Справа № 620/341/22 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Тихоненко О.М.
Іменем України
21 березня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Федотова І.В.,
Коротких А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернігівської міської ради на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про:
- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення з питання розгляду по суті клопотання (заяву) позивача, зареєстрованого 08.10.2021 за №О-6933-1-09 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);
- зобов'язання відповідача розглянути по суті клопотання (заяву) позивача, зареєстроване 08.10.2021 за №О-6933-1-09 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та прийняти відповідне рішення.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 позов задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність Чернігівської міської ради щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 20.09.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 (біля земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:046:0282), для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);
- зобов'язано Чернігівську міську раду розглянути на пленарному засіданні сесії міської ради клопотання ОСОБА_1 від 20.09.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 (біля земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:046:0282), для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та винести з даного питання вмотивоване рішення.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що клопотання позивача вже було розглянуте, а підстави для повторного розгляду відсутні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 20.09.2021 позивач звернувся до Чернігівського міської ради з клопотанням (заява), в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 (біля земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:046:0282), для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.19). До вказаного клопотання (заява) позивачем надано копію паспорту та РНОКПП, графічні матеріали з бажаним місцем розташування земельної ділянки та копію посвідчення учасника бойових дій.
За результатами розгляду клопотання позивач отримав лист Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради від 03.11.2021 № 7829/2-08/21, в якому повідомлено, що питання надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 (згідно з наданою схемою), орієнтовною площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) буде включено до проекту рішення чергової сесії із земельних питань.
У додаток до вказаного вище листа Управлінням земельних ресурсів Чернігівської міської ради направлено позивачу лист від 29.11.2021 № 8438/2-08/21, в якому зазначено, що питання надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 (згідно з наданою схемою), орієнтовною площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) було включено до проекту рішення міської ради №13/VІІІ «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянам для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для індивідуального садівництва, для будівництва індивідуальних гаражів, для городництва», але на пленарному засіданні ради 25.11.2021 за результатами голосування було знято з розгляду.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідач всупереч вимогам Земельного кодексу України не розглянув по суті клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та не прийняв з цього приводу жодного рішення, тобто вийшов за межі своїх повноважень, оскільки право відступати від положень Земельного кодексу України та інших правових норм щодо строків розгляду та обов'язку прийняття рішення по суті органам місцевого самоврядування не надано.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Статтею 14 Конституції України регламентовано, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Законом, що визначає забезпечення права на землю громадянам є Земельний кодекс України (далі - ЗК).
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірах, визначених відповідно до статті 121 ЗК .
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК, громадяни зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
За приписами частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Частинами першою, другою статті 59 Закону № 280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Питання регулювання земельних відносин відповідно до закону вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (пункт 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР).
Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК) наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
При цьому, повноваження органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є дискреційними.
Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 823/59/17 сформулював правовий висновок про те, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Тобто, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву позивача або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви або ж рішення про відмову в її задоволенні.
За умови відповідності заяви позивача та доданих до неї документів вимогам законодавства відповідач зобов'язаний прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини.
Неприйняття рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою не може підміняти рішення про відмову у наданні такого дозволу, оскільки стаття 118 ЗК зобов'язує уповноважений орган у рішенні про відмову у наданні зацікавленій особі дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність викладати мотиви відмови (невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку).
Частина сьома статті 118 ЗК не передбачає випадків, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатами заяви про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення (про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу).
Прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови обов'язковим.
Враховуючи вищенаведене, не прийнявши у встановлений законом строк рішення за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою, відповідач у спірних правовідносинах діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, передбачений статтею 118 ЗК.
Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 580/704/21, від 25.05.2022 у справі № 480/4052/20, від 27.07.2022 у справі № 580/707/21.
Надання у 2014 році дозволу на розроблення проєкту землеустрою іншій особі не «бронює» довічно за такою особою право на цю земельну ділянку, не забороняє розробку проєкту землеустрою іншою особою, не скасовує обов'язку відповідача розглянути подане позивачем клопотання та прийняти за результатами розгляду відповідне рішення.
«Зняття з розгляду» певного питання не виправдовує протиправної бездіяльності відповідача, який в силу закону має у встановлений строк прийняти відповідне рішення.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Чернігівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя І.В. Федотов
Суддя А.Ю. Коротких