовною заявою № 10.58-44-2342ВИХ-22 від 28.07.2022 (вх. № суду 1083/22) в інтересах держави в особі Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації.
В судових засіданнях 27.10.2022 та 10.11.2022 представник позивача - Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, в особі якого був поданий позов прокуратурою, зазначав, що Управління освіти не вбачає наявності будь-яких порушень законодавства під час укладення спірних додаткових угод, у зв'язку із цим 10.11.2022 подав до суду заяву про відмову від позову.
Враховуючи позицію Управління освіти щодо відсутності будь-яких порушень під час укладення спірних додаткових угод, наявність у останнього повноважень щодо здійснення захисту інтересів держави у сфері розпорядження бюджетними коштами, а також враховуючи факт не здійснення Управлінням освіти будь-яких дій, спрямованих на виявлення та усунення порушень законодавства про публічні закупівлі під час укладення спірних додаткових угод, та враховуючи, що фінансування державної закупівлі здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, і у даному випадку звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання правомірності використання бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюється фінансування закладів освіти територіальної громади, виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ, то укладення додаткових угод з порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому суд приходить до висновку, що захист такого інтересу відповідає функціям прокурора, і прокурором правильно обрано орган у якості позивача.
Суд зазначає, що у даному випадку прокурор не виступає у якості альтернативного суб'єкта звернення до суду, оскільки Управління освіти Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації хоча і наділене повноваженнями на здійснення відповідних функції та може захистити інтереси держави, але жодних заходів щодо захисту економічних інтересів держави, порушених неправомірним використанням бюджетних коштів не вживалось.
Враховуючи зазначене, підставою для звернення прокурором до суду із даною позовною заявою є нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави, яке полягає не лише у порушенні законодавства про публічні закупівлі, але і в тому, що такі порушення призвели до фактичних втрат бюджетних коштів на суму 151 044,29 грн, що засвідчує нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів та становить порушення економічних інтересів держави.
Вищенаведеним спростовуються твердження відповідача, що прокурор, звертаючись до суду із даним позовом, не обґрунтував належним чином і не довів підстави для представництва - бездіяльність Управління освіти Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, як компетентного органу, що завдало порушенню інтересів держави.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.01.2019 у справі № 904/3953/17 підставою для представництва прокуратурою інтересів держави в суді є неналежний захист інтересів держави уповноваженим органом, який, в тому числі, полягає в тривалому невжитті останнім заходів позовного характеру щодо забезпечення надходження до бюджету грошових коштів.
Абзацом 2 частини 5 статті 53 ГПК України унормовано, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у прокурора наявні достатні підстави для представництва інтересів держави в особі Управління освіти Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, а вимоги Закону України «Про прокуратуру» та Господарського процесуального кодексу України, при зверненні з позовом до суду прокурором дотримані. Враховуючи заяву позивача - Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про відмову від позовних вимог, заявлених в судовому засіданні 10.11.2022 і така відмова була прийнята судом, суд, керуючись ч. 5 т. 55 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що відмова Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від позову не є підставою для закриття провадження у справі № 911/1245/22, а прокурор не позбавлений права вимагати розгляду справи по суті. Прокуратура підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила суд розглядати справу по суті.
З матеріалів справи вбачається, що 11.02.2021 Управлінням освіти Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, на виконання річного плану закупівлі, на веб-порталі «Рrozorro» оприлюднене оголошення № UA-2021-02-11-003070-b про проведення відкритих торгів, яким передбачено закупівлю Управлінням освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації товарів за кодом згідно Національного класифікатора України - «ДК 021:2015:15830000-5 Цукор і супутня продукція (цукор-пісок з цукрових буряків)», на очікувану вартість закупівлі 1 528 991,00 грн.
11.02.2021 протоколом засідання тендерного комітету Управління освіти № 105 затверджена документація про проведення відкритих торгів на закупівлю товару (копія тендерної документації наявна в матеріалах справи).
