вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
23.03.2023м. ДніпроСправа № 904/4168/22
За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області
про стягнення штрафу за невірно зазначену у накладній масу вантажу у розмірі 26 735 грн 00 коп.
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 11.11.2022 № НЮС-01/275, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" штраф за неправильно зазначену у накладній № 47120803 масу вантажу у розмірі 26 735 грн 00 коп.
У поданій позовній заяві викладене клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою господарського суду від 21.11.2022 позовну заяву залишено без руху та запропоновано Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" протягом семи днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати до суду докази сплати судового збору в сумі 2 481 грн. 00 коп. у встановленому порядку.
29.11.2022 позивачем до суду подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою господарського суду від 05.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
29.12.2022 відповідачем до суду надані письмові пояснення від 27.12.2022 № б/н, в яких проти позовних вимог заперечував з підстав їх необґрунтованості та недоведеності. В обґрунтування заперечень зазначив, що:
- на дату перевезення вантажу 14.05.2022 вугілля кам'яне знаходилось під впливом дощів і шквалів, що, цілком логічно, збільшило вагу вантажів у вагоні. При випаданні атмосферних опадів у вигляді дощу високої інтенсивності та тривалості збільшується вага поверхневого шару, зануреного вугільного палива. З цього випливає, що причиною збільшення маси вантажу у вагоні №68487172 стали метеорологічні умови, у зв'язку з чим відповідач виключає свою вину у неправильному зазначені у накладній маси вантажу, як підставу для покладання на нього відповідальності у вигляді штрафу;
- зважування завантаженого вагону № 68487172 для встановлення маси вантажу здійснювалось співробітниками відповідача на повірених та зареєстрованих 150 тонних тензометричних вагонних вагах ВВЗТ-150ТД.4-ЗП.0-ДП-С, заводський номер 078, які взяті на облік та проходять своєчасні повірки. Допустити внесення неправдивих даних щодо маси ватажу в залізничній накладній технічно неможливо. Маса при зважуванні встановлюється автоматично, тому людський фактор (помилка/описка працівника при внесенні даних) відсутній. Відповідач вважає, що ним не могли бути внесені невірні відомості до накладної через технічну неможливість внесення інших відомостей маси вантажу, ніж була встановлена при зважуванні цього вантажу. Крім того, комерційним актом не встановлено факту внесення неправдивих відомостей до залізничної накладної, а встановлено тільки невідповідність між масою вантажу, зазначеної у накладній та фактичною масою вантажу в натурі. Просив у задоволенні позову відмовити.
18.01.2023 через систему «Електронний суд» позивач надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву від 18.01.2023 № б/н, в якій на спростовання заперечення відповідача, зазначив, що:
- самий лише факт зважування вагону на справних і повірених вагах ще не означає, що вага, зазначена відправником у накладній, є правильною, так як придатність ваг до використання ніяким чином не гарантує дотримання відповідачем самої процедури зважування та, як наслідок, внесення правильних відомостей у перевізний документ;
- інформація з гідрометеорологічного центру є сукупністю регіональних середньостатистичних даних, з яких неможливо встановити точну кількість опадів по конкретно взятій місцевості. Тобто відсутні усі складові, які у сукупності могли б свідчити про те, що в конкретний проміжок часу, конкретної доби, по конкретній місцевості, пройшов дощ, і саме такої інтенсивності, що збільшив масу конкретного вантажу на конкретну кількість;
- як вбачається з довідки № 3 від 16.01.2023, підписаної заступником начальника станції Павлоград-1, відбору проб вугілля представником ТОВ «Вуглехімічна лабораторія» з вагону № 68487172 на ст. Павлоград-1, не відбувалось. Долучений відповідачем до матеріалів справи акт № 2 відбору та підготовки проб вугілля на підпис працівникам станції, не надавався. Вказаний акт підписаний лише представником ТОВ «Вуглехімічна лабораторія». Оскільки, складені ТОВ «Вуглехімічна лабораторія» акт № 2 відбору та підготовки проб вугілля та протокол випробувань № 21/2 містять інформацію, що не відповідає дійсності, вказані документи не можуть слугувати належними доказами по справі;
- в графі 20 накладної № 47120803 самим же відповідачем зазначено про те, що «Вантаж у твердому стані», а отже його посилання на посвідчення № 944 від 13.05.2022, як доказ приймання та перевезення вантажу у вологому стані, є суперечливим, оскільки воно не відповідає договору перевезення.
