Справа № 640/12477/21 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.
21 березня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., за участю секретаря: Висоцького А.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "18" травня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі 761/11488/19 від 02 березня 2020 року, у зв'язку з перерахунком пенсії по втраті годувальника утриманцю ОСОБА_1 відповідно з 1 жовтня 2017 року і осучаснення пенсії відповідно до Закону України 2148-VIII про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 03.10.2017 згідно з положеннями пунктів 4-3, 4-7 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з урахуванням усіх підвищень пенсії по втрати годувальника відповідно до перерахунків кожного року за 2018, 2019, 2020, 2021 роки, 50% пенсії за віком померлого годувальника ОСОБА_2 по розміру даних пенсії, яку годувальник отримував на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ст. 37 закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
- скасувати лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №2600- 0504-8/165319 від 20.11.2020;
- скасувати лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №2600- 0501-8/13077 від 29.01.2021;
- скасувати лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №113772/04 від 28.05.2019;
- скасувати лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №6879- 5043/Ш-02/8-2600/21 від 23.03.2021;
- скасувати розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з перерахунком від 15.01.2021 за листом № 2600-0213-8/45495 від 17.03.2021, з пенсійної справи ОСОБА_1 - №9323, яким було визначено перерахунок пенсії по втрати годувальника утриманцю ОСОБА_1 , що підтверджують про виконання судового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва № 761/11488/19 від 02 березня 2020 року, згідно з листом Головного Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві номер 2600-0504-8/165319 від 20.11.2020;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві перерахувати і виплатити, з урахуванням осучаснення пенсії по втрати годувальника утриманцю ОСОБА_1 , з 01 жовтня 2017 року у зв'язку з осучасненням пенсії відповідно до Закону України 2148-VIII про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 03.10.2017 згідно з положеннями пунктів 4-3, 4-7 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та перерахувати і виплатити починаючі з 01 жовтня 2017 року та з урахуванням усіх підвищень пенсії по втрати годувальника відповідно до перерахунків кожного року за 2018, 2019, 2020, 2021 роки у повному обсязі, 50 % пенсії за віком померлого годувальника ОСОБА_2 по розміру даних пенсії, яку годувальник отримував на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ст. 37 закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що відповідач виконав рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2020 №761/11488/19, без врахування осучаснення пенсії, відповідно до Закону України 2148-VIII про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 03.10.2017, згідно з положеннями пунктів 4-3, 4-7 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та без урахування усіх підвищень пенсії по втраті годувальника відповідно до перерахунків кожного року (2018, 2019, 2020, 2021) у повному обсязі, 50 % пенсії за віком померлого годувальника ОСОБА_2 по розміру даних пенсії, яку годувальник отримував на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ст. 37 закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Також, позивач вважає, що листи та розпорядження відповідача про повернення переплати пенсії за період з 01.10.2017 по 31.10.2020 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від "18" травня 2022 р. у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виконало судове рішення в межах резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2020 №761/11488/19, то у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача виконати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2020 №761/11488/19 із зазначенням іншої резолютивної частини. У зв'язку з цим, позовна вимога про скасування розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з перерахунком від 15.01.2021 за листом № 2600-0213-8/45495 від 17.03.2021, з пенсійної справи ОСОБА_1 - №9323, яким було визначено перерахунок пенсії по втрати годувальника утриманцю ОСОБА_1 , що підтверджують про виконання судового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва № 761/11488/19 від 02 березня 2020 року, згідно з листом Головного Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві номер 2600-0504-8/165319 від 20.11.2020, теж не підлягає задоволенню.
Що стосується вимоги позивача про скасування листів Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, то суд зазначив, що оскаржувані листи за своєю природою прямо не створюють правових наслідків для позивача у сфері публічно-правових відносин, оскільки фактично носять виключно інформаційний характер, тому вимога про їх скасування є безпідставною.
Позивач, не погоджуючись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві порушило виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі 761/11488/19 від 02 березня 2020р., оскільки передчасно перерахувало пенсію по втрати годувальника станом на 20 жовтня 2016 року з розміру загальної пенсії за віком, розміром 1779 грн. 55 коп. із середнього заробітку годувальника 7118 грн. 20 коп. без урахування осучаснення з 01 жовтня 2017 року та без перерахунків 1 березня кожного року за 2018, 2019, 2020 роки. На думку скаржника, такі дії відповідача призвели до зменшення розміру пенсії по втрати годувальника у 2,51 рази з 4484 грн. 43 коп. до 1779 грн. 55 коп, тоді як за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва по справі 761/11488/19 від 02 березня 2020р. потрібно перерахувати і підвищити пенсію по втрати годувальника з 4484 грн. 43 коп., приблизно, до 8461 грн. 41 коп., у 1,88 рази, тобто станом на 20 жовтня 2016 року, та з урахування осучаснення з 01 жовтня 2017 року із середнього заробітку годувальника 7118 грн. 20 коп. та перерахунків 1 березня кожного року за 2018, 2019, 2020 роки пенсії по втрати годувальника зменшена з 8461 грн. 41 коп. до 1779 грн. 55 коп., у 4,75 рази.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 02.03.2020 №761/11488/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2020, задовольнив позов ОСОБА_1 та зобов'язав ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві призначити, перерахувати і виплатити утриманцю ОСОБА_1 з 01.10.2017 згідно зі статтею 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника ОСОБА_2 по розміру даних пенсії, які годувальник отримав на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За твердженнями відповідача, що не заперечується позивачем, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2020 у справі №761/11488/19, яке набрало законної сили 02.10.2020, виконано та з 01.10.2017 позивачу перераховано пенсію згідно зі статтею 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника ОСОБА_2 по розміру даних пенсії, які годувальник отримав на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Однак після здійснення перерахунку пенсії в жовтні 2020 року, відповідач виявив переплату в розмірі 76 698,11 грн. за період з 01.10.2017 по 31.10.2020.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №2600-0504-8/165319 від 20.11.2020 повідомлено позивача про виникнення переплати у розмірі 76 698,11 грн. за період з 01.10.2017 по 31.10.2020 та про можливість самостійного повернення таких коштів на відповідний розрахунковий рахунок.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №2600- 0501-8/13077 від 29.01.2021 повторно повідомлено позивача про наявну переплату пенсії та запропоновано добровільно внести кошти на відповідний розрахунковий рахунок.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №6879- 5043/Ш-02/8-2600/21 від 23.03.2021 повідомлено позивача про наслідки неповернення коштів, а саме: можливе звернення до суду за примусовим стягненням коштів.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 2600-0213-8/45495 від 17.03.2021 позивачу надано розпорядження про призначений (перерахований) розмір пенсії.