18.03.2021 відбулось розкриття пропозицій та згідно з реєстром отриманих тендерних пропозицій вбачається, що участь в процедурі закупівлі взяли два учасники: ТОВ «ГРАНАТ» (код ЄДРПОУ 21620913) з ціновою пропозицією - 1 520 195,60 грн та Підприємство «Роман» Міжнародної Ліги Українських інвалідів-інтелектуалів «Софія» (код ЄДРПОУ 30636739) з ціновою пропозицією в сумі 1 527 733,76 грн.
22.03.2021 протоколом засідання тендерного комітету Управління освіти № 317 визначено переможця - Підприємство «Роман» Міжнародної Ліги Українських інвалідів-інтелектуалів «Софія» та оприлюднене повідомлення про намір укласти договір про закупівлю з останнім.
02.04.2021 між Управлінням освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - замовник, позивач) та «Підприємством «Роман» Міжнародної Ліги Українських інвалідів-інтелектуалів «Софія» (далі - постачальник, відповідач) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 279 (далі - договір) за умовами п. 1.1 якого сторони узгодили, що постачальник зобов'язується протягом дії договору поставляти замовникові продукцію харчової промисловості - «ДК 021-2015-15830000-5-Цукор і супутня продукція (цукор-пісок з цукрових буряків)», зазначений у специфікації (Додаток 1 до договору), що є невід'ємною частиною договору, а замовник - прийняти і оплатити такий товар.
Відповідно до п. 1.2 договору, обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.
Умовами п. 1.3 вказаного правочину сторони узгодили, що істотні умови договору про закупівлю не повинні змінюватися після його підписання до повного виконання зобов'язань сторонами, крім випадків, передбачених чинним законодавством України, а саме: - зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; - збільшення піни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії; - покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; - продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; - погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку; - зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування; - зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
Відповідно до п. 1.4 договору, ціна за одиницю товару, яка зазначена в договорі, може бути підвищена не раніше 90 днів з дня укладання договору.
За умовами пп. 2.1-2.2 договору, строк поставки товару за цим договором - до 31.12.2021 року. Строки поставки товару можуть бути змінені за згодою сторін (з оформленням додаткової угоди) у разі: - письмового погодження замовника на дострокову поставку товару; - виникнення обставин непереборної сили; - виникнення інших обставин, що можуть вплинути на строки поставки товару.
Згідно з п. 4.1 договору, ціна цього договору визначена в межах бюджетного призначення та складає 1 527 733 грн. 76 коп. (один мільйон п'ятсот двадцять сім тисяч сімсот тридцять три гривні 76 копійок), без ПДВ.
Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін та в порядку, встановленому чинним законодавством України (п. 4.2 договору).
За умовами пп. 6.3-6.4 договору, перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття представником замовника партії товарів. Доказом прийняття партії товарів є накладна оформлена належним чином та підписана уповноваженими особами.
Відповідно до п. 11.1 договору, цей договір набуває чинності з дати укладання і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині розрахунків - до повного виконання їх сторонами.
Згідно з п. 12.3 договору, цей договір може бути змінено та доповнено за згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Усі зміни і доповнення до договору мають юридичну силу і є невід'ємною частиною договору, якщо вони складені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені їх печатками.
Згідно з п. 13.1 договору, невід'ємними частинами цього договору є: Додаток 1 - специфікація, Додаток 2 - дислокація дошкільних навчальних закладів (ясел-садків) та навчально-виховних комплексів Святошинського району міста Києва; Додаток 3 - інформація про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики товару.
Відповідно до змісту Специфікації, що є Додатком № 1 до договору, найменування товару - цукор-пісок з цукрових буряків; кількість - 62 818 кг; ціна за одиницю грн без ПДВ - 24,32 грн; загальна вартість грн без ПДВ - 1 527 733,76 грн.
Судом встановлено що протягом дії договору між позивачем та відповідачем було укладено 6 додаткових угод.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до позивача з листом № 27 від 13.05.2021, в якому, з посиланням на коливання цін на ринку та керуючись ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», просив підвищити ціну на цукор до ціни 26,51 грн за кг без ПДВ відповідно до умов договору № 279 від 02.04.2021. З метою обґрунтування зазначеного підвищення цін, відповідачем до листа було надано інформацію Головного управління статистики у місті Києві про середні споживчі ціни на продукти харчування по місту Києву у квітні 2021 року (копія листа та інформація про середні споживчі ціни наявні в матеріалах справи).