Відповідач не скористався правом на надання до суду заперечень на відповідь на відзив в порядку ст. 167 ГПК України.
Відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
З огляду на викладене, та приймаючи до уваги військовий стан в Україні, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
13.05.2022 у складі поїзда № 9563 згідно з накладною № 47120803 зі станції Ароматна Придніпровської залізниці на станцію Роя Донецької залізниці на адресу ТОВ "ДТЕК Курахівська ТЕС" відправлено вагон № 68487172, з вантажем вугілля кам'яне марки г-газовий у твердому стані, маса якого становить 68 800 кг. Спосіб визначення маси - вагонні ваги (150 т), заводський № 078 (п. 26 накладної).
Згідно вказаної накладної вантажовідправником є Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" (а.с. 4-5).
14.05.2022 на проміжній станції Павлоград-1 здійснено контрольне зважування вагону № 68487172, результат зафіксовано в Книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах від 14.05.2022 і складено акт загальної форми № 16 від 14.05.2022 та комерційний акт № 454502/6 від 14.05.2022 (а.с. 7, 9, 12).
Згідно з комерційним актом № 454502/6 від 14.05.2022, при контрольному зважуванні вагону № 68487172, що прибув по відправці, вказаній на звороті даного акту. В документі значиться: вугілля кам'яне марки Г-газовий, вантаж розміщено та закріплено згідно п 3.1 гл. 14 дод.3 до СМГС, розрівняний і маркований продольними бороздами, “Вантаж в твердому стані”, навалом. Нетто - 68800 кг, тара з документу - 20500/20350 кг, в/п 69000кт. В дійсності виявилося: ватаж вугілля, навалом, брутто - 9050 кг, тара з документу перевірена 20500/20350 кг, нетто - 69700 кг, що більше маси зазначеної в документі на 900 кг та вантажопідйомності на 700 кг. Зважування проводилось на справних повірених 150т вагонних вагах № 10 ст. Павлоград-1 (повірка 07.07.2021) без відчеплення, при повній зупинці прийомозважувальником ОСОБА_1 в присутності ДСЗ Розпутній В.С., приймальника поїздів ОСОБА_2 , ОВР Барибін О.М. Навантаження на рівні бортів, вантаж маркований повздовжніми борознами, маркування не порушено, без заглиблень та виїмок. Вагон в технічному відношенні справний, без дверний, люка зачинені, течі та слідів течі вантажу не має. Начальник вантажного району по штату відсутній.
Листом №3/1518 від 16.05.2022 відповідач повідомив позивача, що надлишки вантажу з вагону № 68487172 будуть вивантажені на території ДП “Ліски” та забрані самовивозом представником вантажовідправника (а.с.11).
Отже, відповідач не заперечує факту наявності надлишку вантажу у вищезазначених вагонах.
На підставі ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України, позивачем нарахований штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати у сумі 26 735 грн. 00 коп., розмір якого підтверджується розрахунком позивача.
В порядку до судового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із претензією від 26.07.2022 № НЮС-07/22, яка отримана останнім 02.08.2022, проте залишена без відповіді та задоволення (а.с. 22-23).
Відповідач доказів добровільної сплати зазначеного штрафу на час розгляду справи до суду не надав.
Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності обставин неправильного зазначення відповідачем маси вантажу у вагоні № 68487172, прийнятого до перевезення за залізничною накладною 47120803.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 5 ст. 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів, а також особливості умов перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За приписами ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Спірні відносини сторін виникли при перевезенні вантажів залізницею, тому мають регулюватися Статутом залізниць України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно із абз. 3-5 п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов'язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді. Накладна в електронному вигляді (далі - електронна накладна) складається у формі електронної реєстрації даних, які можуть бути трансформовані у письмовий запис. У разі внесення змін до електронної накладної попередні дані зберігаються.
Згідно зі ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; маса вантажів визначається відправником.
Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 863/5084.
За п.2.1 вказаних Правил вантажовідправник при заповненні комплекту перевізних документів повинен вказати масу вантажу у кілограмах.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
В силу приписів частин 1 і 2 статті 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній; залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
У п. 6.1 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 за № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" вказано, що підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.
Згідно з ч. 3 п. 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 29.05.2002 №334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 № 567/6855, у комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах; у разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.
Як вбачається зі змісту комерційного акту № 454502/6 від 14.05.2022, в його тексті у встановленому порядку засвідчено факт завантаження вагону № 68487172 вантажем вагою більшою, ніж зазначено у накладній, на 900 кг.
