ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.03.2023Справа № 904/3957/22
Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №904/3957/22
За позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенерго»
про стягнення 10437,14 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенерго» (далі - відповідач) про стягнення 10437,14 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за договором технічного обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ) №22В/32А490-4420-20 від 13.03.2020 неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання в частині оплати наданих послуг, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення борг у розмірі 7586,81 грн, пеню у розмірі 1,33 грн, інфляційні втрати у розмірі 2449,29 грн та 3% річних у розмірі 399,71 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2022 матеріали позовної заяви Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенерго» про стягнення 10437,14 грн направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи №904/3957/22 між суддями матеріали позовної заяви передано на розгляд судді Васильченко Т.В.
Відповідно до ч. 6 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України спори між судами щодо підсудності не допускаються.
За таких обставин, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 відкрито провадження у справі та, оскільки справа малозначна і було відсутнє клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.01.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04053, м. Київ, вул. Володимира Винниченка, буд. 7.
Втім, ухвала суду була повернута органом поштового зв'язку без вручення відповідачу з відміткою «адресат відсутній».
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній» вважається днем вручення відповідачу ухвали суду в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, судом також враховано, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
За змістом частини 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 17.01.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Разом з цим, у відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Втім, відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.
Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -
13.03.2020 року між Акціонерним товариством «Дніпропетровськгаз» (нова назва: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз») (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплоенерго» (замовник) було укладено договір №22В/32А490-4420-20 технічного обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ) (далі - договір), за умовами пункту 1 розділу І якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з надання послуг з технічного обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ) об'єктів, які знаходяться у власності (користуванні) замовника, а саме нежитлове приміщення.
Згідно з пунктом 3 розділу І договору, надання послуг з технічного обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ) включає здійснення виконавцем виконання робіт з технічного обслуговування, огляду, обстеження, в строки та порядку, що передбачені цим договором та чинними нормативно-правовими актами (далі - послуги (роботи).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ договору, вартість послуг (робіт) за рік визначається сторонами відповідно до переліку послуг (робіт) з технічного обслуговування, що надаються виконавцем замовнику, та становить 15173 грн 71 коп., в тому числі, податок на додану вартість 2528 грн 71 коп.
Замовник сплачує виконавцю вартість послуг (робіт) з технічного обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ) визначену в пункті І цього розділу, на поточний рахунок виконавця з урахуванням податку на додану вартість в такому порядку - 50% передплата на підставі виставленого рахунку до 31.12.2020 р. та остаточний розрахунок за виконані роботи до 29.01.2021 р. (пункт 2 розділу ІІ договору).
За умовами пункту 4 розділу ІІ договору, фактичні обсяги наданих послуг (робіт) оформлюються актом наданих послуг (робіт), який складається та подається виконавцем на розгляд замовника у двох примірниках. Замовник зобов'язується протягом 5 (п'яти) днів від дати передачі актів наданих послуг (робіт) підписати їх та повернути один примірник кожного акту виконавцю або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання такого акту. У випадку неповернення замовником акту наданих послуг замовником в редакції виконавця (робіт) та ненадання обґрунтованих заперечень щодо нього у визначений строк цей акт вважається погодженим.
Цей договір є укладеним і набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до « 31» 12.2020 року та розповсюджує свою дію на правовідносини, які виникли між сторонами з початку календарного року, в якому його було укладено (керуючись ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України), а в частині виконання розрахунків по договору - до повного їх виконання. Якщо протягом 1 місяця до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не заявляє про припинення його дії, цей договір вважається укладеним на наступний календарний рік на тих самих умовах (пункт 1 розділу VII договору).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, протягом жовтня - грудня 2020 року позивачем здійснено технічне обслуговування системи газопостачання та газового обладнання за адресою: Дніпропетровська обл., смт. Вишневе, вул. Степова на загальну суму 15173,71 грн, про що свідчать акти наданих послуг (виконаних робіт) від 23.10.2020 на суму 7566,60 грн та від 21.12.2020 на суму 7607,11 грн, які підписані сторонами без зауважень і заперечень та скріплені печатками.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.
Позаяк, відповідач свого обов'язку з оплати наданих послуг належним чином не виконав, попередньо сплативши лише 7586,90 грн, згідно платіжного доручення від 16.10.2020, у зв'язку з чим виник борг за надані послуги в сумі 7586,81 грн.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 2 розділу ІІ договору, встановлено, що замовник сплачує виконавцю вартість послуг (робіт) з технічного обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ) визначену в пункті І цього розділу, на поточний рахунок виконавця з урахуванням податку на додану вартість в такому порядку - 50% передплата на підставі виставленого рахунку до 31.12.2020 р. та остаточний розрахунок за виконані роботи до 29.01.2021 р.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту пункту 2 розділу ІІ договору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих робіт (послуг) за договором на момент розгляду справи настав.
Втім, відповідач у встановлені договором строки повної та своєчасної оплати за надані послуги не здійснив.
Тоді як, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи, що факт надання позивачем узгоджених послуг відповідачу та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг за договором підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 7586,81 грн.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені.
Відповідно до пункту 2 розділу V договору, за несвоєчасне здійснення оплати за послуги (роботи), надані (виконані) виконавцем, замовник сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за послуги (роботи) по цьому договору.
Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати за договором, позивачем на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 2 розділу V договору нараховано за період з 01.02.2021 по 03.11.2022 і заявлено до стягнення пеню в розмірі 1,33 грн.
Приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зазначеною нормою права передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Умови договору про сплату пені за кожний день прострочення, не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №925/1386/19, від 12.03.2020 у справі №907/65/18, від 22.08.2019 у справі №914/508/17 та від 07.06.2019 у справі №910/23911/16.
У даному випадку, іншого строку нарахування пені, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, сторонами в договорі технічного обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ) не визначено, а умова за кожен день прострочення, не може розцінюватися як установлення іншого строку, відтак правомірним є нарахування пені за порушення строків сплати вартості отриманих послуг протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано за кожним актом окремо.
Водночас, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення позивачем пені з урахуванням положень частини 6 статті 232 ГК України, суд встановив, що її розмір є більшим, ніж заявлено позивачем.
Статтею 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Нормативне визначення принципу диспозитивності надає право учаснику справи вільно розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд ч. 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України.
При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позивач у позовній заяві просить стягнути суму пені у розмірі 1,33 грн, а суд не може виходити за межі позовних вимог, сума пені підлягає стягненню у заявленому позивачем розмірі.
Окрім того, оскільки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 2449,29 грн та 3% річних в розмірі 399,71 грн.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які спростовували б заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість за надані позивачем послуги, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 178, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенерго» про стягнення 10437,14 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенерго» (04053, м.Київ, вул. Володимира Винниченка, буд. 7; ідентифікаційний код 32921714) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2; ідентифікаційний код 03340920) основний борг у розмірі 7586 (сім тисяч п'ятсот вісімдесят шість) грн 81 коп., пеню у розмірі 1 (одна) грн 33 коп., 3% річних у розмірі 399 (триста дев'яносто дев'ять) грн 71 коп., інфляційні втрати у розмірі 2449 (дві тисячі чотириста сорок дев'ять) грн 29 коп. та судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 23.03.2023.
СуддяТ.В. Васильченко