Враховуючи вказаний лист відповідача, 17.05.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до договору, за змістом п. 1 якої керуючись п. 12.3 договору № 279 від 02.04.2021 року сторони домовились внести наступні зміни: видалити п. 1.4 договору.
Керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та пунктом 1.3 договору сторони домовились збільшити ціну за одиницю товару, не більше ніж на 10 відсотків у зв'язку із коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору (п. 2 Додаткової угоди № 1).
Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 1, у зв'язку із застосуванням п. 1 цієї додаткової угоди сторони домовились викласти додаток № 1 «Специфікація» до договору № 279 від 02.04.2021 року про закупівлю «ДК 021-2015-15830000-5-Цукор і супутня продукція (цукор-пісок з цукрових буряків») виклавши його наступні пункти у такі редакції: - з 02.04.2021 до 14.05.2021 - цукор-пісок з цукрових буряків кількістю 3070 кг, ціна за одиницю грн без ПДВ 24,32 грн, загальною вартістю 74 662,40 грн; - з 17.05.2021 до 31.12.2021 - цукор-пісок з цукрових буряків кількістю 54832,882 кг, ціна за одиницю грн без ПДВ 26,50 грн, загальною вартістю 1 453 071,76 грн. Всього без ПДВ 1 527 733,76 грн.
Ціна договору складає 1 527 733,76 грн без ПДВ. Усі інші умови договору залишені без змін. Вказана угода підписана та скріплена печатками сторін без будь-яких зауважень та заперечень та є невід'ємною частиною договору (копія наявна в матеріалах справи).
В подальшому, 08.06.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до договору, за змістом п. 1 якої сторони домовились зменшити обсяги закупівлі та відповідно ціну договору на 397 523,36 грн. Специфікацію (Додаток № 1 до договору) викласти у новій редакції, що додається.
Пункт 4.1 договору викласти в наступній редакції: «Ціна цього договору визначена в межах бюджетного призначення та складає 1 130 210,40 грн без ПДВ» (п. 2 Додаткової угоди № 2).
Відповідно до змісту Специфікації (у редакції Додаткової угоди № 2) з 02.04.2021 до 14.05.2021 - цукор-пісок з цукрових буряків кількістю 3070 кг, ціна за одиницю грн без ПДВ 24,32 грн, загальною вартістю 74 662,40 грн; з 17.05.2021 до 31.12.2021 - цукор-пісок з цукрових буряків кількістю 39832 кг, ціна за одиницю грн без ПДВ 26,50 грн, загальною вартістю 1 055 548,00 грн. Всього без ПДВ 1 130 210,40 грн.
Усі інші умови договору залишені без змін. Вказана угода підписана та скріплена печатками сторін без будь-яких зауважень та заперечень та є невід'ємною частиною договору (копія наявна в матеріалах справи).
З матеріалів справи вбачається, що уповноваженими особами Північного офісу Державної аудиторської служби України відповідно до вимог статей 7, 8 Закону України «Про публічні закупівлі» проведений моніторинг процедури закупівлі, за результатами якої був складений висновок № UA-2021-02-11-003070-b від 29.07.2021 (копія висновку наявна в матеріалах справи).
Вказаним висновком встановлені порушення замовником вимог ч. 5 ст. 41, п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема, вказано, що Додатковою угодою № 1 від 17.05.2021 замовником було видалено п. 1.4 Договору № 279 від 02.04.2021, який регулює зміну за одиницю товару, чим порушено істотні умови договору про закупівлю, які не повинні змінюватись після підписання та до повного виконання зобов'язань сторонами. Вказане порушення призвело до безпідставного підвищення ціни за одиницю товару, чим недотримано принцип максимальної економії та ефективності. З огляду на встановлені порушення законодавства у сфері публічних закупівель та керуючись ст. 2, 5 Закону, Північним офісом Державної аудиторської служби України зобов'язано замовника (позивача) здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень шляхом приведення істотних умов договору відповідно до вимог законодавства.