Таким чином, за вказаних обставин, всі наслідки за неправильність відомостей, зазначених у накладних, мають бути покладені на відповідача.
Згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
У відповідності до ч. 1 ст. 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Згідно з п. 6.2. роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 за № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" та ч. 4 п. 21 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007 № 01-8/917, штраф, нарахований у розмірі відповідно до статті 118 Статуту, підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків.
В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема шляхом застосування штрафних санкцій.
Відповідно до накладної № 47120803 розмір провізної плати за вагон № 68487172становить 5 347 грн. 00 коп., штраф складає 26 735 грн. 00 коп.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку штрафу судом порушень чинного законодавства не встановлено.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що відповідачем порушені вищевказані вимоги Статуту залізниць України, тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу за неправильно зазначену у накладних масу вантажу у розмірі 26 735 грн. 00 коп. є обґрунтованими.
Щодо викладених відповідачем заперечень, суд погоджується з позицією позивача, що сам факт справності, повірки вагонних ваг, використаних відповідачем під час завантаження спірних вагонів, не є доказом правильності відображення вантажовідправником фактичної маси вантажу у залізничній накладній. В той же час правовою підставою для матеріальної відповідальності за неправильно зазначену у накладній масу вантажу є комерційні акти, правильність складення яких відповідачем не оскаржується.
Посилання відповідача на те, що причиною збільшення маси вантажу у вагонах під час перевезення стали метрологічні умови (атмосферні опади), судом не приймаються з таких підстав.
Частиною 2 ст. 32 Статуту встановлено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням технічних умов.
Відповідно до п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б його збереження на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього середовища згідно з законодавством.
Згідно з п. 2.6 Правил оформлення перевізних документів визначено, що маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.
Так, Правилами встановлено імперативні норми, де чітко виокремлено межу (граничне розходження визначення маси нетто), вихід за яку, передбачає накладення на відправника штрафу.
Крім того, тип вантажу, що перевозився у спірному вагоні - вугілля кам'яне знаходиться у переліку вантажів, які дозволено перевозити у вагонах відкритого типу згідно з Правил перевезення вантажів.
Чинним законодавством не передбачений вплив погодних умов на перевезення та пов'язані з перевезенням технологічні процеси. Тобто, немає правового механізму, який би певним чином обраховував вплив тих чи інших погодних явищ на масу вантажу (відношення кількості опадів до площі вагону; фізичні властивості вантажу, які впливають на випаровування: альбедо, пористість, гігроскопічність тощо).
Інформація з гідрометеорологічного центру є сукупністю регіональних середньостатистичних даних, з яких не можливо встановити точну кількість опадів по конкретно взятій місцевості.
Тобто, відсутні усі складові, які у сукупності могли б свідчити про те, що в конкретний проміжок часу, конкретної доби, по конкретній місцевості, пройшов дощ, і саме такої інтенсивності, що збільшив масу конкретного вантажу на конкретну кількість.
Відтак, дані, викладені в інформації Дніпропетровського регіонального центру з гідрометеорології від 19.08.2022 №994-04/36-1161, наданій відповідачем, є узагальненими та середньостатистичними (інформація наявна лише за велику частину місцевості в цілому, а не за його окремий район, вулицю тощо), а тому така інформація не може слугувати належним доказом збільшення масу вантажу у вагоні через погодні умови.
Враховуючи вказане, господарським судом не приймає до уваги вказаний документ, як такий, що не може бути належним та допустимим доказом факту перевищення вказаної у накладній № 47120803 ваги вантажу за рахунок дощових опадів, оскільки в інформації зазначено лише про кількість опадів 14.05.2022 по шляху прямування вагону, проте вона не підтверджує потрапляння води у вагон № 68487172 у кількості, що спричинило збільшення вантажу на 900 кг.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням вищевикладеного, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 26 735 грн. 00 коп. підлягають задоволенню; вина відповідача у зазначенні неправильної маси вантажу у накладній № 47120803 не спростована останнім належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76, код ЄДРПОУ 00178353) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84400, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, буд. 22, код ЄДРПОУ ВП: 40150216) 26 735 грн 00 коп. (двадцять шість тисяч сімсот тридцять п'ять грн 00 коп.) штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу, 2 481 грн 00 коп. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 23.03.2023
Суддя І.А. Рудь