Справа № 640/6343/21 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.
21 березня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Шелест С.Б., суддів: Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т., розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року у справі за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВН» про стягнення заборгованості,
Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві (далі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВН» (далі також - відповідач, ТОВ «ВВН») про стягнення до державного бюджету України 170 000 грн штрафу, накладеного згідно з постановою від 27.07.2020 №141.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «ВВН» у добровільному порядку не сплачена сума штрафу, накладеного на відповідача на підставі пункту 6 частини четвертої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010 №2735-VI (далі - Закон №2735-VI) згідно з постановою Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 20.07.2020 №141.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.2022 позовну заяву у справі №640/6343/21 за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВН» про стягнення суми штрафу згідно з постановою про накладення штрафу від 27.07.2020 №141 у розмірі 170 000 грн залишено без розгляду.
У поданій апеляційній скарзі Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві із посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду про залишення позовної заяви без розгляду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
29.12.2022 до Шостого апеляційного адміністративного суду від ТОВ «ВВН» надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого відповідач з огляду на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції просить вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Зважаючи на те, що ухвала суду першої інстанції прийнята в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, справу розглянуто у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з урахуванням положень частини першої статті 312 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві на підставі наказу про призначення перевірки від 10.07.2020 «3627 та направлення на проведення перевірки від 10.07.2020 №2543 здійснена перевірка характеристики продукції ТОВ «ВВН».
В межах проведення перевірки позивачем складений акт від 15.07.2020 №3627/187, яким зафіксований факт створення перешкод виконанню законних вимог посадових осіб органів ринкового нагляду та їх територіальних органів щодо проведення перевірки шляхом ненадання передбаченої законодавством інформації та документації стосовно продукції «рідина для миття посуду «Лярбре Верт, лимон, 750 мл, д.в. 11.10.2018».
На підставі акту перевірки від 15.07.2020 №3627/187 Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві складений протокол від 20.07.2020 №3627/187 про виявлене порушення вимог Закону №2735-VI, відповідальність за яке передбачена пунктом 6 частини четвертої статті 44 Закону №2735-VI.
На підставі акту перевірки від 15.07.2020 №3627/187 та протоколу від 20.07.2020 №3627/187 Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві винесена постанова про накладення штрафу від 27.07.2020 №141, згідно з якою на ТОВ «ВВН» на підставі пункту 6 частини четвертої статті 44 Закону «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» накладений штраф у розмірі 170 000 грн.
Згідно з даними трекінг номеру поштового відправлення №0405346496550 постанова від 27.07.2020 №141 вручена відповідачеві 30.07.2020.
Зазначаючи про відсутність факту добровільної сплати суми штрафу у розмірі 170 000,00 грн, накладеного на ТОВ «ВВН» на підставі постанови від 27.07.2020 №141, Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві звернулось до суду з позовом про його стягнення в судовому порядку.
Позов поданий до Окружного адміністративного суду міста Києва за допомогою засобів поштового зв'язку 03.03.2021.
Залишаючи позовну заяву без розгляду на підставі частини третьої статті 123 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем як суб'єктом владних повноважень пропущений тримісячний строк звернення до суду, встановлений абзацом другим частини другої статті 122 КАС України. При цьому, визначаючи момент, з якого має обчислюватися зазначений строк, суд першої інстанції керувався положеннями частини третьої статті 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V), згідно з якими у разі несплати суб'єктом господарювання застосованої до нього штрафної санкції за результатами здійснених заходів державного нагляду (контролю) протягом 15 календарних днів з дня вручення або направлення розпорядчого документа в порядку, передбаченому абзацами дванадцятим і тринадцятим частини дев'ятої статті 7 цього Закону, якщо розпорядчі документи не були оскаржені до органу державного нагляду (контролю) та/або в судовому порядку та залишені в силі, сума санкції стягується в судовому порядку.
Апеляційна скарга Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апелянтом наголошено, що положення Закону №877-V не поширюються на відносини, що виникають під час здійснення заходів державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції.
Зауважено, що днем початку виникнення підстав, які дають право суб'єкту владних повноважень на звернення до адміністративного суду із позовом про стягнення грошових коштів, який ґрунтується на рішенні суб'єкта владних повноважень, є день закінчення шестимісячного строку, встановленого абзацом першим частини другої статті 122 КАС України, на підтвердження чого скаржником зроблене посилання на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 26.10.2019 у справі №826/14908/18.
Наголошено на дотриманні строку звернення до суду із вказаним позовом.
Колегія суддів, переглядаючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах апеляційного перегляду, встановлених статтею 308 КАС України, вважає за необхідне відмітити наступне.
Відповідно до статті 1 Закону №2735-VI державний ринковий нагляд - це діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.
Згідно із частиною першою статті 4 Закону №2735-VI метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.