Судом встановлено, що 05.08.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду № 3 до договору, за змістом п. 1 якої домовились, керуючись п. 3 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та пунктом 1.3 договору, внести зміни до договору № 279 від 02.04.2021 та доповнити його пунктом 1.4 у такій редакції: « 1.4. Ціна за одиницю товару, яка зазначена в договорі, може бути підвищена не раніше 90 днів з дня укладення договору.». Усі інші умови договору залишені без змін. Вказана угода підписана та скріплена печатками сторін без будь-яких зауважень та заперечень та є невід'ємною частиною договору (копія наявна в матеріалах справи).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до позивача з листом № 48 від 16.09.2021, в якому, з посиланням на коливання цін на ринку та керуючись ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», просив підвищити ціну на цукор-пісок з цукрових буряків на 8,6 % до ціни 28,77 грн за кг без ПДВ відповідно до умов договору № 279 від 02.04.2021. З метою обґрунтування зазначеного підвищення цін, відповідачем до листа було надано інформацію Головного управління статистики у місті Києві про середні споживчі ціни на продукти харчування по місту Києву у серпні 2021 року (копія листа та інформація середні споживчі ціни наявні в матеріалах справи).
Враховуючи вищезазначений лист відповідача, 21.09.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду № 4 до договору, за змістом п. 1 якої сторони, керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п. 1.3 договору домовились збільшити ціну за одиницю товару, не більше ніж на 10 відсотків у зв'язку із коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору.
У зв'язку із застосуванням п. 1 цієї Додаткової угоди сторони домовились викласти Додаток 1 «Специфікація» до Договору № 279 від 02.04.2021 року про закупівлю (п. 2 Додаткової угоди № 4): - з 02.04.2021 до 14.05.2021 - цукор-пісок з цукрових буряків кількістю 3070 кг, ціна за одиницю грн без ПДВ 24,32 грн, загальною вартістю 74 662,40 грн; - з 17.05.2021 до 21.09.2021 - цукор-пісок з цукрових буряків кількістю 21825 кг, ціна за одиницю грн без ПДВ 26,50 грн, загальною вартістю 578 362,50 грн; - з 21.09.2021 до 31.12.2021 - цукор-пісок з цукрових буряків кількістю 16574,696 кг, ціна за одиницю грн без ПДВ 28,79 грн, загальною вартістю 477 185,50 грн. Всього без ПДВ 1 130 210,40 грн.
Ціна договору складає 1 130 210,40 грн без ПДВ. Усі інші умови договору залишені без змін. Вказана угода підписана та скріплена печатками сторін без будь-яких зауважень та заперечень та є невід'ємною частиною договору (копія наявна в матеріалах справи).
Надалі, 18.12.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду № 5 до договору, за змістом п. 1 якої замовник та учасник, керуючись нормами ЗУ «Про публічні закупівлі» прийшли до згоди продовжити строк дії договору № 279 від 02.04.2021 на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків від суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.
Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 5, пункт 11.1 договору № 279 від 02.04.2021 року викласти у новій редакції: « 11.1. Цей договір діє до 21 березня 2022 року». Усі інші умови договору залишені без змін. Вказана угода підписана та скріплена печатками сторін без будь-яких зауважень та заперечень та є невід'ємною частиною договору (копія наявна в матеріалах справи).
В подальшому, 21.01.2022 між сторонами укладено Додаткову угоду № 6 до договору, за змістом п. 1 якої відповідно до ч. 6 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» прийшли до згоди збільшити вартість Договору № 279 від 02.04.2021 року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків від суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, а саме: на суму 226 042,08 грн без ПДВ. Усі інші умови договору залишені без змін. Вказана угода підписана та скріплена печатками сторін без будь-яких зауважень та заперечень та є невід'ємною частиною договору (копія наявна в матеріалах справи).
