П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 березня 2023 р. Категорія 113050000м.ОдесаСправа № 766/23114/21
Головуючий в 1 інстанції: Рядча Т.І.
час і місце ухвалення: не зазначено, м. Херсон
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Семенюка Г.В.
суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І.
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду матеріали електронної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 30 грудня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Херсонській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Херсонській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 30 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Херсонській області про скасування постанови серії ЕГА №338710 у справі про адміністративне правопорушення залишено без розгляду.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції позбавив його доступу до правосуддя для захисту своїх прав та інтересів.
П'ятим апеляційним адміністративним судом неодноразово направлялися запити до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу та Малиновського районного суду м. Одеси про витребування справи № 766/23114/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Херсонській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Разом з тим, вказана справа до П'ятого апеляційного адміністративного суду не надходила, у зв'язку із чим розгляд справи здійснюється за матеріалами електронної справи.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
Ухвалою від 29.11.2021 року Херсонський міський суд Херсонської області залишив позовну заяву без руху. Так, в ухвалі зазначено, що не надано жодних доказів на підтвердження поважності пропуску строку на звернення до суду позивачем. Крім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами підстави для звільнення від сплати судового збору. На підставі викладеного за вимогу про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення позивач має сплатити судовий збір в розмірі 454 грн.
Залишаючи позовну заяву без розгулу суд першої інстанції зазначив, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з недотриманням строку. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області, яка набрала законної сили, позов ОСОБА_1 до Головного управління поліції в Херсонській області про скасування постанови серії ЕГА№338710 у справі про адміністративне правопорушення повернуто без розгляду, з врахуванням клопотання про звільнення від сплати судового збору, у зв'язку з цим суд вважає, що причини пропуску строку звернення до суду повторно є неповажними, тому позов підлягає залишенню без розгляду.
Частинами 1 та 2 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів
Статтею 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Херсонського міського суду від 13.07.2021 року позов ОСОБА_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення ЕГА№338710 залишено без руху, а саме: по справі необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 908 грн.
Ухвалою Херсонського міського суду 29.07.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління поліції в Херсонській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, разом з доданими матеріалами повернуто позивачу без розгляду, оскільки позивачем не усунуто недоліки, вказані в ухвалі від 13.07.2021 року
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2021 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення або відстрочення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків, а саме сплату судового збору в сумі 227,00 грн.
01 грудня 2021 року ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 29 липня 2021 року по справі № 766/23114/21.
З наведеного вище вбачається, що позивач вдруге звернувся до суду з позовною заявою без зайвих зволікань.
До того ж, до П'ятого апеляційного адміністративного суду апелянтом було надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України про суми виплачених доходів та довідку з Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 підкреслив значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 р.).
У Рішенні у справі Белле проти Франції від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Однією з передумов забезпечення доступу до суду є наявність в особи права на судових захист. Це право випливає із Конституції України.
Другою передумовою забезпечення доступу до суду є нормативне закріплення й реальне дотримання принципу рівності перед законом та судом. Це означає, що не повинно бути жодних обмежень, за будь-якими ознаками, у разі звернення до суду. Обмеження можливе тільки у випадку відсутності в особи процесуальної правоздатності й дієздатності.
Аналіз практики Європейського суду дає можливість наступним чином охарактеризувати право на доступ до правосуддя.
Будь-яка особа може звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. При цьому, обмеження цього права, які можуть бути запроваджені державою, не повинні позбавляти особу взагалі права на захист, тобто в неї завжди має залишатися можливість скористатися альтернативними формами захисту. Крім того, такі обмеження повинні мати правомірну мету, а також необхідно зберігати пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою.
Особа має не лише право порушити провадження у справі, але й право отримати «вирішення» спору судом, тобто розгляд справи повинен завжди закінчуватися судовим рішенням.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду.
У судовій практиці ЄСПЛ (надалі - Європейський Суд), неодноразово повторював, що неможливо припустити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» детально описував процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не гарантував сторонам, що спір щодо їх прав та обов'язків буде остаточно вирішено.
При вирішенні справи Голдер проти Сполученого Королівства Європейський суд зазначив: «...На думку Суду, було би нерозумно, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції містив детальний опис наданих сторонам процесуальних гарантій і не захищав би в першу чергу того, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, а саме доступу до суду. Такі характеристики процесу як справедливість, публічність, динамізм, позбавляються змісту, якщо немає самого судового розгляду» (§35 of Judgment of the European Court of Human Rights: Golder v. The United Kingdom, 21 February 1975, Published in A18).
Аналогічні висновки містяться у рішеннях Європейського Суду «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), № 58112/00, п. 45, 10 липня 2003 року; «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-ІІ, та «Сухорубченко проти Росії» (Sukhorubchenko v. Russia), № 69315/01, п. 43, 10 лютого 2005 року).
Окрім того, рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» (22277/93, 27 червня 2000 року, абз. 59) наведене висновок про те, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Отже, необґрунтована відмова в можливості доступу до суду та розгляду справи, враховуючи, що національне законодавство передбачає таку процедуру, розглядається Європейським Судом як фактична перепона у доступі до суду.
Відповідно до ч.1, 2 Постанови Пленуму Верховного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року, «Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Діючим законодавством України не визначено іншого способу винесення законного та обґрунтованого рішення, як дотримання вимог процесуального законодавства.
Таким чином, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, колегія суддів дійшла висновку, що залишення без розгляду позовної заяви унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при прийнятті ухвали від 30 грудня 2021 року було порушено норми процесуального права, що призвело до її неправильного вирішення, а відтак, відповідно до ч. 3 ст. 312, ст. 320 КАС України, - оскаржувана Ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - задовольнити.
Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 30 грудня 2021 року по справі № 766/23114/21, - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
суддя-доповідач Семенюк Г.В.
судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.