Також, позивач зазначив, що листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №113772/04 від 28.05.2019 було повідомлено про переплату пенсії за період з 01.10.2017 по 31.10.2019 у розмірі 1000 грн.
Позивач не погоджуючись із здійсненим перерахунком та із зазначеними листами, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Практика Європейського суду з прав людини (справи «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції») говорить, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.
Відповідно до Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 129), суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 1291 Основного Закону України).
Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України. Так, стаття 14 КАС України передбачає, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення спричиняє відповідальність, встановлену законом.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2020 №761/11488/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2020, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено та зобов'язано ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві призначити, перерахувати і виплатити утриманцю ОСОБА_1 з 01.10.2017 згідно зі статтею 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника ОСОБА_2 по розміру даних пенсії, які годувальник отримав на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Доводи скаржника зводяться до того, що відповідач виконав судове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2020 №761/11488/19, але без осучаснення пенсії відповідно до Закону України 2148-VIII про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 03.10.2017 згідно з положеннями пунктів 4-3, 4-7 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та без урахуванням усіх підвищень пенсії по втрати годувальника відповідно до перерахунків кожного року за 2018, 2019, 2020, 2021 роки, 50% пенсії за віком померлого годувальника ОСОБА_2 по розміру даних пенсії, яку годувальник отримував на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ст. 37 закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Так, 11.10.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII, яким внесені зміни до Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: Розділ XV доповнено пунктами 4-3, 4-7, які застосовуються з 1 жовтня 2017 року, згідно з якими:
- 4-3. Пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень;
- 4-7. Особам, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання яким призначені відповідно до законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ. Особи, пенсію яким переведено на пенсію на умовах цього Закону, у будь-який час можуть звернутися до органів Пенсійного фонду для переведення на пенсію/щомісячне довічне грошове утримання за нормами законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України із встановленням розміру пенсії, отримуваного до такого переведення, з 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла така заява.
Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виконало судове рішення саме в межах резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2020 №761/11488/19, тому відсутні підстави для зобов'язання відповідача виконати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2020 №761/11488/19 із зазначенням іншої резолютивної частини.
З урахуванням наведеного, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про скасування розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з перерахунком від 15.01.2021 за листом № 2600-0213-8/45495 від 17.03.2021, з пенсійної справи ОСОБА_1 - №9323, яким визначено перерахунок пенсії по втрати годувальника утриманцю ОСОБА_1 , що підтверджують про виконання судового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва № 761/11488/19 від 02 березня 2020 року, згідно з листом Головного Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві номер 2600-0504-8/165319 від 20.11.2020, не підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги позивача про скасування листів Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частинами 2, 6 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Разом з тим, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України (пункт 1 резолютивної частини Рішення № 6-зп від 25 листопада 1997 року; пункт 1 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25 грудня 1997 року та пункт 1 резолютивної частини Рішення №19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року).
Так, у рішенні № 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Отже, системний аналіз статті 55 Конституції України дозволяє дійти висновку, що частина 2 цієї правової норми гарантує кожному захист своїх прав, які були порушені органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами. Саме в такому значенні сформульовано частини 3, 5 та 6 статті 55 Конституції України.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі № 826/4406/16, від 07.11.2019 року у справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), від 30.09.2020 року у справі № 806/204/17 (адміністративне провадження № К/9901/20487/18), постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № П/9901/370/18 (провадження № 11-77заі18), від 28.10.2020 року у справі № 9901/153/20 (провадження № 11-201заі20), тобто є сталою.
Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв'язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Одним з предметів цього спору є визнання протиправними та скасування листів Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №2600- 0504-8/165319 від 20.11.2020, №2600- 0501-8/13077 від 29.01.2021, №113772/04 від 28.05.2019, №6879- 5043/Ш-02/8-2600/21 від 23.03.2021.
Згідно з п.п.2,3,4 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Суб'єкти владних повноважень можуть приймати управлінські рішення двох видів: нормативно-правові та акти індивідуальної дії. При цьому, лише обов'язкові до виконання рішення компетентного органу можуть породжувати правові наслідки для відповідних осіб.
Пунктом 19 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
Отже, обов'язковою ознакою дій, рішень суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер, тобто вказані дії встановлюють, змінюють або припиняють права та обов'язки певної особи (певного кола осіб).
Однак, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що оскаржувані листи за своєю природою прямо не створюють правових наслідків для позивача у сфері публічно-правових відносин, оскільки фактично носять виключно інформаційний характер.
Отже, позовна вимога про скасування листів Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заявлена позивачем безпідставно.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "18" травня 2022 р. - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 21 березня 2023 року.
Головуючий суддя Судді:Л.Т. Черпіцька О.Є. Пилипенко Я.М. Собків