Як зазначає прокурор, відповідач, протягом дії та на виконання договору та додаткових угод до нього, поставив позивачу товар - цукор в обсязі 47 482,94 кг на загальну суму 1 232 382,99 грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.
У свою чергу позивач повністю розрахувався з відповідачем за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями, що наявні в матеріалах справи. При цьому судом встановлено, що Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації розрахувалось за цукор з цукрових буряків, що поставлені за видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи, за цінами, визначеними умовами договору та додатковими угодами № 1 та № 4.
Відповідно до Звіту про виконання договору, що розміщений на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель 28.04.2022, станом на дату звернення прокурором до суду із даним позовом, договір № 279 від 02.04.2021 виконаний в повному обсязі (копія звіту наявна в матеріалах справи).
Звертаючись до суду із даним позовом, прокурор посилається на порушення вимог ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки укладення сторонами додаткових угод (додаткової угоди № 1 від 17.05.2021 та № 4 від 21.09.2021) з постійним збільшенням ціни за товар та зменшенням його кількості жодним чином не відповідає принципу максимальної економії та ефективності, а отже укладені Додаткові угоди № 1 від 17.05.2021 та № 4 від 21.09.2021 підлягають визнанню недійсним, як такі, що укладені з порушенням вимог чинного законодавства, а сума надмірно сплачених грошових коштів на суму 151 044,29 грн підлягає стягненню з відповідача.
У свою чергу відповідач, заперечуючи проти заявлених прокурором позовних вимог посилається те, що спірні додаткові угоди укладені сторонами саме у спосіб, визначений Законом України «Про публічні закупівлі», одночасно збільшили ціну за одиницю товару та зменшили кількість товару з таким розрахунком, щоб ціна основного договору залишилась незмінною. Крім того відповідач зауважив, що ч. 5 ст. 41 Закону не обмежує право сторін змінити за взаємною згодою умови договору. При цьому, саме з метою приведення умов договору у відповідність із Законом України «Про публічні закупівлі», сторонами були здійснені дії щодо зміни його умов.
Відповідач наголошує, що необхідність укладення спірних додаткових угод, у зв'язку із коливаннями ціни на товар на ринку, яке відбулось в бік збільшення, підтверджується листами Головного управління статистики у місті Києві. Крім того, на переконання відповідача, роз'яснення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, що викладені в листі № 3304-04_69987-06 від 24.11.2020 та Додатку 1 до нього, також можуть підтверджувати факт коливання ціни товару на ринку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Як вбачається з матеріалів справи, договір про закупівлю товарів за державні кошти № 279 від 02.04.2021 був укладений між Управлінням освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації та «Підприємством «Роман» Міжнародної Ліги Українських інвалідів-інтелектуалів «Софія» в порядку процедури публічних закупівель у формі відкритих торгів.
Частинами 2, 3, 4 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Отже, з аналізу положень статті 180 Господарського кодексу України вбачається, що ціна в договорі відноситься до істотних умов договору.
Враховуючи, що основною умовою проведення тендеру № UA-2021-02-11-003070-b щодо закупівлі товару за державні кошти на очікувану вартість закупівлі 1 528 991,00 грн була ціна за одиницю товару, то суд дійшов висновку, що ціна за одиницю товару є істотною умовою договору.
Заперечення відповідача, що ціна за одиницю товару не є істотною умовою договору судом досліджені та не приймаються, оскільки дані твердження суперечать законодавству України.
Вказаним договором № 279 від 02.04.2021 сторонами узгоджено таку істотну умову договору як ціну за одиницю товару - 24,32 грн/кг.
При цьому оскаржуваними Додатковими угодами № 1 від 17.05.2021 та № 4 від 21.09.2021 були внесені зміни до істотних умов договору та збільшено ціну за одиницю товару спочатку до 26,50 грн за кілограм, а в подальшому - 28,79 грн за кілограм.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України «Про публічні закупівлі».