Пунктами 4, 6 частини першої статті 10 Закону №2735-VI передбачено, що з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності, зокрема: проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування); приймають у випадках та порядку, визначених цим Законом, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, здійснюють контроль стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень.
У свою чергу, згідно із статтею 1 Закону №877-V (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Частинами першою, другою статті 2 Закону №877-V визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного нагляду, податкового контролю, митного контролю, державного експортного контролю (крім здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами космічної діяльності України приватної форми власності законодавства про космічну діяльність в Україні), контролю за дотриманням бюджетного законодавства, державного нагляду на ринках фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення, державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг, державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції, державного нагляду за дотриманням вимог безпеки використання ядерної енергії.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що постанова про накладення штрафу від 27.07.2020 №141 винесена позивачем за результатами здійснення державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції.
За вказаних обставин, позиція апелянта щодо непоширення на спірні правовідносини положень Закону №877-V є обґрунтованою.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду із даним позовом, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Абзацом десятим частини шостої статті 44 Закону №2735-VI в редакції, чинній на момент винесення позивачем постанови від 27.07.2020 №141, яка є застосовною до спірних правовідносин, встановлено, що суб'єкт господарювання має сплатити штраф у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання постанови про його накладення.
У разі несплати штрафу в зазначений строк він стягується в судовому порядку (абзац одинадцятий частини шостої статті 44 Закону №2735-VI).
Суб'єкт господарювання має право оскаржити рішення органу ринкового нагляду про накладення штрафу до керівника органу ринкового нагляду, а також у судовому порядку. У разі оскарження рішення у суді суб'єкт господарювання сплачує штраф після прийняття відповідного рішення керівником органу ринкового нагляду або судом (абзац дванадцятий частини шостої статті 44 Закону №2735-VI).
Аналіз наведених положень свідчить про те, підставою, яка надає Держпродспоживслужбі право на пред'явлення позову про стягнення з суб'єкта господарювання штрафу за порушення законодавства про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції, є встановлення факту несплати суб'єктом господарювання відповідного штрафу у п'ятнадцятиденний строк із дня отримання постанови про його накладення.
При цьому положення абзацу дванадцятого частини шостої статті 44 Закону №2735-VI, які передбачають можливість сплати штрафу суб'єктом господарювання після прийняття судом рішення у разі оскарження постанови у судовому порядку, не змінюють моменту, з якого в органу ринкового нагляду як у суб'єкта владних повноважень виникає право на пред'явлення вимог про стягнення штрафу у судовому порядку згідно з положеннями абзацу десятого частини шостої вказаної статті.
Так, звернення суб'єкта господарювання із позовом про оскарження постанови про накладення штрафу може бути підставою для зупинення провадження у справі за позовом органу ринкового нагляду до суб'єкта господарювання про стягнення штрафу у судовому порядку.
У розрізі наведеного колегія суддів апеляційного суду зазначає про необґрунтованість посилання апелянта на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 26.10.2019 у справі №826/14908/18, оскільки зазначений правовий висновок сформований за різних обставин і відмінного правового регулювання, а саме: статті 74 Закону України «Про Національний банк України», пункту 3.5 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 №49.
Судом першої інстанції встановлено, що постанову від 20.07.2020 №141 про накладення штрафу ТОВ «ВВН» отримало 30.07.2020. Відповідно, з 15.08.2020 починає перебіг тримісячний строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення суми штрафу, накладеного зазначеною постановою, у судовому порядку.
Зазначений позов поданий Головним управлінням Держпродспоживслужби до Окружного адміністративного суду міста Києва 03.03.2021, тобто поза межами тримісячного строку звернення до суду, встановленого абзацом другим частини другої статті 122 КАС України.
Колегія суддів апеляційного суду зауважує, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно із позовною заявою та відповіддю на відзив від 02.12.2021 позивач наполягав на дотриманні ним строків звернення до суду; заява про поновлення пропущеного строку позивачем не подавалась; апеляційна скарга мотивована виключно неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права при визначенні моменту, з якого починає перебіг строк звернення до адміністративного суду, у зв'язку з чим ухвала суду першої інстанції переглянута в межах заявлених доводів.
Враховуючи викладене, зважаючи на обґрунтованість позиції суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду із вказаним позовом, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення поданої позовної заяви без розгляду на підставі частини третьої статті 123 КАС України.
Помилковість посилання суду першої інстанції в обґрунтування судового рішення на положення Закону №877-V висновку суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду не спростовує.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241, 242, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві залишити без задоволення а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року у справі №640/6343/21 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення судового рішення та може бути оскаржена, з урахуванням положень статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Cуддя-доповідач С.Б. Шелест
Судді О.Є. Пилипенко
Л.Т. Черпіцька