Відповідно до п. 6 ч. 1 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції чинній на час укладення договору), договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Положеннями ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурор звернувся до суду із даним позовом про визнання Додаткової угоди № 1 від 17.05.2021 та Додаткової угоди № 4 від 21.09.2021 недійсними з посиланням на порушення вимог ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України одна із сторін договору або інша заінтересована особа вправі заперечити його дійсність, якщо недійсність правочину прямо не встановлена.
Пунктом 2.1. Постанови № 11 від 29.05.2013 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
За приписами ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
За змістом Постанови № 9 від 06.11.2009 р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів
Звертаючись до суду із даним позовом, прокурор зазначає, що довідки Головного управління статистики у м. Києві про середні споживчі ціни на продукти харчування за певний місяць не є доказом коливання ціни товару у бік збільшення у відповідному відсотковому співвідношенні на день укладення спірних додаткових угод. Таким чином, на переконання прокурора, укладення сторонами додаткових угод з постійним збільшенням ціни за товар та зменшенням його кількості жодним чином не відповідає принципу максимальної економії та ефективності та свідчить про порушення вимог ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про публічні закупівлі» тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов'язковим зазначенням порядку змін його умов.
За приписами ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, що була чинна протягом існування договірних відносин), умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на момент укладення договору та додаткової угоди № 1 від 17.05.2021) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на момент укладення додаткової угода № 4 від 21.09.2021) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;
Отже, Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема, за п. 2 ч. 5 наведеної норми у випадку коливання цін на ринку товару, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.
З матеріалів справи вбачається, що істотна умова договору - ціна за одиницю товару, яка була визначена за результатами процедури закупівлі, була змінена спочатку Додатковою угодою № 1 від 17.05.2021 - з 24,32 грн за кг до 26,50 грн за кг (через 45 днів після укладення договору на 8,96 %), а в подальшому Додатковою угодою № 4 від 21.09.2021 - з 26,50 грн за кг до 28,79 грн за кг (через 127 днів з дня укладення Додаткової угоди № 1 на 8,64 %).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» зміна істотних умов договору можлива у разі збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
При цьому п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» прямо передбачає коливання цін на ринку щодо відповідного товару обов'язковою умовою для збільшення ціни договору про закупівлю.
Законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін. Передбачена ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Тому документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним.
Системний аналіз положень ч. 1 ст. 525, ст. 526, ч. 1 ст. 651 ЦК України та положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
Аналогічні правові висновки наведені в постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22.
Метою закріплення на законодавчому рівні можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися, виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Крім того, внесення змін до істотних умов договору про закупівлю, зокрема щодо збільшення ціни, повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.
Суд звертає увагу на те, що постачальник (у даному випадку відповідач) має довести не лише підвищення ціни на певний товар на відповідному ринку, але й обґрунтувати для замовника пропозиції щодо підвищення ціни, визначеної у договорі, а також обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за запропонованою замовнику ціною, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 та від 25.11.2021 у справі № 927/563/20.
Як було встановлено судом раніше, відповідач звертався до позивача з листом № 27 від 13.05.2021 в якому, з посиланням на коливання цін на ринку та керуючись ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», просив підвищити ціну на цукор до ціни 26,51 грн за кг без ПДВ. З метою обґрунтування зазначеного підвищення цін, відповідачем до листа було надано інформацію Головного управління статистики у місті Києві про середні споживчі ціни на продукти харчування по місту Києву у квітні 2021 року.
Також позивач звертався до позивача з листом № 48 від 16.09.2021 в якому, з посиланням на коливання цін на ринку та керуючись ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», просив підвищити ціну на цукор-пісок з цукрових буряків на 8,6% до ціни 28,77 грн за кг без ПДВ відповідно до умов договору № 279 від 02.04.2021. З метою обґрунтування зазначеного підвищення цін, відповідачем до листа було надано інформацію Головного управління статистики у місті Києві про середні споживчі ціни на продукти харчування по місту Києву у серпні 2021 року.
Дослідивши листи Головного управління статистики у м. Києві № 12.4-06/1615-21 від 12.05.2021 та № 12.4-06/3033-21 від 13.09.2021, додатками до яких є інформація про середні споживчі ціни на продукти харчування по місту Києву у квітні 2021 року та серпні 2021 року відповідно, судом встановлено що у вказаних інформаційних довідках зазначені середні ціни за один кілограм цукру.
При цьому суд зазначає, що вказані інформаційні довідки не місять відомостей саме щодо коливання ціни на цукор-пісок з цукрових буряків станом на момент укладення оспорюваних додаткових угод, що суперечить положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Водночас зі змісту листів Головного управління статистики у м. Києві вбачається, що останні містять застереження, що наведені середні ціни є первинною базою для розрахунків індексів споживчих цін і відповідно до мети спостереження не призначені для інших цілей, зокрема, для оцінки тендерних пропозицій та визначення переможців під час проведення торгів згідно з процедурами, встановленими Законом України «Про публічні закупівлі».
Суд зазначає, що як у листах № 27 від 13.05.2021 та № 48 від 16.09.2021, так і в заявах по суті спору, «Підприємством «Роман» Міжнародної Ліги Українських інвалідів-інтелектуалів «Софія» не обґрунтовано, чому невнесення змін до договору в частині збільшення ціни на цукор-пісок з цукрових буряків за період з 17.05.2021 по 31.12.2021 було б очевидно невигідним та збитковим для відповідача.
Крім того, на підтвердження факту коливання ціни товару на ринку, відповідач посилається на роз'яснення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України «Щодо укладення, виконання, зміни та розірвання договору про закупівлю», що містяться у листі вих. № 3304-04/69987-06 від 24.11.2020.
Наразі господарський суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача, що право тлумачити норму права є виключним правом суду. Роз'яснення державних органів (листи, рекомендації) не є нормою права і не мають юридичного значення.
Як було встановлено судом раніше та підтверджується матеріалами справи, між Управлінням освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації та «Підприємством «Роман» Міжнародної Ліги Українських інвалідів-інтелектуалів «Софія» були укладені додаткові угоди № 1 від 17.05.2021, якою змінено ціну за одиницю товару з 24,32 грн за кг до 26,50 грн за кг (збільшено ціну за одиницю на 8,96%), а в подальшому Додатковою угодою № 4 від 21.09.2021 ціна була змінена з 26,50 грн за кг до 28,79 грн за кг (збільшено ціну за одиницю товару на 8,64%).
Таким чином, сторонами, шляхом укладення спірних додаткових угод, було збільшено вартість одного кілограму цукру на 17,6 % (з ціни 24,32 грн за кілограм до 28,79 грн за кілограм), при цьому обсяги поставки зменшилися з 62818 кг до 47482,94 кг (-15355,06 кг), тобто обсяг поставки зменшився на 24,41 %.
Наразі господарський суд зазначає, що будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.
Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбудеться після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі про закупівлю.
У даній справі Управління освіти, яке мало беззаперечне право на отримання цукру-піску з цукрових буряків для закладів освіти за визначеною ціною та у кількості визначеній в укладеному сторонами договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції відповідача про збільшення ціни, підписало додаткові угоди № 1 та № 4, внаслідок чого ціна за кілограм цукру-піску збільшилася на 17,6% (з ціни 24,32 грн за кілограм до 28,79 грн за кілограм), а обсяг поставки істотно зменшився на 24,41 %, у зв'язку із чим заклади освіти Святошинського району міста Києва недоотримали 15 335,06 кг цукру.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що спірні додаткові угоди № 1 від 17.05.2021 та № 4 від 21.09.2021 до договору є такими, що суперечать пункту 2 частини 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, встановлених ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», а відтак, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання їх недійсними відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
При цьому суд зазначає, що заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені прокурором, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених прокурором не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсними Додаткової угоди № 1 від 14.05.2021 та Додаткової угоди № 4 від 21.09.2021 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 279 від 02.04.2021, укладеного між Управлінням освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації та Підприємством «Роман» Міжнародної Ліги Українських інвалідів-інтелектуалів «Софія», підлягають задоволенню повністю.
Щодо вимоги прокурора про стягнення з Підприємства «Роман» Міжнародної Ліги Українських інвалідів-інтелектуалів «Софія» надмірно сплачених коштів в сумі 151 044,29 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
В разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За приписами частини статті 712 Цивільного кодексу України до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У статті 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється в договорі купівлі-продажу в відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Отже, обов'язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений позивачу, врегульований нормами глави 54 ЦК України «Купівля-продаж». Правова позиція щодо застосування наведених правових норм у аналогічних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.
Як зазначає прокурор, кількість отриманих позивачем продуктів харчування - цукру-піску за період травень 2021 - лютий 2022, поставлений відповідно до спірних додаткових угод, складає 44462,94 кг на загальну суму 1 232 382,99 грн.
Водночас судом встановлено, що відповідно до видаткових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи, відповідачем фактично поставлено протягом дії договору та відповідно до спірних додаткових угод товар - цукор-пісок обсягом 45112,964 кг на загальну суму 1 249 880,49 грн.
Однак, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, господарський суд дійшов висновку, що відповідачем за спірними додатковими угодами у період з травня 2021 року до лютого 2022 року поставлено позивачу товар обсягом 44462,94 кг на загальну суму 1 232 382,99 грн.
Так недійсність Додаткової угоди № 1 від 17.05.2021 та Додаткової угоди № 4 від 21.09.2021 означає, що зобов'язання сторін регулюються договором про закупівлю товарів за державні кошти № 279 від 02.04.2021 в частині ціни за одиницю товару.
Відповідно до змісту Специфікації, що є Додатком № 1 до договору, первісна ціна за одиницю товару складає - 24,32 грн без ПДВ.
Отже, позивач повинен був сплатити за поставлений товар - цукор-пісок обсягом 44462,94 кг, відповідно до первісної ціни за договором, грошові кошти в загальній сумі 1 081 338,71 грн (44462,94 кг х 24,32 грн/кг без ПДВ), однак фактично сплатив 1 232 382,99 грн.
Таким чином, сума надмірно сплачених грошових коштів, що підлягає поверненню, складає 151 044,29 грн (1 232 382,99 грн - 1 081 338,71 грн).
Враховуючи висновки суду про невідповідність додаткової угоди № 1 від 17.05.2021 та додаткової угоди № 4 від 21.09.2021 вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та визнання останніх недійсними, надмірно сплачені грошові кошти за вказаними додатковими угоди підлягають поверненню.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені прокурором, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених прокурором не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині повернення надмірно сплачених грошових коштів нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 151 044,29 грн.
Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі «РуїсТоріха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь прокуратури підлягає стягненню судовий збір в сумі 7 443,00 грн.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 17.05.2021 до Договору № 279 від 02.04.2021 про закупівлю товарів, укладеного між Управлінням освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації та «Підприємством «Роман» Міжнародної Ліги Українських інвалідів-інтелектуалів «Софія».
3. Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 21.09.2021 до Договору № 279 від 02.04.2021 про закупівлю товарів, укладеного між Управлінням освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації та «Підприємством «Роман» Міжнародної Ліги Українських інвалідів-інтелектуалів «Софія».
4. Стягнути з «Підприємства «Роман» Міжнародної Ліги Українських інвалідів-інтелектуалів «Софія» (місцезнаходження: вул. Машинобудівників, 15-Б, кв. 60, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, 08132; код ЄДРПОУ 30636739) на користь Управління освіти Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації ((місцезнаходження: вул. Якуба Коласа, 6-А, м. Київ, 03148; код ЄДРПОУ 37498536) надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 151 044,29 грн.
5. Стягнути з «Підприємства «Роман» Міжнародної Ліги Українських інвалідів-інтелектуалів «Софія» (місцезнаходження: вул. Машинобудівників, 15-Б, кв. 60, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, 08132; код ЄДРПОУ 30636739) на користь Київської міської прокуратури (місцезнаходження: вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 02910019) 7 443,00 грн судового збору.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 23.03.2023.
Суддя Л.В. Сокуренко